12 червня 2020 року м. Кропивницький Справа № 340/1457/20
Кіровоградський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Петренко О.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до відповідача: Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, вул. Соборна,7а, м. Кропивницький,25009
про визнання протиправним рішення та зобов'язати вчинити дії, -
Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
1)визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ПФУ в Кіровоградській області від 22.01.2020 року №110130003574;
2) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області призначити йому пенсію за вислугою років, на підставі п. “б” ст.54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 13.01.2020 року
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за вислугу років на пільгових умовах згідно ст. 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення", як працівнику льотного складу. Разом з тим, відповідачем було необґрунтовано та безпідставно відмовлено позивачу в призначенні пільгової пенсії.
Ухвалою суду від 12.05.2020 року відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) та запропоновано відповідачеві надати відзив на позов.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження була надіслана відповідачу, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
Представник відповідача надав суду відзив, в якому проти позову заперечує та зазначає, що за результатами розгляду наданих позивачем документів встановлено, що стаж роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугу років є недостатнім.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 263 КАС України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Дослідивши доводи заяв по суті сторін, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.
13.01.2020року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугою років, надавши трудову книжку № НОМЕР_1 ; довідку про стаж роботи від 17.09.2014 року №11-623, видана ЗОКП «Міжнародний аеропорт «Ужгород» про період роботи на посаді диспетчера служби руху з 05.08.1986р. по 06.03.1987р.; довідка про підтвердження наявного трудового стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 09.01.2020 року №2/к, видана Кіровоградською льотною академією НАУ, що фактично визнається відповідачем і не є спірним питанням у даній справі.
Рішенням Головного управління ПФУ в Кіровоградській області від 22.01.2020р. № 110130003574 відмовлено в призначенні пенсії позивачу за вислугою років, у зв'язку з відсутністю необхідного стажу в умовах праці, що дають право на пенсію за вислугою років згідно діючого законодавства. Крім того зазначив, що п. «б» ст.54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що право на пенсію за вислугою років мають працівники, які здійснюють управління повітряним рухом і мають свідоцтво диспетчера, після досягнення 50 років і при стажі роботи, зокрема для чоловіків - не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців роботи по безпосередньому управлінню польотами повітряних суден. Також відповідачем зазначено, що при розгляді наданих документів з'ясовано, що до стажу роботи не можливо зарахувати період роботи з 05.08.1986р. по 06.03.1987р., оскільки довідка не відповідає додатку №3 до Порядку №418. Також до спеціального стажу не зараховано період роботи з 26.08.1991р. по 31.05.2001р., з 01.09.2004р. по 06.09.2019р., в зв'язку з відсутністю документів підтверджуючих стаж роботи по безпосередньому управлінню польотами повітряних суден та відсутністю діючого посвідчення диспетчера (а.с.20).
Позивач, не погодившись з зазначеним рішенням відповідача, звернувся з вказаним позовом до суду.
Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
За приписами статті 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Конституція України є нормами прямої дії.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 2 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд зазначає, що згідно приписів статті 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до ст. 51 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991р. №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
Згідно з ч. 3 ст. 53 Закону №1788-XII, працівникам льотно-випробного складу та особам льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотам, штурманам, бортінженерам, бортмеханікам, бортрадистам, льотчикам-наглядачам) і бортоператорам, які виконують спеціальні роботи в польотах, пенсії обчислюються з середньомісячного заробітку за роботу, що дає право на пенсію за вислугу років (частина перша статті 64 та статті 65, 66, 69), одержуваного перед її припиненням, і призначаються в розмірах, передбачених частинами першою - третьою, шостою статті 19 та статтею 21 цього Закону для пенсій за віком, і не можуть перевищувати 85 процентів заробітку для працівників льотно-випробного складу та 75 процентів заробітку для осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах. При цьому розмір пенсії для осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах, не може перевищувати дві з половиною величини середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України, за календарний рік, що передує місяцю, з якого призначається пенсія.
Відповідно до ч.1 ст.54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 р. №1788-XII, передбачено право на пенсію за вислугу років мають такі категорії робітників і службовців авіації, а також льотно-випробного складу, незалежно від відомчої підпорядкованості підприємств, установ і організацій, в яких вони зайняті: а) працівники льотного і льотно-випробного складу після досягнення 50 років і за наявності вислуги років на цих посадах станом на 1 квітня 2015 не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок та після цієї дати при набутті вислуги років на цих посадах: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців у чоловіків і не менше 20 років 6 місяців у жінок.
Перелік посад працівників льотного складу, порядок обчислення строків вислуги років для призначення їм пенсій, а також порядок призначення і виплати пенсій льотно-випробному складу затверджуються в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
Порядок обчислення строків вислуги років для призначення пенсій працівникам льотного складу та перелік посад працівників льотного складу, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років визначений в порядку "Про затвердження нормативних актів з питань призначення пенсій за вислугу років працівникам авіації і льотно-випробного складу", затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 1992 р. № 418.
Зайнятість зазначених працівників на роботах, які дають право на пенсію за вислугу років, підтверджується довідками, виданими відповідними підприємствами, об'єднаннями й організаціями.
Суд зазначає, що для призначення пенсії згідно ст. 54 Закону та постанови КМУ необхідно дві умови: 1) наявність відповідного віку - досягнення 50 років та 2) наявність відповідної вислуги років - не менше 25 років (п. а ст. 54 Закону, та п. 1 Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації). При цьому порядок обчислення вислуги років визначений Порядком обчислення строків вислуги років для призначення пенсії працівникам льотного складу.
Згідно з Порядком №418 від 21.07.1992 року, правом на пенсію за вислугу років користуються працівники, які управляють повітряним рухом і мають відповідно посвідчення (диспетчери, старші диспетчери, диспетчери-інструктори, керівники польотів). До вислуги років працівникам, які управляють повітряним рухом, зараховується робота на посадах, передбачених переліками N 1 і N 2, що додаються, на посадах льотного (льотно-випробного) складу, що дає право на пенсію за вислугу років (з урахуванням встановленої норми нальоту годин), а також служба в Збройних Силах колишнього Союзу РСР і України на льотних посадах.
Суд зазначає, що станом на момент звернення з заявою про призначення пенсії за вислугою років як працівнику льотних екіпажів позивач досягнув 50 років, що є необхідною умовою для призначення пенсії згідно ст. 54 Закону та постанови КМУ №418.
Суд зазначає, що з наданої позивачем трудової книжки та довідки для призначення пенсії за вислугою років з роками підтверджується необхідна вислуга років для призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації.
При цьому, статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що основним документом, який підтверджує наявний трудовий стаж, є трудова книжка.
Таким чином, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Тобто, за приписами наведеної норми уточнюючі довідки для підтвердження спеціального трудового стажу необхідно надавати лише в разі коли відсутні відповідні відомості в трудовій книжці.
Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суду в постановах від 12 лютого 2019 року у справі №337/1297/17 (2-а/337/118/2017) та від 21 березня 2019 року у справі №227/4564/16-а.
Відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 , виданої на ім'я ОСОБА_2 , в ній містяться наступні записи:
23.07.1986 - прийнятий на посаду диспетчера в Ужгородський об'єднаний авіазагін;
06.03.1987 - звільнений з посади, в зв'язку з переведенням в Кіровоградську льотну академію;
30.05.1987 - прийнятий диспетчером тренувального центру Кіровоградської льотної академії за переведенням з Ужгородського ОАЗ;
26.08.1991 - переведений на посаду інструктора ТЦ УВД;
01.06.2001 - переведений на посаду інженера УПФ - категорія «провідний»
01.09.2004 - переведений на посаду старшого інструктора ТЦ ОПР;
06.09.2019 - звільнений з ВСП НАУ Кіровоградська льотна академія НАУ, за власним бажанням
23.09.2019 - прийнятий на посаду викладача відділу теоретичної підготовки центру підвищення кваліфікації ДП «Обслуговування повітряного руху України «Украерорух» (а.с.9-11).
Отже, посади зазначені в трудовій книжці позивача віднесені до Переліку посад і робіт інженерно-технічного складу авіації, які дають право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 1992 року № 418.
При цьому, відповідачем не зараховано періоди роботи з 05.08.1986р. по 06.03.1987р., оскільки довідка не відповідає додатку №3 Порядку №418. Також до спеціального стажу не зараховано період роботи з 26.08.1991р. по 31.05.2001р., з 01.09.2004р. по 06.09.2019р. в зв'язку з відсутністю документів, підтверджуючих стаж роботи по безпосередньому управлінню польотами повітряних суден та відсутністю діючого посвідчення диспетчера.
Згідно з пунктом 20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.
Отже, з аналізу вищевикладеного слід дійти висновку, що використання норм Порядку № 637 шляхом надання уточнюючих довідок про підтвердження спеціального стажу має місце лише у разі відсутності в трудовій книжці/або відповідних записах до неї відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, або за вислугу років, встановлених для окремих категорій працівників. При цьому, обов'язок по наданню вказаних довідок покладено на заявника, а орган, що призначає пенсію в свою чергу зобов'язаний здійснити перевірку наданої довідки.
Трудова книжка не містить інформації про те, що позивач працював на вищезазначених роботах не повний робочий день.
Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зважаючи на обставини справи, враховуючи, що настання для позивача негативних наслідків пов'язано із прийняттям рішення від 22.01.2020 №110130003574, суд вважає за необхідне визнати таке рішення протиправним та скасувати його.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання призначити позивачу пенсії, суд зазначає наступне.
З урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні, суд дійшов до висновку про зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно Закону № 1058-IV, з урахуванням висновку суду.
Правову позицію, що вирішення питання призначення пенсії є виключною компетенцією Пенсійного фонду, у зв'язку з чим належним способом захисту прав позивача є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії на пільгових умовах, а не зобов'язання відповідача призначити таку пенсію позивачу, висловлено Верховним Судом у постанові від 07 березня 2018 року у справі № 233/2084/17 (реєстраційний номер рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 72694515).
Статтею 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (пункт 53 рішення у справі «Ковач проти України» від 07.02.2008, пункт 59 рішення у справі «Мельниченко проти України» від 19.10.2004, пункт 50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» від 13.01.2011, пункт 54 рішення у справі «Швидка проти України» від 30.10.2014 тощо).
Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.
Відповідно до статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
За статтею 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.
Відповідно до частини третьої статті 23 Загальної Декларації прав людини, пункту 4 частини першої Європейської Соціальної хартії та частини третьої статті 46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
Згідно висновків ЄСПЛ у справах проти Туреччини (зокрема, «Loizidou v. Turkey», «Cyprus v. Turkey»), а також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v. the Republic of Moldova and Russia», «llascu and Others v. Moldova and Russia»), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень ст.139 КАС України.
Керуючись ст.ст.139, 241-246, 250 КАС України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ПФУ в Кіровоградській області від 22.01.2020 року №110130003574.
Зобов'язати Головне управління ПФУ в Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (ін.код НОМЕР_2 ) про призначення пенсії за вислугою років на пільгових умовах з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (код ЄДРПОУ - 20632802) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (ін.код НОМЕР_2 ) витрати по сплаті судового збору у сумі 840,80 грн.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 255КАС України.
Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного тексту.
Повний текст рішення складено та підписано 19.06.2020 року.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду О.С. Петренко