Справа № 420/3314/20
19 червня 2020 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді ТанцюриК.О., розглянувши у порядку письмового провадження у м.Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області, третя особа Приморський відділ обслуговування громадян (сервісний центр), про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області, третя особа Приморський відділ обслуговування громадян (сервісний центр), про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області щодо не врахування стажу роботи на посаді головного спеціаліста сантехнічного відділу з 25.12.1984 р. по 26.08.1992р. в ДПІ “Гідроплодоовощхоз” необхідного для призначення пенсії за віком, визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області щодо не врахування стажу навчання в аспірантурі Одеського інженерно-будівельного інституту з 01.12.1980р. по 18.11.1981рік, зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду в Одеській області призначити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) з 19.11.2019р. пенсію за віком та розрахувати її на підставі наданих документів.
Ухвалою суду від 21.04.2020р. відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
В обґрунтування позовних вимог позивач у позовній заяві зазначив, що 19 листопада 2019 року позивач звернувся до Приморського відділу обслуговування громадян (сервісного центру) із заявою про призначення пенсії за віком та листом вищезазначеного відділу від 27.11.2019 р. № 2523/01 було повідомлено про перелік документів, яких не вистачало для призначення пенсії. 16.12.2019р. позивач звернувся із заявою до начальника Приморського відділу обслуговування громадян (сервісного центру) щодо надання детального розрахунку розміру пенсії, заробітної плати для нарахування пенсії, коефіцієнту заробітної плати та коефіцієнту страхового стажу та прийняти до уваги для розрахунку пенсії архівну довідку Національного університету «Одеська морська академія» за №579 від 20.11.2019 р. та додано 2 фотографії пенсіонера. Також, як зазначив позивач, 16.11.2020р. ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області Приморського ВОГ (сервісного центру) та додано до заяви копію посвідчення № 101 від 02.01.1985р., виданого на ім'я працівника ДНІ «Гідроплодоовощхоз»; довідку № 24-4957 від 15.01.2020р. видану Одеською державною академією будівництва та архітектури, яка підтверджує навчання в аспірантурі з 01.12.1980р. по 19.11.1991р. та створення на базі Одеського інженерно - будівельного інституту Держаної академії будівництва та архітектури (наказ № 147 від 18 травня 1994р.). Однак, як зазначив позивач, листом від 30 січня 2020 року Головне управління пенсійного фонду в Одеській області повідомило заявника, що при розрахунку страхового стажу не враховано період роботи з 25.12.1984р. по 26.08.1992 р. в ДПІ «Гідроплодоовощхоз», оскільки наявні виправлення в даті наказу про зарахування, що є порушення вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах і організаціях, затвердженої наказом Мінпраці України від 29.07.1993 № 58. Окрім того, врахувати до страхового стажу період навчання в аспірантурі з 01.12.1980р. по 18.11.1981р. не має підстав, так як копія довідки від 15.01.2020р. № 24-4957 не містить підстав її видачі. Позивач, посилаючись на положення Закону України «Про пенсійне забезпечення», Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», постанову Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005р. №22-1, а також те, що всі періоди роботи в трудовій книжці присутні, правильні та точні, виправлень не має, записи скріплені печатками та підписами, просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
12.05.2020р. до суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач зазначив, що не погоджується з вимогами викладеними у позовній заяві. Відповідач зазначив, що ОСОБА_1 звернувся до управлінні з заявою №5987 від 19.11.2019р. та доданими до неї документами щодо призначення пенсію за віком відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування ” та після проведення правової оцінки згідно Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсії № 22-1 від 25.11.2005 зі змінами, наданих позивачем, документів, управлінням встановлено не відповідність та повідомлено позивачу по необхідність до оформлення документів. Так, у листі управління № 2523/01 від 27.11.2019 р. також зазначені періоди роботи, які не можуть бути враховані, у зв'язку з виявленими порушеннями, а також повідомлено про необхідність надати уточнюючі довідки не пізніше 3-х місяців з дня подання заяви, які відповідають вимогам Постанови Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1997р. У страховий стаж позивача не врахований період роботи з 25.12.1984 по 26.08.1992 в ДП «Гіпроплодоовощхоз», оскільки наявні виправлення в даті наказу про зарахування, а долучена копія посвідчення не містить відомостей щодо періоду роботи позивача, а щодо зарахування до страхового стажу позивача період навчання в аспірантурі з 01.12.7980 по 18.11.1981 позивачу необхідно надати до управління оригінал довідки від 15.01.2020 №24-4957. У зв'язку з викладеним, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
15.05.2020р. до суду від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, згідно якої позивач вказав, що не погоджується з обставинами, що викладені у відзиві на позовну заяву. Так, позивач вказав, що перелік начебто недостатніх документів було надано до Приморського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) у необхідний строк, а саме, навчання в аспірантурі з 01.12.1980 р. по 18.11.1981 р. підтверджується копіями довідок № 24-4590 від 14.11.2018р. та № 24-4957 від 15.01.2020р. виданими Одеською державною академією будівництва та архітектури, де також зазначена інформація, що Держаної академії будівництва та архітектури створена на базі Одеського інженерно-будівельного інституту. Позивач вказав, що довідки не влаштували відповідача з підстав того, що вони не містять підстави видачі, однак у відзиві зазначена вже інша підстава, а саме з підстав не подання до управління оригіналу довідки №24-4957 від 15.01.2020р. Поряд з тим, позивач зазначив, що факт роботи у період з 25.12.1984р. по 26.08.1992р. в ДПІ «Гідроплодоовощхоз» підтверджується записом у трудовій книжці, а також копією посвідчення №101 від 02.01.1985р. У зв'язку з викладеними обставинами, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (Приморський відділ обслуговування громадян(сервісний центр) із заявою №5987 від 19.11.2019р. про призначення пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (Приморський відділ обслуговування громадян(сервісний центр) повідомлено ОСОБА_1 , що у зв'язку з порушенням Інструкції ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення від 29.07.1993 № 58 відсутні правові підстави для зарахування періодів роботи: -з 25.12.1984р. по 26.08.1992р. в «Государственном проектном институте Гипроплодоовощхоз» (мовою оригінала), оскільки наявні виправлення в даті підстави зарахування; -з 01.12.1980р. по 18.11.1981р. навчання в аспірантурі у зв'язку з тим, що довідка не містить підстав видачі;- історичні довідки про перейменування установ, період роботи в яких необхідно підтвердити. Також повідомлено про необхідність надання заяви - пояснень з приводу дублікату трудової книжки та уточнюючі довідки не пізніше 3-х місяців з дня подання заяви, які відповідають вимогам постанови Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1997р., для зарахування з дати права, а саме до 18.02.2020р.(а.с.8).
Листом від 16.01.2020р. ОСОБА_1 повідомив Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, що в дублікаті трудової книжки містяться усі необхідні дані щодо трудового стажу заявника та, що оригінал був втрачений кадрами ДПІ «Гідроплодоовощхоз». Також, у вказаному листі від 16.11.2020р. позивач повідомив про додаткове надання таких документів, як копія посвідчення №101 від 02.01.1985р., виданої на ім'я ОСОБА_1 , як працівника ДПІ «Гідроплодоовощхоз» та довідку №24-4957 від 15.01.2020р., видану Одеською державною академією будівництва та архітектури(а.с.9).
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 30.11.2020р. повідомлено ОСОБА_1 про те, що при розрахунку страхового стажу не враховано період роботи з 25.12.1984 по 26.08.1992р. в ДПІ “Гіпроплодоовощхоз”, оскільки наявні виправлення в даті наказу про зарахування, що є порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої наказом Мінпраці України від 29.07.1993 №58. Згідно з Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні потрібні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються, зокрема, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Отже зазначений період роботи підлягає зарахуванню за умови підтвердження вищезазначеними документами. Стосовно зарахування до страхового стажу періоду навчання в аспірантурі, оскільки долучена до звернення копія довідки від 15.01.2020р. №24-495.7 не містить підстав її видачі, враховувати до страхового стажу період з 01.12.1980р. по 18.11.1981р. підстав не має(а.с.11).
Також, листом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 17.02.2020р. повідомлено ОСОБА_1 про те, що оскільки долучена копія посвідчення не містить відомості щодо періоду роботи, для зарахування до страхового стажу періоду роботи з 25.12.1984р. по 26.08.1992р. підстав не має. Стосовно зарахування до страхового стажу періоду навчання в аспірантурі рекомендовано звернутись до Приморського відділу обслуговування громадян(сервісного центру) з оригіналом довідки від 15.01.2020р. №24-4957(а.с.12).
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Статтею 8 Закону №1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Статтею 1 Закону України"Про пенсійне забезпечення" визначено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років.
Статтею 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення” встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. N 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Як вбачається з дубліката трудової книжки НОМЕР_1 від 15.12.1992р. ОСОБА_1 :
-з 20.11.1981р. по 20.12.1984р. - працював інженером кафедри «Судова теплоенергетика» в Одеському вищому інженерно - мореходному училищі;
-з 25.12.1984 р. по 26.08.1992 р. - працював головним спеціалістом сантехнічного відділу в ДПІ «Гідроплодоовощхоз»;
-з 05.01.1994р. по 08.02.2006 р. - працював на посаді генерального директора підприємства з іноземними інвестиціями «Дизайн студіо»;
-з 14.03.2006 р. по 28.04.2006 р. - працював на посаді заступника генерального директора ТОВ «Трансбункер Сейлінг Тіам»;
-з 01.08.2006 р. по 14.09.2010 р. - працював на посаді технічний менеджер ТОВ «Інспектора України»(а.с. 18-20).
Разом з тим, як вбачається з довідок Одеської державної академії будівництва та архітектури №24-4590 від 14.11.2018р. та №24-4957 від 15.01.2020р. ОСОБА_1 з 01.12.1980 р. був зарахований до аспірантури Одеського інженерно-будівельного інституту з відривом від виробництва (наказ №1174/ас від 27.11.1980р.) та відрахований з аспірантури за сімейними обставинами з 18.11.1981р.(наказ №953 /ас від 21.11.1981р.). Разом з тим, згідно довідки Одеської державної академії будівництва та архітектури №24-4957 від 15.01.2020р., на базі Одеського інженерно - будівельного інституту створено Одеську державну академію будівництва та архітектури з 01.06.1994р.(а.с.25-26)
Враховуючи вищевикладене та те, що період навчання позивача в аспірантурі Одеського інженерно-будівельного інституту ( з 01.12.1980р. по 18.11.1981р.) підтверджуються відповідними довідками, що містять підстави їх видачі, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області щодо не врахування стажу навчання в аспірантурі Одеського інженерно-будівельного інституту з 01.12.1980р. по 18.11.1981рік.
Щодо періоду роботи ОСОБА_1 з 25.12.1984 р. по 26.08.1992 р. головним спеціалістом сантехнічного відділу в ДПІ «Гідроплодоовощхоз», суд зазначає, що робота Колесенкова в ДПІ «Гідроплодоовощхоз» підтверджується посвідченням №101 від 02.01.1985р.(а.с.28), а період його роботи з 25.12.1984 р. по 26.08.1992 р. записами трудової книжки.
Суд не приймає до уваги посилання відповідача на неврахування вказаного періоду роботу в ДПІ «Гідроплодоовощхоз» з посиланням на наявні виправлення в даті підстави зарахування трудової книжки, оскільки порушення роботодавцем порядку заповнення трудової книжки не може позбавити ОСОБА_1 права на соціальний захист передбачений Конституцією України.
У зв'язку з викладеним, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області щодо не врахування стажу роботи на посаді головного спеціаліста сантехнічного відділу з 25.12.1984 р. по 26.08.1992р. в ДПІ “Гідроплодоовощхоз” необхідного для призначення пенсії за віком, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду в Одеській області призначити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) з 19.11.2019р. пенсію за віком та розрахувати її на підставі наданих документів, судом встановлено наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки. Призначення пенсії є дискрецією пенсійного органу.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності.
З урахуванням викладеного суд вважає необхідним застосувати вимоги ч.4 ст.245 КАС України, якою встановлено, що у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Враховуючи вищевикладене та те, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області не прийнято по суті рішення за заявою №5987 від 19.11.2019р., суд вважає, що з метою належного та ефективного захисту прав позивача необхідно зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву №5987 від 19.11.2019р. про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.
При цьому вимога позивача про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду в Одеській області призначити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) з 19.11.2019р. пенсію за віком та розрахувати її на підставі наданих документів - не підлягає задоволенню, у зв'язку з передчасністю, оскільки відповідачем не приймалось рішення про відмову в призначенні пенсії позивачці, а лише було роз'яснено про неврахування певних періодів навчання та роботи і необхідність надання додаткових документів.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина від порушень з боку суб'єкта владних повноважень.
Таким чином, враховуючи те, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом та сприяти реальному відновленню порушеного права, беручи до уваги приписи ст. 9 КАС України, приймаючи до уваги відзив на позовну заяву відповідача, докази наявні у матеріалах справи, а також з аналізу норм чинного законодавства, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 р
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, суд вважає, що адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн., що підтверджується квитанцією від 16.04.2020р.
Враховуючи те, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та оскільки вимозі про зобов'язання відповідача вчинити певні дії передує вимога про встановлення порушення прав, свобод та інтересів позивача, судовий збір за другу вимогу позивача не стягувався, суд вважає за можливе стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача сплачений судовий збір у сумі 840,40 грн.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області щодо не врахування стажу роботи ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста сантехнічного відділу з 25.12.1984 р. по 26.08.1992р. в ДПІ “Гідроплодоовощхоз” необхідного для призначення пенсії за віком.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області щодо не врахування стажу навчання ОСОБА_1 в аспірантурі Одеського інженерно-будівельного інституту з 01.12.1980р. по 18.11.1981р.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву №5987 від 19.11.2019р. про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.
У задоволенні іншої частини позовних вимог-відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, м.Одеса, вул. Канатна,83 ) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).
Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.О. Танцюра
.