Справа № 515/129/20
Провадження № 3/492/161/20
18 червня 2020 року м. Арциз
Суддя Арцизького районного суду Одеської області Варгаракі С.М.,
розглянувши справу про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не одруженого, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ст. 91 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення № 000420 від 26.01.2020 року, ОСОБА_1 , 26 січня 2020 року, об 11 год. 10 хвилин, порушив правила охорони та використання території та об'єктів об'єкту природно-заповідного фонду, а саме: здійснював полювання в межах Національного природного парку «Тузлівські лимани», прибережній захисній смузі лиману «Малий Сасик», перебував в межах природно-заповідного фонду з розчіхленою, зібраною та зарядженою мисливською рушницею, чим порушив ст. ст. 12, 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст. ст. 7, 21, 64 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», ст. 20 Закону України «Про мисливське господарство та полювання», п. 4.2.2. Положення про Національний природний парк «Тузлівські лимани», за що передбачена відповідальність за ст. 91 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
ОСОБА_1 надав заяву про те, що він бажає приймати участь у судовому засіданні, в подальшому з'являвся в судові засідання, вину не признав, просив суд закрити провадження у зв'язку з відсутність події і складу адміністративного правопорушення. В судове засідання, призначене на 18.06.2020 року не з'явився, але надіслав клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Розглянувши протокол про адміністративне правопорушення, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд вважає що в судовому засіданні винність ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення не знайшла свого підтвердження і він не підлягає притягненню до адміністративної відповідальності за ст. 91 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 91 КУпАП, а справа на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП підлягає закриттю з наступних підстав.
Відповідно до ст. 7 КупАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до вимог ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Так, згідно ст. 251 ЦПК України доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує питання про правильність складання протоколу та інших матеріалів справи про адміністративне правопорушення.
Згідно положень ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Суть адміністративного правопорушення, зазначена в протоколі, повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення зазначеним у статті КУпАП за якою складено протокол, а до протоколу повинні бути додані докази вчиненого правопорушення. При цьому, суть адміністративного правопорушення має бути конкретною за змістом, викладеною з урахуванням суб'єктивних та об'єктивних ознак складу адміністративного правопорушення, передбачених ст. 91 КУпАП.
Досліджуючи протокол про адміністративне правопорушення, складений відносно ОСОБА_1 , судом встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення складено з грубим порушенням норм КУпАП.
Відповідно до диспозиції ст. 91 КУпАП здійснення в межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду, їх охоронних зон, а також територій, зарезервованих для наступного заповідання, забороненої господарської та іншої діяльності, порушення інших вимог режиму цих територій та об'єктів, самовільна зміна їх меж, невжиття заходів для попередження і ліквідації негативних наслідків аварій або іншого шкідливого впливу на території та об'єкти природно-заповідного фонду.
Об'єктивна сторона виражається у вчинені дій, що порушують правила охорони та використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду. Відносини, що виникають під час використання природно-заповідного фонду регулюються законами України «Про природно-заповідний фонд України», «Про охорону навколишнього природного середовища», Земельним кодексом, Водним кодексом та іншими нормативно-правовими актами.
У відповідності до ст. 7 Закону України «Про природно заповідний фонд України» землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду. Землі природно-заповідного фонду України, а також землі територій та об'єктів, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну, господарську цінність і є відповідно до статті 6 цього Закону об'єктами комплексної охорони, належать до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення. На землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об'єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням. На землях територій та об'єктів природно-заповідного фонду, які створюються в зоні відчуження та зоні безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, забороняється будь-яка діяльність, що не забезпечує режим радіаційної безпеки.
Межі територій та об'єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об'єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
На використання земельної ділянки або її частини в межах природно-заповідного фонду може бути встановлено обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором. Обмеження (обтяження) підлягає державній реєстрації і діє протягом строку, встановленого законом або договором.
Національні природні парки створюються указами Президента України. Указ вказує на якій площі створюється НПП чи на яку площу його територія розширюється. Ділянки, які попадають у територію НПП повинні пройти погодження відповідно до процедури розробки проекту землеустрою щодо організації НПП. Указ окремо містить доручення Кабінету Міністрів України належним чином оформити право користування земельними ділянками та розробити відповідну проекту документацію.
Слід відмітити, що Президент України не наділений повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками. Проте тільки у Президента є право оголошувати певні території національними природніми парками та іншими ПЗФ загальнодержавного значення. Оскільки Президент України не може прийняти рішення про надання земельних ділянки відповідному НПП чи іншому ПЗФ загальнодержавного значення у користування, то час оголошення такого ПЗФ та оформлення земельної ділянки у користування відокремлюється у часі і прив'язується до виготовлення ряду документів та прийняття рішень ряду органами, уповноваженими розпоряджатися земельними ділянками. Аналогічна ситуація із об'єктами місцевого значення.
Указом Президента України №1/2010 від 01.01.2010 року «Про створення національного природного парку «Тузловські лимани»» створено на території Татарбунарського району Одеської області національний природний парк «Тузловські лимани».
Тобто, в даному випадку відбулось лише оголошення певної території ПЗФ, але автоматичне створення земельної ділянки ПЗФ у розумінні земельного законодавства. Втім охоронятися ця територія повинна як особливо цінні землі ПЗФ з дотриманням усіх обмежень та вимог.
Відповідно до п. 1.9. Положення «Про національний природний парк «Тузловські лимани», затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України 07.09.2011 року № 320 (далі - Положення) межі Парку встановлюються в натурі (на місцевості) та закріплюються межовими знаками в порядку, визначеному законодавством. Відомості про межі, цільове призначення, оцінку, угіддя земельних ділянок Парку та про обмеження в їх використанні вносяться до Державного земельного кадастру у встановленому законодавством порядку та обов'язково враховуються при реконструкції та розвитку прилеглих територій. До встановлення меж Парку в натурі його межі визначаються відповідно до Проекту створення національного природного парку «Тузловські лимани».
Відповідно до 1.10. Положення на території Парку у визначених місцях встановлюються необхідні державні інформаційні та охоронні знаки затвердженого зразка, зокрема межові знаки.
Згідно п. 23 Положення про порядок ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету міністрів України 17 жовтня 2012 року № 1051 (далі - Положення) до Державного земельного кадастру вносяться такі відомості про обмеження у використанні земель, зокрема перелік заборонених видів діяльності та обов'язків щодо вчинення певних дій з посиланням на нормативно-правові акти, згідно з якими встановлено обмеження, строк дії обмеження.
У відповідності до п. 104 Положення внесення до Державного земельного кадастру відомостей (змін до них) про обмеження у використанні земель, безпосередньо встановлені законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, здійснюється на підставі заяви органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру згідно з додатком 12, до якої додаються документація із землеустрою, яка згідно з пунктом 102 цього Порядку є підставою для внесення до Державного земельного кадастру відомостей про такі обмеження.
В протоколі про адміністративне правопорушення місцем вчинення правопорушення зазначено прибережну захисну смугу озера малий ОСОБА_2 , однак з наданого на запит суду Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку вбачається, що за НПП «Тузловські лимани» зареєстрована площа земельної ділянки 2022 га, кадастровий номер 5125000000:01:006:0001, на праві постійного користування земельною ділянкою, відомості про обмеження у використанні земельної ділянки, встановленні Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 17.10.2012 року № 1051 не встановлені.
Відповідно до довідки Приморської сільської ради Татарбунарського району Одеської області № 02-11/59 від 12.02.2020 року земельна ділянка, яка розташована на березі озера малий ОСОБА_2 не погоджувалась та не мала спільних меж, Приморською сільською радою як територія НПП «Тузловські лимани».
Відповідно до «Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їхнього закріплення межовими знаками», затвердженої Наказом Держкомзему № 376 від 18.05.2010 року «комплекс робіт із встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає: підготовчі роботи, топографо-геодезичні, картографічні роботи та роботи із землеустрою, камеральні роботи, складання і оформлення матеріалів технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), а також встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками» (п. 2.3.).
Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 29 березня 1994 р. № 30 затверджене Положення «Про єдині державні знаки та аншлаги на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду України». Відповідно до цього Положення встановлюються державні знаки та аншлаги на територіях та об'єктах ПЗФ, які складають систему інформаційних та охоронних знаків цих об'єктів, що направлена на інформування населення та природокористувачів про межі заповідних об'єктів, категорію їхнього заповідання та основні відомості про режим і правила поведінки на природоохоронних територіях.
З відповіді НПП «Тузловські лимани» на запит суду про надання відомостей щодо узгодження та закріплення меж НПП «Тузловські лимани» вбачається, що межі визначені Указом Президента України, однак в натурі не закріплені. Доказів про те, що в момент вчинення правопорушення, яке ставиться у вину ОСОБА_1 , територія, де згідно протоколу від 26.01.2020 року перебував ОСОБА_1 , була обладнана межовими та охоронними знаками, до протоколу не надано.
Європейський суд з прав людини, зокрема у рішенні від 6 вересня 2005 року у справі «Гурепка проти України», заява № 61406/00, п. 55, ECHR 2005, зазначив, що з огляду на його усталену прецедентну практику, в силу суворості санкції справа про адміністративне правопорушення за суттю є кримінальною, а адміністративне покарання фактично мало кримінальний характер з усіма гарантіями статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Статтею 6 вказаної Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього; мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя; допитувати свідків обвинувачення або вимагати, щоб їх допитали, а також вимагати виклику й допиту свідків захисту на тих самих умовах, що й свідків обвинувачення.
Крім того, відповідно до принципу 6 Рекомендації № R (91) 1 Комітету ОСОБА_2 Європи державам-членам стосовно адміністративних санкцій, ухваленої 13 лютого 1991 року, при застосуванні адміністративних санкцій, окрім сформульованих у Резолюції (77) 31 принципів справедливої адміністративної процедури, що звичайно застосовуються до адміністративних актів, слід керуватися такими особливими принципами: 1) особа, стосовно якої розглядається можливість застосування адміністративної санкції, попередньо інформується щодо фактів, які їй ставляться в вину; 2) вона має достатньо часу для підготовки свого захисту залежно від складності справи та суворості санкцій, що можуть бути застосовані; 3) вона або її представник інформується стосовно характеру доказів у справі, зібраних проти неї; 4) вона має можливість висловити свою думку перед оголошенням рішення про санкцію; 5) адміністративний акт про застосування санкцій містить мотиви, на яких вона ґрунтується.
Таким чином, враховуючи положення Конституції України про те, що обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях і всі сумніви щодо недоведеності вини особи тлумачяться на її користь, суд вважає, що виходячи тільки з наданих інспектором доказів, не можна зробити висновок про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, оскільки не доведено того факту, що на території НПП «Тузловські лимани» встановлені державні знаки та аншлаги направлені на інформування населення та природокористувачів про межі заповідних об'єктів, категорію їхнього заповідання та основні відомості про режим і правила поведінки на природоохоронних територіях.
Аналізуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутня об'єктивна сторона адміністративного правопорушення передбаченого ст. 91 КУпАП, оскільки, суду не надано жодних доказів того, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення саме будучи в межах території охоронної зони природно-заповідного фонду, а також здійснював мисливство, чи якимось чином порушив інші вимоги режиму цієї території, оскільки межі НПП «Тузловські лимани» не встановлені в натурі та жодних заборон не встановлено.
В розумінні ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.
Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення обов'язок доказування покладається на орган, який склав протокол.
Протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими доказами не є доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 91 КУпАП.
Інших доказів вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ст. 91 КУпАП суду не надано.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що обставини вказані в протоколі про адміністративне правопорушення не охоплюють кваліфікуючих ознак притаманних ст. 91 КУпАП, формулювання обвинувачення у такій формі є неконкретним, у зв'язку з чим у суду викликають обґрунтовані сумніви, які відповідно до положень ч. 3 ст. 62 Конституції України тлумачяться на користь ОСОБА_1 .
Таким чином, відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 91 КУпАП підлягає закриттю у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. ст. 91, 221, 245, 247, 252, 256, 280, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя, -
Провадження по адміністративній справі № 515/129/20 відносно ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 91 КУпАП України - закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Арцизький районний суд Одеської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя
Арцизького районного суду С.М. Варгаракі