Справа № 420/3258/20
19 червня 2020 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Марина П.П.,
розглянувши у поряду письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправним відмови у наданні відповіді на запит.
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, в якому позивач просить визнати протиправним рішення Головного Управління Національної поліції в Одеській області, оформлене листом за вих. №9/32/31 від 24.03.2020 року, та зобов'язати Головне Управління Національної поліції в Одеській області в найкоротший термін виконати вимоги змісту запиту на інформацію від 18 березня 2020 року та надати мені офіційну довідку, щодо загальної кількості років в галузі права (стажу роботи в сфері права) який я маю згідно займаних посад під час проходження служби в ОВС на підставі записів у трудовій книжці.
В обґрунтування заявлених позовних вимог в позовній заяві позивач зазначив, що 18 березня 2020 року позивач звернувся до Головного Управління Національної поліції в Одеській області із запитом про надання інформації у якому просив надати офіційну довідку, щодо загальної кількості років в галузі права (стажу роботи в сфері права) який позивач має згідно займаних посад під час проходження служби в ОВС на підставі записів у трудовій книжці. Відповідачем надано відповідь на звернення позивача. В листі відповідач зазначив, що питання зарахування особі стажу роботи в галузі права під час проходження служби в поліції, а тим паче в органах внутрішніх справ Законом України «Про Національну поліцію» не передбачено. Таким чином даним листом відповідач фактично прийняв рішення про відмову позивачу в зарахуванні стажу роботи на посадах, на яких позивач проходив службу в ОВС до стажу роботи у галузі права. Вказане рішення не містить жодного посилання на норми чинного закону, для обґрунтовування підстав для відмови із переліком таких посад. Позивач переконаний, що відповідач, який є розпорядником даної інформації, своєю бездіяльністю та протиправними діями не надавши позивачу офіційну довідку на запит, унеможливив реалізацію права позивача на отримання інформації, порушивши низку чинних правових норм, включно з нормами Конституції України Законом України «Про національну поліцію», Законом України «Про доступ до публічної інформації».
Відповідачем надано відзив на адміністративний позов, в якому представник зазначив, що стаж роботи в галузі права - це необхідна кваліфікаційна вимога для зайняття певною професійною діяльністю відповідно до чинного законодавства. Жодним нормативно-правовим актом не передбачено порядок оформлення такого стажу та його вирахування. ГУНП в Одеській області розглянуло в межах своєї компетенції запит на отримання інформації, який був надісланий позивачу. Головне управління не відмовляло позивачу у зарахуванні йому стажу у галузі права, тому що дане питання взагалі не відноситься до компетенції ГУНП в Одеській області. Відповіддю від 24.03.2020 № 9/32/зі позивачу було повідомлено, що відповідно до Законів України «Про прокуратуру», «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», «Про судоустрій і статус суддів» визначення стажу роботи в галузі права (стажу професійної діяльності у сфері права) та допуск особи до участі в доборі кандидатів на посаду прокурора, судді або особи, яка виявила бажання стати адвокатом - до складання кваліфікаційного іспиту, здійснюється спеціально уповноваженими органами з добору кандидатів, відповідний орган, що здійснює дисциплінарне провадження, проводить конкурс на зайняття вакантних посад прокурорів, кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури, Вища кваліфікаційна комісія суддів України. Окрім того, у відповіді №9/32/зі визначено перелік норм права, відповідно до яких Головне управління не уповноважено видавати довідку про стаж роботи в галузі права та здійснювати такий розрахунок. Крім того, запит на інформацію ОСОБА_1 вимагав створення нової інформації. Тобто такої, що не перебувала та не перебуває у володінні ГУНП в Одеській області. До того ж, запит на інформацію адресовано ГУНП в Одеській області. Але ОСОБА_1 проходив службу в Біляївському РВ ГУМВС України в Одеській області з 07.2008 року по 24.04.2012 року.
Ухвалою суду від 17.04.2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Дослідивши наявні в справі письмові докази, оцінивши їх за власним внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді справи, суд встановив наступні факти та обставини.
Як встановлено судом, позивач, 18.03.2020 року звернувся Головного управління Національної поліції в Одеській із запитом, в якому просив надати офіційну довідку, щодо загальної кількість років в галузі права (стажу роботи в сфері права) який позивач згідно займаних посад під час проходження служби в ОВС на підставі записів у трудовій книжці (а.с.11-13).
Відповідачем на запит позивача 24.03.2020 року за №9/32/зі надано відповідь (а.с.14-15), в якій відповідачем, крім іншого, зазначено, що визначення стажу роботи в галузі права не належить до компетенції ГУНП в Одеській. Час проходження служби в поліції зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Питання зарахування особі стажу роботи в галузі права під час проходження служби в поліції Законом України «Про Національну поліцію» не передбачено.
Отже, відповідачем відмовлено позивачу у наданні інформації на запит від 24.03.2020 року за №9/32/зі з підстав того, що порушене у запиті на публічну інформацію питання не відноситься до повноважень ГУНП в Одеській області.
Позивач вважає, що відмова в надання інформації на інформаційний запит є протиправною, а тому позивач звернувся до суду зданим позовом.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до ст.40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про інформацію» інформація - це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
Згідно ст.5 вказаного Закону України «Про інформацію», кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.
Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
За змістом ч. ч.1, 2 ст.7 Закону України «Про інформацію» передбачено, що право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб'єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб'єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.
Закон України «Про доступ до публічної інформації» визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.
Метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб'єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації (ч.1 ст.2 Закону України «Про доступ до публічної інформації»).
Публічна інформація, згідно із ст.1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Відповідно до ст.4 Закону України «Про доступ до публічної інформації» доступ до публічної інформації відповідно до цього Закону здійснюється на принципах: 1) прозорості та відкритості діяльності суб'єктів владних повноважень; 2) вільного отримання, поширення та будь-якого іншого використання інформації, що була надана або оприлюднена відповідно до цього Закону, крім обмежень, встановлених законом; 3) рівноправності, незалежно від ознак раси, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак.
Статтею 5 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачено забезпечення доступу до інформації шляхом:
1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на єдиному державному веб-порталі відкритих даних; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом;
2) надання інформації за запитами на інформацію.
Статтею 12 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено, що суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є:
1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень;
2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону;
3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються:
1) суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання;
2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;
3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків;
4) суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.
Відповідно до положень ч.1,2,4,5,6 ст.19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
Письмовий запит подається в довільній формі.
Запит на інформацію має містити: 1) ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.
З метою спрощення процедури оформлення письмових запитів на інформацію особа може подавати запит шляхом заповнення відповідних форм запитів на інформацію, які можна отримати в розпорядника інформації та на офіційному веб-сайті відповідного розпорядника. Зазначені форми мають містити стислу інструкцію щодо процедури подання запиту на інформацію, її отримання тощо.
Відповідно до частин 1, 2 та 4 ст.20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту. У разі якщо запит на інформацію стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статись і загрожують безпеці громадян, відповідь має бути надана не пізніше 48 годин з дня отримання запиту. У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Згідно з ч.1 ст.22 Закону України «Про доступ до публічної інформації», розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:
1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;
2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;
3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком;
4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.
Відповідно до ч.ч.2-5 Закону України «Про доступ до публічної інформації» відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.
Розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.
У відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено: 1) прізвище, ім'я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації; 2) дату відмови; 3) мотивовану підставу відмови; 4) порядок оскарження відмови; 5) підпис.
Відмова в задоволенні запиту на інформацію надається в письмовій формі.
При цьому обов'язковою умовою, у разі відмови в задоволенні запиту є наведення обґрунтованих підстав такої відмови. У разі неправомірної відмови - суд може визнати такі дії протиправними та зобов'язати її надати.
Така ж правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у рішенні від 25.06.2019 року по справі №9901/924/18.
Суд зазначає, що відповідач не надав позивачу запитувану інформацію на інформаційний запит, а саме офіційну довідку, щодо загальної кількість років в галузі права (стажу роботи в сфері права) який має позивач згідно займаних посад під час проходження служби в ОВС на підставі записів у трудовій книжці, з підстав того, що порушене у запиті на публічну інформацію питання не відноситься до повноважень ГУНП в Одеській.
В свою чергу, відповідно до ст.1-3 Закону України «Про Національну поліцію» Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.
Завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.
У своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
На працівників поліції (поліцейських та державних службовців) поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції».
В свою чергу, п.2 ч.6 ст.69 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що для цілей цього Закону вважається стажем професійної діяльності у сфері права - стаж професійної діяльності особи за спеціальністю після здобуття нею вищої юридичної освіти.
Згідно з п.2 ч.1 ст.27 ЗУ «Про прокуратуру» стажем роботи в галузі права є стаж роботи особи за спеціальністю після здобуття нею вищої юридичної освіти за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста або магістра.
Враховуючи положення Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначальним для публічної інформації є те, що вона повинна бути заздалегідь готовим, зафіксованим продуктом, отриманим або створеним суб'єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов'язків.
Не є інформаційним запитом звернення, для відповіді на яке необхідно створити інформацію, крім випадків, коли розпорядник інформації не володіє запитуваною інформацією, але зобов'язаний нею володіти.
Крім того, закон не передбачає правових роз'яснень, у тому числі дії та застосування норм чинного законодавства з урахуванням конкретних обставин, а відтак створення нової інформації.
Суд зазначає, що позивач звернувся до ГУНП в Одеській області із запитом на інформацію, в якій просив надати інформацію щодо загальної кількість років в галузі права (стажу роботи в сфері права) який має позивач згідно займаних посад під час проходження служби в ОВС на підставі записів у трудовій книжці.
Проте, ГУНП в Одеській області не є органом, який уповноважений встановлювати стаж роботи в галузі права.
Характер запитуваної позивачем інформації відноситься до сфери надання юридичних послуг.
Суд зазначає, що п.3.5 розділу 3 «Відносини, на які не поширюється Закон №2939-VI» постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації» визначено, що положення Закону України «Про доступ до публічної інформації» не поширюється на відносини у сфері звернень громадян щодо надання юридичної консультації, проведення аналізу правових норм стосовно конкретних обставин, повідомлених запитувачем інформації, тощо, оскільки такі відносини регулюються спеціальним законом - Законом України «Про безоплатну правову допомогу».
Враховуючи зазначене, відповідач не є розпорядником запитуваної позивачем інформації та запит на інформацію позивача вимагав створення нової інформації, тобто такої, що не перебувала та не перебуває у володінні ГУНП в Одеській області.
Крім того, ст.1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року №2939-VI визначено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Отже, інформація щодо загальної кількість років в галузі права (стажу роботи в сфері права) який має позивач згідно займаних посад під час проходження служби в ОВС на підставі записів у трудовій книжці - не є публічною інформацією в розумінні Закону України «Про доступ до публічної інформації».
З урахуванням зазначеного, суд приходить до висновку, що відповідач, не володіючи запитуваною позивачем інформацією та не маючи права, в межах Закону України «Про доступ до публічної інформації», на створення нової інформації, правомірно відмовив позивачу у наданні довідки, щодо загальної кількість років в галузі права (стажу роботи в сфері права) який має позивач згідно займаних посад під час проходження служби в ОВС на підставі записів у трудовій книжці, а тому позовні вимоги за даним позовом є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.242 КАСУ, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.
Судові витрати розподілити відповідно до ст.139 КАС України.
Керуючись ст. ст. 9, 72-73, 77, 90, 242, 245, 255, 295 КАС України суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправним відмови у наданні відповіді на запит - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст.295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи проводився в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 );
Відповідач: Головн управління Національної поліції в Одеській області (код ЄДРПОУ 40108740, 65014 м.Одеса, вул.Єврейська, 12).
Суддя П.П. Марин
.