Справа № 496/2085/19
Провадження № 2/496/246/20
15 травня 2020 року Біляївський районний суд Одеської області у складі:
головуючого - судді Буран В.М.,
при секретарі - Дигуляр А.С.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження матеріали цивільного позову АТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 про захист порушеного права, шляхом стягнення заборгованості за відсотками, яка виникла за кредитним договором,-
Представник позивача звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за відсотками за Кредитним договором № 014/0028/82/46238 від 23.02.2006 року, яка станом на 01.04.2019 року становить 6630,68 дол. США грн. та судові витрати по справі.
Свої вимоги мотивує тим, що 23.02.2006 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» правонаступником якого за всіма юридичними правами та обов'язками є АТ «Райффайзен Банк Аваль» та відповідачем був укладений договір № 014/0028/82/46238, згідно умов якого відповідач отримав кредит у сумі 40 000 доларів США строком до 23.02.2013 року та зобов'язався належним чином використовувати та повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом у розмірі 15% річних та комісію згідно умов та тарифів банку, та виконати інші зобов'язання в порядку та строки, визначенні Договором. Оскільки відповідач у встановлений договором термін не здійснював сплати відсотків за користування кредитом, виникла заборгованість, яка підлягає стягненню, тому представник позивача змушений звернуться до суду з вказаним позовом.
Прохальна частина позову містить клопотання представника позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження (а.с. 2).
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою суду від 11.10.2019 року суд постановив, що справа буде розглядатися в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а.с. 30).
Представник позивача в судове засідання не з'явився, але надав суду заяву про розгляд справи без участі представника позивача, на задоволенні позову наполягає (а.с. 41).
Відповідач у судові засідання не з'являвся, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся, шляхом надіслання ухвал та судових повісток на останнє відоме місце проживання (перебування), та суду не вдалось виконати свій обов'язок щодо надіслання повідомлення, оскільки конверт повертався до суду без вручення адресату за закінченням строку зберігання. Судом також було здійснено виклик відповідача до суду, шляхом створення оголошення про виклик на офіційному веб-сайті Судової влади. Зважаючи на це, в установлений ч. 7 ст. 178 ЦПК України строки, відповідач не подала до суду відзив на позовну заяву (а.с. 33, 48, 49).
Згідно із ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України - неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
У зв'язку з тим, що відповідач повідомлений належним чином про час та місце слухання справи, відповідач не з'явився в судове засідання без повідомлення причин, відповідач не подав відзив та враховуючи згоду позивача на заочний розгляд справи, суд вважає за необхідне ухвалити рішення про заочний розгляд справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено в судовому засіданні, 23.02.2006 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» правонаступником якого за всіма юридичними правами та обов'язками є АТ «Райффайзен Банк Аваль» (а.с. 19-20) та відповідачем був укладений договір № 014/0028/82/46238, згідно умов якого відповідач отримав кредит у сумі 40 000 доларів США строком до 23.02.2013 року та зобов'язався належним чином використовувати та повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом у розмірі 15% річних та комісію згідно умов та тарифів банку, та виконати інші зобов'язання в порядку та строки, визначенні Договором. Договір був укладений в письмовій формі та підписаний сторонами (кредитором та боржником) про, що свідчать їх підписи в копії договору наданому суду, екземпляр, якого було отримано ОСОБА_1 відповідно до п. 12.6 умов договору (а.с. 5-10).
Частинами 1, 2 ст. 207 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно положень ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
З матеріалів справи вбачається, що позивач свої зобов'язання за договором кредиту № 014/0028/82/46238 від 23.02.2006 року виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредит у розмірі, встановленому зазначеним кредитним договором.
Однак у встановлений кредитним договором термін відповідач свої зобов'язання не виконував - не погасив відсотки за користування кредитом, як це було передбачено п.п 1.4 та 1.5 умов договору, а саме: 15 відсотків річних за користування кредитом та комісію за розрахунково-касове обслуговування позичкового рахунку в розмірі 0.5% від суми кредиту, що призвело до виникнення перед установою банку заборгованості.
З розрахунку заборгованості, складеного позивачем, вбачається, що станом на 01.04.2019 року у відповідача виникла заборгованість у розмірі 6 630,68 доларів США, що в еквіваленті у гривні на дату розрахунку складає 180 414,86 грн., яка складається з: заборгованості за відсотками за користування кредитом (а.с. 5-6).
Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.
У відповідності до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а ст. 525 ЦК України забороняє односторонню відмову від зобов'язання або односторонню зміну його умов.
Відповідно до ст. 530 ЦК України сторони повинні виконувати свої обов'язки належним чином і у встановлені строки відповідно до умов договору та вимог закону.
Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а ч. 1 ст. 1049 вказаного Кодексу встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути кредитору кредит у строк та в порядку, встановлених договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За положеннями статті 628 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша статті 638 ЦК України).
Пунктом 6.1 Договору передбачено, що позичальник зобов'язується щомісяця до 1 числа кожного місяця, наступного за місяцем отримання кредиту часткового погасити борг згідно із п. 1.3 - в сумі 1/84 від кредиту, що відповідає умовам графіку (Додатку 1 до Договору) та відсотки за користування кредитом та за обслуговування рахунку позичальника, як це передбачено умовами Договору 1.4 та 1.5, при цьому згідно п. 1.2 Договору кредит надавався строком на 48 місяців зі строком погашення 23.02.2013 року.
З наданого до суду розрахунку заборгованості, встановлено, що боржник не виконував умови сплати відсотків та кошти за обслуговування рахунку позичальника (комісію), що призвело до виникнення боргу.
У відповідності до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це не встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
Відповідно до ч. 2 ст. 1054 та ч. 2 ст. 1050 ЦК України наслідками порушення боржником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.
У відповідності до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 13 ч. 3 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у свої сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Наявність або відсутність обставин та фактів встановлюється на підставі доказів сторін, якими відповідно до ч. 2 ст. 76 ЦПК України є письмові, речові і електронні докази, висновки експертів, показаннями свідків.
Положеннями ст. 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Доказів, в розумінні ст. ст. 77, 78 ЦПК України, щодо неправильності складеного банком розрахунку заборгованості за кредитним договором відповідачем за позовом до суду не надано, клопотання про призначення економічної експертизи, з метою визначення правильності розрахунку не подавалось, відтак, розрахунок приймається судом як доказ у вирішенні спору.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідачем в свою чергу жодних належних доказів на спростування позовних вимог не надано.
З наданих позивачем доказів, суд може дійти висновку про правильність і достовірність розрахунку заборгованості відповідача перед Банком.
Частиною першою статті 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня.
При цьому Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.
Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Тобто відповідно до чинного законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.
Такі випадки передбачені статтею 193, частиною четвертою статті 524 ЦК України, Законом України від 16 квітня 1991 року № 959-ХІІ «Про зовнішньоекономічну діяльність», Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (далі Декрет № 15-93), Законом України від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».
Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Заборони на виконання грошового зобов'язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.
Із аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов'язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.
Тому як укладення, так і виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.
Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов'язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.
Такі висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року в справі № 14-134цс18, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 373/2054/16-ц.
Таким чином, вищевказаним кредитним договором не встановлено іншого порядку повернення боргу та не передбачено його визначення в грошовому еквіваленті до національної валюти України - гривні, тому правових підстав для перерахунку у гривні вищезазначеного боргу в розмірі 6 630,68 доларів США за офіційним курсом НБУ не вбачається.
Тому як укладення, так і виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.
Прохальна частина позову містить вимогу про сплату судового збору з відповідача на користь позивача у сумі 5474,39 грн.
До матеріалів справи додано платіжне доручення № 6350 від 03.06.2019 року на суму 2706.22 грн. судового збору за подання позову матеріального характеру (а.с. 4).
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2706.22 грн.
Керуючись ст. ст. 509, 526, 530, 549, 611, 612, 625, 629, 639, 1040, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 178, 247, 261, 263-265, 279, 280-282 ЦПК України, суд -
Позов АТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 про захист порушеного права, шляхом стягнення заборгованості за відсотками, яка виникла за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (проживає: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» (місце знаходження: 73003, м. Херсон, вул. Ушакова, буд. 53, Код ЄДРПОУ 14305909) заборгованість за відсотками за кредитним договором № 014/0028/82/46238 від 23.02.2006 року станом на 01.04.2019 року, що складає 6 630,68 доларів США (за період з 10.03.2006 року по 11.08.2014 року) та судовий збір у сумі 2706,22 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги до Біляївського районного суду Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Суддя Буран В.М.