Справа № 355/1523/19
Провадження № 2/355/56/20
про забезпечення позову
18 червня 2020 року Баришівський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Коваленка К.В.
за участі секретаря судового засідання Ющенко Л.А.
представника позивача ОСОБА_1
розглянувши заяву адвоката Кураш Наталії Петрівни представника позивача ОСОБА_2 про забезпечення позову в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання оспорюваного правочину недійсним,-
15.10.2019 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 про визнання оспорюваного правочину недійсним.
18.06.2020 року в підготовчому судовому засіданні представник позивача адвокат Кураш Наталія Петрівна заявила клопотання про забезпечення позову в даній справі, яке мотивує тим, що на даний час є відомості, що відповідач має намір відчужити спірне майно, шо в подальшому може ускладнити виконання рішення суду.
Відповідно до ч.1 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Частиною 2 вказаної статті визначено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до п.1,2,4 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема :
1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;
2) забороною вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання;
Згідно ч.3 ст.150 ЦПК України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
2.2. У відповідності до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року « Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» , розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Відповідно до п. 6 постанови , особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.
Верховним Судом України у постанові від 25.05.2016 року по справі №6-605цс16 зроблено висновок, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Керуючись наведеними нормами процесуального законодавства та враховуючи роз'яснення Верховного Суду України, при вирішенні питання про забезпечення позову суди мають здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
З огляду на викладене суд вважає, що заявлене клопотання підлягає до забезпечення, оскільки відчуження спірного майна в подальшому мложде значною мірою ускладнити виконання рішення суду в даній справі.
Керуючись ст.ст. 149-154 ЦПК України, суд -
Заяву адвоката Кураш Наталії Петрівни представника позивача ОСОБА_2 про забезпечення позову в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання оспорюваного правочину недійсним, задовольнити.
Накласти арешт на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 60430832202, та на земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки: 3220286101:16:020:0049, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 60416132202, які належить ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 ).
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та підлягає негайному виконанню, а її оскарження не зупиняє її виконання.
До дня початку функціонування єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Баришівський районний суд Київської області або безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвалу суду не було вручено у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Суддя Баришівського районного суду К. В. Коваленко