Справа № 308/4136/20
09 червня 2020 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
головуючого судді Лемак О.В.,
за участі секретаря судового засідання Сухан Н.В.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача - адвоката Голуб В.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Закарпатській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовом до Управління патрульної поліції в Закарпатській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, який мотивує тим, що постановою інспектора роти № 2 батальйону Управління патрульної поліції сержантом поліції Семенюк Марією Василівною серія ДП018 № 613917 від 20.04.2020 року його, було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 425 гри. за ч. 2 ст. 122 та ч. 1 ст. 126 КУпАП за те, що він 19.04.2020 року о 22 год. 28 хв. в м. Ужгород на перехресті вулиць Робочої та Митрака, керуючи транспортним засобом «Шкода Октавія», номерний знак НОМЕР_1 здійснив поворот праворуч не ввімкнувши показник правого повороту та не показав працівникам патрульної поліції посвідчення водія, технічний паспорт на транспортний засіб та страховий поліс.
Позивач з винесеною постановою не згідний, вважає, оскаржувану постанову незаконною, оскільки інспектором поліції не повно та не об'єктивно було з'ясовані фактичні дані по справі. Вважає, що інспектор притягнув його до відповідальності не маючи на те підстав. Вказав, що жодного правопорушення не вчиняв, факт порушення ним правил дорожнього руху нічим не був зафіксований і не підтверджений.
З посиланням на викладене позивач просить суд: визнати дії працівників патрульної поліції 2 батальйону Управління патрульної поліції у містах Ужгороді та Мукачеві Семенюк М.В. та Чиженко М.М незаконними ; скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ДП018 № 613917 від 20.04.2020 року якою, ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. за ч. 2 ст. 122 та ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05.05.2020 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за вказаною позовною заявою, розгляд справи постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча про день та час слухання справи був повідомлений у встановленому законом порядку. Письмовий відзив до суду не надійшов.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов до наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно з постановою інспектора роти № 2 батальйону Управління патрульної поліції в Закарпатській області сержанта поліції Семенюк М.В. про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДПО18 № 613917 від 20.04.2020 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 та ч.1 ст.126 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в сумі 435 грн.
Не погоджуючись із вказаною постановою позивач звернувся із даним позовом в суд.
Статтею 19 Конституції України регламентовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідальність за ч. 2 ст. 121 КУпАП настає в разі порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.
Частиною 1 статті 126 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ( страхового сертифіката «Зелена карта»), - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
При прийнятті постанови про накладення адміністративного стягнення за правилами ст.252 КУпАП визначено обов'язок відповідача провести оцінку наявним доказам, повно і об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ч.4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
У відповідності до ст.283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Таким чином, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа), уповноважена на розгляд справ про адміністративні правопорушення, в тому числі, інспектор УПП, мають діяти із дотриманням вимог законодавства.
Приписами Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено певну процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення та визначено систему правових механізмів забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Позивач у позовній заяві заперечує обставини, вказані у постанові про притягнення його до адміністративної відповідальності, заперечує факт порушення ним правил дорожнього руху, вказує, що факт порушення ПДР не зафіксовано.
З постанови у справі про адміністративне правопорушення вбачається, що порушення не зафіксоване свідками, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, що за наявності не спростованого твердження позивача про відсутність порушення ним ПДР, є підставою вважати постанову по справі про адміністративне правопорушення протиправною та такою що підлягає скасуванню.
Належних доказів на підтвердження факту керування транспортного засобу гр. ОСОБА_1 , з порушенням ПДР, до суду не надано.
Таким чином, належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, зокрема, фото- відеозапис, яким зафіксовано адміністративне правопорушення, відповідач не надав.
Оскільки відповідачем належним чином не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факту порушення позивачем ПДР України, то суд дійшов висновку про неправомірність вимоги відповідача до позивача про пред'явлення документів, а тому в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.03.2019 року у справі № 686/11314/17 з подібних правовідносин.
Крім того, з наявних в матеріалах справи письмових пояснень гр. ОСОБА_2 , слідує, що 19.04.2020 близько 22 год. 28 хв. вони разом з чоловіком ОСОБА_1 та дочками ОСОБА_3 та ОСОБА_4 рухалися на автомобілі «Skoda Octavia» д.н.з. НОМЕР_1 . Позаду них рухався автомобіль патрульної поліції з увімкненим проблисковим маячком та звуковим сигналом. Побачивши їх ОСОБА_1 зупинився. До нього підійшов інспектор і сказала, що чоловік ОСОБА_1 порушив правила дорожнього руху, а саме не увімкнув правий покажчик повороту, на що ОСОБА_1 відповів, що правил дорожнього руху не порушив та просив надати докази. На що поліцейська ОСОБА_5 , сказала що не може надати, оскільки їх немає. Поліцейська попросила пред'явити посвідчення водія, технічний паспорт та поліс обов'язкового страхування. ОСОБА_1 пояснив, що вказані документи передасть, якщо вона покаже чоловіку правопорушення, яке він скоїв.
Згідно письмових пояснень, ОСОБА_3 надала аналогічні пояснення.
Незважаючи на заперечення гр. ОСОБА_1 факту порушення ПДР при винесенні оскаржуваної постанови інспектором всупереч ст.245 КУпАП не було вжито заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідженні всіх обставин справи. Відповідачем жодних доказів, зокрема пояснень свідків, пояснень інших учасників руху, показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису на підтвердження саме факту вчинення позивачем вказаного правопорушення суду не надано.
Вищенаведені обставини дають підстави дійти висновку, що відповідачем всупереч положень Кодексу України про адміністративні правопорушення не проведено дій по розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачених приписами ст.ст. 278, 279 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Частиною 2 статті 251 КУпАП встановлено, що обов'язок збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Позивач заперечив факт дослідження відповідачем будь-яких обставин під час розгляду справи про притягнення його до адміністративної відповідальності та дослідження доказів на підтвердження вини останнього.
Крім цього, в порушення вимог ч.3 ст.283 КУпАП оскаржувана постанова не містить інформації щодо технічного засобу, яким мало здійснюватись фото або відеозапис правопорушення.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду від 23.12.2005р. № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Аналіз законодавчих норм, заперечення позивача щодо вчинення адміністративного правопорушення дає підстави суду дійти висновку, що інспектор поліції, повинен був зібрати докази, які б підтверджували наявність складу правопорушення та спростувати позицію позивача, однак доказів того, що ОСОБА_1 порушив вимоги ПДР України не надано.
У відповідності до ч.3 ст.62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст. 32 Конвенції) неодноразово наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів:(п.45 Рішення ЄСПЛ у справі «Бочаров проти України» від 17.06.2011 р., заява №21037/05; заява №38683/06; п.75 Рішення ЄСПЛ у справі «Огороднік проти України» від 05.05.2015 р., заява № 29644/10; п.52 Рішення ЄСПЛ у справі «Єрохіна проти України» від 15.02.2013 р., заява №12167/04).
Виходячи із норм викладених в ст. 77 КАС України встановлено, що за загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона. При розгляді справи щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод та інтересів.
Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
В порушення законодавчих положень відповідачем не з'ясовано всіх обставин справи про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 280 КУпАП.
Згідно зі ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Судом враховується положення ст. 55 Конституції України, згідно з якою права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з д отриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Повноваження адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, визначені ст. 286 КАС України.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Вказаний перелік судових рішень, які може приймати суд першої інстанції у цій категорії справ, є вичерпний та не передбачає права суду першої інстанції визнати незаконними дії суб'єкта владних повноважень.
Таким чином, проаналізувавши вищенаведені правові норми, суд вважає, що визнання дій інспектора незаконними під час розгляду справи в суді про скасування постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності додаткового вирішення не потребують, оскільки скасування постанови включає в себе і перевірку дій інспектора при винесенні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, а відтак позовна вимога про визнання дій інспектора незаконними не підлягає до задоволення.
З огляду на встановленні в судовому засіданні обставини та визначенні відповідно до них правовідносини, враховуючи те, що на час розгляду справи та винесення постанови по суті заявлених позовних вимог, відповідачем доказів щодо правомірності свого рішення суду надано не було, не було надано відповідних доказів, які б підтверджували скоєння позивачем зазначеного правопорушення, будь-які відомості, які б спростовували зазначені позивачем обставини у суду відсутні, суд приходить до висновку, що порушення процедури притягнення позивача до адміністративної відповідальності, передбаченої КУпАП, недотримання вимог щодо своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування всіх обставин справи та належного документування обставин адміністративного правопорушення, є підставою для скасування постанови інспектора роти № 2 батальйону УПП в Закарпатській області Семенюк М.В. ДПО18 № 613917 від 20.04.2020 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 та ч. 1 ст. 126 КУпАП, з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 гривень.
Керуючись ст.ст.241,242,243,246,250,286 КАС України суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Закарпатській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити частково.
Постанову серії ДПО18 № 613917 від 20.04.2020 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень за ч.2 ст. 122 та ч.1 ст.126 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 гривень - скасувати, провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Дата складення повного рішення суду 15 червня 2020 року
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду Лемак О.В.