19 червня 2020 року м.Київ № П/320/442/20
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головенко О.Д., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій противними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Міністерство оборони України та просить суд:
визнати протиправними дїї щодо відмови у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням ІІ групи інвалідності, внаслідок поранення, контузії та захворювання, отриманих під час виконання обов'язків військової служби при перебуванні в країні, де велись бойові дії, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 499 та Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей";
зобов'язати призначити та виплатити одноразову грошову допомогу у зв'язку із настання ІІ групи інвалідності, внаслідок поранення, контузії та захворювання, отриманих під час виконання обов'язків військової служби при перебуванні в країні, де велись бойові дії, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 499 та Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що виконував інтернаціональний обов'язок у Демократичній Республіці Афганістан, у зв'язку з чим 05.10.2010 під час первинного огляду йому було встановлено ІІ групу інвалідності із відміткою «внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії». Даний висновок був повторно підтверджений 01.11.2015, а тому позивач у листопаді 2019 звернувся до Броварського об'єднаного міськрайонного військового комісаріату з вимогою виплатити одноразову грошу допомогу, однак йому було відмовлено з підстав пропуску тримісячного строку з дня звільнення із військової служби.
24.02.2020 засобами поштового зв'язку до суду надійшов відзив на адміністративний позов відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав та просить суду у задоволенні таких відмовити з підстав наведених у відзиві.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.01.2020 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у порядку письмового провадження).
Пунктом 2 ч. 1 ст. 263 КАС України визначено, що суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
24.02.2020 засобами поштового зв'язку до суду надійшло клопотання Міністерства оборони України від 14.02.2020, у якому відповідач просить суд залучити в якості третьої особі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Броварський об'єднаний міський військовий комісаріат, а також витребувати у нього усі наявні матеріали, на підставі яких прийнято рішення про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги від 22.11.2019.
В обґрунтування зазначеного клопотання відповідач зазначає, що оскільки всі матеріали, на підставі яких прийнято рішення про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги зберігаються у Броварському об'єднаному міському військовому комісаріаті, їх необхідно витребувати, а сам комісаріат залучити як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, тому що рішення у даній справ може вплинути на його права, свободи, інтереси та обов'язки.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду даного клопотання, суд вважає, що у задоволенні клопотання слід відмовити, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 49 КАС України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов'язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням учасників справи. Якщо адміністративний суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду встановить, що судове рішення може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Вступ третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, не має наслідком розгляд адміністративної справи спочатку.
Відповідно до вище наведеного вбачається, що основною підставою для залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору є можливість рішення у даній справі вплинути на права, свободи, інтереси або обов'язки третьої особи.
Із системного аналізу чинного законодавства вбачається, що обґрунтованість залучення такої третьої особи повинна доводитись учасником котрий заявив дане клопотання, або судом, якщо залучення третьої особи відбувається за ініціативою суду.
Так, на думку відповідача обґрунтованою підставою для залучення Броварського об'єднаного міського військового комісаріату в якості третьої особи на стороні відповідача є наявність у нього документів, на підставі яких приймалось рішення про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги від 22.11.2019, а також необхідність їх витребування від комісаріату.
З такими доводами суд не погоджується з наступних підстав, з огляду на таке.
Броварський об'єднаний міський військовий комісаріат не має повноважень чи будь-яких інших можливостей вплинути на прийняття рішення уповноваженим органом щодо вирішення питання про призначення одноразової грошової допомоги, а отже враховуючи предмет даного спору, а саме зобов"язання Міністерства оборони України призначити та виплатити одноразову грошову допомогу позивачу, у зв"язку із настанням ІІ групи інвалідності, внаслідок поранення, контузії та захворювання, отриманих під час виконання обов"язків військової служби при перебуванні в країні, де велись бойові дії, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 499 та Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", не може мати стосунку до даної справи, а рішення у цій справі ніяким чином не може вплинути на його права та законні інтереси.
Суд звертає увагу, що для витребування документів не має необхідності залучати таку особу учасником адміністративної справи, а отже посилання відповідача про необхідність залучення військового комісаріату в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмету спору з метою витребування певних доказів є безпідставним.
Оскільки, відповідач не навів підстав та необґрунтував своїх доводів щодо необхідності залучення третьої особи, суд враховуючи вищенаведене приходить до висновку про відмову у задоволенні даного клопотання.
Також відповідач просить суд витребувати у Броварського об'єднаного міського військового комісаріату матеріали, на підставі, яких прийнято рішення про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги від 22.11.2019.
Відповідно до ч. 1 ст. 80 КАС України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в ч. 2 та 3 ст. 79 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
Частиною 2 ст. 80 КАС України передбачено, що у клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу. Про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу.
Суд звертає увагу, що умовою витребовування доказів є неможливість отримання таких доказів самостійно учасником справи, проте відповідачем не наведено достатніх підстав передбачених ч. 2 ст. 80 КАС України для витребування судом вказаних доказів у комісаріату.
Крім того суд зазначає, що оскільки рішення про виплату одноразової грошової допомоги приймається комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, яка створюється в апараті Міністерства оборони України, то саме в комісії повинні знаходитись вказані документи.
Доказів про повернення вказаних матеріалів до військового комісаріату на доопрацювання чи з інших причин суду не подано.
Враховуючи вищенаведене суд приходить до висновку про безпідставність заявленого відповідачем клопотання про витребування доказів і про необхідність відмовити у його задоволенні.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
ОСОБА_1 - громадянин України ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий Броварським МВ ГУ МВС України в Київській області, 21.01.1997; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Відповідно до довідки від 13.03.2008 № 111 позивач дійсно має статус учасника бойових дій, приймав участь у Демократичній республіці Афганістан в складі військової частини пп. 71176 з 28.06.1982 по 30.05.1984.
Як підтверджується актом огляду МСЕК серії КИО-1 № 340944 від 19.10.2010 позивачу з 05.10.2010 встановлена ІІ група інвалідності з відміткою «внаслідок поранення, контузії та захворювання, отриманих під час виконання обов'язків військової служби при перебуванні в країні, де велись бойові дії».
Відповідно до довідки МСЕК серії АВ № 0520036 від 15.09.2015 позивачу повторно підтверджена ІІ група інвалідності.
У листопаді 2019 позивач звернувся до Броварського об'єднаного міськрайонного військового комісаріату з вимогою виплатити одноразову грошу допомогу.
Відповідно до витягу із протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань. Пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 22.11.2019 № 161 йому було відмовлено у зв'язку з встановленням інвалідності понад тримісячний строк, а зміна зазначеної інвалідності відбулась понад дворічний термін після встановлення первинної групи інвалідності.
Не погоджуючись із вказаною відмовою позивач звернувся із даним адміністративним позовом до суду.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-ХІІ, у ст. 1 якого, зокрема, встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно ч. 5 ст. 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Відповідно до ст. 41 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців визначені розділом ІІ цього Закону, зокрема, встановлені права військовослужбовців щодо грошового забезпечення.
Згідно ст. 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (надалі - Закон № 2011) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст. 1-2 Закону № 2011 військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону № 2011 дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "№ 2011 одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Частиною 2 ст. 16 Закону України № 2011 передбачено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 499, якою затверджено Порядок (далі - Порядок № 499) та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб встановлено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, що сталися після 01.01.2007, здійснюється згідно з Порядком, затвердженим цією постановою.
Згідно п.п. 2 п. 2 Порядку № 499 одноразова грошова допомога виплачується військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) у разі настання інвалідності в період проходження військової служби та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби чи після закінчення зазначеного строку, у разі настання інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби, одноразова грошова допомога інвалідам ІІ групи виплачується у розмірі 54 місячного грошового забезпечення, а інвалідам ІІІ групи у розмірі 48-місячного грошового забезпечення.
Таким чином, відповідно до п. 3 Порядку № 499 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги, що одночасно є днем виникнення спірних правовідносин між сторонами, зокрема, у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
З аналізу зазначених норм чинного законодавства вбачається, що право на отримання вказаної допомоги після звільнення з військової служби мають особи, які отримали інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мав місце в період проходження військової служби незалежно від часу настання такої інвалідності.
Виходячи з аналізу ст. 16 Закону № 2011, суд вважає, що право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі, коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження.
Статтею 16 Закону № 2011 передбачено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги врегульований статтею 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Відповідно до ч. 4 ст. 16-3 Закону "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у разі якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
Суд вказує, що застосування ст. 16 Закону України № 2011 пов'язується не з датою настання інвалідності в період проходження служби, або не пізніше, ніж через три місяці після звільнення зі служби, а з наявністю причинного зв'язку між настанням такої інвалідності та захворюванням або нещасним випадком, що мали місце в період проходження військової служби незалежно від строку, що минув після звільнення з військової служби.
З метою реалізації норм ст. 16-3 Закону України № 2011 Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 затверджений Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (надалі - Порядок № 975).
Відповідно до п. 3 Порядку № 975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Згідно п. 8 Порядку № 975 якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
Таким чином, обмеження дворічним строком, протягом якого зміна групи інвалідності, її причин або ступеня втрати працездатності є підставою для виплати особі одноразової грошової допомоги, введені лише починаючи з 01.01.2014.
За таких умов норми ч. 4 ст. 16-3 Закону № 2011 застосовуються до правовідносин, що виникли після набрання ним чинності, тобто після 01.01.2014.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 № 1774-VIII (який набрав чинності з 01.01.2017) ч. 4 ст. 16-3 Закону № 2011 доповнено абзацом 2, а саме у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.
У разі якщо інвалідність особі була вперше встановлена до 01.01.2014, а зміна групи інвалідності, її причин або ступеня втрати працездатності відбулись після січня 2014, то обмеження строком до таких правовідносин не застосовується.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, згідно довідки до акта повторного огляду медико-соціальною експертною комісією від 19.10.2010 серії КИО-1 позивачу з 05.10.2010 встановлена ІІ група інвалідності внаслідок поранення (контузія), пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
Згідно довідки до акту повторного огляду медико-соціальною експертною комісією від 15.09.2015 серії АВ № 05820036 позивачу з 16.09.2019 встановлена ІІ група інвалідності внаслідок поранення (контузія), пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії .
Таким чином, оскільки, інвалідність позивачу вперше встановлена до 01.01.2014, а зміна групи інвалідності її причин або ступеня втрати працездатності відбулись після січня 2014, то обмеження строком до таких правовідносин не застосовується.
Аналогічна позиція у подібних правовідносинах висловлена Верховним Судом у постановах від 20.03.2018 у справі № 295/3091/17, від 22.08.2019 у справі № 806/2180/18, від 30.10.2019 справа № 806/815/16.
Згідно п. 2 Порядку № 499 одноразова грошова допомога виплачується військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) у разі настання інвалідності в період проходження військової служби та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби чи після закінчення зазначеного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження.
Відповідно до п. 7 Порядку № 499 керівник уповноваженого органу подає в 15-денний строк з дня реєстрації документів головному розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 3 і 4 цього Порядку. Головний розпорядник коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів на їх підставі рішення про призначення одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або в разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.
Тобто, днем виникнення права позивача на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з отриманням ІІ групи інвалідності у розмірі, встановленому Законом та Порядком № 499, є 15.09.2015, оскільки ця дата зазначена у довідці серії АВ № 0522236 як час, з якого позивачу при огляді встановлена ІІ група інвалідності.
Суд вказує, що право особи на одноразову грошову допомогу не може підлягати часовим обмеженням, оскільки першочергово є встановленим той факт, що особа отримала незворотні негативні зміни стану здоров'я внаслідок виконання обов'язків військової служби, таке право гарантоване ст. 17, 22, 46 Конституції України і не може бути скасоване, звужене та обмежене.
Згідно п. 2 Порядку № 499 у разі встановлення більшого відсотка втрати працездатності або в разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми. Виплата одноразової грошової допомоги здійснюється в порядку черговості відповідно до дати подання документів.
Відповідно до ч. 3 ст. 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Згідно ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному п. 4 ч. 2 цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Законодавство України не визначає з достатньою чіткістю межі та умови здійснення органами влади своїх дискреційних повноважень у сфері, про яку йдеться, та не передбачає достатніх гарантій захисту від свавілля при застосуванні таких заходів.
Стосовно твердження відповідача про неможливість встановити обставини отримання поранення чи контузії позивачем, суд зазначає наступне.
Абзацом 6 п. 11 Порядку № 975 визначено, що до заяви про призначення одноразової грошової допомоги додається документ, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва).
Порядок № 975 не визначає який саме документ (медична довідка, акт розслідування, архівна довідка, висновок експерта, протокол військово-лікарської комісії, довідка МСЕК, тощо) повинна подати особа, яка звертається за отриманням одноразової грошової допомоги.
Тобто, рішення Центральної військово-лікарської комісії про встановлення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, викладене у формі протоколу № 242 від 02.02.2011 в обставинах цієї справи засвідчує відсутність в діях позивача протиправного діяння на момент отримання поранення (контузії) і є належним документом, що вказує на причини та обставини поранення, травми, контузії та захворювання.
Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не надано суду жодного доказу правомірності прийняття п. 5 Протоколу № 161 засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 25.11.2019.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування п. 5 Протоколу засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 161 від 25.11.2019 та зобов'язання відповідача призначити та виплатити одноразову грошову допомогу з урахуванням раніше виплачених сум.
Керуючись ст.ст. 9, 14, 72-78, 90, 139, 143, 242-246, 251, 255 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними дії Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ 00034022) щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням ІІ групи інвалідності, внаслідок поранення, контузії та захворювання, отриманих під час виконання обов'язків військової служби при перебуванні в країні, де велись бойові дії, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 499 та Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Зобов'язати Міністерство оборони України (код ЄДРПОУ 00034022) призначити та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) одноразову грошову допомогу у зв'язку із настання ІІ групи інвалідності, внаслідок поранення, контузії та захворювання, отриманих під час виконання обов'язків військової служби при перебуванні в країні, де велись бойові дії, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 499 та Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Відповідно до пункту 3 розділу VI “Прикінцеві положення” Кодексу адміністративного судочинства України процесуальні строки, визначені для порядку оскардження рішення, продовжуються на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Суддя Головенко О.Д.