18 червня 2020 р. № 400/2136/20
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Гордієнко Т. О. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до відповідача:Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни, вул. Окіпної Раїси, 4-а, оф. 71-А, м. Київ2, Лівобережна Частина Києва, м. Київ, 02002
третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЕКСКРЕДИТ", вул. Якова Самарського, 12-А, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49044
про:визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду з позовом до Приватного виконавця Дорошкевич В.Л., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю « АЛЕКСКРЕДИТ» про визнання протиправною бездіяльність Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Віри Леонідівни у виконавчому провадженні № 61822385, що вбачається у не вчиненні виконавчих дій , спрямованих на зняття виконавцем арешту з рахунку, що призначений для виплати заробітної плати та зобов'язання зняти арешт з грошових коштів, що містяться на рахунку № НОМЕР_1 , відкритий в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», МФО 305299.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідач протиправно наклав арешт на банківський рахунок позивача, який використовується для виплати заробітної плати. Арешт на заробітну плату позивача позбавляє її можливості отримувати нараховану заробітну плату, що позбавляє її необхідних коштів на існування.
Відповідач надав відзив, в якому позов не визнає, оскільки вважає, що дії приватного виконавця були вчинені відповідно до вимог Закону України « Про виконавче провадження».
Третя особа: пояснень суду не надала.
Сторони, третя особа в судове засідання не з'явились.
Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).
Дослідив докази, суд дійшов висновку:
14 квітня 2020 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л. було відкрито виконавче провадження № 61822385 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю « АЛЕКСКРЕДИТ» заборгованість в розмірі 17480грн.
Постановою від 14.04.2020 накладено арешт коштів боржника у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди, витрат виконавчого провадження в сумі 20228грн., які містяться в наступних банківських установах: АТ КБ «ПРИВАТБАНК»,АТ «Універсал Банк», ОТП Банк, ГУ АТ Ощадбанк, АТ «Укрсиббанк»,АТ «Альфабанк»,АТ «Райффайзен Банк Аваль».
01.05.2020 позивач дізнався, що на рахунок, на який вона отримує заробітну плату від Комунального некомерційного підприємства охорони здоров'я «Амбулаторія групової практики Михайлівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області» арештований.
Позивач у позові зазначає, що постанови виконавчого провадження вона не отримувала, оскільки ніколи не проживала за адресою: АДРЕСА_2 , яка зазначена, як адреса боржника у постанові про відкриття виконавчого провадження та про арешт коштів боржника.
Паспорт позивача свідчить, що вона зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 з 25.12.2012
Довідка Комунального некомерційного підприємства охорони здоров'я «Амбулаторія групової практики» Миколаївської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області від 29.05.2020 № 79 свідчить, що ОСОБА_1 працює на підприємстві молодшою медичною сестрою з 1.11.2019.
У довідці АТ КБ « ПРИВАТБАНК» від 25.05.2020зазначено, що ОСОБА_1 має у банку рахунок № НОМЕР_1 відкритий для зарахування, у тому числі заробітної плати.
Виписка по картці/рахунку позивача, відкритого у АТ КБ «Приватбанк» свідчить, що на цю картку зараховувалась тільки заробітна плата.
Відповідно до положень частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з ч.3 статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.
Частинами першою-третьою статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статі 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
Згідно зі ст. 68 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.
Про звернення стягнення на заробітну плату виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.
Згідно з частиною першою статті 69 Закону України «Про виконавче провадження» підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці здійснюють відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника і перераховують кошти на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця у строк, встановлений для здійснення зазначених виплат боржнику, а в разі якщо такий строк не встановлено, - до десятого числа місяця, наступного за місяцем, за який здійснюється стягнення. Такі підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці щомісяця надсилають виконавцю звіт про здійснені відрахування та виплати за формою, встановленою Міністерством юстиції України.
Відповідно до частини другої статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю особи, у зв'язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків; за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків.
Статтею 46 Конституцією України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Конституційний Суд України у своєму рішенні № 25рп/2009 від 7 жовтня 2009 року зазначив, що право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел та забезпечується статтями 7, 22, 46, 58, 68 Конституції України. А саме, кожний громадянин має право на соціальний захист, що включає право на пенсійне забезпечення і всі застраховані особи є рівноправними щодо отримання пенсійних виплат. Конституційні права і свободи громадянина України гарантуються і не можуть бути скасовані.
Норми статті 41 Конституції України встановлюють принцип непорушності права приватної власності.
Приписами частини 1 статті 2, частини 2 статті 10 Конвенції про захист заробітної плати від 01 липня 1949 року № 95, ратифікованої Україною 04 серпня 1961 року, визначено, що дана Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватися заробітна плата. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім'ї.
Заробітна плата в розумінні поняття «власності» є майном, на захист якого в тому числі стає стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Принципи, закріплені в статях 3 та 43 Конституції України, також знаходять своє вираження в положеннях статей 97 Кодексу законів про працю України, статтях 15, 22, 24 Закону України «Про працю».
Зазначені норми в сукупності свідчать про те, що держава гарантує та захищає законом право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю.
Отже, виплата установою працівникам заробітної плати має пріоритет перед погашенням заборгованості іншим кредиторам підприємства. Накладення ж арешту на рахунок боржника, який призначений також і для виплати заробітної плати та інших виплат працівникам боржника, унеможливлює своєчасне здійснення таких виплат, що невідворотно призводить до порушення конституційних прав громадян, які працюють на підприємстві відповідача, на оплату праці.
Відповідно до пункту 2 статті 48 Закону 1404-VIII забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання відкритих відповідно до статей 191 та 261 Закону України «Про теплопостачання», статті 151 Закону України «Про електроенергетику», та на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
Відповідно до частин 3, 4 статті 59 Закону 1404-VIII у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
01.05.2020 позивач надіслала заяву до державного виконавця про зняття арешту з рахунку № НОМЕР_1 , відкритий в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», МФО 305299, який призначений для зарахування заробітної плати.
02.06.2020 позивач отримала відмову державного виконавця щодо зняття арешту з рахунку.
Тобто, рахунки, які передбачені для виплати заробітної плати та сплати податків, зборів і обов'язкових платежів до Державного бюджету України, є рахунками із спеціальним режимом, на які виконавчою службою відповідно до вимог законодавства арешт не накладається, а виокремлення таких рахунків належить до повноважень виконавчої служби.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 червня 2019 року у справі № 916/73/19, від 03.10.2019 справа № 642/6675/2, від 10 жовтня 2019 року № 916/1572/19, від 17.01.2020 № 340/1018/19.
Таким чином суд дійшов висновку, що чинним законодавством передбачений окремий порядок здійснення відрахувань із заробітної плати, а тому арешт зарплатних коштів особи, після вирахування з неї сум заборгованості за виконавчим написом нотаріуса, позбавляє її джерел до існування та порушує її право на соціальний захист.
Відповідно до ст. 77 ч.2 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно зі ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності та свободи в наданні ними суду своїх доказів та у доведенні перед судом їх переконливості.
Позивач просить суд визнати протиправну бездіяльність державного виконавця щодо не зняття арешту з рахунків та зобов'язати державного виконавця зняти арешт з грошових коштів.
Але відповідно до ст.9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, ст.245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Тому суд вважає за необхідне для захисту прав позивача скасувати постанову про арешт коштів в частині арешту на рахунку № НОМЕР_1 , відкритий в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», МФО 305299.
За таких обставин, позов належить задовольнити.
Судові витрати по справі розподіляються відповідно до ст.139 КАС України та судовий збір належить повернути позивачу за рахунок коштів відповідача.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни (вул. Окіпної Раїси, 4-а, оф. 71-А, м. Київ, 02002, НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
2. Визнати протиправною бездіяльність Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни щодо незняття арешту з рахунку ОСОБА_1 № UA НОМЕР_5 , відкритий в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», МФО 305299.
3. Скасувати постанову від 14.04.2020 ВП № 61822385 про арешт коштів ОСОБА_1 в частині арешту на рахунку № UA НОМЕР_5 , відкритий в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», МФО 305299.
4. Стягнути з Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни (вул. Окіпної Раїси, 4-а, оф. 71-А, м. Київ, 02002, РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у сумі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 коп.), сплачений квитанцією № 0.0.1725535486.1 від 03.06.2020
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених ст. 287 КАС України, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.
Апеляційна скарга подається в порядку, визначеному ст. 297 КАС України, п. 3 розділу Прикінцевих положень КАС України, п. 15.5 Перехідних положень КАС України.
Суддя Т. О. Гордієнко