Справа № 500/6790/18
Провадження № 2/946/1053/20
12 червня 2020 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області у складі:
головуючий - суддя Швець В.М.,
за участю: секретаря судового засідання Ромалійської М.Ю.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ізмаїл цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -
ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 (далі - Відповідачка)про стягнення боргу в сумі 5366,98 євро за курсом НБУ на день винесення рішення. Свої вимоги позивач мотивував тим, що він передав відповідачу в борг 5366,98 євро в строк до 25 серпня 2014 року, про що була складена розписка (а.с.2-4). Згодом позивач змінив підстави позову, просив стягнути 5366,98 євро з Відповідачки як безпідставно набуті нею кошти. В судовому засіданні Позивач змінені позовні вимоги підтримав, дав пояснення, що Відповідачка зняла з власної банківської картки грошові кошти в сумі 100000грн., що на той час було еквівалентно 5366,98 євро, які були переведені ОСОБА_4 та призначалися для Позивача, але Відповідачка їх привласнила та Позивачу не повернула. Тому просить стягнути із Відповідачки 5366,98 євро за курсом в гривневому еквіваленті на день винесення рішення.
Представник Відповідачки у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, дала пояснення, що Відповідачка в борг гроші від Позивача не отримувала, ні в які правовідносини з ним не вступала.
У відповідності зі ст.13 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог на підставі представлених доказів.
Перевіривши матеріали справи, суд вважає позов не обґрунтованим і таким, що не маже бути задоволеним.
Згідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Однак, Позивачем не надано суду жодного доказу того, що між ним та Відповідачкою існували якісь правовідносини (цивільно-правові, трудові або інші). Не надано жодного належного доказу того, що також будь-які правовідносини існували між Позивачем та ОСОБА_4 . В судовому засіданні сторони визнали, що сам Позивач ніяких коштів Відповідачці не надавав, тому ця обставина відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України не підлягає доказуванню. Не надано жодного належного доказу того, що ОСОБА_4 взагалі перераховував на рахунок Відповідачки будь-які грошові.
Свої позовні вимоги Позивач підтверджує лише своїми поясненнями, письмовими розписками та поясненнями Відповідачки та поясненнями ОСОБА_4 , підпис якого нотаріально завірена. Але ці докази у справі, що розглядається не є допустимим. Можливо лише припустити, що Відповідачка отримала кошти від ОСОБА_4 , але ні чим не підтверджується що ці кошти мали б якесь відношення до Позивача. ОСОБА_4 якихось вимог до Відповідачки не пред'являв. Більш того, відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Отже, Позивач жодним чином не довів, що Відповідачка безпідставно набула належні йому грошові кошти.
Таким чином, Позивач в судовому засіданні жодним належним, допустимим та достовірним доказом у відповідності до ст.ст.77-79 ЦПК України не підтвердив свої вимоги, а тому суд доходить висновку, що вимоги Позивача є безпідставними, необґрунтованими, у зв'язку із чим задоволенню не підлягають.
Вирішуючи питання про судові витрати, суд керується ст.141 ЦПК України.
Керуючись ст.ст.526,1212 ЦК України, ст.ст.11-13,76-82,141,258,259,263-265,268 ЦПК України, суд -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне судове рішення складено 19 червня 2020 року.
Суддя: В.М.Швець