ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,
тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
04 червня 2020 року, м. Херсон, справа № 923/16/20
Господарський суд Херсонської області у складі судді Соловйова К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ,
до Акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль", м. Херсон,
про стягнення 108 178 831,23грн
за участю секретаря судового засідання Кулик Т.С.,
та представників сторін:
від позивача: не прибув;
від відповідача: не прибув.
Позиція та докази позивача
Правовими підставами позову Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (позивач) до Акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" (відповідач) про стягнення 108178831,23грн, з яких 81090473,45грн основного боргу, 3737100,76грн 3% річних, 7533399,00грн інфляційних втрат та 15817858,02грн. пені вказано ст.ст.526, 530, 610-612, 625, 629, 655, 692 Цивільного та ст.ст.173-175, 193, 216, 230-232 Господарського кодексів України, а в якості обставин, якими обґрунтовано позовні вимоги зазначено про порушення відповідачем зобов'язань за договором № 2003/1718-ЕЕ від 22.09.2017 постачання природного газу, а саме, про нездійснення відповідачем повної оплати природного газу за листопад та грудень 2017 року, січень, лютий та березень 2018 року у встановлені договором строки, через що у позивача, в силу закону та договору, виникло право на нарахування заявлених до стягнення сум пені, річних та інфляційних втрат.
На підтвердження вказаних у позовній заяві обставин, якими обґрунтовано позовні вимоги, у позовній заяві зазначено та подано разом з нею: 1) договір № 2003/1718-ЕЕ від 22.09.2017 постачання природного газу, з додатковими угодами № 1 від 18.04.2018 та № 2 від 30.05.2018; 2) акти приймання-передачі природного газу від 30.11.2017, 31.12.2017, 31.01.2018, 28.02.2018, 31.03.2018; 3) довідку "Сальдо, "Херсонська ТЕЦ АТ" та виписку за період з 01.10.2017 по 31.07.2019 щодо операцій по даному договору №2003/1718-ЕЕ від 22.09.2017; 4) розрахунок заявлених до стягнення грошових сум (а.с.13-38).
Згідно з відповіддю на відзив позивач просить задовольнити позов повністю, стверджуючи про необґрунтованість доводів відзиву, з огляду на наступне.
1) Підписуючи договір № 2003/1718-ЕЕ від 22.09.2017 постачання природного газу з позивачем відповідач чітко розумів всю юридичну відповідальністю за невиконання або неналежне виконання умов договору, в даному випадку п.8.2 щодо нарахування пені за порушення зобов'язань з оплати природного газу.
2) Відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання відповідно до умов договору (п.6.1) та неповністю розрахувався за поставлений природний газ, тому заявлені до стягнення з відповідача суми 3% річних, інфляційних втрат та пені нараховані правомірно.
3) Розрахунок заявлених до стягнення 7533399грн інфляційних втрат виконано у відповідності до роз'яснень згідно листа Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97р та розділу 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14.
4) Зазначені у відзиві відповідача обставини, з якими відповідачем пов'язується наявність підстав для зменшення пені, не є винятковими обставинами, за наявності яких закон надає право суду зменшити розмір заявленої до стягнення пені: зокрема, нараховані штрафні санкції не є надмірно великими в порівнянні з невиконаним зобов'язанням за договором постачання природного газу. В свою чергу, метою господарської діяльності позивача є забезпечення галузей національної економіки і населення природним газом. Тобто, позивач, як підприємство державного сектору економіки та об'єктом, що має стратегічне значення для економіки, суспільства і безпеки держави. Відсутність можливості вчасно розраховуватись за природний газ а як наслідок - відсутність можливості вчасно надати послуги з постачання природного газу спричинить значні соціально та економічно негативні наслідки для всієї України. Несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на позивача державою обов'язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу.
5) Згідно з п.10.3 договору № 2003/1718-ЕЕ від 22.09.2017 встановлено, що строк у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором, у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у п'ять років.
Позиція та докази відповідача
Згідно з відзивом на позов відповідач визнав позовні вимоги в частині стягнення 81090473,45грн. основного боргу, 3737100,76грн 3% річних та 7088421,58грн інфляційних втрат, але просить відмовити в повному обсязі в задоволенні позовних вимог про стягнення 15817858,02грн пені, а також просить відмовити у стягненні 444977,42грн інфляційних втрат, стверджуючи про наступне.
1) При розрахунку заявлених до стягнення з відповідача 7533399грн інфляційних втрат позивачем неправильно застосовано рекомендації, що містить інформаційний лист Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012, з урахуванням змісту листа Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97. Зокрема, в розрахунку 7533399грн інфляційних втрат при визначенні обсягів інфляційних втрат враховано періоди менші, ніж один місяць, але при цьому, не враховано періоди, протягом яких індекс інфляції дорівнював одиниці або був менший за одиницю. При цьому, за текстом відзиву на позов відповідачем наведений контррозрахунок інфляційних втрат у зв'язку з простроченням виконання відповідачем оплати природного газу за зобов'язаннях листопада 2017 року, грудня 2017 року, січня 2018 року, за яким інфляційні втрати по зобов'язаннях листопада та грудня 2017 року не нараховуються, оскільки періоди заборгованості менше одного місяця, а по зобов'язаннях січня 2018 року розмір інфляційних втрат становить 629270,05грн, замість 980845,97грн за розрахунком позивача (оскільки по зобов'язаннях січня 2018 року інфляційні втрати мають бути нараховані лише з 27.06.2018, та на суми заборгованості 7 723 366,99грн з 27.06.2018 по 27.12.2018, 7573050,55грн. з 28.12.2018 по 31.07.2019), а інфляційні втрати по зобов'язаннях лютого та березня 2018 року не підлягають коригуванню (тобто, приймаються відповідачем у розмірі таких інфляційних втрат, що розрахував позивач).
2) Відповідач є акціонерним товариством, 99% акцій якого належить державі.
Природний газ використовується відповідачем для виробництва теплової енергії, якою опалюється більша частина обласного центру - м. Херсона. Споживачами послуг відповідача з теплопостачання є населення м. Херсона, медичні та освітні заклади, які невчасно та не в повному обсязі розраховуються за надані послуги, внаслідок чого відповідач має значну дебіторську заборгованість (на 01.01.2020 загальний розмір дебіторської заборгованості складає 171,01 млн. грн., з яких 162,02 млн. грн. заборгованості населення, 0,39 млн. грн. заборгованості бюджетних організацій та установ, 8,35 млн. грн. заборгованості інших споживачів, й розмір дебіторської заборгованості має негативну динаміку. Фінансовим результатом господарської діяльності відповідача за дев'ять місяців 2019 року є збиток. Специфіка виробничої діяльності відповідача полягає у неможливості застосувати до боржників такий засіб впливу, як припинення постачання послуг. При цьому, відповідач постійно вживає заходи щодо зниження розміру цієї заборгованості, в тому числі шляхом проведення претензійно-позовної роботи.
Наведене свідчить, що неналежне виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором № 2003/1718-ЕЕ від 22.09.2017 спричинене не зловживанням відповідача своїми правами, а об'єктивними обставинами, що унеможливили вчасну оплату заборгованості.
Поряд з цим, позивачем не надано суду доказів того, що внаслідок несвоєчасного виконання, саме відповідачем, позивач зазнав збитків у розмірі, що відповідає, значним фінансовим санкціям, які заявлено до стягнення з відповідача. За інформацією ж відкритих джерел (зокрема, офіційного сайту позивача в мережі Інтернет) відповідач не належить до основних боржників позивача (виходячи з розміру заборгованості за природний газ).
3) Позовна заява датована 16.12.2019, тобто період стягнення пені має бути обмежений періодом з 16.12.2018 по 16.12.2019, а в іншій частині, з урахуванням положень ст.258 Цивільного кодексу України щодо спеціального строку позовної давності до вимог щодо стягнення пені, пеня не підлягає стягненню, через позовну давність. Відзив на позов містить у собі заяву відповідача про застосування спеціального строку позовної давності до вимог про стягнення пені.
На підтвердження доводів відзиву на позовну заяву разом з нею до суду подано 1)довідку від 27.01.2020 № 05-1/180 за підписом головного бухгалтера відповідача про розмір заборгованості відповідача за договором № 2003/1718-ЕЕ від 22.09.2017 перед позивачем; 2)довідку відділу збуту теплової енергії відповідача про дебіторську заборгованість перед відповідачем його споживачів категорій "населення", "бюджети" та "інші" за станом на 01.01.2018, на 01.01.2019, на 01.01.2020; 3) копії балансу (звіту про фінансовий стан відповідача) на 30.09.2019 та звіту про фінансові результати відповідача за дев'ять місяців 2019 року (а.с.55-60).
Поряд з цим, в судовому засіданні 05.03.2020 представником відповідача в усному порядку заявлено клопотання про зменшення заявленої до стягнення пені на 50%, з огляду на скрутний фінансовий стан відповідача, що підтверджується доданими до відзиву на позов документами. Дане клопотання занесено до протоколу судового засідання 05.03.2020.
Процесуальні дії та рішення суду
Ухвалою суду від 08.01.2020 суд відкрив провадження у справі за правилами загального провадження, призначив на 13.02.2020 підготовче засідання у справі, встановивши строки, а саме 05.02.2020 відповідачу для надання відзиву на позов та 12.02.2020 позивачу для надання відповіді на відзив.
05.02.2020 до суду надійшов відзив на позов, 17.02.2020 - відповідь на відзив, що була надіслана поштою 14.02.2020, а ухвалою від 05.03.2020 суд продовжив позивачу по 17.02.2020 строк подання цієї відповіді.
Підготовче провадження у справі проведене в засіданні 05.03.2020 (ухвалою суду від 05.03.2020 закрито підготовче провадження у справі).
За клопотаннями позивача (а.с.97, 107) про відкладення розгляду справи, у зв'язку з запровадженням Кабінетом Міністрів України карантину з метою недопущення поширення коронавірусу COVID-19, ухвалами суду від 02.04.2020 та 30.04.2020, відповідно, строк розгляду справи по суті був продовжений понад встановлений ч.2 ст.195 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) строк та відкладено розгляд справи вперше на 30.04.2020 та вдруге на 04.06.2020 о 12-30 год.
Розгляд справи по суті проведено у судовому засіданні 04.06.2020 за відсутності представників сторін, з урахуванням клопотання позивача (вх.№4183/20 від 02.06.2020) про розгляд справи за відсутності представника позивача та оскільки суд не викликав сторони у судове засідання 04.06.2020, а належно повідомлений судом про дане судове засідання відповідач не подав будь-яких заяв та/або клопотань з процесуальних питань.
Сторонами дотримано вимоги ст.80 ГПК України щодо подання доказів разом з заявами сторін по суті справи, а тому письмові докази сторін прийнято судом до розгляду.
Обставини, які встановлено судом
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (на теперішній час має назву - Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"), як постачальник (надалі - позивач), та Приватне акціонерне товариство "Херсонська теплоелектроцентраль" (на теперішній час має назву - Акціонерне товариство "Херсонська теплоелектроцентраль"), як споживач (надалі - відповідач), уклали 22.09.2017 між собою договір постачання природного газу № 2003/1718-ЕЕ. До даного договору було укладено дві додаткові угоди: № 1 від 18.04.2018 та № 2 від 30.05.2018.
Основними умовами цього договору, які впливають на взаємовідносини сторін в межах даного спору між ними, є наступні:
- постачальник зобов'язується поставити споживачеві у 2017-2018рр природний газ, а споживач зобов'язується оплати його на умовах даного договору (за пунктами 1.1, 2.1,2.3);
- природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва електричної енергії (за п.1.2);
- приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві оформлюється актом приймання-передачі (за п.3.7);
- оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100%-ої (стовідсоткової) поточної оплати протягом місяця поставки природного газу, при цьому, остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (за п.6.1);
- платежі за договором здійснюються на поточний рахунок постачальника з урахуванням вимог чинного законодавства щодо відкриття поточних рахунків із спеціальним режимом використання підприємствами, що виробляють теплову енергію, та, в будь-якому випадку, споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розраховуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 6.1. даного договору (за п.6.3);
- за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством та договором (за п.8.1);
- у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1. даного договору споживач зобов'язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення оплати (за п.8.2);
- строк, у межах якого сторони можуть звернутися з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), зокрема, щодо стягнення основної заборгованості, пені, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п'ять років (за п.10.3);
- договір складений за повного розуміння сторонами предмета та умов договору, споживач розуміє та погоджується з тим, що отримав повну, достовірну та достатню інформацію, необхідну для підписання договору (за п.11.7);
- договір діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2017 по 31.05.2018, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (за п.12.1 в редакції додаткової угоди від 18.04.2018 № 1).
На виконання умов цього договору позивач передав відповідачу, який, в свою чергу, прийняв від позивача за актами приймання-передачі природний газ загальною вартістю 163977 600,06грн (з урахуванням податку на додану вартість): акти від 30.11.2017 на суму 19536654,30грн, від 31.12.2017 на суму 30391791,31грн, від 31.01.2018 на суму 40531731,55грн, від 28.02.2018 на суму 35845814,14грн, від 31.03.2018 на суму 37671608,76грн.
Розрахунки за природний газ здійснювалися відповідачем несвоєчасно та не у повному обсязі, через що, за зобов'язаннями щодо оплати природного газу за листопад та грудень 2017 року, січень, лютий та березень 2018 року, позивачем нараховані відповідачу: 1) за листопад 2017 року 207320,35грн пені, 21281,37грн 3% річних, 6603,94грн інфляційних втрат; 2) за грудень 2017 року 570339,08грн пені, 53426,34грн 3% річних, 86797,56грн інфляційних втрат; 3) за січень 2018 року 2221382,44грн пені, 443976,69грн 3% річних, 980845,97грн інфляційних втрат; 4) за лютий 2018 року 6238153,74грн пені, 1614534,74грн 3% річних, 3308603,09грн інфляційних втрат; 5) за березень 2018 року 6580662,41грн пені, 1603881,62грн 3% річних, 3150548,44грн інфляційних втрат.
За обліком позивача станом на 25.09.2019 заборгованість відповідача з оплати природного газу, який відповідач отримав від позивача на підставі договору №2003/1718-ЕЕ від 22.09.2017 постачання природного газу, становить 81 090 473,45грн.
Під час розгляду справи відповідач не надав доказів сплати а ні повністю, а ні частково, заявлених до стягнення з нього 81 090 473,45грн. заборгованості з оплати природного газу, 15817858,02грн пені, 3737100,76грн 3% річних та 7 533 399грн інфляційних втрат.
Правові норми, що підлягають застосуванню
Щодо підстав виникнення та порядку виконання господарських зобов'язань
Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір.
Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону та договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ч.2 ст.193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ч.7 ст.193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання умов договору не допускається.
Відповідно до ч.1 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) та сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.6 ст.265 Господарського кодексу України до відносин поставки не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. Відповідно ж до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття, якщо іншого строку оплати не встановлено договором.
Відповідно до ч.1 ст.203 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Щодо наслідків прострочення виконання грошового зобов'язання
Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також річні (3%) від простроченої суми, якщо інший розмір річних не встановлено договором.
Відповідно до ч.2 ст.193 Господарського кодексу України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За ч.1 ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором, а за ч.1 та ч.2 ст.217 Господарського кодексу України такими санкціями є заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, серед яких - застосування штрафних санкцій.
Відповідно до ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, при цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України спеціальна позовна давність тривалістю в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до ч.1 ст.259 Цивільного кодексу України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
Відповідно до ст.233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір штрафних санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Поряд з цим, відповідно до ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Згідно з ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Оцінка судом встановлених обставин, з урахуванням положень правових норм, що підлягають застосуванню при вирішенні спору
1. Щодо виконання сторонами своїх господарських зобов'язань
Наявність укладеного між сторонами справи договору № 2003/1718-ЕЕ від 22.09.2017 постачання природного газу свідчить на користь виникнення між ними майново-господарських зобов'язань, в силу яких, як-то встановлено приписами ст.ст.173-175 Господарського кодексу України, одна сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а інша управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Позивач виконав встановлені для нього договором № 2003/1718-ЕЕ від 22.09.2017 постачання природного газу (за пунктами 1.1, 2.1, 2.3 договору) та нормами закону (за ч.1 ст.265 Господарського кодексу України), як для постачальника, зобов'язання перед відповідачем в частині передачі (поставки) відповідачеві протягом періоду дії даного договору природного газу на загальну суму 163 977 600,06грн, у зумовлені цим договором строки та у узгоджених сторонами договору відповідних щомісячних обсягах, що підтверджується складеними між сторонами даної справи відповідними актами.
Вказані акти підписано відповідачем, з скріпленням відповідного підпису посадової особи відповідача відбитком печатки відповідача, без будь-яких зауважень та заперечень. Докази іншого у справі відсутні. Проте, відповідач не виконав передбачені для нього умовами вказаного договору (за пунктами 1.1, 6.1, 6.3 договору) та нормами закону (за ч.1 ст.265 Господарського кодексу України та ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України), як для споживача, зобов'язання перед позивачем в частині здійснення оплати природного газу позивача на умовах даного договору.
Невиконання відповідачем вказаних положень договору № 2003/1718-ЕЕ від 22.09.2017 та наведених приписів норм закону, є порушенням відповідачем своїх грошових зобов'язань перед позивачем, що виникли з зазначеного договору.
Згідно з відзивом на позов відповідач визнав позовні вимоги в частині стягнення 81090473,45грн. основного боргу.
Поряд з цим, суд констатує про те, що виконання відповідачем зобов'язань з оплати природного газу за договором не поставлене у залежність від строків або ступеню здійснення сплати населенням заборгованості за природний газ, а підписавши договір № 2003/1718-ЕЕ від 22.09.2017 постачання природного газу, відповідач взяв на себе зобов'язання проводити розрахунки за послуги, саме на умовах даного договору, що передбачено положеннями п.6.1. та п.6.3 даного договору: "остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) наступного за місяцем поставки газу" та "в будь-якому випадку, споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розраховуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 6.1 договору". Внесення ж змін до зазначених п.6.1 та п.6.3 даного договору, в частині зміни (збільшення) строку проведення остаточних розрахунків відповідач не ініціював. Докази іншого у справі відсутні.
2. Щодо нарахування та стягнення пені
Неустойка (штраф, пеня) має безпосередню мету стимулювати боржника до виконання зобов'язання; за допомогою неустойки забезпечуються права кредитора шляхом створення таких умов, що підвищують рівень вірогідності виконання зобов'язання; неустойка стягується по факту невиконання чи неналежного виконання зобов'язання боржником, трансформуючись у такий спосіб у міру цивільно-правової відповідальності.
Відповідач не надав контррозрахунків заявленої до стягнення пені. Розрахунок заявленої до стягнення пені в розмірі 15817858,02грн судом перевірено, цей розрахунок відповідає положенням п.8.1 та п.8.2. договору № 2003/1718-ЕЕ від 22.09.2017, приписам ст.ст.230,231 Господарського та ст.549 Цивільного кодексів України.
Суд, також, констатує про встановлення п.10.3 укладеного між сторонами договору № 2003/1718-ЕЕ від 22.09.2017 строку позовної давності за вимогами про стягнення пені тривалістю п'ять років, у зв'язку з чим заява відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності до вимог про стягнення пені не підлягає задоволенню, через необґрунтованість такої заяви.
3. Щодо нарахування річних та інфляційних втрат
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо іншій розмір процентів річних не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій, а є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування коштами, належними до сплати кредиторові. Аналогічну правову позицію містить у собі п.3.1. та п.4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань". Розрахунки заявлених до стягнення 3737100,76грн процентів річних (3%) та 7533399грн інфляційних втрат судом перевірено, ці розрахунки не містять арифметичних помилок, а також не є завищеним, оскільки виконані у відповідності до положень ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, а розрахунок інфляційних витрат ще й, додатково, згідно положень листа Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р.
Твердження відповідача про неправильність виконаного позивачем розрахунку інфляційних втрат за прострочення виконання грошових зобов'язань листопада та грудня 2017 року, мотивовані існуванням відповідних сум заборгованості по цих зобов'язаннях протягом періоду часу меншого за один місяць, суд не бере до уваги та відхиляє, оскільки згідно доданого до позовної заяви розрахунку, правильності якого відповідач не спростував:
- заборгованість відповідача з оплати природного газу по зобов'язаннях листопада 2017 року існувала з 26.12.2017 по 31.01.2018 (тобто, протягом одного місяця та шести днів);
- заборгованість відповідача з оплати природного газу по зобов'язаннях грудня 2017 року існувала з 26.01.2018 по 05.03.2018 (тобто, протягом одного місяця та одинадцяти днів).
Твердження відповідача про неправильність виконаного позивачем розрахунку інфляційних втрат за прострочення виконання грошових зобов'язань січня 2018 року, які мотивовано тим, що правильний розрахунок таких інфляційних втрат має здійснюватися лише з 27.06.2018, та на суми заборгованості 7 723 366,99грн з 27.06.2018 по 27.12.2018, 7573050,55грн. з 28.12.2018 по 31.07.2019, суд не бере до уваги та відхиляє, оскільки:
- з 27.02.2018 відповідач прострочив виконання грошових зобов'язань січня 2018 року;
- протягом березня 2018 року максимальний розмір заборгованості по цих зобов'язаннях становив 40 531 731,55грн (на 01.03.2018), а мінімальний 22 270 088,22грн (на 31.03.2018), й, відповідно, у вказаному мінімальному розмірі зазначена заборгованість по зобов'язаннях січня 2018 року існувала протягом усього березня 2018 року;
- протягом квітня 2018 року максимальний розмір заборгованості по цих зобов'язаннях становив 22 270 088,22грн (на 01.04.2018), а мінімальний 8 435 600,89грн (на 30.04.2018), й, відповідно у вказаному мінімальному розмірі зазначена заборгованість по зобов'язаннях січня 2018 року існувала протягом усього квітня 2018 року;
- протягом травня 2018 року максимальний розмір заборгованості по цих зобов'язаннях становив 8 435 600,89грн (на 01.05.2018), а мінімальний 7 723 368,93грн (на 31.05.2018), й, відповідно у вказаному мінімальному розмірі зазначена заборгованість по зобов'язаннях січня 2018 року існувала протягом усього травня 2018 року;
- протягом червня 2018 року максимальний розмір заборгованості по цих зобов'язаннях становив 7 723 368,93грн (на 01.06.2018), а мінімальний 7 723 366,99грн (на 30.06.2018), й, відповідно у вказаному мінімальному розмірі зазначена заборгованість по зобов'язаннях січня 2018 року існувала протягом усього березня 2018 року;
- нарахування позивачем інфляційних втрат по зобов'язаннях січня 2018 року по окремих п'яти часових періодах, в межах загального періоду нарахування інфляційних втрат по цих зобов'язаннях (у т.ч., окремо (щомісяця) за березень, квітень та травень 2018 року - як за три окремі часові періоди), з використанням як базису для нарахування інфляційних втрат поточного періоду суми боргу за попередній період, що збільшена на індекс інфляції попереднього місяця, обумовлено особливостями проведення взаєморозрахунків між сторонами по зобов'язаннях з оплати природного газу, зокрема, по зобов'язаннях січня 2018 року, а саме, неодноразовим (до двадцяти разів на місяць існування заборгованості) зменшенням розміру заборгованості, внаслідок проведенням відповідачем низки платежів на часткове виконання зобов'язань (зокрема, січня 2018 року), при цьому, нарахування позивачем у такий спосіб інфляційних втрат по зобов'язаннях січня 2018 року узгоджується з положеннями листа Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р.
Висновки суду
1. По суті спору
За вказаних встановлених судом фактичних обставин та на підставі наведених правових норм, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання його договірних зобов'язань за договором № 2003/1718-ЕЕ від 22.09.2017 постачання природного газу, в частині оплати товару позивача на умовах даного договору, 3737100,76грн 3% річних, 7533399грн інфляційних втрат та 15817858,02грн. пені, які заявлені до стягнення з відповідача, нараховані правомірно та мають бути стягнуті з відповідача, поряд з 81090473,45грн. основного боргу.
2. Щодо зменшення пені
Розглянувши це клопотання відповідача про зменшення заявленої до стягнення пені на 50%, з огляду на скрутний фінансовий стан відповідача, суд, на підставі наявних у справі доказів, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення цього клопотання в повному обсязі, й, відповідно, загальна сума заявленої до стягнення пені підлягає зменшенню на 50%, тобто, з 15817858,02грн до 7908929,01грн (з урахуванням, у тому числі й додаткових підстав для зменшення окремих складових загальної суми заявленої до стягнення пені).
Вказаний висновок суду ґрунтується на наступному.
1) Щодо наявності підстав для зменшення окремих складових цієї пені.
1.1.) Щодо підстав для зменшення пені в сумі 207320,35грн, яка нарахована за порушення зобов'язань за листопад 2017 року.
Заборгованість відповідача з оплати природного газу по зобов'язаннях листопада 2017 року, згідно доданого до позовної заяви розрахунку позивача, існувала з 26.12.2017 по 31.01.2018 (тобто, протягом одного місяця та шести днів) та була повністю сплачена за один рік та одинадцять місяців до звернення позивача до суду з позовом про стягнення 207320,35грн пені, що нарахована з існуванням цієї заборгованості. Беручи до уваги нетривалий, за оцінкою суду, період існування вказаної заборгованості (прострочення виконання грошового зобов'язання) та ступінь виконання на даний час зазначеного грошового зобов'язання (повне погашення цієї заборгованості) суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення вказаної пені на 90% (дев'яноста відсотків), тобто, до 10% (десяти відсотків) від суми 207320,35грн, що складає 20732,04грн.
20732,04грн. = ( 207320,35грн /100%) х 10%
1.2.) Щодо підстав для зменшення пені в сумі 570339,08грн, яка нарахована за порушення зобов'язань за грудень 2017 року.
Заборгованість відповідача з оплати природного газу по зобов'язаннях грудня 2017 року, згідно доданого до позовної заяви розрахунку позивача, існувала з 26.01.2018 по 05.03.2018 (тобто, протягом одного місяця та одинадцяти днів) та була повністю сплачена за один рік та дев'ять місяців до звернення позивача до суду з позовом про стягнення 570339,08грн пені, що нарахована з існуванням цієї заборгованості. Беручи до уваги нетривалий, за оцінкою суду, період існування вказаної заборгованості (прострочення виконання грошового зобов'язання) та ступінь виконання на даний час зазначеного грошового зобов'язання (повне погашення цієї заборгованості) суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення вказаної пені на 90% (дев'яноста відсотків), тобто, до 10% (десяти відсотків) від суми 570339,08грн, що складає 57033,91грн.
57033,91грн. = (570339,08грн/100%) х 10%
Тобто, з нарахованих у загальній сумі 777659,43грн. пені за порушення зобов'язань за листопад та грудень 2017 року, стягненню з відповідача підлягає 77765,95грн пені, й, відповідно, з урахуванням вищенаведених обставин та підстав загальна сума заявленої до стягнення пені зменшена з 15817858,02грн до 15117964,54грн
Також (додатково), висновок суду про наявність підстав для зменшення загальної суми заявленої до стягнення пені на 50%, тобто, з 15817858,02грн до 7908929,01грн, ґрунтується на наступному.
2) Централізоване теплопостачання населення (житлового фонду), комунально-побутових, бюджетних організацій та інших споживачів обласного центра, м. Херсон, поряд з виробництвом електричної енергії, є основним видом діяльності відповідача, що підтверджується даними статистичної звітності відповідача (а.с.57-58).
3) За станом на 01.01.2020 загальний розмір дебіторської заборгованості відповідача складає 171,01 млн. грн., з яких 162,02 млн. грн. заборгованості з оплати послуг населенням (основною за кількістю та обсягами споживання категорією споживачів відповідача), 0,39 млн. грн. заборгованості бюджетних організацій та установ, 8,35 млн. грн. заборгованості інших споживачів, що підтверджується даними бухгалтерського обліку та статистичної звітності відповідача (а.с.56-58).
4) За п.1.2. договору № 2003/1718-ЕЕ від 22.09.2017 постачання природного газу, природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва електричної енергії, поряд з цим, через особливості технологічного процесу відповідача виробництво теплової енергії є невід'ємною складовою процесу виробництва електричної енергії (не здійснюючі виробництво електричної енергії, відповідач не має технологічної можливості забезпечити тепловою енергією населення та інших споживачів м.Херсона).
5) Станом на 30.09.2019 господарська діяльність відповідача є збитковою: розмір збитків становить 23,843 млн. грн.
Суд констатує про те, що з звітності відповідача (даних цієї звітності про розмір доходу від реалізації послуг та їхню собівартість, дебіторську заборгованість) слідує, що такі суми дебіторської заборгованості утворювалися протягом багатьох років, а не виникли протягом 2017-2019рр, й тому, суд не вбачає підстав для зменшення пені на більшу суму.
Поряд з цим, суд відхиляє доводи позивача (згідно відповіді на відзив) про те, що внаслідок порушення відповідачем строку виконання грошових зобов'язань з договору №2003/1718-ЕЕ від 22.09.2017 постачання природного газу позивач поніс (несе) збитки у значному розмірі, а фінансовий стан позивача погіршується, оскільки ці доводи позивача не підтверджено в порядку ст.ст.73-74 ГПК України, поданими суду доказами.
Розподіл судових витрат
Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Відповідно ж до ч.1 ст.130 ГПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50% судового збору, сплаченого при поданні позову.
Судовими витратами у даній справі є витрати позивача на сплату судового збору за платіжним дорученням від 18.12.2019 № 7011916 у сумі 672 350,00грн.
До початку розгляду даної справи по суті, згідно з поданим відзивом на позов відповідач визнав позов в частині стягнення у загальній сумі 91 915 995,79грн, з яких 81090473,45грн основної заборгованості, 3737100,76грн 3% річних, 7088421,58грн. інфляційних втрат.
З урахуванням цього, поверненню позивачеві з державного бюджету, у відповідності до ч.1 ст.130 ГПК України, підлягає 50% від 672 350,00грн. судового збору, сплаченого за подання позовної заяви за платіжним дорученням від 18.12.2019 № 7011916, а саме, 336175,00грн, оскільки за подання позовної заяви з вимогами як про стягнення 108178831,23грн, так і про стягнення 91 915 995,79грн (в розмірі визнаної відповідачем заборгованості), за законом п.2.1. ч.ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" сплаті підлягає судовий збір у однаковому максимально можливому розмірі, а саме 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. 336175,00грн = (672 350,00грн./100 %) х50 %
Решта сплаченого за подання позовної заяви за платіжним дорученням від 18.12.2019 №7011916, а саме, 336175,00грн, підлягає стягненню з відповідача, за висновку суду про правомірність нарахування та заявлення до стягнення зазначених у позовній заяві сум річних (3%), інфляційних втрат та пені. Цей висновок суду узгоджується з роз'ясненнями за п.4.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7, за якими, коли господарський суд, ухвалюючи рішення у справі, користуючись наданим йому за законом правом зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), що підлягає стягненню, витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала би задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
Керуючись ст.ст. 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд,
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" (місцезнаходження: 73036, Херсонська область, м. Херсон, Бериславське шосе,1; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 00131771) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд.6, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 20077720) 81090473,45грн основної заборгованості, 7908929,01грн пені, 3737100,76грн річних, 7533399,00грн. інфляційних втрат та 336175,00грн компенсації по сплаті судового збору.
3. Відмовити у стягненні 7908929,01грн пені.
4. Повернути Акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд.6, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 20077720) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 336175,00грн., що сплачений за платіжним дорученням від 18.12.2019 №7011916, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи № 923/16/20 Господарського суду Херсонської області.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ч.1 ст.256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення. Поряд з цим, у відповідності до п.4 Розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню короновірусної хвороби (СОVID-19), строки апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.
Повне рішення складено 18.06.2020
Суддя К.В. Соловйов