09.06.2020 Справа №607/10990/19
м.Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді: ОСОБА_1
при секретарі судового засідання: ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12019210010000621 від 27.02.2019р. про обвинувачення:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Тернополя, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 , громадянина України, одруженого, з середньою-спеціальною освітою, не депутата, приватного підприємця, раніше не судимого,
-- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,
-- за участю: прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_3 ,
27 лютого 2019 року близько 18 години 15 хвилин водій ОСОБА_3 керував технічно - справним автомобілем "Volkswagen LT 35", р.н. НОМЕР_1 та рухався по вул. Коновальця м. Тернопіль в сторону проспекту С.Бандери. Рухаючись у вказаному напрямку зі швидкістю приблизно 30 км/год. і наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, який встановлений навпроти буд. № 14 по вул. Коновальця, ОСОБА_3 не був достатньо уважний, не стежив належно за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміну, чим порушив вимоги пунктів 1.5, 2.3 (б) Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року із змінами та доповненнями (далі - ПДР України), які зобов'язували його своїми діями не створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю чи здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Так, маючи об'єктивну можливість завчасно виявити, що попереду, праворуч від нього у попутному напрямку, перед вказаним нерегульованим пішохідним переходом зупинився невстановлений автомобіль, водій ОСОБА_3 з порушення вимог п. 18.4. ПДР України не зменшив швидкість руху керованого ним автомобіля "Volkswagen LT 35", р.н. НОМЕР_1 , не зупинився перед нерегульованим пішохідним переходом, щоб переконатися, що на ньому немає пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека, а продовжував рух у зазначеному напрямку. Унаслідок порушення вищевказаних пунктів правил ОСОБА_3 не забезпечив безпеку дорожнього руху та поставив себе в такі умови, що виїхавши на нерегульований пішохідний перехід допустив наїзд на пішохода ОСОБА_5 , яка перетинала проїзну частину дороги в спокійному темпі ходьби справа наліво відносно напрямку руху автомобіля "Volkswagen LT 35", р.н. НОМЕР_2 . У результаті вищезазначеної дорожньо-транспортної пригоди, пішоходу ОСОБА_5 спричинено тілесні ушкодження у вигляді закритої травми лівої гомілки у вигляді закритого внутрішньосуглобового перелому проксимального (верхнього) метаепіфізу великогомілкової кіски на межі середньої і верхньої третини, садна лобної ділянки голови, які супроводжувались тривалим (більше 21 день) розладом здоров'я і за цією ознакою належать до середньої тяжкості тілесних ушкоджень. Порушення водієм ОСОБА_3 вимог п. 18.4 Правил дорожнього руху України перебуває у прямому причинному зв'язку із настанням даної дорожньо-транспортної пригоди та спричиненням потерпілій ОСОБА_5 тілесних ушкоджень середньої тяжкості.
Допитаний під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_3 свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України визнав повністю за обставин, що вказані в обвинувальному акті, щиро розкаявся. На даний час про вчинене він, ОСОБА_3 , щиро шкодує.
Обвинувачений ОСОБА_3 , визнавши свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, за обставин, викладених в обвинувальному акті, повністю погодився зі всіма зібраними в процесі досудового розслідування доказами, що її підтверджують, відмовився від їх дослідження під час судового розгляду.
Суд, з'ясувавши думку учасників судового розгляду щодо визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню та порядку їх дослідження, згідно ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються, з'ясувавши при цьому, чи правильно розуміють обвинувачений та інші учасники судового провадження зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також роз'яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.
Таким чином, суд приходить до переконання про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення та кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Під час судового засідання обвинувачений звернувся до суду із клопотанням про звільнення його від кримінальної відповідальності у відповідності до ст. 46 КК України у зв'язку із примиренням з потерпілим, а порушене щодо нього кримінальне провадження просить закрити.
В судовому засіданні прокурор не заперечив щодо задоволення вищевказаного клопотання та вважає, що обвинувачений підлягає звільненню від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 286 КК України на підставі ст. 46 КК України у зв'язку із примиренням з потерпілою.
Потерпіла ОСОБА_5 подала суду заяву про те, що примирилися з обвинуваченим ОСОБА_3 , який повністю відшкодував завдану злочином шкоду, просить судове засідання проводити без її участі.
Дослідивши матеріали кримінального провадження, враховуючи думку учасників судового провадження, суд приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання та звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності відповідно до вимог ст. 46 КК України у зв'язку із примиренням з потерпілим, виходячи із наступного.
Так, відповідно до ч. 4 ст. 286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Статтею 44 Кримінального кодексу України встановлено, що особа, яка вчинила злочин звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом. Звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюються виключно судом. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється законом.
Відповідно до ст. 46 КК України особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості, крім корупційних злочинів, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.
Така ж позиція висловлена і Верховним Судом України у п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» №12 від 23.12.2005р., відповідно до якої умовою звільнення особи (обвинуваченого, підсудного) від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням із потерпілим є вчинення нею вперше злочину невеликої тяжкості. Примирення винної особи з потерпілим (потерпілими) належить розуміти, як акт прощення її ним (ними) в результаті вільного волевиявлення, що виключає будь-який неправомірний вплив, незалежно від того, яка зі сторін була ініціатором, та з яких мотивів. Звільнення винної особи від кримінальної відповідальності та закриття справи у зв'язку з примиренням із потерпілим можливе тільки в разі відшкодування завданих збитків або усунення заподіяної шкоди. За наявності передбачених у ст. 46 КК підстав звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов'язковим.
Тобто, звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням з потерпілим визначено законом не як право, а як обов'язок суду.
Як вбачається з п. 14 вищевказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України, постанова (ухвала) судді (суду) має бути вмотивованою. Зокрема, поряд із доказами винності особи в учиненні злочину в цій постанові слід зазначити умови та підстави, з урахуванням яких суд вирішив звільнити особу від кримінальної відповідальності.
При вирішенні питання про звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності суд прийшов до переконання, що діяння, яке інкримінують обвинуваченому дійсно мало місце, воно містить склад злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, винуватість ОСОБА_3 у його вчиненні доводиться, а також те, що існують умови та підстави, передбачені КК України для звільнення його від кримінальної відповідальності. Умовою звільнення особи від кримінальної відповідальності є вчинення, в даному випадку ОСОБА_3 , необережного злочину невеликої тяжкості, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України. Підставою для його звільнення є певна поведінка особи після вчинення злочину, яку держава заохочує - примирення винного з потерпілим.
З врахуванням вищенаведених підстав та умов, з огляду на те, що звільнення особи від кримінальної відповідальності не є правом, а є обов'язком суду, обвинувачений ОСОБА_3 підлягає звільненню від кримінальної відповідальності відповідно до вимог ст. 46 КК України у зв'язку із примиренням з потерпілим.
В кримінальному провадженні Тернопільською місцевою прокуратурою в інтересах держави в особі Тернопільської міської ради було також подано цивільний позов про відшкодування витрат на лікування потерпілої від злочину в сумі 13171,48 грн. Під час судового засідання прокурором заявлено усне клопотання про залишення цивільного позову без розгляду.
У кримінальному провадженні згідно постанови слідчого СВ Тернопільського ВП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 від 27.02.2019р. визнано речовим доказом автомобіль "Volkswagen LT 35", р.н. НОМЕР_1 , який переданий на зберігання ОСОБА_3 . Вказаний автомобіль слід залишити в останнього після вступу ухвали в законну силу.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 12, 46 КК України, ст.ст. 284, 285, 286, 288, 369-372, 395 КПК України, суд -
ОСОБА_3 звільнити від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України у зв'язку із примиренням з потерпілим, а кримінальне провадження №12019210010000621, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27 лютого 2019 року про його обвинувачення - закрити.
Цивільний позов прокурора Тернопільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Тернопільської міської ради про стягнення витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину - залишити без розгляду.
Речовий доказ автомобіль "Volkswagen LT 35", р.н. НОМЕР_1 , який знаходиться на зберіганні ОСОБА_3 , після набрання ухвалою законної сили, залишити на зберіганні в останнього.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. На дану ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області на протязі 7 днів з дня її оголошення.
Головуючий суддяОСОБА_1