18 червня 2020 року
м. Київ
Справа № 914/1353/16
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: головуючого - Пєскова В.Г.,
суддів: Банаська О.О., Васьковського О.В.,
за участю секретаря судового засідання - Хмельовського В.О.;
за участю представників:
Товариства з обмеженою відповідальністю «Мальви-Маркет» - Сторонського Р.Я.,
Акціонерного товариства «Мегабанк» - Дідика С.Є., Дребот І.А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства «Мегабанк»
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.11.2019
у складі колегії суддів: Желіка М.Б. (головуючий), Галушко Н.А., Орищин Г.В.
та на ухвалу Господарського суду Львівської області від 03.01.2019
у складі судді Артимовича В.М.,
та касаційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Мальви-Маркет» Кривича Руслана Івановича
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.11.2019
у складі колегії суддів: Желіка М.Б. (головуючий), Галушко Н.А., Орищин Г.В.
у частині сплати судового збору
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мальви-Маркет»
до Акціонерного товариства «Мегабанк»
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «ВЕЕМ-Будсервіс», Публічного акціонерного товариства «Банк «Форум», Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, Приватного підприємства «Львівдах», ОСОБА_3 ., ОСОБА_4,
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Приватного підприємства «Елітон-2011», Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Куксіна С.Ю.,
про витребування майна із чужого незаконного володіння
у межах справи № 914/1353/16
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Мальви-Маркет»
про банкрутство.
За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд
Провадження у справі відбувається відповідно до положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції Закону від 22.12.2011 № 4212-VІ, чинній з 19.01.2013, далі - Закон про банкрутство).
Хронологія подій та опис обставин, встановлених судами.
1. У провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа № 914/1353/16 про банкрутство ТОВ «Мальви-Маркет».
2. 01.06.2016 ухвалою Господарського суду Львівської області порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ «Мальви-Маркет» на підставі статті 95 Закону про банкрутство. Ця справа перебуває на стадії ліквідаційної процедури, відкритої відповідно до постанови Господарського суду Львівської області від 20.07.2016. При цьому ухвалою Господарського суду Львівської області від 07.09.2016 ліквідатором боржника призначено Кривича Р.І.
3. Водночас, судами встановлено, що рішенням Господарського суду Харківської області від 18.01.2011, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04.04.2011 у справі № А-10, стягнуто солідарно з ТОВ «Мальви-Маркет» та ПП «Торнадо-М» на користь ПАТ «Мегабанк» заборгованість за кредитним договором від 25.07.2006 № 119/2006 станом на 04.01.2011 в сумі 4 691 396, 46 грн та 1 177 908, 30 доларів США, що складається з: залишку кредиту у розмірі 1 079 395, 60 доларів США; заборгованості за нарахованими процентами в розмірі 12 484, 27 грн за період з 01.12.2010 по 23.12.2010; заборгованості за нарахованими процентами в розмірі 98 512, 70 доларів США за період з 01.05.2010 по 31.12.2010 (включно); штрафів у розмірі 4 678 912, 19 грн. Постановою Вищого господарського суду України від 16.06.2011 у справі № 53/321-10 рішення господарських судів попередніх інстанцій залишено без змін.
4. Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України відкрито виконавче провадження № 26153885 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Харківської області у справі № 53/321-10 від 13.03.2011, за яким в межах задоволення вимог ПАТ «Мегабанк» наказано звернути стягнення на предмет іпотеки (спірне нерухоме майно) шляхом проведення публічних торгів для реалізації предмету іпотеки за початковою ціною на підставі оцінки майна, встановленою суб'єктом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за 9 918 700 грн.
5. 31.12.2011 за виконавчим провадженням № 26153885 відбулись прилюдні торги, проведені Приватним підприємством «Спеціалізоване підприємство Юстиція» в особі Львівської філії, з реалізації спірного нерухомого майна, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Литвиненка, 3. Відповідно до протоколу від 31.12.2011 № 1-121/11 переможцем торгів за ціною 9 918 700 грн визнано Приватне підприємство «Елітон-2011». Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України складено акт про реалізацію предмета іпотеки від 18.01.2012 № 173/10-1.
6. 19.01.2012 ПП «Елітон-2011» видано свідоцтво, відповідно до якого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дячук О.А. на підставі акту державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки посвідчено, що даному підприємству належить на праві власності спірне нерухоме майно за адресою: м. Львів, вул. С . Литвиненка, 3.
7. Відповідно до Інформаційної довідки № 46712080 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна станом на 02.11.2015 право власності на спірні об'єкти нерухомого майна було зареєстрованим за ПП «Елітон-2011».
8. 07.03.2012 рішенням Господарського суду Львівської області у справі № 5015/537/12 позов ТОВ «Мальви-Маркет» до Приватного підприємства «Спеціалізоване підприємство Юстиція» в особі Львівської філії, Приватного підприємства «Елітон-2011» та Міністерства юстиції України в особі відділу примусового виконання рішення Департаменту державної виконавчої служби України про визнання недійсними прилюдних торгів, визнання недійсним протоколів про проведення прилюдних торгів, визнання недійсними актів державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки задоволено частково.
9. 23.04.2012 постановою Львівського апеляційного господарського суду у справі № 5015/537/12 залучено ПАТ «Мегабанк» до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, апеляційні скарги ПАТ «Мегабанк» та ПП «Елітон-2011» задоволено частково, рішення Господарського суду Львівської області від 07.03.2012 у справі № 5015/537/12 скасовано, прийнято нове рішення, яким, у тому числі, визнано недійсними прилюдні торги за виконавчим провадженням ВП № 26153885, проведені 31.12.2011 з реалізації спірного нерухомого майна, яке належить ТОВ «Мальви-Маркет», і знаходиться у м. Львові по вул. Литвиненка, 3, витребування якого є предметом даного спору.
10. 09.07.2012 постановою Вищого господарського суду України залишено без змін постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.04.2012 у справі № 5015/537/12, а касаційні скарги ПАТ «Мегабанк» та ПП «Елітон-2011» - без задоволення.
11. Після визнання торгів недійсними, ПАТ «Мегабанк» звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції, за участю третіх осіб - ПП «Елітон-2011» та ТОВ «Мальви-Маркет», в якому просило суд зобов'язати Реєстраційну службу Львівського міського управління юстиції скасувати державну реєстрацію права власності ПП «Елітон-2011» на спірне нерухоме майно за адресою: м. Львів, вул. Литвиненка, 3; скасувати рішення Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції про відмову в державній реєстрації права власності на спірне нерухоме майно за ПАТ «Мегабанк»; зобов'язати Реєстраційну службу Львівського міського управління юстиції провести державну реєстрацію права власності на спірне нерухоме майно за ПАТ «Мегабанк».
12. 23.07.2013 постановою Харківського окружного адміністративного суду у справі № 820/2078/13-а, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2014, задоволено повністю заявлені ПАТ «Мегабанк» позовні вимоги. Постановою Вищого адміністративного суду України від 30.09.2014 задоволено касаційну ТОВ «Мальви-Маркет» та скасовано зазначені рішення адміністративних судів, а в задоволенні позову ПАТ «Мегабанк» відмовлено. Постановою Верховного Суду України від 24.02.2015 відмовлено у задоволенні заяви ПАТ «Мегабанк» про перегляд постанови Вищого адміністративного суду від 30.09.2014 у справі № 820/2078/13-а.
13. 30.05.2015 з метою задоволення майнових вимог за кредитним договором, укладеним з ТОВ «Мальви-Маркет», за рахунок спірного майна (предмета іпотеки), ПАТ «Мегабанк» звернулося до Господарського суду Харківської області із заявою про зміну способу виконання рішення у справі № 53/321-10, в якій просило господарський суд змінити спосіб виконання цього рішення з продажу спірного майна (предмета іпотеки) шляхом проведення прилюдних торгів на визнання за ПАТ «Мегабанк» права власності на спірне нерухоме майно з урахуванням того, що заборгованість ТОВ «Мальви-Маркет» за кредитним договором від 25.07.2006 № 119/2006 залишається непогашеною.
14. 07.04.2015 ухвалою Господарського суду Харківської області, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.06.2015 у справі № 53/321-10(53/278-09), вказану заяву задоволено та в межах задоволення вимог ПАТ «Мегабанк» за кредитним договором від 25.07.2006 № 119/2006 звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором від 25.07.2006 № 3894, укладеним між ПАТ «Мегабанк» та ТОВ «Мальви-Маркет», шляхом визнання за ПАТ «Мегабанк» права власності на спірне майно. Постановою Вищого господарського суду України від 03.11.2015 у справі № 53/321-10(53/278-09) задоволено касаційну скаргу ТОВ «Мальви-Маркет» та скасовано вказані рішення судів попередніх інстанцій; прийнято нове рішення про відмову в задоволенні заяви ПАТ «Мегабанк» про зміну способу виконання рішення суду.
15. Крім того, судами встановлено, що 27.12.2011 між ПАТ «Мегабанк» та ПП «Елітон-2011» укладено кредитний договір № 138/2011, за умовами якого ПП «Елітон-2011» надано кредит у розмірі (сумі) 4 750 855, 20 грн строком з 27.12.2011 по 28.12.2012 зі сплатою 0, 1 % річних.
16. 30.01.2012 між ПАТ «Мегабанк» та ПП «Торнадо-М» укладено кредитний договір № 20-10/2012, за умовами якого ПП «Торнадо-М» надано кредит у розмірі (сумі) 17 000 000 грн строком з 30.01.2012 по 29.01.2013 зі сплатою 0, 1 % річних.
17. Цього ж дня, а саме 30.01.2012, між ПП «Елітон-2011» (іпотекодавець) та ПАТ «Мегабанк» укладено договір іпотеки № 138/2011-з-2, зареєстрований в реєстрі за № 252.
За умовами п.п. 1.1, 1.2 вказаного договору іпотеки спірним нерухомим майном, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. С. Литвиненка, 3, забезпечується виконання ПП «Елітон-2011» і ПП «Торнадо-М» зобов'язань відповідно за кредитним договором від 27.12.2011 № 138/2011 та кредитним договором від 30.01.2012 № 20-10/2012.
18. Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, актуальних станом на 30.07.2018, приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Куксіним С.Ю. прийняті рішення про реєстрацію переходу до ПАТ «Мегабанк» права власності на спірне нерухоме майно. При цьому підставою для прийняття відповідного рішення визначено іпотечний договір від 30.01.2012 № 138/2011-з-2 (зі змінами, внесеними згідно договору про внесення змін від 28.12.2012 № 1 та договору про внесення змін від 04.11.2015 № 2) між ПАТ «Мегабанк» та ПП «Елітон-2011», посвідчених приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Лавіндою Н.О. Тобто, ПАТ «Мегабанк» набуло право власності на спірне нерухоме майно відповідно до рішень приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Куксіна С.Ю. від 12.02.2016, прийнятих на підставі договору іпотеки, укладеного між ПАТ «Мегабанк» та ПП «Елітон-2011».
Подання позову до суду.
19. Враховуючи викладене, ТОВ «Мальви-Маркет» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до АТ «Мегабанк» з вимогою про витребування із чужого незаконного володіння приміщень, що знаходяться за адресою: 79034, м. Львів, вул. Литвиненка, 3, а саме: нежитлового приміщення площею 47, 7 кв.м, номер в реєстрі прав власності на нерухоме майно 15301717, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10057646101; нежитлового приміщення площею 286, 7 кв.м, номер в реєстрі прав власності на нерухоме майно 3465117, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10049746101; нежитлового приміщення площею 322, 3 кв.м, номер в реєстрі прав власності на нерухоме майно 2055678, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10037646101; нежитлового приміщення 508, 35 кв.м, номер в реєстрі прав власності на нерухоме майно 3464641, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10025846101; нежитлового приміщення підвалу площею 258, 9 кв.м; приміщення 1-го поверху площею 464, 6 кв.м, загальною площею 723, 5 кв.м, номер в реєстрі прав власності на нерухоме майно 3464938, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10010646101.
20. Позовні вимоги мотивовані тим, що ТОВ «Мальви-Маркет» як власнику належать спірні приміщення, а відповідач є недобросовісним набувачем, що зумовлює витребування майна у АТ «Мегабанк».
Розгляд справи судами.
21. 03.01.2019 ухвалою Господарського суду Львівської області у справі № 914/1353/16 в задоволенні заяви АТ «Мегабанк» від 30.10.2018 про постановлення окремої ухвали відмовлено; позовні вимоги ТОВ «Мальви-Маркет» в особі ліквідатора Кривича Р.І. задоволено; витребувано із чужого незаконного володіння АТ «Мегабанк» на користь позивача приміщення, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Литвиненка, 3. Стягнуто з Акціонерного товариства «Мегабанк» (61002, м. Харків, вул. Алчевських, будинок 30, ідентифікаційний код 09804119) 110 154, 44 грн та 881 грн судового збору в дохід Державного бюджету України.
22. 21.11.2019 постановою Західного апеляційного господарського суду змінено ухвалу Господарського суду Львівської області від 03.01.2019, викладено її мотивувальну частину у редакції постанови суду апеляційної інстанції; резолютивну частину ухвали залишено без змін. Стягнуто з Акціонерного товариства «Мегабанк» (61002, м. Харків, вул. Алчевських, 30, ідентифікаційний код 09804119) в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 148 780, 50 грн за розгляд позовної заяви та 881 грн за розгляд заяви про забезпечення позову.
23. Судом апеляційної інстанції наведено такі мотиви.
Зміст статті 388 ЦК України дозволяє дійти висновку, що незаконним володільцем може бути добросовісний і недобросовісний набувач. Так, відповідно до статті 388 ЦК України набувач визнається добросовісним, якщо він не знав і не повинен був знати про незаконність свого володіння. Тобто, недобросовісний набувач, навпаки, на момент вчинення правочину про відчуження спірного майна знав або за всіма обставинами не міг не знати, що майно відчужується особою, якій воно не належить і яка не має права на його відчуження.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ПАТ «Мегабанк» є недобросовісним набувачем спірного майна, оскільки ПАТ «Мегабанк», як іпотекодержатель, було обізнаним з фактом визнання недійсними прилюдних торгів з реалізації спірного майна за рішенням суду, яке набрало законної сили, оскільки було учасником відповідної судової справи так само, як і переможець торгів ПП «Елітон-2011», а, відтак, сторони усвідомлювали факт розпорядження спірним майном особою, якій воно не належить і яка не має права на його відчуження.
Щодо строку позовної давності зазначено, що протягом періоду з 05.11.2012 (день звернення ТОВ «Мальви-Маркет» до Львівського апеляційного господарського суду із заявою про роз'яснення постанови) по 03.11.2015 (день прийняття постанови Вищого господарського суду України у справі № 53/321-10) позивач вживав заходи щодо захисту порушених прав шляхом звернення до суду із заявою про роз'яснення постанови Львівського апеляційного господарського суду від 23.04.2012 у справі № 5015/537/12 та оскарження судових рішень, прийнятих у судових спорах щодо спірного нерухомого майна. А відтак, строк позовної давності, перебіг якого розпочався 23.04.2012 (дата постанови Львівського апеляційного господарського суду у справі № 5015/537/12) із врахуванням переривання строку позовної давності в день прийняття постанови Вищого господарського суду України від 03.11.2015 про скасування ухвали про визнання права власності на спірне нерухоме майно за ПАТ «Мегабанк», сплив 03.11.2018. Отже, позивач 31.07.2018 звернувся з позовом про витребування спірного майна від ПАТ «Мегабанк» в межах трьох років від дати скасування судового рішення про визнання права власності з врахуванням переривання строку позовної давності.
Обчислюючи розмір судового збору за розгляд позовної заяви, суд апеляційної інстанції виходив з того, що при визначенні ціни позову слід брати до уваги вартість витребовуваного майна станом на дату подання позову, або ж на останню відому дату. У даному випадку це вартість, що визначена згідно з висновком Українського експертно-оціночного бюро 09.12.2010, а саме 991 8700 грн, як встановлено у межах розгляду господарської справи № 53/231-10.
А. Доводи осіб, які подали касаційні скарги.
24. 22.11.2019 до Верховного Суду від АТ «Мегабанк» (скаржник-1) надійшла касаційна скарга, а 19.12.2019 - доповнення до касаційної скарги, в яких наведено прохання скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.11.2019 та ухвалу Господарського суду Львівської області від 03.01.2019 у справі № 914/1353/16, а також ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ТОВ «Мальви-Маркет» до АТ «Мегабанк» про витребування майна із чужого незаконного володіння.
25. Посилання зроблені на неправильне застосування положень статей 387, 388 ЦК України. Зазначається у скарзі, що ТОВ «Мальви-Маркет» не є власником спірного майна, а АТ «Мегабанк» не є недобросовісним набувачем. Крім того, скаржник-1 стверджує, що наявність між сторонами зобов'язальних (іпотечних) правовідносин виключає можливість пред'явлення позову про витребування майна з чужого незаконного володіння. Також звертається увага на пропуск строку позовної давності у спірних правовідносинах. На думку скаржника-1, ліквідатор (не в статусі арбітражного керуючого) відповідно до положень Закону про банкрутство не наділений повноваженнями на звернення до господарського суду з позовною заявою про витребування із чужого незаконного володіння нерухомого майна. Зауважується на порушення прав скаржника через неможливість визнання його кредитором у справі про банкрутство ТОВ «Мальви-Маркет» і включення вимог банку до реєстру вимог кредиторів у цій справі. Зазначається про те, що спірне майно є видозміненим - збільшена площа приміщень. Окрім того, скаржник-1 вважає невірним визначення судом ціни позову в сумі 9 918 700 грн, а відтак і розрахунку суми судового збору. АТ «Мегабанк» вказує про подвійне стягнення з нього сум судового збору за подачу позовної заяви. Підсумовуючи свої доводи, АТ «Мегабанк» вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій порушили вимоги статті 236 ГПК України, їх рішення є необґрунтованими через ненадання відповіді на всі аргументи Банку.
Докладно доводи касаційної скарги АТ «Мегабанк» є такими:
1. Наявність договірних відносин Банку і позивача, чим спростовуються доводи останнього про відсутність таких відносин - п. 39 скарги. Це виключає можливість подачі позову про витребування спірного майна з чужого незаконного володіння - п. 47 скарги.
2. Спірне майно не є таким, що вибуло з володіння боржника поза його волею - п. 40 скарги.
3. Висновки суду щодо недобросовісності набуття права власності на спірне майно зроблені в результаті аналізу договорів, які не були предметом розгляду і не досліджувалися в судовому засіданні, що не відповідає частині другій статті 210 та частині п'ятій статті 236 ГПК України - п.п. 41-46 скарги.
4. Дійсним власником спірного майна є не ТОВ «Мальви-Маркет», а саме Банк, виходячи з інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна - п.п. 48-49 скарги.
5. Позивач не є власником спірного майна, не обґрунтував і не довів порушення його особистих прав та інтересів - п.п. 50-63 скарги.
6. Перебування ОСОБА_2 не в статусі арбітражного керуючого не надає йому права подавати віндикаційний позов у справі - п.п. 66-75 скарги.
7. Віндикація не може бути спрямована на особу, права якої спираються на запис у державному реєстрі - п.п. 76-79 скарги.
8. Суд першої інстанції самостійно, без клопотання учасників справи, оглядав і поклав в основу оскарженої ухвали судові рішення у справі № 820/2878/13-а - п. 80 скарги.
9. Порушено принцип рівності учасників справи та змагальності - п.п. 81-83 скарги.
10. Питання позовної давності - п.п. 84-90 скарги.
11. Суд фактично позбавив Банк можливості задовольнити свої кредиторські вимоги до ТОВ «Мальви-Маркет».
26. 12.12.2019 ліквідатором ТОВ «Мальви-Маркет» Кривичем Русланом Івановичем (скаржник-2) подана касаційна скарга, в якій наведено прохання змінити постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.11.2019 шляхом зміни розміру судового збору, який підлягає стягненню за наслідками розгляду справи.
27. У касаційній скарзі ліквідатор банкрута стверджує про невірний розрахунок сум судового збору як за розгляд позовної заяви, так і за подачу АТ «Мегабанк» апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Львівської області від 03.01.2019.
Б. Доводи відзивів на касаційні скарги.
28. 02.01.2020 до Верховного Суду від ліквідатора ТОВ «Мальви-Маркет» Кривича Р.І. надійшов відзив на касаційну скаргу АТ «Мегабанк», в якому наведено прохання залишити без задоволення касаційну скаргу АТ «Мегабанк».
29. 14.01.2020 до Верховного Суду від АТ «Мегабанк» надійшов відзив на касаційну скаргу ліквідатора ТОВ «Мальви-Маркет» Кривича Р.І., в якому АТ «Мегабанк» наполягає на правильності мотивів своєї касаційної скарги.
В. Процесуальні питання щодо відкриття касаційного провадження.
30. Ухвалою Верховного Суду від 02.12.2019 відкрито касаційне провадження у справі № 914/1353/16 за касаційною скаргою АТ «Мегабанк» на постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.11.2019 та на ухвалу Господарського суду Львівської області від 03.01.2019. Зупинено виконання постанови Західного апеляційного господарського суду від 21.11.2019 та ухвали Господарського суду Львівської області від 03.01.2019 у справі № 914/1353/16 до закінчення їх перегляду в касаційному порядку. Здійснено інші процесуальні дії.
31. Ухвалою Верховного Суду від 19.12.2019 відкрито касаційне провадження у справі № 914/1353/16 за касаційною скаргою ліквідатора ТОВ «Мальви-Маркет» ОСОБА_2 (вх. № 13360/2019) на постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.11.2019 в частині стягнення з АТ «Мегабанк» в дохід Державного бюджету України судового збору у розмірі 148 780, 50 грн за розгляд позовної заяви та 881 грн за розгляд заяви про забезпечення позову.
Г. Процесуальні аспекти здійснення касаційного розгляду справи.
32. 05.02.2020 від АТ «Мегабанк» до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 914/1353/16, яке мотивовано необхідністю врахувати висновки Верховного Суду щодо застосування норм права, які будуть прийняті у справах № 5023/5847/11 і № 10/5026/995/2012, також і до даних спірних правовідносин.
33. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2020 відмовлено у задоволенні цього клопотання АТ «Мегабанк» про зупинення провадження у справі, оскільки перегляд судовою палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в рамках справи № 10/5026/995/2012 та Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у справі № 5023/5847/11 питання щодо обґрунтованості порядку обчислення та перебігу позовної давності у справі про банкрутство при вирішенні спору про визнання недійсним правочину з продажу майна боржника не вплине на розгляд даної справи № 914/1353/16, так як судовими рішеннями, які набрали законної сили, а саме: постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.04.2012, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від у справі № 5015/537/12, вже встановлено недійсність прилюдних торгів (аукціону), які за своєю правовою природою є правочином.
34. Крім того, 12.03.2020 за вх. № 12454/2019/Д19 до Верховного Суду від АТ «Мегабанк» надійшло клопотання про передачу справи на розгляд палати з розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з огляду на необхідність врахування висновків, викладених судовою палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в межах справи № 10/5026/995/2012.
35. Однак, колегія суддів відзначає, що фактично заявником дублюються мотиви, наведені в клопотанні від 05.02.2020 про зупинення провадження у справі. Водночас, як зазначено вище, ухвалою Верховного Суду від 27.02.2020 відмовлено у задоволенні цього клопотання з підстав неоднаковості правовідносин у цій справі та справі № 10/5026/995/2012, а розгляд останньої (правові висновки у ній) жодним чином не вплинуть на прийняття колегією рішення у цій справі. Більше того, колегія суддів, приймаючи відповідне рішення по суті цієї справи, не вважає за необхідне відступати від висновків у справі № 10/5026/995/2012, а керується висновками, зробленими Великою Палатою Верховного Суду від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16 стосовно початку перебігу позовної давності. Тому у задоволенні клопотання за вх. № 12454/2019/Д19 про передачу справи на розгляд палати з розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду слід відмовити.
36. Крім того, 12.03.2020 за вх. № 12454/2019/Д20 до Верховного Суду від АТ «Мегабанк» надійшло клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з мотивів наявності виключної правової проблеми стосовно строків позовної давності. Однак, як описано вище, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16 дійшла висновків щодо застосування норм права з регулювання строків позовної давності, якими і керується колегія суддів у цій справі, у тому числі стосовно початку перебігу позовної давності. Відтак, поставлені заявником питання вже є висвітленими Великою Палатою Верховного Суду. Тому у задоволенні і цього клопотання від АТ «Мегабанк» слід відмовити.
37. Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що фактично АТ «Мегабанк», подаючи подібні клопотання, намагається затягувати розгляд справи.
38. Також 06.04.2020 до Верховного Суду АТ «Мегабанк» подало клопотання за вх. № 12454/2019/Д21 про відкладення розгляду справу у зв'язку з епідеміологічною ситуацією в Україні та запровадженими в державі карантинними заходами.
39. 09.04.2020 ухвалою Верховного Суду оголошено перерву у судовому засіданні з розгляду касаційних скарг Акціонерного товариства «Мегабанк» та ліквідатора ТОВ «Мальви-Маркет» Кривича Р.І. у цій справі до 30.04.2020.
40. 30.04.2020 ухвалою Верховного Суду оголошено перерву у судовому засіданні з розгляду касаційних скарг Акціонерного товариства «Мегабанк» та ліквідатора ТОВ «Мальви-Маркет» Кривича Р.І. у цій справі до 14.05.2020 з огляду на подане представником АТ «Мегабанк» клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з запровадженням карантинних заходів на всій території України.
41. 14.05.2020 ухвалою Верховного Суду оголошено перерву у судовому засіданні з розгляду касаційних скарг Акціонерного товариства «Мегабанк» та ліквідатора ТОВ «Мальви-Маркет» Кривича Р.І. у цій справі до 28.05.2020 з огляду на подане представником АТ «Мегабанк» клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з запровадженням карантинних заходів на всій території України.
42. 28.05.2020 ухвалою Верховного Суду оголошено перерву у судовому засіданні з розгляду касаційних скарг Акціонерного товариства «Мегабанк» та ліквідатора ТОВ «Мальви-Маркет» Кривича Р.І. у цій справі до 18.06.2020.
А. Оцінка аргументів учасників справи
і висновків судів першої й апеляційної інстанцій.
А. Щодо суті касаційної скарги.
43. Заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні учасників справи, здійснивши перевірку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла таких висновків.
44. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
45. Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін прийняте судом першої інстанції рішення про задоволення позову ТОВ «Мальви-Маркет» в особі ліквідатора Кривича Р.І. та про витребування із чужого незаконного володіння АТ «Мегабанк» спірних приміщень, виходив з наступного.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ПАТ «Мегабанк» є недобросовісним набувачем спірного майна, оскільки ПАТ «Мегабанк», як іпотекодержатель, був обізнаним з фактом визнання недійсними прилюдних торгів з реалізації спірного майна за рішенням суду, яке набрало законної сили. При цьому ПАТ «Мегабанк» було учасником відповідної судової справи так само, як і переможець торгів - ПП «Елітон-2011», а, відтак, сторони усвідомлювали факт розпорядження спірним майном особою, якій воно не належить і яка не має права на його відчуження.
Щодо строку позовної давності зазначено, що протягом періоду з 05.11.2012 (день звернення ТОВ «Мальви-Маркет» до Львівського апеляційного господарського суду із заявою про роз'яснення постанови) по 03.11.2015 (день прийняття постанови Вищого господарського суду України у справі № 53/321-10) позивач вживав заходи щодо захисту порушених прав шляхом звернення до суду із заявою про роз'яснення постанови Львівського апеляційного господарського суду від 23.04.2012 у справі № 5015/537/12 та оскарження судових рішень, прийнятих у судових спорах щодо спірного нерухомого майна. А відтак, строк позовної давності, перебіг якого розпочався 23.04.2012 (дата постанови Львівського апеляційного господарського суду у справі № 5015/537/12) із врахуванням переривання строку позовної давності в день прийняття постанови Вищого господарського суду України від 03.11.2015 про скасування ухвали про визнання права власності на спірне нерухоме майно за ПАТ «Мегабанк», сплив 03.11.2018. Отже, позивач 31.07.2018 звернувся з позовом про витребування спірного майна від ПАТ «Мегабанк» в межах трьох років від дати скасування судового рішення про визнання права власності з врахуванням переривання строку позовної давності.
46. Судова колегія погоджується з цими висновками суду апеляційної інстанції, за виключенням розгляду питання строку позовної давності, з огляду на таке.
47. Статтею 41 Конституції України визначено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
48. Аналогічне положення закріплено у статті 321 ЦК України.
49. Згідно зі статтею 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
50. Слід зазначити, що у спорі між особою, яка вважає себе власником спірного майна, та особою, яка вважає себе законним володільцем (користувачем) спірного майна, сторонами спору є особи, які претендують на спірне майно. Тому для правильного вирішення спору суду слід з'ясувати та перевірити передусім правові підстави, відповідно до яких виникло та існує речове право на майно у позивача; факт наявності майна у незаконному володінні відповідача; факт відсутності у відповідача правових підстав для володіння майном; факт добросовісного (недобросовісного) володіння чужим майном.
51. При цьому незаконним володільцем може бути і добросовісний, і недобросовісний набувач.
Добросовісним набувачем є особа, яка не знала і не могла знати про те, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати.
Недобросовісний набувач, навпаки, на момент здійснення угоди про відчуження спірного майна знав або міг знати, що річ відчужується особою, якій вона не належить і яка на її відчуження не має права.
52. Судами попередніх інстанцій встановлено, що набуття ПАТ «Мегабанк» права власності на спірне майно відбулося не в результаті врегулювання договірних відносин між ПАТ «Мегабанк» та ТОВ «Мальви-Маркет» (власником), а на підставі договору іпотеки від 30.01.2012 № 138/2011-з-2 (зі змінами, внесеними згідно договору про внесення змін від 28.12.2012 № 1 та договору про внесення змін від 04.11.2015 № 2), укладеного між ПАТ «Мегабанк» та ПП «Елітон-2011».
Водночас, статус іпотекодавця набуває лише особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки (аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18).
А в цих правовідносинах ПП «Елітон-2011» не набувало права власності на спірні приміщення з огляду на визнання недійсними прилюдних торгів з реалізації спірного майна за рішенням суду.
53. Це спростовує викладені в пунктах 39, 47 касаційної скарги АТ «Мегабанк» твердження, оскільки Банк набув спірне майно не за договірними відносинами з ТОВ «Мальви-Маркет», як власником майна, а з ПП «Елітон-2011», якому не переходило право власності на спірне майно в результаті недійсного правочину - прилюдних торгів, так як недійсний правочин у відповідності з частиною першою статті 216 ЦК України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Таким чином, наведене свідчить про безпідставність викладених у п. 40 касаційної скарги мотивів щодо вибуття спірного майна з володіння боржника за його волею, оскільки за встановлених судами обставин боржник жодної власної волі на вибуття майна з його володіння не виражав.
54. Крім того, встановлено, що ПАТ «Мегабанк», як іпотекодержатель, було обізнаним з фактом визнання недійсними прилюдних торгів з реалізації спірного майна за рішенням суду, яке набрало законної сили, оскільки було учасником відповідної судової справи так само, як і переможець торгів - ПП «Елітон-2011». Тому сторони усвідомлювали факт розпорядження спірним майном особою, якій воно не належить і яка не має права на його відчуження.
Також судами встановлено, що укладення додаткових угод від 28.12.2012 № 1 та від 04.11.2015 № 2 до договору іпотеки від 30.01.2012 № 138/2011-з-2 між ПАТ «Мегабанк» та ПП «Елітон-2011» так само, як і звернення до приватного нотаріуса із заявою про реєстрацію переходу права власності на спірне майно на підставі договору іпотеки від 30.01.2012 № 138/2011-з-2 (з відповідними змінами), укладеного між ПАТ «Мегабанк» та ПП «Елітон-2011», відбувалося після визнання недійсними прилюдних торгів у зв'язку з чим ПАТ «Мегабанк» не може вважатися таким, що не знало і не повинно було знати про незаконність свого володіння.
Тобто суди дійшли вірного висновку про недобросовісність ПАТ «Мегабанк» щодо набуття спірного майна.
55. Судовою колегією відхиляються доводи, наведені в п.п. 41-46 касаційної скарги АТ «Мегабанк» (висновки суду щодо недобросовісності набуття права власності на спірне майно зроблені в результаті аналізу договорів, які не були предметом розгляду і не досліджувалися в судовому засіданні, що не відповідає частині другій статті 210 та частині п'ятій статті 236 ГПК України), оскільки в силу положень частини другої статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
56. Наведене у п. 54 цієї постанови повністю спростовує твердження скаржника-1 про добросовісність дій АТ «Мегабанк» з набуття спірного майна; про неможливість пред'явлення позову про витребування майна з чужого незаконного володіння через наявність між сторонами зобов'язальних (іпотечних) правовідносин. При цьому слід мати на увазі, що скаржник-1 набув майно не в результаті іпотечних правовідносин з позивачем, а за договором іпотеки (з подальшими змінами), укладеним з іншою особою - ПП «Елітон-2011», яка не мала права розпоряджатися цим майном, оскільки прилюдні торги з продажу майна були визнані недійсними.
57. Доводи касаційної скарги АТ «Мегабанк», що ТОВ «Мальви-Маркет» не є власником спірного майна, є безпідставними, оскільки в результаті визнання недійсними прилюдних торгів з реалізації спірного нерухомого майна, яке належить ТОВ «Мальви-Маркет», право власності дійсного власника спірного нерухомого майна - ТОВ «Мальви-Маркет» - презюмується і не припиняється із вибуттям від нього цього майна.
Так, як зазначалося вище, визнання судами недійсними прилюдних торгів (правочину) за виконавчим провадженням ВП № 26153885 не створює у відповідності з частиною першою статті 216 ЦК України юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
58. Описані у пунктах 48-49, 76-79 касаційної скарги АТ «Мегабанк» доводи (що дійсним власником спірного майна є не ТОВ «Мальви-Маркет», а саме Банк, виходячи з інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна; віндикація не може бути спрямована на особу, права якої спираються на запис у державному реєстрі) відхиляються судовою колегією з огляду на позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17. Зокрема, наведено такий висновок: «Сукупний правовий аналіз норм свідчить про те, що реєстрація права власності на нерухоме майно є лише офіційним визнанням права власності з боку держави. Сама собою державна реєстрація права власності за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права власності, але створює спростовувану презумпцію права власності такої особи», що і мало місце у справі № 914/1353/16 у зв'язку з подачею неволодіючим власником (ТОВ «Мальви-Маркет») віндикаційного позову до набувача майна (ПАТ «Мегабанк»).
Наведені вище мотиви також спростовують доводи п.п. 50-63 касаційної скарги АТ «Мегабанк», що позивач не є власником спірного майна, не обґрунтував і не довів порушення його особистих прав та інтересів
59. Судовою колегією відхиляються доводи скаржника-1 про неможливість подання позовної заяви в порядку положень статті 20 Закону про банкрутство з огляду на те, що Кривич Р.І. виконує повноваження ліквідатора у даній справі не в статусі арбітражного керуючого, а як голова ліквідаційної комісії, оскільки незвернення до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння під час здійснення ліквідації юридичної особи за рішенням власника про її припинення у порядку, встановленому ЦК України, не впливає на право звернення до суду за захистом порушеного права відповідно до повноважень ліквідатора, передбачених статтею 41 Закону про банкрутство. Зокрема, ліквідатор вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб, що надає йому право подати відповідну позовну заяву. А судами було встановлено, що ухвалою Господарського суду Львівської області від 07.09.2016 ліквідатором боржника призначено Кривича Р.І.
60. Доводи касаційної скарги про порушення прав скаржника-1 через неможливість визнання його кредитором у справі про банкрутство ТОВ «Мальви-Маркет» і включення вимог банку до реєстру вимог кредиторів у цій справі, є безпідставними. Такі правовідносини не входять до предмету розгляду за поданим віндикаційним позовом і повинні розглядатися саме в межах справи про банкрутство ТОВ «Мальви-Маркет» як вимоги заставного кредитора до боржника.
Так, слід відзначити, що із визнанням недійсними прилюдних торгів з реалізації спірного нерухомого майна дія іпотеки за договором від 25.07.2006 № 3894 підлягає відновленню з моменту вчинення первинного запису в Державному реєстрі іпотек, який виключено на підставі недійсних прилюдних торгів, оскільки відпала підстава виключення цього запису. Це означає, що іпотека є дійсною з моменту внесення про неї первинного запису в Державний реєстр іпотек (постанови Верховного Суду від 04.04.2018 у справі № 922/1378/17 і від 05.07.2018 у справі № 918/756/13).
Згідно з абзацом 2 частини восьмої статті 23 Закону про банкрутство розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їх заявами, а за їх відсутності - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.
Ухвалою суду першої інстанції суду від 08.02.2017 у цій справі грошові вимоги ПАТ «Мегабанк», а саме: штрафи за кредитним договором від 25.07.2006 № 119/2006 в сумі 4 678 912, 19 грн, штрафи за іпотечним договором від 25.07.2006 № 3894 в сумі 971 838, 60 грн, - відхилено з огляду на існуючі на той момент фактичні обставини, зокрема у зв'язку із закінченням виконавчих проваджень з примусового виконання судових рішень про стягнення боргу за кредитним договором від 25.07.2006 № 119/2006 в розмірі 4 678 912, 19 грн та про стягнення з боржника на користь ПАТ «Мегабанк» заборгованості за іпотечним договором від 25.07.2006 № 3894 у розмірі 971 838, 60 грн.
Водночас, задоволення позову про витребовування спірного майна має своїм наслідком зміну обставин, про які суду, а також учасникам справи про банкрутство, не було відомо на момент прийняття відповідної ухвали про розгляд грошових вимог банку.
Таким чином, враховуючи зміну фактичних обставин, про які суду, а також учасникам справи про банкрутство не було відомо на момент постановлення ухвали про розгляд грошових вимог банку, така ухвала може бути переглянута за нововиявленими обставинами в порядку, встановленому ГПК України.
Судова колегія звертає увагу скаржника-1 на те, що Верховний Суд у постанові від 29.03.2018 у справі № 925/1165/16 виклав висновок, який полягає у тому, що застосування формального підходу до розгляду заяв про визнання грошових вимог, без надання правового аналізу доказам, поданим на підтвердження вимог до боржника, підстав їх виникнення, характеру, розміру та моменту виникнення цих вимог, суперечить вимогам статті 25 Закону про банкрутство.
61. Необґрунтованими визнає судова колегія і твердження скаржника-1 про збільшення площі спірного нерухомого майна, оскільки цивільне законодавство виключно добросовісному набувачу (володільцю) надає право залишити собі здійснені ним поліпшення майна, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без завдання йому шкоди. Якщо поліпшення не можуть бути відокремлені від майна, лише добросовісний набувач (володілець) має право на відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася його вартість (частина четверта статті 390 ЦК України).
62. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника-1 та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
63. З огляду на вищевикладене та у зв'язку з тим, що суди першої та апеляційної інстанцій викладали позиції усіх учасників справи і надавали оцінку доводам учасників і доказам, що містяться в справі, судова колегія вважає необґрунтованими твердження скаржника в пункті 81-83 касаційної скарги про порушення засад рівності учасників справи та змагальності.
64. Також відхиляються зазначені в п. 80 касаційної скарги доводи, що суд першої інстанції самостійно, без клопотання учасників справи, оглядав і поклав в основу оскарженої ухвали судові рішення у справі № 820/2878/13-а, оскільки з метою повного встановлення обставин справи суд використав дані з Єдиного державного реєстру судових рішень, відомості якого є відкритими та загальнодоступними.
65. Однак, судова колегія не погоджується з позицією суду апеляційної інстанції стосовно строку позовної давності у зв'язку з таким.
66. Так, у цій справі ПАТ «Мегабанк» звернулося із заявою про застосування наслідків спливу строку позовної давності до вимог за віндикаційним позовом, обґрунтовуючи заяву тим, що починаючи з 23.04.2012 (дата набрання законної сили судовим рішенням про визнання недійсними прилюдних торгів) ТОВ «Мальви-Маркет» довідалося про порушення свого права, проте з цього часу позивачем не вживалося жодних заходів щодо захисту такого права. Також 10.10.2019 АТ «Мегабанк» звернулось до суду апеляційної інстанції із повторною заявою про застосування строків позовної давності до позовних вимог ТОВ «Мальви-Маркет».
67. Водночас, позивач подав заяву від 29.11.2018 про визнання поважними причин пропуску строку позовної давності у справі (т. 2, а.с. 106).
68. Згідно з частиною першою статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
69. Частиною четвертою статті 267 ЦК України визначено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
70. При цьому у частині третій цієї статті унормовано, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
71. Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
72. До позовних вимог про витребування майна на підставі статей 387, 388 ЦК України застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки. При цьому, у спірних правовідносинах визначальним є обізнаність потенційного позивача саме про факт порушення його права, а не проінформованість про певні обставини щодо обліку майна чи його передачі.
73. Про такий підхід відзначено і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16. Зокрема, вказано, що відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, а не від дня, коли власник майна, яке перебуває у володінні іншої особи, дізнався чи міг дізнатися про кожного нового набувача цього майна.
При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що оскільки право власності територіальної громади на спірну земельну ділянку було порушено в момент її вибуття з комунальної власності у володіння іншої особи, то початок перебігу позовної давності для позову, поданого на захист цього порушеного права, пов'язується з моментом, коли міська рада довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила, а саме про факт вибуття з комунальної власності у володіння іншої особи.
74. Саме принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю пов'язується Великою Палатою Верховного Суду з позбавленням власника володіння майном. Зокрема, у постанові від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю).
75. Принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомим майном відображено і в постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, у постанові Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 911/1902/19.
76. Таким чином, з огляду на те, що володіння нерухомістю пов'язано з реєстраційним посвідченням, то слід визнати, що датою порушення володіння є дата реєстрації за новим володільцем (першим набувачем) спірної нерухомості.
77. Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до Інформаційної довідки № 46712080 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна станом на 02.11.2015 року право власності на спірні об'єкти нерухомого майна було зареєстроване за ПП «Елітон - 2011».
78. Таким чином судами не встановлено, коли здійснена реєстрація спірного нерухомого майна за ПП «Елітон - 2011», тобто не встановлено дати вибуття з володіння позивача цього майна, але встановлено, що воно вибуло станом на 02.11.2015. Принаймні на цю дату було відомо про вибуття спірного нерухомого майна з володіння ТОВ «Мальви-Маркет».
79. Судами не встановлено факту того, що з моменту вибуття з володіння позивача воно поверталося у володіння позивача. Відповідно це, з огляду на принцип реєстраційного посвідчення володіння власністю, могло б підтверджуватися лише відповідними реєстровими записами. З огляду на викладене можна зробити висновок про вибуття спірного майна з володіння позивача у момент реєстрації нерухомості за ПП «Елітон-2011» за результатами аукціону. Однак цей момент не встановлено судами, а зазначено лише, що 19.01.2012 ПП «Елітон-2011» видано свідоцтво, відповідно до якого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дячук О.А. на підставі акту державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки посвідчено, що даному підприємству належить на праві власності спірне нерухоме майно за адресою: м. Львів, вул. С. Литвиненка, 3 (т. 3, а.с. 48, т. 8, а.с. 42-43).
Відтак, судова колегія відзначає, що хоча судами було встановлено, що ПП «Елітон-2011» видано свідоцтво про право власності, але не з'ясовано судами попередніх інстанцій, коли було воно зареєстроване.
80. За змістом норм, викладених в частинах третій, четвертій та п'ятій статті 267 ЦК України, якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму Цивільного кодексу України).
81. Водночас позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але, враховуючи право позивача згідно за приписом частини п'ятої статті 267 ЦК України отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності саме на позивача покладено обов'язок доказування тієї обставини, що строк було пропущено з поважних причин. Це також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести відсутність об'єктивних перешкод для своєчасного звернення позивача з вимогою про захист порушеного права.
Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в пункті 23.6 постанови від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц та в пунктах 61, 62 постанови від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17.
82. Підсумовуючи викладене, судова колегія вважає, що судам першої та апеляційної інстанцій необхідно було відповідно до положень статті 13 ЦК України оцінити добросовісність поведінки як позивача (заявника), так і відповідача протягом всього періоду з моменту виникнення права на захист порушеного права і до моменту звернення з позовом, надати відповідну оцінку доводам учасників справи щодо поважності причин пропущення позовної давності та вирішити питання про наслідки такого спливу.
83. Однак, заява позивача від 29.11.2018 про визнання поважними причин пропуску строку позовної давності у справі (т. 2, а.с. 106) взагалі залишилася без реагування судів першої та апеляційної інстанцій.
84. Це унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для вирішення питання про існування у позивача права на судовий захист у спірних правовідносинах, а саме: щодо наявності поважних (у розумінні наведених норм закону та відповідно до викладених в цій постанові висновків) причин пропуску ним позовної давності у спірних правовідносинах.
85. Водночас висновок суду апеляційної інстанції, що прийняттям 03.11.2015 постанови Вищого господарського суду України у справі № 53/321-10 строк позовної давності був перерваний, є необґрунтованим. Суд апеляційної інстанції розширено підійшов до тлумачення положень статті 264 ЦК України та не вказав жодної підстави, визначеної цією нормою права, яка б свідчила про переривання перебігу позовної давності (слід зауважити, що позивачем у справі № 53/321-10 був ПАТ «Мегабанк», а не ТОВ «Мальви-Маркет»).
86. Згідно з приписами пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
87. Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
88. Ураховуючи викладене, визначені статтею 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції та положення пункту 2 частини першої статті 308, пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України, касаційна скарга АТ «Мегабанк» підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана постанова апеляційного суду і змінена нею ухвала суду першої інстанції - скасуванню з направленням справи у скасованій частині до суду першої інстанції на новий розгляд.
89. Щодо питання стягнення сум судового збору судова колегія зазначає про таке.
90. Згідно з частиною першою статті 163 ГПК України у позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову визначається вартістю майна.
91. Враховуючи, що при розгляді цієї позовної заяви було встановлено судом апеляційної інстанції, що вартість спірного майна визначена в сумі 9 918 700 грн (як встановлено у межах розгляду господарської справи № 53/321-10 - висновок Українського експертно-оціночного бюро від 09.12.2010), то саме з цієї вартості слід виходити суду при обчисленні сум судового збору за розгляд позовної заяви у цій справі.
92. Судова колегія відзначає, що касаційна скарга скаржника-2 зводиться до зміни розміру судового збору, який підлягає стягненню за наслідками розгляду справи.
В силу статті 129 ГПК України суд вирішує питання про розподіл судових витрат у разі, якщо справа вирішується по суті. Оскільки справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції, то відповідно за результатами нового розгляду має бути вирішено й питання щодо розподілу судових витрат.
Відповідно касаційна скарга ліквідатора ТОВ «Мальви-Маркет» Кривича Р.І. підлягає залишенню без задоволення.
Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.
93. Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що касаційна скарга ліквідатора ТОВ «Мальви-Маркет» Кривича Р.І. підлягає залишенню без задоволення, а касаційна скарга АТ «Мегабанк» - частковому задоволенню. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.11.2019 та ухвалу Господарського суду Львівської області від 03.01.2019 у справі № 914/1353/16 в частині розгляду позову ТОВ «Мальви-Маркет» до АТ «Мегабанк» (за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: ТОВ «Компанія «ВЕЕМ-Будсервіс», ПАТ «Банк «Форум», Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, ПП «Львівдах», ОСОБА_3 , ОСОБА_4; за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ПП «Елітон-2011», Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Куксіна С.Ю.) про витребування майна із чужого незаконного володіння слід скасувати, а справу у скасованій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
В. Розподіл судових витрат.
94. Виходячи з приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішує питання про розподіл судових витрат у разі, якщо справа вирішується по суті. Оскільки справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції, то відповідно за результатами нового розгляду має бути вирішено й питання щодо розподілу судових витрат.
На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 315 ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду
1. Касаційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Мальви-Маркет» Кривича Руслана Івановича залишити без задоволення.
2. Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Мегабанк» задовольнити частково.
3. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.11.2019 та ухвалу Господарського суду Львівської області від 03.01.2019 у справі № 914/1353/16 в частині розгляду позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Мальви-Маркет» до Акціонерного товариства «Мегабанк» (за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «ВЕЕМ-Будсервіс», Публічного акціонерного товариства «Банк «Форум», Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, Приватного підприємства «Львівдах», ОСОБА_3. , Труша О.І.; за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Приватного підприємства «Елітон-2011», Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Куксіна С.Ю.) про витребування майна із чужого незаконного володіння скасувати.
4. Справу № 914/1353/16 у скасованій частині передати на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.
5. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В.Г. Пєсков
Судді О.О. Банасько
О.В. Васьковський