18 червня 2020 року
м. Київ
Справа № 925/449/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Черкаської міської ради
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2020
у справі № 925/449/19
за позовом Черкаської міської ради
до Фізичної особи-підприємця Гаркуші Петра Петровича
про стягнення 485 559, 26 грн.,
У квітні 2019 року Черкаська міська рада звернувся з позовом до Фізичної особи-підприємця Гаркуші Петра Петровича про стягнення 485 559, 26 грн. упущеної вигоди в розмірі орендної плати на підставі умов договору оренди землі від 30.11.2018, укладеного між сторонами, за період до часу державної реєстрації відповідачем права оренди.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за умовами договору відповідач взяв на себе зобов'язання відшкодувати позивачеві суму упущеної вигоди в розмірі орендної плати за весь період з дати прийняття рішення Черкаської міської ради від 09.06.2011 №2-573 до моменту державної реєстрації права оренди, проте не виконує його.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 20.06.2019 (суддя Спаських Н.М.) позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 485 559, 26 грн. на підставі договору оренди землі від 30.11.2018.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2020 (колегія суддів у складі: Тищенко О.В. - головуючий, Шаптала Є.Ю., Тарасенко К.В.) рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове, яким у задоволенні позову відмовлено.
Судами обох інстанцій встановлено, що Рішенням Черкаської міської ради № 2-573 від 09.06.2011 надано приватному підприємцю Гаркуші Петру Петровичу земельну ділянку площею 14 711 м2 по вул. Пацаєва, 53 в оренду на 49 років (без права передачі її в суборенду) під нежитлові будівлі для виробництва, зберігання, переробки сільськогосподарської продукції за рахунок земель сільськогоспо-дарського товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаси".
Зобов'язано приватного підприємця Гаркушу Петра Петровича: укласти договір оренди землі з Черкаською міською радою, здійснивши його державну реєстрацію; розробити проект озеленення та благоустрою земельної ділянки (включаючи прилеглу територію) протягом двох місяців з дати прийняття рішення; виконати розроблений проект озеленення та благоустрою земельної ділянки (включаючи прилеглу територію) протягом терміну, встановленого в проекті.
Згідно з п. 5 рішення ради контроль за укладенням договору оренди землі з Черкаською міською радою та його державною реєстрацією покладено на управління земельних ресурсів та землеустрою департаменту архітектури, будівництва та землеустрою.
Вирішено довести до відома управління державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держкомзему у Черкаській області інформацію щодо необхідності вжиття відповідних заходів по усуненню порушень законності користування земельною ділянкою в разі не укладення заявником договору оренди землі (п. 6 рішення ради).
30.11.2018 між Черкаською міською радою та фізичною особою-підприємцем Гаркушою Петром Петровичем був укладений договір оренди землі, відповідно до умов якого позивач на підставі рішення Черкаської міської ради від 09.06.2011 № 2-573 надав, а відповідач прийняв в строкове платне користування земельну ділянку, що за цільовим призначенням відноситься до категорії земель сільськогосподарського призначення, яка знаходиться за адресою: вул. Пацаєва, 53, м. Черкаси. Державну реєстрацію договору проведено 06.12.2018.
Згідно з п. 2 договору в оренду передається земельна ділянка площею 1,4711 га (кадастровий номер 7110136400:04:001:0033) під нежитлові будівлі для виробництва, зберігання, переробки сільськогосподарської продукції за рахунок земель сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаси". Цільове призначення земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, код КВЦПЗ - 01.01.
Відповідно до п. 3 договору на земельній ділянці знаходяться такі об'єкти нерухомого майна та інфраструктури: - нежитлова.
Нормативно грошова оцінка земельної ділянки згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки відповідно до листа міськрайонного управління Держгеокадастру у Черкаському районі та м. Черкаси Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 04.10.2018 № 2305/0/25-18 становить: 2 992 364, 51 грн. (п. 5 договору).
Відповідно до п. 9 договору за оренду земельної ділянки орендар сплачує орендну плату у грошовій формі. Річна орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється в розмірі 3% від її нормативної грошової оцінки і на час укладення договору становить 89 770, 94 грн.
Обчислення розміру грошової оцінки та орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням її цільового призначення, функціонального використання та коефіцієнтів індексації (п. 10 договору).
Згідно з п. 13 договору в разі проведення щорічної індексації нормативної грошової оцінки землі, внесення інших змін на підставі вимог діючого законодавства, а також в разі будь-яких змін Черкаською міською радою розмірів орендної плати та нормативної грошової оцінки, що діють в м. Черкаси, розмір грошової оцінки земельної ділянки та розмір щорічної орендної плати змінюватиметься без внесення змін та доповнень до цього договору.
Відповідно до пп. з) п. 31 договору відповідач зобов'язався відшкодувати позивачу суму упущеної вигоди (не отриманого прибутку) в розмірі орендної плати за весь період з дати прийняття рішення Черкаської міської ради від 09.06.2011 № 2-573 до моменту державної реєстрації права оренди. У разі наявності документів, що підтверджують оплату за користування земельною ділянкою до моменту набуття чинності договору оренди землі, сума упущеної вигоди (не отриманого прибутку) відповідно зменшується на суму сплачених коштів.
18.03.2019 позивач направив на адресу відповідача вимогу №1032-01-20 щодо виконання зобов'язання за договором, в якій позивач просив відповідача сплатити суму упущеної вигоди в сумі 485 559, 26 грн. Проте вказана вимога залишилася без задоволення, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення про задоволення позову місцевий господарський суд виходив з того, що пунктом 31 п. з) договору оренди від 30.11.2018 між сторонами передбачено, що орендар зобов'язаний відшкодувати орендодавцю суму упущеної вигоди (не отриманого прибутку) в розмірі орендної плати за весь період з дати прийняття рішення Черкаської міської ради від 09.06.2011 № 2-573 до моменту державної реєстрації права оренди. Право оренди відповідачем зареєстровано 06.12.2018. Умова договору оренди про те, що відповідач зобов'язується сплатити на користь позивача платіж у розмірі орендної плати не порушує прав відповідача та забезпечує дотримання прав територіальної громади міста Черкаси, а тому позовні вимоги є обґрунтованими.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та постановляючи нове - про відмову в позові, апеляційний господарський суд виходив з того, що позов подано передчасно і на момент звернення до суду право позивача на отримання спірної суми коштів - не порушено, оскільки збитки відшкодовуються власникам землі і землекористувачам не пізніше ніж протягом одного місяця після затвердження актів комісій, що передбачено Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 №284. А оскільки матеріали справи не місять акта відповідної комісії про визначення збитків власнику землі та рішення про затвердження відповідного акта, відповідно, у відповідача обов'язок з відшкодування відповідних збитків не виник ні в силу договору, ні в силу закону, у зв'язку з чим законні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача 485 559, 26 грн. заборгованості за договором оренди землі, а саме упущеної вигоди передбаченої пп. з) п. 31 договору оренди землі від 30.11.2018 - відсутні.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі, посилаючись на неправильне застосуванням судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, зазначаючи при цьому, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки судом апеляційної інстанції не враховано висновки Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 11.12.2018 зі справи № 925/1646/17.
За твердженнями скаржника, застосування Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 №284, який передбачає необхідність складення комісією акта для відшкодування збитків, є помилковим у даному випадку, висновок з чого міститься також у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 925/1646/17.
Ухвалою Верховного Суду від 18.05.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Черкаської міської ради, постановлено здійснити перегляд постанови Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2020 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та надано відповідачу строк на подання відзиву на касаційну скаргу до 08.06.2020.
До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 05.06.2020 надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні останньої, а оскаржувану постанову - залишити без змін, посилаючись на те, що висновки Верховного Суду у справі № 925/1646/17 не є такими, що не були враховані судом апеляційної інстанції, оскільки мають інші підстави та обґрунтування. При цьому апеляційним судом враховано практику Верховного Суду України, зокрема постанову від 09.12.2014 у справі № 3-188гс14.
Переглянувши в касаційному порядку постанову апеляційного, а також рішення місцевого господарських судів, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.
Статтею 1 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Статтею 15 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Положеннями ст.ст. 6 та 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Відповідно положень ст.ст. 11, 525, 526, 626 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків, які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
При цьому ч. 3 ст. 631 ЦК України унормовано, що сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що пунктом 31 п. з) договору оренди від 30.11.2018 передбачено, що орендар зобов'язаний відшкодувати орендодавцю суму упущеної вигоди (не отриманого прибутку) в розмірі орендної плати за весь період з дати прийняття рішення Черкаської міської ради від 09.06.2011 № 2-573 до моменту державної реєстрації права оренди. У разі наявності документів, що підтверджують сплату з користування земельною ділянкою до моменту набуття чинності договору оренди землі, сума упущеної вигоди (не отриманого прибутку) відповідно зменшується на суму сплачених коштів.
Тобто укладений між позивачем та відповідачем договір передбачає обов'язок відповідача відшкодувати збитки (упущену вигоду), що полягає в неотриманні орендної плати за період з дати приймання рішення до моменту набуття чинності договору оренди.
При цьому, за оцінкою судів обох інстанцій, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що відповідач мав об'єктивні перешкоди для виконання свого обов'язку, а також відсутні докази, що підтверджують звернення відповідача у встановлений строк до позивача із пропозицією укласти договір оренди землі. Матеріали справи містять докази направлення на адресу відповідача листів з нагадуванням про необхідність укладення договору оренди. Також, матеріалами справи підтверджується, що відповідач фактично користувався земельною ділянкою у вказаний позивачем період, оскільки земля надавалась в оренду під нежитлові будівлі для виробництва, зберігання, переробки сільськогосподарської продукції, за адресою м. Черкаси, вул. Пацаєва, 53.
Відтак, враховуючи відсутність доказів виконання відповідачем обов'язку, передбаченого підпунктом "з" пункту 31 договору, Касаційний господарський суд погоджується з висновком, що відповідач повинен відшкодувати позивачу збитки у вигляді упущеної вигоди, яка полягає в неотриманій орендній платі за період між прийняттям рішення Черкаською міською радою 09.06.2011 № 2-573 до моменту державної реєстрації права оренди.
Крім того, положення земельного та цивільного законодавства не містять заборони для сторін врегулювання відносин із відшкодування недоодержаних доходів у договірному порядку, що мало місце у цьому разі, а тому і застосування апеляційним судом п. 5 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам і висновок про те, що сторони в спірному договорі, керуючись принципом свободи договору, встановили розмір збитків безпосередньо умовами договору, і визначений сторонами розмір (в розмірі орендної плати) проте, порядок і строк сплати збитків (в даному випадку - неодержані доходи власника землі) врегульовано п. 5 Порядку, а саме "не пізніше ніж протягом одного місяця після затвердження актів комісій" - є помилковим.
В даному випадку відповідач добровільно уклав договір, погодився на його умови, зокрема, викладені у підпункті "з" пункту 31, не оспорював цієї умови у судовому порядку. Таким чином, між сторонами існують договірні стосунки на підставі укладеного договору, а тому, відносини сторін мають договірний характер, відтак, саме договір визначає підстави, порядок, умови, межі, період та розмір відповідальності сторін.
Аналогічний висновок міститься у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 925/1646/17, який було враховано судом першої інстанції при винесенні рішення, однак проігноровано апеляційним судом.
Також судами не встановлено обставин оскарження підпункту "з" пункту 31 договору.
При цьому колегія суддів відхиляє посилання відповідача у відзиві на касаційну скаргу стосовно того, що апеляційним судом було враховано висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 09.12.2014 у справі № 3-188гс14, оскільки вказана справа є відмінною за обставинами, суб'єктним складом та підставами позовних вимог від справи № 925/449/19.
Разом з тим, в своїй апеляційній скарзі відповідач просив застосувати позовну давність в частині стягнення 485 559, 26 грн. за період з 09.06.2011 в межах трьох років та відмовити в позові з цих підстав, обґрунтовуючи тим, що відповідач не був обізнаний про судовий розгляд цієї справи.
При цьому, як вбачається з тексту оскаржуваної постанови, вказане клопотання не розглядалося апеляційним судом по суті, оскільки останній зазначив, що суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього.
В свою чергу, відповідно до ч. 2 ст. 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Таким чином, оскільки апеляційним судом в оскаржуваному судовому рішенні застосовано норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 925/1646/17, а саме - суд дійшов помилкового висновку, що в даному випадку до правовідносин сторін у справі необхідно застосовувати п. 5 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, і колегія суддів вважає, що відповідач повинен відшкодувати позивачу збитки у вигляді упущеної вигоди, яка полягає в неотриманій орендній платі за період між прийняттям рішення Черкаською міською радою 09.06.2011 № 2-573 до моменту державної реєстрації права оренди, однак з огляду на те, що обставини щодо застосування позовної давності не були досліджені судом апеляційної інстанції через помилковість описаного вище висновку, проте їх оцінка є необхідною для правильного вирішення спору по суті, колегія суддів враховуючи, що вони не можуть бути досліджені Верховним Судом в силу меж перегляду справи судом касаційної інстанції, дійшла висновку, що постанова апеляційного господарського суду у даній справі підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, надати належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам та аргументам учасників справи, вирішити питання про дослідження заяви відповідача про застосування строків позовної давності, та вирішити спір відповідно до норм матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
З огляду на висновок щодо суті касаційної скарги судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, підлягають розподілу за результатами розгляду спору.
Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Суд, -
Касаційну скаргу Черкаської міської ради задовольнити частково.
Постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2020 у справі № 925/449/19 скасувати.
Справу № 925/449/19 передати на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.
Постанова набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддяМогил С.К.
Судді:Волковицька Н.О.
Случ О.В.