17 червня 2020 р. № 400/809/20
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Брагаря В.С. за правилами спрощеного позовного провадження розглянув адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до відповідача:Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020
третя особа:Управління державної казначейської служби України у м.Миколаєві Миколаївської області, пр. Центральний,97, м. Миколаїв, 54055
про:визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
До Миколаївського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, третя особа Управління державної казначейської служби України у м.Миколаєві Миколаївської області, з вимогами:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не сформування та не подачі до Управління державної казначейської служби України у м.Миколаєві Миколаївської області подання про повернення позивачу помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі - продажу нерухомого майна у розмірі 6630,59 грн.;
- зобов'язати відповідача сформувати та подати до Управління державної казначейської служби України у м.Миколаєві Миколаївської області подання про повернення позивачу помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі - продажу нерухомого майна у розмірі 6630,59 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що 06.02.2019 року позивач уклав договір купівлі - продажу квартири, згідно з яким придбав нерухоме майно - квартиру. При нотаріальному посвідченні вказаного договору сплатив збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі - продажу нерухомого майна в розмірі 6630,59 грн. При цьому позивач стверджує, що відноситься до категорії громадян, які звільнені від сплати такого збору відповідно до п. 9 ст. 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки згадану квартиру придбано ним вперше. Відтак, позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області з заявою про повернення безпідставно сплачених коштів. Проте, відповідач протиправно, на думку позивача, відмовив у поверненні сплаченого збору на обов'язкове пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна. Наведені обставини стали підставою звернення позивача до суду з цим позовом.
Представником відповідача надано до суду відзив, в якому відповідач проти задоволення адміністративного позову заперечує та просить відмовити в його задоволенні. Відзив обґрунтовано тим, що у Пенсійного фонду України відсутній механізм перевірки інформації про те, чи особа вперше придбала нерухомість, з огляду на що, управління позбавлене можливості встановлювати факт придбання квартир конкретною особою вперше та, як наслідок, повертати помилково сплачені кошти.
Третьої особою подано до суду пояснення на позовну заяву, в яких зазначає, що процедуру повернення коштів сплачених помилково або надміру, регламентує Порядок затверджений наказом Міністерства Фінансів України від 03.09.2013 № 787, відповідно до якого, відповідач складає та надає подання безпосередньо позивачу, який в свою чергу, після отримання останнього, звертається з особистою заявою про повернення коштів до органу Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету. Також, просив у задоволені позову відмовити.
Ухвалою суду від 16.03.2020 р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 22.04.2020 р.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити.
Представник відповідача та третьої особи у судове засідання не з'явилися.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд, -
06.02.2019 р. позивач придбав квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , згідно договору купівлі-продажу квартири, укладеного із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Договір був посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Матвєєвою І.М. та зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності за №30173673.
Під час укладення договору купівлі-продажу квартири позивачем сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 6630,59 грн. (1% вартості квартири), що підтверджується наявною у справі квитанцією №257 від 06.02.2019.
Вважаючи, що збір на обов'язкове державне пенсійне страхування сплачений помилково, позивач звернувся до відповідача із заявою від 22.01.2020 про повернення помилково сплачених коштів.
За результатами розгляду даної заяви, Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області листом від 27.01.2020 повідомило позивача про неможливість повернення помилково сплачених коштів, оскільки Пенсійний фонд України не володіє інформацією щодо прав власності на нерухоме майно.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування визначає Закон України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» № 400/97-ВР від 26.06.1997.
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.
Пунктом 8 статті 2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що об'єктом оподаткування для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону є вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.
Таким чином, особи, які придбавають нерухоме майно, зокрема, квартиру вперше, звільнені від його сплати в розмірі 1% від вартості нерухомого майна (квартири), зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна.
Важливою обставиною для правильного вирішення питання про необхідність сплати фізичною особою збору на обов'язкове державне пенсійне страхування від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, є встановлення факту придбання особою житла вперше.
Згідно з пунктом 15-1 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 №1740 (далі по тексту - Порядок) збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Пунктом 15-3 Порядку передбачено, що нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Таким чином, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в обов'язковому порядку сплачується фізичними особами - покупцями нерухомого майна; проте, особи, які придбали житло вперше, звільняються від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
З аналізу наведених норм вбачається, що нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється лише за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, однак, громадяни, які придбавають житло вперше, не є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постановах від 20 лютого 2018 року у справі № 819/1730/17, від 04 квітня 2019 року у справі №819/1553/17.
Як зазначає позивач у позовній заяві, нерухоме майно ним придбано вперше, до укладення договору купівлі-продажу квартири інша нерухомість ним не придбавалася.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно із частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Разом з тим, відповідачем не доведено правомірність відмови позивачу в поверненні помилково сплачених коштів, належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача про придбання ним житла вперше та свідчили б про відсутність у нього права на звільнення від сплати збору не надано.
В той же час, слід зазначити, що станом на час придбання позивачем нерухомості, як і станом на час розгляду справи в суді, в Україні відсутній механізм перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість.
Вказане питання було предметом звернення Пенсійного фонду України до Конституційного Суду України з проханням дати тлумачення терміну «придбавають житло вперше», що міститься у пункті 9 частини першої статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», визначивши коло осіб, яких необхідно вважати такими, що придбавають житло вперше.
Ухвалою Конституційного Суду України від 23.03.2000 №29-у/2000 відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі через відсутність у Пенсійного фонду України права на конституційне подання та непідвідомчість Конституційному Суду України питання, порушеного у поданні.
За відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб'єкта владних повноважень зобов'язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов'язана сплачувати збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше.
Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.
Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень можливості встановити придбання квартир конкретною особою вперше, не може ставитись в провину особі, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення прав громадян, які наділені такими правами.
Зазначена правова позиція також викладена у постановах Верховного Суду від 30 січня 2018 року №К/9901/412/17, від 14 лютого 2018 року №К/9901/1783/18 від 20 лютого 2018 року №К/9901/404/17.
На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги щодо придбавання житла, позивачем надано Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
З довідки вбачається, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є відомості про реєстрацію права власності за позивачем 06.02.2019 квартири за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 16, виданого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу. Відомості щодо придбання іншого нерухомого (житлового) майна позивачем відсутні.
Враховуючи вищенаведене, оскільки 06.02.2019 позивач вперше придбав житло, то при нотаріальному оформленні договору купівлі-продажу квартири безпідставно сплатив збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 1% від його вартості.
Будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували зазначене, відповідач суду не надав.
Поряд з цим, процедуру повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії визначено Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 03.09.2013 №787 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 за №1650/24182 (далі - Порядок №787).
Згідно з пунктом 5 вказаного Порядку визначено, зокрема, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.
Подання подається до органу Казначейства за формою, передбаченою нормативно-правовими актами з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів, або в довільній формі на офіційному бланку установи за підписом керівника установи (його заступника відповідно до компетенції), скріпленим гербовою печаткою (у разі наявності) або печаткою з найменуванням та ідентифікаційним кодом установи (у разі наявності), з обов'язковим зазначенням такої інформації: обґрунтування необхідності повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб'єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), сума платежу, що підлягає поверненню, дата та номер документа на переказ, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.
Подання в довільній формі подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.
Заява про повернення коштів з бюджету, яка подається до відповідного органу Казначейства, складається платником у довільній формі з обов'язковим зазначенням такої інформації: причини повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб'єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи та номер контактного телефону, сума платежу, що підлягає поверненню, спосіб перерахування коштів з бюджету - у безготівковій формі із зазначенням реквізитів рахунку одержувача коштів чи готівкою.
Аналіз вказаного свідчить, що підставою, яка обумовлює повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів є подання наступних документів: заяви платника; подання органу, що контролює справляння відповідних надходжень до бюджету; платіжних доручень, що підтверджують зарахування коштів до відповідного бюджету.
З цього приводу суд зазначає, що зважаючи на відсутність в органів Пенсійного фонду України, в силу незалежних від них обставин, можливості зробити самостійний і беззаперечний висновок про придбання позивачем житла вперше, а також на те, що такі обставини встановлені в ході розгляду адміністративної справи, прийняття судом рішення про зобов'язання сформувати та подати до відповідного органу Державної казначейської служби відповідне подання є єдиним за свою суттю способом відновлення прав позивача, ефективним механізмом захисту таких прав, який відповідатиме принципу верховенства права.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20 лютого 2018 року у справі № 819/1730/17, від 30 та 31 січня 2018 року у справах № 819/1498/17, №819/1667/17 відповідно.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
За встановлених обставин суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.
З огляду на задоволення позову та згідно із ст. 139 КАС України судові витрати позивача у сумі 840,80 грн., підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 72-77, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України суд,
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, код ЄДРПОУ 13844159) третя особа Управління державної казначейської служби України у м.Миколаєві Миколаївської області (пр. Центральний, 97, м. Миколаїв, 54055, код ЄДРПОУ 37992781) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо не сформування та не подачі до Управління державної казначейської служби України у м.Миколаєві Миколаївської області подання про повернення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі - продажу нерухомого майна у розмірі 6630,59 грн.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, код ЄДРПОУ 13844159) сформувати та подати до Управління державної казначейської служби України у м.Миколаєві Миколаївської області (пр. Центральний, 97, м. Миколаїв, 54055, код ЄДРПОУ 37992781) подання про повернення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі - продажу нерухомого майна у розмірі 6630,59 грн.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, код ЄДРПОУ 13844159) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 840,80 грн.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В. С. Брагар