Іменем України
18 червня 2020 року
Київ
справа №140/1163/19
адміністративне провадження №К/9901/27132/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Єзерова А.А., Шарапи В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 04.06.2019 (головуючий суддя: Андрусенко О.О.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.08.2019 (головуючий суддя: Сеник Р.П., судді: Онишкевич Т.В., Хобор Р.Б.) у справі №140/1163/19 за позовом ОСОБА_1 до Управління культури, з питань релігій та національностей Волинської обласної державної адміністрації, Волинської обласної державної адміністрації про визнання протиправними та скасування рішень, розпорядження,
В квітні 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Волинського окружного адміністративного суду з позовом до Управління культури, з питань релігій та національностей Волинської обласної державної адміністрації (далі - відповідач-1), Волинської обласної державної адміністрації (далі - відповідач-2) про визнання протиправними та скасування рішень Управління культури, з питань релігій та національностей Волинської обласної державної адміністрації від 29.03.2019 №11811050003000711, від 29.03.2019 № 11811070004000711, розпорядження Волинської обласної державної адміністрації від 26.03.2019 № 160.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з 2010 року є керівником Свято-Покровської громади.
08.04.2019 позивач дізнався про те, що з 10.03.2019 керівником зазначеної юридичної особи є ОСОБА_2 згідно рішення Управління культури, з питань релігій та національностей Волинської обласної державної адміністрації №11811070004000711 від 29.03.2019. Зазначена інформація стала відомою після отримання витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, згідно із яким 29.03.2019 відповідачем-1 було проведено державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу - зміна повного найменування, зміна скороченого найменування згідно рішення 11811050003000711. Також із засобів масової інформації позивачу стало відомо, що Волинською обласною державною адміністрацією прийнято розпорядження, яким зареєстровано зміни до статуту «Свято-Покровська громада Української православної церкви» у новій редакції за новою назвою - релігійна організація «Релігійна громада Покрови Пресвятої Богородиці Православної Церкви України села Пірванче Горохівського району».
Позивач вважає рішення відповідача щодо проведення державної реєстрації змін в частині зміни керівника, повного та скороченого найменування релігійної громади протиправними, такими, що не відповідають та грубо порушують вимоги закону.
Також зазначає, що відповідачем для реєстрації змін до юридичної особи не було отримано від заявників оригіналу статуту, чинної на дату подання документів редакції статуту (положення) релігійної громади, до якого мають бути внесені зміни і доповнення, з відміткою про державну реєстрацію (з усіма змінами, що до нього вносились), та оригіналу свідоцтва, виданого органом реєстрації (якщо таке видавалося). Оригінали зазначених документів знаходяться в позивача, даних документів він нікому не передавав. Звертає увагу, що жодних довіреностей від імені релігійної громади, як юридичної особи, на подання державному реєстратору відповідного пакету документів щодо зміни керівника також не надавав, нікого не уповноважував на вчинення такого роду дій. Про прийняте рішення йому нічого невідомо, його як керівника про такі дії ніхто не повідомляв.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 04.06.2019, яка залишена без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.08.2019, закрито провадження у справі, у зв'язку із тим, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Закриваючи провадження у справі суд першої інстанції, з рішенням якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив із того, що спірні правовідносини стосуються прав та інтересів учасників релігійної громади на канонічне підпорядкування, а позовні вимоги у зазначеній справі спрямовані на захист цивільного права позивача. З огляду на суб'єктний склад учасників спору такий має вирішуватися за правилами господарського судочинства.
Не погоджуючись із такими рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просив передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 04.06.2019 про закриття провадження у справі та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.08.2019 скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
У скарзі йдеться про те, що членами релігійної організації не проводились загальні збори членів релігійної громади - Парафіяльні збори релігійної організації щодо прийняття рішень про внесення змін до Статуту релігійної організації та відповідні рішення не приймалися, тому розпорядження, яким і було зареєстровано Статут релігійної громади в новій редакції, є протиправним та таким, що підлягає скасуванню в частині державної реєстрації змін до Статуту. Спірним розпорядженням зареєстровано Статут релігійної організації з іншою юридичною назвою, тобто, фактично у протиправний спосіб було змінено найменування позивача.
Скаржник вважає, що предметом спору є саме порушення відповідачем положень чинного законодавства України, яким регулюється внесення змін і доповнень до статутних документів юридичної особи - релігійної організації.
Такі обставини, як зазначає скаржник, належать до сфери публічно-правових відносин, оскільки випливають зі змісту повноважень суб'єкта владних повноважень, прийнятих з порушенням чинного законодавства України.
Скаржник наголошує, що фактичною підставою звернення до суду стали не порушення прав та інтересів учасників релігійної громади, а дії суб'єкта владних повноважень - відповідача, що полягають у державній реєстрації змін до статуту, якими фактично ліквідовано юридичну особу.
Ухвалою Верховного Суду від 06.11.2019 відкрито провадження у справі. Цією ж ухвалою витребувано справу з суду першої інстанції.
29.11.2019 від Волинської обласної державної адміністрації надійшов відзив на касаційну скаргу, де зазначено, що підставою звернення позивача до суду стали не стільки протиправні дії відповідача щодо реєстрації статуту, як дії осіб, які прийняли рішення про зміну підлеглості релігійної громади і подали відповідну заяву та документи.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач-2 просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.
В порядку статті 31, пункту 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у зв'язку зі звільненням ОСОБА_3 з посади судді, за результатом автоматизованого розподілу визначено наступний склад суду: головуючий- Чиркін С.М., судді: Єзеров А.А., Шарапа В.М.
Ухвалою Верховного Суду від 17.06.2020 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 КАС України.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального та матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що відсутні підстави для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 24.12.1991 проведено державну реєстрацію релігійної організації «Свято-Покровська громада Української православної церкви» села Пірванче Горохівського району Волинської області із місцезнаходженням у селі Пірванче Горохівського району Волинської області, в результаті чого вона набула статусу юридичної особи, що підтверджується інформацією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та довідки АБ № 200433/97 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.
На підставі підпункту 2 пункту 1 розпорядження голови Волинської обласної державної адміністрації № 160 від 26.03.2019 «Про реєстрацію статутів релігійних громад у новій редакції» суб'єкт державної реєстрації - Управління культури, з питань релігій та національностей Волинської обласної державної адміністрації 29.03.2019 зареєстрував зміни до статуту «Свято-Покровської громади Української православної церкви» села Пірванче Горохівського району у новій редакції за новою назвою релігійна організація «Релігійна громада Покрови Пресвятої Богородиці Православної церкви України села Пірванче Горохівського району».
Отже, юридичну особу «Свято-Покровська громада Української православної церкви» села Пірванче Горохівського району Волинської області перейменовано на релігійну організацію «Релігійна громада Покрови Пресвятої Богородиці Православної церкви України села Пірванче Горохівського району».
29.03.2019 відповідачем-1 проведено реєстраційні дії № 11811050003000711: державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи; зміна повного найменування та № 11811070004000711: внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах; зміна додаткової інформації, зміна керівника юридичної особи, зміна складу підписантів.
Згідно із інформацією, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (витяг № 1005216491 від 08.04.2019) із 10.03.2019 керівником вказаної релігійної організації є Тараканець Іван Кузьмович.
Не погоджуючись із таким рішеннями, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд виходить з такого.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до положень статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ здійснюється в порядку іншого судочинства.
Як встановлено судами, позивач оспорює розпорядження Волинської обласної державної адміністрації від 26.03.2019 №160 «Про реєстрацію статуту релігійних громад у новій редакції» та прийнятті на підставі цього розпорядження рішення про державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи та внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах.
Суспільні відносини у сфері утворення, реєстрації, діяльності та припинення релігійної організації врегульовано Законом України від 23.04.1991 № 987-ХІІ «Про свободу совісті та релігійні організації» (далі - Закон № 987-ХІІ).
За змістом статті 7 Закону № 987-ХІІ релігійні організації в України утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно із своїми статутами.
Релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об'єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Релігійні об'єднання представляються своїми центрами (управліннями).
Статтею 8 Закону № 987-ХІІ передбачено, що релігійна громада є місцевою релігійною організацією віруючих громадян одного й того самого культу, віросповідання, напряму, течії або толку, які добровільно об'єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб.
Членство в релігійній громаді ґрунтується на принципах вільного волевиявлення, а також на вимогах статуту (положення) релігійної громади. Релігійна громада на власний розсуд приймає нових та виключає існуючих членів громади у порядку, встановленому її статутом (положенням).
Держава визнає право релігійної громади на її підлеглість у канонічних та організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням) і вільну зміну цієї підлеглості шляхом внесення відповідних змін до статуту (положення) релігійної громади.
Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється загальними зборами релігійної громади. Такі загальні збори релігійної громади можуть скликатися її членами. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється не менш як двома третинами від кількості членів релігійної громади, необхідної для визнання повноважними загальних зборів релігійної громади відповідно до статуту (положення) релігійної громади.
Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту засвідчується підписами членів відповідної релігійної громади, які підтримали таке рішення. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту підлягає реєстрації в порядку, встановленому статтею 14 цього Закону.
Зміна підлеглості релігійної громади не впливає на зміст права власності та інших речових прав такої релігійної громади, крім випадку, встановленого статтею 18 цього Закону. Частина громади, не згідна з рішенням про зміну підлеглості, має право утворити нову релігійну громаду і укласти договір про порядок користування культовою будівлею і майном з їхнім власником (користувачем).
Повідомлення державних органів про утворення релігійної громади не є обов'язковим.
За правилами, встановленими статтею 12 Закону № 987-ХІІ, відомості, зокрема, про вид релігійної організації, її віросповідну приналежність і місцезнаходження повинні міститися у статуті (положенні) релігійної організації, який (як і зміни до нього) підлягає реєстрації в порядку, встановленому статтею 14 вказаного Закону. Частина перша статті 14 Закону № 987-ХІІ передбачає, що для реєстрації статуту (положення) релігійної громади громадяни в кількості не менше десяти чоловік, які утворили її і досягли 18-річного віку, подають заяву та статут (положення) на реєстрацію до обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Автономній Республіці Крим - до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.
Перевищення встановленого цим Законом терміну прийняття рішень про реєстрацію статутів (положень) релігійних організацій, як і рішення про відмову в реєстрації статуту (положення) релігійної організації може бути оскаржено до суду в порядку, передбаченому цивільним процесуальним законодавством України (частина двадцять перша статті 14, частина друга статті 15 Закону № 987-ХІІ).
Отже, законодавець висловився стосовно юрисдикції спорів, які виникають у зв'язку з бездіяльністю чи відмовою уповноваженого органу у прийнятті рішення щодо реєстрації статуту (положення) релігійної організації.
Спір, який виник у цій справі, також стосується правовідносин з прийняття уповноваженим органом рішення з реєстрації статуту релігійної організації.
За таких обставин Суд вважає, що позов у цій справі подано на захист релігійних прав позивача як учасника релігійної громади.
Тобто правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем, стосуються питань участі позивача у створенні та діяльності релігійної громади. Суд вважає, що такі правовідносини є тісно пов'язаними з правовідносинами щодо реєстрації статуту (положення) релігійної організації, а юрисдикцію спорів, що виникають з таких правовідносин, також слід визначати відповідно до частини двадцять першої статті 14, частини другої статті 15 Закону № 987-ХІІ.
Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.11.2019 у справі №910/8132/19, і Суд не вбачає підстав від відступу від даної позиції.
Отже, спір, що виник у розглядуваній справі належить розглядати у порядку цивільного судочинства.
Враховуючи наявність усталеної практики щодо предмету даного спору, у Суду відсутні підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що даний спір не належить розглядати у порядку адміністративного судочинства, водночас дійшли помилкового висновку про те, що даний спір має вирішуватися в порядку господарського судочинства.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій щодо підстав для закриття провадження у справі.
Відповідно до статті 351 КАС підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на викладене, рішення судів попередніх інстанцій у мотивувальній частині підлягають зміні - з урахуванням мотивів наведених у цій постанові Верховного Суду визначити, що даний спір належить розглядати у порядку цивільного судочинства.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 04.06.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.08.2019 у справі №140/1163/19 змінити - з урахуванням мотивів наведених у цій постанові Верховного Суду визначити, що даний спір належить розглядати у порядку цивільного судочинства.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін
А.А. Єзеров
В.М. Шарапа