Справа № 308/8762/19
15 червня 2020 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області
в складі: головуючого судді Данко В.Й.,
з участю секретаря судового засідання Павлюх Л.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора взводу № 1 роти № 3 батальйону УПП в Закарпатській області лейтенанта поліції Кушваха Руслан Сінгх, про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-
Позивач - ОСОБА_1 звернулася до суду адміністративним позовом до інспектора взводу № 1 роти № 3 батальйону УПП в Закарпатській області лейтенанта поліції Кушваха Руслан Сінгх, про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення. Мотивуючи свої вимоги вказує на те, що постановою інспектора взводу № 1 роти № 3 батальйону УПП в Закарпатській області ДПП лейтенанта поліції Кушваха Руслана Сінгх по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ДП18 № 498040 від 19.07.2019 року на позивача накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1020 гривень за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
На думку позивача, постанова, винесена інспектором взводу № 1 роти № 3 батальйону УПП в Закарпатській області ДПП лейтенантом поліції Кушваха Русланом Сінгх по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ДП18 № 498040 від 19.07.2019 року - не грунтується на вимогах закону, а тому підлягає скасуванню.
Щодо суті правопорушення вважає за необхідне зазначити наступне.
В оскаржуваній постанові зазначено : «19 липня 2019 року 18 год. 10 хв. на (в) м. Ужгороді вул. Собранецька буд. 89 на території ТЦ «Дастор» здійснила паркування на місці яке позначено знаком дорожнім 5.38 «Місце для стоянки», з додатковою табличкою до нього 7.17 «Місце Інваліди» та позначеною дор. розміткою 1.30, чим порушила п. 8.4.«г» ПДР України, чим скоїла адміністративне правопорушення, передбачене частиною 5 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення».
Разом з тим, викладені в постанові факти не відповідають фактичним обставинам справи.
Крім цього, при складанні постанови позивача було позбавлено права на захист. Жодні права їй не роз'яснювалися. Розгляду справи фактично не було.
Як зазначає позивач, на місці зупинки керованого нею автомобіля взагалі відсутній дорожній знак 7.17 «Особи з інвалідністю» згідно ПДР. Такий знак розташований неподалік. Крім цього, під ним відсутня табличка до дорожнього знаку, яка б вказувала напрямок дії цього знаку (вправо чи вліво). Отже, даний знак діє тільки в межах одного паркувального місця.
Крім цього, слід зазначити, що даний знак з додатковою табличкою розміщений на газоні, який розділяє ряди з паркувальними місцями. Отже, за таких обставин слід вважати, що дія дорожнього знаку 5.38 разом із додатковою табличкою 7.17 поширюється на територію, розташовану за цим знаком.
Отже, наведене свідчить, що в даному випадку має місце неналежна організація дорожнього руху.
Таким чином з вищенаведеного вбачається, що транспортний засіб ОСОБА_1 марки «Тойота Айго» номерний знак « НОМЕР_2 », який був розміщений неподалік (з правого боку) від Дорожнього знаку 5.38 з додатковою табличкою до нього 7.17 - не підпадав під вимоги таких знаків.
На підставі вищенаведеного просить суд визнати незаконними дії інспектора взводу № 1 роти № 3 батальйону УПП в Закарпатській області ДПП лейтенанта поліції Кушваха Руслана Сінгх по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі щодо винесення ним постанови по справі про адміністративне правопорушення серії ДП18 № 498040 від 19.07.2019 року, а постанову інспектора взводу № 1 роти № 3 батальйону УПП в Закарпатській області ДПП лейтенанта поліції Кушваха Руслана Сінгх по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ДП18 № 498040 від 19.07.2019 року про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 122 КУпАП - скасувати на підставі п. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася. Однак, надала суду заяву, в якій позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд провести розгляд справи за її відсутності.
Відповідач в судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце слухання справи, у визначений судом строк відзиву не надав. А тому суд розглядає справу за його відсутності на підставі п. 2 ч. 3 ст. 205 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку наявним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо шляхом їх всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження, суд доходить наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно з постановою серії ДП 18 № 498040 «19 липня 2019 року 18 год. 10 хв. в м. Ужгороді вул. Собранецька буд. 89 на території ТЦ «Дастор» ГР ОСОБА_1 здійснила паркування на місці яке позначено знаком дорожнім 5.38 «Місце для стоянки», з додатковою табличкою до нього 7.17 «Місце Інваліди» та позначеною дор. розміткою 1.30, чим порушила п. 8.4.«г» ПДР України, чим скоїла адміністративне правопорушення, передбачене частиною 5 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення».
Не погоджуючись із вказаною постановою позивачка звернулася із даним позовом в суд.
Статтею 19 Конституції України регламентовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до п. п. 1.3, 1.9 Правил дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
У відповідності до ч. 5 ст. 122 КУпАП зупинка чи стоянка транспортних засобів на місцях, що позначені відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою, на яких дозволено зупинку чи стоянку лише транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю (крім випадків вимушеної стоянки), а так само створення перешкод водіям з інвалідністю або водіям, які перевозять осіб з інвалідністю, у зупинці чи стоянці керованих ними транспортних засобів, неправомірне використання на транспортному засобі розпізнавального знака "Водій з інвалідністю», тягнуть за собою накладення штрафу від шістдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог ст. 245 КУпАП відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
У наведених положеннях визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.
Як роз'яснено у п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283,284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з приписами ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, в адміністративному процесі у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача суб'єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.
Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип з'ясування всіх обставин у справі, суд під час розгляду справи повинен створювати необхідні умови для всебічного, повного й об'єктивного дослідження справи, однак не зобов'язаний підміняти собою осіб, шукаючи доказів виключно за власною ініціативою. Адміністративний суд має активно підтримувати перебіг провадження, досліджувати фактичні обставини справи в найбільш повному обсязі.
Суд констатує, що належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбачених ч. 5 ст. 122 КУпАП, відповідачем не надано.
Згідно вимог ч. 2 ст. 159 КАС України заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
Так, суд констатує, що відповідачем, який є суб'єктом владних повноважень, у наданий судом строк не подано відзиву, що судом у відповідності до ч.4 ст.159 КАС України кваліфіковано як визнання позову.
Вказані вище обставини та відсутність належних доказів на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, свідчать про недоведеність відповідачем наявності в діях ОСОБА_1 порушення вимог п.8.4 (г) ПДР України, що у свою чергу свідчить про недоведеність події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.122 КпАП України за яке позивача було піддано адміністративному стягненню.
Статтею 62 Конституції України встановлено, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. За змістом цієї норми на особу не може бути покладений і обов'язок доводити свою невинуватість в учиненні адміністративного правопорушення.
Таким чином, суд приходить до переконання, що матеріалами справи не підтверджено факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 122 КУпАП, а також не доведено дотримання при винесені оскаржуваної постанови вимог ст. ст. 248, 280 КУпАП щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин та вирішення її в точній відповідності з законом.
За змістом ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Разом з тим, суд вважає, що позовна вимога щодо визнання протиправними дій інспектора поліції при винесені оскаржуваної постанови до задоволення не підлягає, оскільки охоплюється вимогами про скасування постанови та відноситься до процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, а тому окремо не підлягає правовій оцінці.
Враховуючи викладене та беручи до уваги вищенаведені норми, суд приходить до переконання, що оскаржувану постанову слід скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити.
Керуючись ст. ст. 2, 9, 76, 77, 90, 241-246, 255, 262, 271, 272, 286 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора взводу № 1 роти № 3 батальйону УПП в Закарпатській області лейтенанта поліції Кушваха Руслан Сінгх, про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити частково.
Скасувати постанову інспектора взводу № 1 роти № 3 батальйону УПП в Закарпатській області лейтенанта поліції Кушваха Руслан Сінгх, про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП18 № 498040 від 19 липня 2019 року, згідно з якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в сумі 1 020,00 грн., а справу про адміністративне правопорушення закрити.
В задоволені решти вимог позов - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених ч. 2 ст. 299 КАС України.
Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених ст. 286 КАС України, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду В.Й. Данко