03 червня 2020 року
м. Київ
Справа № 910/23556/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Ткаченко Н.Г. - головуючого, Банаська О.О., Васьковського О.В.,
за участю секретаря судового засідання : Громак В.О.
за участю представників : ФОП Потикевича В.І. та ФОП Мусієнка Ю.М. - адвоката Тарасюка С.М., АТ "ОТП БАНК"- адвоката Ігнатенко М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Потикевича Володимира Івановича та Фізичної особи-підприємця Мусієнка Юрія Михайловича
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2020
та ухвалу Господарського суду м. Києва від 11.09.2019
у справі №910/23556/17
за заявою Фізичної особи-підприємця Мусієнка Ю.М., Фізичної особи-підприємця Потикевича В. І., Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛТ КОМ"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнекс"
про банкрутство,-
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 03.04.2018 відкрито провадження у справі № 910/23556/17 про банкрутство ТОВ "Юнекс", призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Тущенко С.В.
До суду першої інстанції 26.04.2018 звернулось АТ "ОТП БАНК" із заявою про визнання грошових вимог до боржника на загальну суму 9 022 271, 57 грн., із яких : вимоги по кредитному договору -1 від 03.07.2008 № ОV 08/353/28-2 у загальному розмірі 421 851,27 грн., що підтверджені наказами Господарського суду м. Києва від 21.12.2009, виданими на виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 11.11.2009 по справі № 25/129.
Зазначена вище сума боргу складається із : 386 936,98 грн. - заборгованість по кредитному договору-1 по тілу кредиту та відсоткам; 30 231,97 грн. - заборгованість по кредитному договору-1 по пені; 4 287,51 грн. - державне мито та ІТЗ судового процесу; 394,81 грн. - державне мито за подання апеляційної скарги, які підтверджуються постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.11.2009 у справі № 25/129; копією постанов Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2018 у справі № 25/129; копії дублікатів судових наказів від 21.12.2009 на суму 421 456,46 грн. та 394,81 грн.; матеріалами виконавчих проваджень.
Станом з 30.11.2008 по день порушення провадження у справі про банкрутство Боржника - 03.04.2018 (включно) загальна сума заборгованості боржника - ТОВ "Юнекс", перед банком по кредитному договору-1 від 03.07.2008 № ОV 08/353/28-2 - 802 378,83 грн., що складається із:- 772 146,86 грн. (загальна сума заборгованості по тілу кредиту та відсоткам );- 30 231, 97 грн. (заборгованості по пені за період з 29.10.2008 по 01.05.2009).
Банк зазначає, що відсотки по кредитному договору-1 за період з 01.12.2015 по 03.04.2018 в сумі 385 209,88 грн. нараховані на підставі пунктів 1.4.4, 1.4.5. кредитного договору-1.
Вимоги банку по кредитному договору - 2 від 11.06.2007, з урахуванням додаткових угод, у загальному розмірі 5 987 525,70 грн., підтверджені рішенням Обухівського районного суду Київської області від 03.06.2010 виконавчим листом № 2-215/09, виданим 11.11.10 Обухівським районним судом Київської області, щодо невиконання умов кредитного договору-2, а саме 4 585 822,75 грн. - заборгованість по кредитному договору-2 по тілу кредиту та відсоткам; 399 972,95 грн. - заборгованість по кредитному договору-2 по пені; 1 730,00 грн. - судові витрати.
Відсотки по кредитному договору-2 за період з 01.12.2015 по 03.04.18 в сумі 2 224 160,72 грн. нараховані на підставі пунктів п.п. 1.4.5., 1.4.7. кредитного договору-2.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 27.09.2018 у справі № 910/23556/17 визнано кредиторами боржника- ТОВ "Юнекс" : ФОП Мусієнка Ю.М. на суму 386 464 грн., з яких: 380 256 грн. - вимоги четвертої черги, 6 208 грн. - вимоги першої черги; ФОП Потикевича В.І. на суму 500 142, 80 грн., з яких: 498 486, 80 грн. - вимоги четвертої черги, 1 656 грн. - вимоги першої черги; ТОВ "ЛТ КОМ" на суму 109 636 грн., з яких: 101 500 грн. - вимоги четвертої черги, 8 136 грн. - вимоги першої черги; АТ "ОТП БАНК" на суму 9 022 271, 57 грн., з яких: 3 524 грн. - вимоги першої черги, 8 988 515,60 грн. - вимоги четвертої черги, 30 231, 97 грн. - вимоги шостої черги. Затверджено реєстр вимог кредиторів на загальну суму 10 018 514, 37 грн. Відмовлено Управлінню виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві у визнанні кредитором ТОВ "Юнекс" на суму 138,03 грн.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2018 у справі № 910/23556/17 ухвалу господарського суду м. Києва від 27.09.2018 залишено без змін.
Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 910/23556/17 постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2018 та ухвалу господарського суду м. Києва від 27.09.2018 у справі № 910/23556/17 в частині визнання грошових вимог АТ "ОТП Банк" скасовано. Справу № 910/23556/17 в частині грошових вимог АТ "ОТП Банк" направлено на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 11.09.2019 у справі № 910/23556/17 (суддя Івченко А.М.) визнано кредитором у справі № 910/23556/17 по відношенню до боржника Акціонерне товариство "ОТП Банк" на суму 9 022 271,57 грн., з яких : 3 524 грн. - перша черга; 8 588 542,65 грн. - четверта черга; 430 204,92 грн. - шоста черга.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2020 у справі № 910/23556/17 (судді : Доманська М.Л., Сотніков С.В., Верховець А.А.) ухвалу Господарського суду м. Києва від 11.09.2019 залишено без змін.
У касаційній скарзі ФОП Потикевич В.І. та ФОП Мусієнко Ю.М. просять постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2020 та ухвалу Господарського суду м. Києва від 11.09.2019 у справі № 910/23556/17 скасувати, прийнявши нове рішення про відмову у задоволенні заяви АТ "ОТП Банк" щодо визнання грошових вимог до боржника на загальну суму 9 022 271,57 грн.
Так, скаржники, в касаційній скарзі посилаються на порушення судами попередніх інстанцій положень ст. ст. 73, 74, 86, 236 ГПК України та ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" оскільки на думку скаржників, суми грошових вимог банку до боржника за кредитними договорами № 1, № 2 є спірними та не можуть бути включені до реєстру вимог кредиторів, так як сума кредиторських вимог не підтверджена належними доказами, крім того, як вважають скаржники, банком безпідставно донараховано відсотки.
Крім того, у касаційній скарзі скаржники зазначають проте те, що суди першої та апеляційної інстанцій вирішуючи даний спір, безпідставно не врахували вказівки викладені у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.03.2019 у даній справі.
Крім того, у касаційній скарзі скаржники посилаються на не врахування судами обох інстанцій висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, зокрема викладених у постановах Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц, від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц, від 06.02.2019 у справі №175/4753/15-ц, від 12.06.2019 у справі № 909/227/18
У відзиві на касаційну скаргу АТ "ОТП Банк" просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, як такі що прийняті з урахуванням фактичних обставин справи та вимог законодавства.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 23.03.2020, що підтверджується витягом із протоколу, для розгляду касаційної скарги ФОП Потикевича В.І. та ФОП Мусієнка Ю.М. у справі № 910/23556/17 визначено колегію суддів у складі : Ткаченко Н.Г. - головуючого (доповідача), Банасько О.О., Васьковский О.В.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.04.2020 у справі у справі № 910/23556/17 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ФОП Потикевича В.І. та ФОП Мусієнка Ю.М. на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2020 та ухвалу Господарського суду м. Києва від 11.09.2019, розгляд справи призначено на 03.06.2020 на 10:30 год.
Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представників ФОП Потикевича В.І., ФОП Мусієнка Ю.М. та АТ "ОТП БАНК", перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, доводи відзиву на касаційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, ухвалою Господарського суду м. Києва від 03.04.2018 відкрито провадження у справі № 910/23556/17 про банкрутство ТОВ "Юнекс".
Оголошення про порушення справи про банкрутство було оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України 04.04.2018 № 50421.
Судами попередніх інстанцій встановлено та як вбачається із матеріалів справи, 26.04.2018 від ПАТ "ОТП Банк" до господарського суду першої інстанції надійшла заява з грошовими вимогами до боржника на загальну суму 9 022 271,57 грн.
Як вбачається із матеріалів справи, найменування ПАП "ОТП Банк" змінено на АТ "ОТП Банк" ( заява банку від 23.05.2018).
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами обох інстанцій, між боржником - ТОВ "Юнекс" та ПАТ "ОТП Банк" було укладено договір про надання овердрафту № ОV 08-353/28-2 від 03.07.2008 ( "кредитний договір 1"), за умовами якого банк зобов'язався надати клієнту овердрафт, в рамках якого банк надає клієнту кредит, в розмірі, що не перевищує ліміт фінансування 450 000 грн., а клієнт приймає, зобов'язується належним чином використати та повернути банку кредит, а також сплатити проценти та виконати інші зобов'язання, встановлені у цьому договорі.
Відповідно до умов кредитного договору-1 сторони узгодили, що зокрема, терміни "овердрафт" та "кредит", що вживаються у цьому договорі, мають наступні значення: "Овердрафт" - послуга, що надається банком без взяття на себе твердого зобов'язання, при якій клієнт має поновлювальне право на отримання кредиту, що надається шляхом здійснення банком оплати платіжних документів (доручень) клієнта з рахунку(ів) клієнта в Публічному акціонерному товаристві "ОТП Банк" понад наявний на такому(их) рахунку(ах) залишок грошових коштів, в розмірі, порядку та на умовах, встановлених в цьому договорі. "Кредит" - грошові кошти, що надаються банком клієнту однією сумою або частинами ("Траншами") в розмірі, порядку та на умовах, встановлених в цьому договорі.
Пунктом 1.6 кредитного договору-1 передбачено, що клієнт зобов'язався виконати боргові зобов'язання в повному обсязі в строк до останнього банківського дня червня місяця 2009 включно.
При цьому, проценти за кредит мають бути сплачені позичальником протягом банківського дня, що слідує за днем виконання боргових зобов'язань.
Згідно п.п. 1.6.1 пункту 1.6 кредитного договору-1, сума кожного траншу підлягає поверненню відповідачем протягом 30 календарних днів з дати надання такого траншу за обставин, що на момент надання такого траншу не існувало заборгованості позичальника перед банком відповідно до умов цього договору, а за обставин, що на момент надання такого траншу існувала заборгованість позичальника перед банком згідно з цим договором, то такий транш підлягає поверненню протягом 30 календарних днів з дня виникнення такої існуючої заборгованості, враховуючи при цьому, що, в будь-якому випадку, сума кредиту в повному обсязі має бути повернута позичальником банку не пізніше останнього банківського дня червня місяця 2009.
Згідно аб.1 підпункту 1.4.1 пункту 1.4 кредитного договору - 1, за обставини, що сума заборгованості позичальника перед банком за отриманим позичальником кредитом не перевищує ліміт фінансування, проценти за кредит розраховуються банком від суми кредиту на підставі визначеної сторонами процентної ставки - в розмірі 23% річних із розрахунку 365 днів на рік. При цьому за обставини, що згідно з положеннями п. 1.4.2. (з підпунктами) цього договору відбулося збільшення процентної ставки, то з дати перегляду процентної ставки і до закінчення строку дії цього договору проценти за кредит розраховуються банком від суми кредиту на підставі процентної ставки в розмірі 25 % (двадцять п'ять) річних із розрахунку 365 (триста шістдесят п'ять) днів на рік.
Відповідно до абз. 3 підпункту 1.4.1 пункту 1.4 кредитного договору -1 за обставин, що позичальник будь-яким чином порушить будь-яке з зобов'язань, встановлених пунктом 1.6 цього договору, то починаючи з дня виникнення такого прострочення, включаючи такий день, і до дня припинення такого прострочення, включаючи такий день, проценти за користування сумою кредиту, щодо якої було допущене таке порушення (прострочення), розраховується банком від суми кредиту, щодо якої було допущене таке порушення (прострочення), на підставі помноженої на 2 процентної ставки, що була чинною на день, що передував дню такого прострочення із розрахунку 365 днів на рік.
За п. 4.2. кредитного договору - 1 визначено, що за обставини невиконання /або неналежного виконання позичальником протягом дії цього договору будь-якого із своїх зобов'язань, передбачених п. п. 2.3.1 (з підпунктом), 2.3.5, 2.3.8.-2.3.9. цього договору, процента ставка, встановлена п. 1.4.1. цього договору, збільшується на 2 % (два процента) річних. Сторони погоджуються, що таке збільшення процентної ставки буде здійснено автоматично у разі настання вказаних в цьому пункті обставин та не потребує укладення будь-якої додаткової угоди до цього договору.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами обох інстанцій, боржником - ТОВ "Юнекс", як позичальником, неналежним чином виконано свої зобов'язання за кредитним договором-1, у боржника виник борг перед банком у зв'язку з чим, у квітні 2009 ПАТ "ОТП Банк" звернулось до Господарського суду м. Києва із позовом, з урахуванням уточнень, про стягнення з боржника - ТОВ "Юнекс" 328 892,65 грн. заборгованості по кредиту, 58 044,33 грн. відсотків та 38 091,33 грн. пені.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 09.07.2009 у справі № 25/129 стягнуто з ТОВ "Юнекс" на користь банку 344 577,81 грн. та судові витрати в розмірі 3 541,36 грн.; в іншій частині в позові відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.11.2009 у справі № 25/129 рішення суду першої інстанції від 09.07.2009 скасовано та постановлено про стягнення з ТОВ "Юнекс" на користь банку 328 892,65 грн. - основного боргу, 58 044,33 грн. - заборгованості по відсотках, 30 231,97 грн. - пені, 4 171,69 грн. - державного мита та 115,82 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. На виконання зазначеної постанови апеляційного суду видно наказ від 21.12.2009.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, банком накази суду від 21.12.09 у справі № 25/129 неодноразово пред'являлися до органів державної виконавчої служби України для примусового виконання постанови суду апеляційної інстанції від 11.11.2009, проте зазначені накази виконані не були, кошти в рахунок погашення заборгованості по Кредитному договору - 1 до банку не надходили.
Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що оскільки ТОВ "Юнекс" борг перед банком не погасив, починаючи з дати першого порушення умов кредитного договору -1, а саме неповернення кредиту (траншу) - з 30.11. 2008 по день порушення провадження у справі про банкрутство боржника - ТОВ "Юнекс" по 03.04.2018, то станом на 03.04.2018 (включно) загальна сума заборгованості боржника - ТОВ "Юнекс" перед ПАТ "ОТП Банк" по кредитному договору 1 становить 802 378,83 грн., з яких - 772 146,86 грн. (загальна сума заборгованості по тілу кредиту та відсоткам); - 30 231, 97 грн. (заборгованості по пені за період з 29.10.08 по 01.05.09).
Також, як встановлено судами попередніх інстанцій, 11.06.2007 між ТОВ "Юнекс" (позичальник) та ПАТ "ОТП Банк" (банк) було укладено договір № 2 про надання кредитної лінії № СR 07-294/28-2, з урахуванням внесених змін від 04.07.2008 та від 17.07.2008, на виконання умов якого позичальник отримав кредит з лімітом фінансування 4 230 000 грн.
Згідно п. 1.4. кредитного договору -2 позичальник зобов'язаний сплатити банку відповідну плату від суми кредиту в порядку та на умовах, визначених кредитним договором 2. Проценти за кредит в гривнях розраховуються банком від суми кредиту в гривнях на підставі поточної ринкової процентної ставки в розмірі, що встановлюється сторонами в кредитній заявці по відношенню до кожного траншу у гривнях, із розрахунку 365 днів на рік. При цьому за обставини, що згідно з положеннями п. 1.4.2. (з підпунктами) цього договору відбулося збільшення процентної ставки, то з дати перегляду процентної ставки і до закінчення строку дії цього договору проценти за кредит в гривнях розраховуються банком від суми кредиту в гривнях на підставі поточної ринкової процентної ставки, встановленому сторонами в кредитній заявці по відношенню до кожного траншу в гривнях + 2% річних із розрахунку 365 днів на рік, якщо інше не буде письмово погоджено сторонами.
Пунктом 1.4.2. кредитного договору - 2, передбачено що за обставини невиконання /або неналежного виконання позичальником будь-якого із своїх зобов'язань, передбачених пп. 2.3.1 (з підпунктом), 2.3.6, 2.3.8.-2.3.10, 2.3.12 цього договору, процента ставка, встановлена п. 1.4.1. цього договору, збільшується на 2% (два) процента річних. Сторони погоджуються, що таке збільшення процентної ставки буде здійснено автоматично в разі настання вказаних в цьому пункті обставин та не потребує укладення будь-якої додаткової угоди до цього договору.
За п. 1.6. кредитного договору - 2 зазначено, що позичальник зобов'язаний виконати боргові зобов'язання в повному обсязі в строк до 10 червня 2010, включно. При цьому, сума кожного траншу підлягає поверненню позичальником протягом 120 календарних днів з дати отримання такого траншу, враховуючи те, що в будь-якому випадку, сума кредиту в повному обсязі має бути повернута позичальником банку не пізніше 10 червня 2010.
Між ПАТ "ОТП Банк" та Потикевичем В.І. укладено договір іпотеки (майнова порука) від 11.06.2007 № PL 07- 303/28-2, на виконання зобов'язань ТОВ "Юнекс" по кредитному договору - 2 , за умовами договору іпотеки, Потикевичем В.І. було передано в іпотеку нерухоме майно (садовий будинок, земельну ділянку, площею 0,0933 га, кадастровий № 3223155400:03:003:0088, за адресою : Київська область, Обухівський район, смт. Козин ).
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням Обухівського районного суду Київської області від 03.06.2010 у справі № 2-315/10, яке набрало законної сили, задоволено позовні вимоги ПАТ "ОТП Банк" до майнового поручителя Потикевича В.І. і боржника- ТОВ "Юнекс" та стягнуто солідарно з Потикевича В.І. та ТОВ "Юнекс" на користь ПАТ "ОТП Банк" боргу на загальну суму 5 985 795,70 грн., з яких 4 230 000 грн. заборгованості по тілу кредиту, 1 355 822,75 грн. відсотків, 399 972,95 грн. пені, а також відшкодування судових витрат в сумі 1 730 грн.
На виконання зазначеного рішення Обухівського районного суду Київської області 03.06.2010 було видано виконавчий лист , надалі банком виконавчий лист від 03.06.2010 у справі № 2-315/09 відносно ТОВ "Юнекс" неодноразово пред'являвся до органів державної виконавчої служби України для примусового виконання, проте зазначений виконавчий лист виконаний не був, кошти в рахунок погашення заборгованості по кредитному договору - 2 до банку не надходили.
Суди попередніх інстанцій дійшли висновку , що грошові вимоги "ОТП Банк" до боржника - ТОВ "Юнекс" за кредитним договором - 2 на загальну суму 5 985 795,70 грн., виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, підтверджені рішенням Обухівського районного суду Київської області від 03.06.2010 № 2-315/10, яке набрало законної сили та не було виконано, а 2 224 160,72 грн. відсотків нараховані на підставі п. п. 1.4.5, 1.4.7. кредитного договору -2 за період з 01.12.15 по 03.04.2018, а саме після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості за вказаним договором до дня порушення справи про банкрутство ТОВ "Юнекс".
Відтак, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, дійшли висновку щодо наявності правових підстав для визнання кредиторських вимог АТ "ОТП Банк" до боржника - ТОВ "Юнекс" у загальному розмірі 9 022 271,57 грн. та включення їх до реєстру вимог кредиторі боржника, оскільки ці грошові вимоги підтвердженні належними та допустимими доказами.
Але з такими висновками судів попередніх інстанцій повністю погодитись не можна, з огляду на таке.
Предметом даного судового розгляду є кредиторські вимоги АТ "ОТП Банк" до боржника - ТОВ "Юнекс" на загальну суму 9 022 271,57 грн.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у редакції чинній з 19.01.2013 та чинній на час прийняття судом першої інстанції оскаржуваного судового рішення, грошове зобов'язання - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань відносяться також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов'язань боржника, в тому числі зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов'язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про порушення справи про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Законом.
Кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).
Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у редакції чинній з 19.01.2013, конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.
Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.
Згідно ч. 6 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у редакції чинній з 19.01.2013, заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, у тому числі щодо яких є заперечення боржника чи інших кредиторів, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. За наслідками розгляду зазначених заяв господарський суд ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів.
За ч. 2 ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у редакції чинній з 19.01.2013, передбачено, що у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, у тому числі щодо яких були заперечення боржника і які не були внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, а також ті, що визнані боржником та внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, і вирішує питання про його затвердження.
Правомірність та обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника визначає суд незалежно від того чи визнавались ці вимоги боржником разом з розпорядником майна, чи ні. При цьому, обов'язок кредитора полягає у доведенні обґрунтованості своїх вимог до боржника перед судом належними доказами, оскільки відповідно до ст. 23 Закону про банкрутство, конкурсні кредитори одночасно зі заявою про грошові вимоги до боржника зобов'язані подати до господарського суду документи, що їх підтверджують, а саме первинні документи, визначені законодавством про бухгалтерський облік, виконавчі документи або рішення суду, яке набрало законної сили.
Повторно переглядаючи кредиторські вимоги АТ "ОТП Банк" до боржника - ТОВ "Юнекс" у загальному розмірі 9 022 271,57 грн. , суди як першої так і апеляційної інстанцій, в порушення ч.1 ст.316, ст.ст. 73, 74, 86, 269 ГПК України належним чином не врахували вказівки, які містились у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.03.2019 у даній справі № 910/23556/17 щодо правомірності нарахувань сум заборгованості по тілу кредиту, відсоткам та пені за договором про надання овердрафту № ОУ 08-353/28-2 від 03.07.2008 (кредитний договір -1) і за договором про надання кредитної лінії № СЯ-07-294/28-2 від 11.06.2007 (кредитний договір -2) після ухвалення судових рішень про стягнення заборгованостей за вказаними договорами; щодо перевірки правильності здійсненого банком розрахунку суми боргу та відсотків, ненадали належної оцінки всім доводам та заперечення учасників даної справи про банкрутство ТОВ "Юнекс", а відтак дійшли передчасних висновків щодо наявності правових підстав для визнання грошових вимог банку в повному розмірі у сумі 9 022 271,57 грн. та включення цих вимог до реєстру вимог кредиторів боржника.
Як вбачається із заяви "ОТП Банк" про визнання грошових вимог у справі № 910/23556/17 про банкрутство ТОВ "Юнекс", до складу заявлених кредиторських вимог банком також включено 385 209,88 грн. відсотків нарахованих за кредитним договором-1 за період з 01.12.2015 по 03.04.2018 та 2 224 160,72 грн. відсотків нарахованих за кредитним договором -2 за період з 01.12.2015 по 03.04.2018.
Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, задовольняючи в цій частині заяву банку та включаючи до реєстру вимог кредиторів суми нарахованих відсотків 385 209,88 грн. за кредитним договором-1 та 2 224 160,72 грн. відсотків нарахованих за кредитним договором -2 за періоди з 01.12.2015 по 03.04.2018, виходив з того, що АТ "ОТП Банк" здійснило нарахування цих сум заборгованості по відсоткам після ухвалення судових рішень про стягнення заборгованостей, на підставі п. п. 1.4.4, 1.4.5 договору про надання овердрафту № ОV 08-353/25-2 від 03.07.2008 та п. п. 1.4.5, 1.4.7 договору про надання кредитної лінії № СR 07-294/28-2 від 11.06.2007.
При цьому, суди попередніх інстанцій зазначили, що таке нарахування відсотків за вказаними кредитними договорами є правомірним та обґрунтованим, оскільки наявність судових рішень про стягнення боргу та/або інших грошових сум за інші періоди невиконання боржником договірного зобов'язання, відкриття виконавчого провадження за цими рішеннями, вчиненням інших процесуальних дій по виконанню рішень суду, за відсутності реального виконання боржником свого зобов'язання (добровільного чи примусового), не свідчать про припинення договірних правовідносин сторін та/або припинення зобов'язань.
Проте, такі висновки судів першої та апеляційної інстанцій є передчасними та зроблені без врахування наступного.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни.
Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред'явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Якщо за рішенням про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів.
Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані ч. 1 ст. 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов'язань, а не у випадку їх порушення.
При цьому, наслідки прострочення грошового зобов'язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов'язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу.
За ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов'язання за ч. 2 ст. 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов'язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.
Таким чином, за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Зазначена правова позиція щодо правильного застосування норм права підлягає врахуванню і у справі про банкрутство в разі подання заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника як на стадії розпорядження майном боржника, так і на стадії ліквідаційної процедури, з урахуванням перебування в цей час боржника в особливому правовому становищі, зокрема і щодо дії мораторію на задоволення вимог конкурсних кредиторів.
Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.
Суди попередніх інстанцій визнавши правомірним нарахування банком сум відсотків повторно розглядаючи заяву АТ "ОТП Банк" з грошовими вимогами до боржника - ТОВ "Юнекс" в частині нарахованих відсотків у сумі 385 209,88 грн. за кредитним договором-1 та у сумі 2 224 160,72 грн. відсотків за кредитним договором -2 нарахованих за періоди з 01.12.2015 по 03.04.2018, прийняли судові рішення без належного урахування вимог т. ст. 625, 1048, 1049, 1050 ЦК України та вище наведених правових висновків Верховного Суду та належним чином не перевірили правильність розрахунку суми відсотків за кредитними договорами за зазначені періоди.
Відтак, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли передчасних висновків щодо наявності правових підстав для визнання грошових вимог "ОТП Банк" до боржника - ТОВ "Юнекс" на загальну суму 9 022 271,57 грн. та включення цих вимог до реєстру вимог кредиторів боржника.
Відповідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно з Рішенням ЄСПЛ у справі "Мала проти України"№4436/07, від 03.07.2014 в контексті забезпечення права на справедливий суд (стаття 1 Конвенції) зазначено про необхідність дотримання судами принципу належного здійснення правосуддя, в рішеннях судів мають бути належним чином викладені підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов'язку щодо обґрунтування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. ЄСПЛ зазначено, що ненадання апеляційним судом жодних оцінок аргументові заявниці, що мав ключове значення для результатів провадження не відповідає принципу справедливості, закріпленому в статті 6 Конвенції.
Європейський суд з прав людини, досліджуючи питання права на справедливий суд крізь призму повноти судового рішення, зазначив, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), від 27 вересня 2001 року № 49684/99). Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.
Відповідно ч. 1 та ч. 2 ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
На підставі викладеного Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2020 та ухвалу Господарського суду м. Києва від 11.09.2019 у справі № 910/23556/17 не можна визнати як такі, що відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права, а тому вони підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду суду належить врахувати вище викладене, більш повно та всебічно перевірити фактичні обставини, надати належну оцінку зібраним по справі доказам, доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого та вимог закону прийняти судове рішення у справі.
Згідно ч. 1 ст. 316 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.
Оскільки Касаційний господарський суд дійшов висновку, що судові рішення у справі № 910/23556/17 підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, то розподіл судових витрат, відповідно до ст. 129 ГПК України судом не здійснюється.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 300, 301, 314, 315, 317 ГПК України, суд, -
Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Потикевича Володимира Івановича та Фізичної особи-підприємця Мусієнка Юрія Михайловича задовольнити частково.
Постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2020 та ухвалу Господарського суду м. Києва від 11.09.2019 у справі № 910/23556/17 скасувати.
Справу № 910/23556/17 направити на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий , суддя - Ткаченко Н.Г.
Судді - Банасько О.О.
Васьковський О.В.