про залишення позовної заяви без руху
19 червня 2020 року м. Київ № 320/5038/20
Суддя Київського окружного адміністративного суду Панова Г.В., розглянувши позовну заяву
ОСОБА_1
до державного виконавця Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Матвієнка Євгенія Станіславовича
про визнання протиправними дій та скасування постанов,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до державного виконавця Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Матвієнка Євгенія Станіславовича, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії державного виконавця Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Матвієнка Євгенія Станіславовича, вчинені в межах виконавчого провадження №61461628, щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 11.03.2020, постанови про арешт коштів боржника від 10.06.2020 та постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 10.06.2020;
- визнати незаконною та скасувати постанови державного виконавця Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Матвієнка Євгенія Станіславовича про стягнення виконавчого збору від 11.03.2020 та постанови про арешт коштів боржника від 10.06.2020 в межах виконавчого провадження №61461628.
Пунктом 3, 6 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Наданий адміністративний позов не відповідає вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України з огляду на таке.
Згідно із приписами частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Відповідно до приписів частини першої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Частиною першою статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Дослідивши позов ОСОБА_1 судом встановлено, що позивач звернувся до суду із скаргою, проте у відповідності до приписів Кодексу адміністративного судочинства України позивач повинен звертатися до суду із позовною заявою.
Згідно із частиною другою статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Суд зазначає, що 16.06.2020 на офіційну електронну адресу Київського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява (скарга)(за допомогою системи «Електронний суд»).
Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Абзацом 2 частини восьмої статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що особи, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, подають процесуальні та інші документи, письмові та електронні докази, вчиняють інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, з використанням власного електронного цифрового підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», якщо інше не визначено цим Кодексом.
Згідно з частинами сьомою та восьмою статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.
Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом заповнення форм процесуальних документів відповідно до Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.
Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника). Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в паперовій формі, такі документи скріплюються власноручним підписом учасника справи (його представника) (частина десята статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України).
Натомість, у другому реченні підпункту 15.16 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система починає функціонувати через 90 днів з дня опублікування Державною судовою адміністрацію України у газеті «Голос України» та на веб-порталі судової влади оголошення про створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
В газеті «Голос України» (№ 42 (7048) від 01.03.2019) опубліковано повідомлення Державної судової адміністрації України, згідно якого відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 28.02.2019 № 624/0/15-19 та враховуючи результати обговорення з судами, іншими органами та установами системи правосуддя питання необхідності відтермінування початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), Державна судова адміністрація України повідомила про відкликання оголошення, опублікованого в газеті «Голос України» (№ 229 (6984) від 01.12.2018).
Наказом ДСА України № 1096 від 07.11.2019 "Про забезпечення створення і функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи", на виконання пункту 10 § 2 "Прикінцеві положення" розділу 4 Закону України від 03.10.21017 № 2147-VIII у частині створення та належного функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, а також у зв'язку із відтермінуванням дати початку функціонування цієї системи, затверджено Концепцію побудови ЄСІТС у новій редакції.
Крім того, визнано такими, що втратили чинність:
наказ ДСА України від 02.03.2018 № 99 "Про забезпечення створення і функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи" (зі змінами);
наказ ДСА України від 13.04.2018 № 168 "Про затвердження Концепції Єдиної судової інформаційної-телекомунікаційної системи".
Відповідно до затвердженої наказом від 07.11.2019 Концепції, на даний час впровадження системи ЄСІТС перебуває на етапі 2 (І-II квартали 2020 року), що передбачає: 2.1. Побудова загальносистемних компонент: Центральне інформаційне сховище. Система управління та обміну документами. Підсистема управління доступом та інформаційною безпекою. Пункт 2.2. - Розробка макетів основних підсистем та модулів: Єдиний державний реєстр судових рішень; Єдиний державний реєстр виконавчих документів; Електронний кабінет (веб-сервіс у відкритому та захищеному середовищах); Електронний суд; Веб-портал судової влади; Контакт-центр органів судової влади.
З огляду на викладене, на сьогоднішній день Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система роботу не розпочала.
При цьому, відповідно до підпункту 15.1 підпункту 15 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі.
Судом встановлено, що у позовній заяві позивачем зазначено, що документ сформований в системі «Електронний суд» 15.06.2020. Проте, приймаючи до уваги, що Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система у суді станом на день постановлення цієї ухвали не працює, позовна заява має бути подана у паперовій формі.
Отже, враховуючи, що позовна заява сформована позивачем в системі «Електронний суд», тобто подана не у паперовій формі, позивач з метою звернення до суду має подати до суду паперову позовну заяву із власноручним підписом або підписом уповноваженого представника.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.10.2018 у справі № 815/6914/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 76941148), від 14.02.2019 у справі № 804/6858/16 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 79846016), в ухвалі Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 1840/2566/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 81889934).
Пунктом 2 частини першої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у позовній заяві зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.
Як вбачається з позовної заяви, позивач в якості відповідача зазначив ОСОБА_2 , який є державним виконавцем Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Частиною першою статті 42 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що учасниками справи є сторони, треті особи.
Згідно з частинами першою та третьою статті 46 Кодексу адміністративного судочинства України сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач.
Відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Водночас нормами частини третьої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, а у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця - приватний виконавець.
Отже, враховуючи викладені норми, позивачу слід уточнити найменування відповідача у справі з урахуванням приписів частини третьої статті 287 КАС України.
Пунктом п'ятим частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено обов'язок суду з'ясувати чи подано позовну заяву у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Абзацом першим частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною третьою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини п'ятої статті 74 Закону України №1404-VІІІ «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом десяти робочих днів з дня коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.
Аналогічні приписи викладені у пункті 1 частини першої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, частиною першою вказаної статті передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Відповідно до частини другої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Як вбачається з позовної заяви, позивач оскаржує, зокрема дії відповідача щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 11.03.2020 та просить скасувати вказану постанову.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, 11.03.2020 державний виконавець Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Матвієнко Є.С. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № 61461628 по примусовому виконанню постанови №48535867 виданої 06.12.2019 про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави 8440, 13 грн. виконавчого збору.
Позивач зазначив, що 04.04.2020 він отримав листа з Броварського міськрайонного відділу ДВС ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ) про те, що державним виконавцем Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) ОСОБА_2 було розглянуто Постанову про примусове виконання (Постанова № 48535867 від 06.12.2019 про стягнення виконавчого збору) та прийняв постанову про відкриття виконавчого провадження №61461628 від 11.03.2020) про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави 8440 грн. 13 коп.
Водночас, жодних доказів на підтвердження вказаних обставин про те, що саме 04.04.2020 позивач дізнався про порушення своїх прав позивачем до суду не надано.
При цьому, зважаючи на твердження позивача про те, що 04.04.2020 позивач дізнався про прийняття спірної постанови від 11.03.2020 ВП № 61461628, суд констатує, що позивач фактично у квітні 2020 дізнався про порушення своїх прав.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є учасником виконавчого провадження, в рамках якого було прийнято спірні постанови, у зв'язку з цим, у даному випадку застосуванню підлягає десятиденний строк для звернення особи до суду з позовною заявою.
Однак, як вбачається з відбитку штемпелю Київського окружного адміністративного суду позовна заява надійшла до суду 16.06.2020, отже позивачем пропущено десятиденний строк звернення до суду з позовними вимогами щодо визнання протиправними дій державного виконавця Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Матвієнка Євгенія Станіславовича, вчинених в межах виконавчого провадження №61461628, щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 11.03.2020 та визнання незаконною та скасування постанови державного виконавця Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Матвієнка Євгенія Станіславовича про стягнення виконавчого збору від 11.03.2020.
Згідно із положеннями частини 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до вимог частини першої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
У зв'язку з цим, позивачу у порядку усунення недоліків позовної заяви необхідно надати суду заяву про поновлення строку звернення до суду та докази поважності причин його пропуску в частині позовних вимог щодо визнання протиправними дій державного виконавця Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Матвієнка Євгенія Станіславовича, вчинених в межах виконавчого провадження №61461628, щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 11.03.2020 та визнання незаконною та скасування постанови державного виконавця Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Матвієнка Євгенія Станіславовича про стягнення виконавчого збору від 11.03.2020.
Частиною третьою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Разом з тим, суд зазначає, що 16.06.2020 на адресу суду надійшла заява ОСОБА_1 , у якій позивач зазначив, що відповідно до роз'яснень, що містяться у п.14 Постанови пленуму Верховного Суду «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» від 07.02.2014 №14, ураховуючи, що виконання судових рішень є завершальною і невід'ємною частиною (стадією) судового провадження) у конкретній справі, в якій провадження за скаргою не відкривається, а за подання позовної заяви сплачено відповідний судовий збір, ні розділом VІІ ЦПК, законом «Про судовий збір» не передбачено необхідності сплати судового збору за подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, за подання скарги судовий збір не сплачується.
Дослідивши вказану заяву, суд відхиляє твердження позивача про те, що під час оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця судовий збір не сплачується, з огляду на таке.
Відповідно до частини другої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI.
Частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно пункту 4 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру який подано фізичною особою встановлюється ставка судового збору - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При цьому, даний Закон не містить будь-яких застережень відносно звільнення від сплати судового збору за подачу позову до адміністративного суду з приводу оскарження дій та рішень державної виконавчої служби. Крім того, суд звертає увагу, що ОСОБА_1 подав до суду саме позов, а не скаргу, оскільки звернення до суду здійснюється лише у формі позовної заяви, а скарги подаються або до керівника відповідного відділу державної виконавчої служби, або до Міністерства юстиції України.
Як вбачається з позовної заяви, позивач просить суд визнати протиправними дії державного виконавця Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Матвієнка Євгенія Станіславовича, вчинені в межах виконавчого провадження №61461628, щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 11.03.2020, постанови про арешт коштів боржника від 10.06.2020 та постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 10.06.2020;
- визнати незаконною та скасувати постанови державного виконавця Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Матвієнка Євгенія Станіславовича про стягнення виконавчого збору від 11.03.2020 та постанови про арешт коштів боржника від 10.06.2020 в межах виконавчого провадження №61461628.
Суд звертає увагу позивача на те, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумови для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов'язати прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності є однією вимогою.
Така правова позиція викладена, зокрема в Довідці про аналіз практики застосування адміністративними судами окремих положень Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI Про судовий збір у редакції Закону України від 22.05.2015 № 484-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору, затвердженій Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 05.02.2016 №2.
Таким чином, дана позовна заява містить п'ять вимог немайнового характеру, дві з яких є похідними від трьох основних, відтак сума судового збору за звернення з даним позовом до суду становить 2522,40 грн. (2102,00 грн. х 0,4)х3=2522,40). Доказів сплати судового збору до позовної заяви позивачем додано не було при зверненні до суду з даним позовом.
Таким чином, позивачу у порядку усунення недоліків позовної заяви слід надати до суду оригінал платіжного доручення (квитанції) про сплату судового збору у розмірі 2522,40 грн.
Згідно з частиною першою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.
Позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів) (ч. 4 ст. 161 КАС).
Частинами першою та другою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
Згідно з частиною п'ятою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Крім того, згідно приписів пункту сьомого статті 161 Кодексу адміністративного судочинства до заяви про визнання індивідуального акта протиправним чи адміністративного договору недійсним додається також оригінал або копія оспорюваного акта чи договору або засвідчений витяг з нього, а у разі відсутності акта чи договору у позивача - клопотання про його витребування.
Як встановив суд, позивач до позовної заяви додав не засвідчені належним чином копії документів, що є доказами при розгляді даної адміністративної справи.
Враховуючи викладене, суд вбачає за необхідне залишити позовну заяву без руху та надати позивачу десять днів для усунення недоліків позовної заяви .
Зазначені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам, встановленим статтею 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Частиною 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Вказані недоліки можуть бути усунуті шляхом подання до суду:
- позовної заяви, яка відповідає вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства (зокрема паперового варіанту позовної заяви із власноручним підписом) із зазначенням правильного найменування та даних відповідача по справі;
- заяви про поновлення строку звернення до суду та докази на підтвердження поважності пропуску такого строку в частині позовних вимог щодо визнання протиправними дій державного виконавця Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Матвієнка Євгенія Станіславовича, вчинених в межах виконавчого провадження № 61461628, щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 11.03.2020 та визнання незаконною та скасування постанови державного виконавця Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Матвієнка Євгенія Станіславовича про стягнення виконавчого збору від 11.03.2020;
- доказів сплати судового збору у сумі 2522,40 грн. за належними реквізитами щодо його сплати та призначенням платежу за розгляд даної справи Київським окружним адміністративним судом;
- належним чином засвідчені копії документів долучених в якості доказів по справі.
Належним документом про сплату судового збору є оригінал квитанції установи банку або відділення зв'язку, які прийняли платіж або платіжне доручення, підписане уповноваженою посадовою особою банку і скріплене печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення.
Інформація щодо реквізитів сплати судового збору за подання позовних заяв до Київського окружного адміністративного суду є загальнодоступною, оприлюднена на офіційному веб-порталі «Судова влада України» за інтернет-адресою https://adm.ko.court.gov.ua/sud1070/gromadyanam/tax/, а також розміщена на інформаційних стендах Київського окружного адміністративного суду.
Керуючись статтями 122, 123, 160, 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Мадержавного виконавця Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Матвієнка Євгенія Станіславовича про визнання протиправною та скасування постанови, визнання протипраними дій, - залишити без руху.
Встановити позивачеві десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали.
Роз'яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Копію ухвали надіслати позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Відповідно до пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України процесуальні строки, визначені цією ухвалою, продовжуються на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Суддя Панова Г. В.