Іменем України
18 червня 2020 року
Київ
справа №826/1485/16
адміністративне провадження №К/9901/39807/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.12.2016 (суддя Арсірій Р.О.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2017 ( головуючий суддя Губська Л.В., судді: Оксененко О.М., Федотов І.В.) у справі № 826/1485/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Грундфос Україна» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві, Управління Державної казначейської служби у Голосіївському районі м.Києві про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Грундфос Україна», звернувся до суду з даним позовом, в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача, що полягає у невчиненні дій, направлених на повернення позивачу суми надміру сплачених грошових зобов'язань в розмірі 696228,00 гривень на підставі заяви від 27.11.2015; зобов'язати подати висновок про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на прибуток в розмірі 696228,00 гривень на поточний рахунок позивача в Управління державної казначейської служби України у Голосіївському районі м. Києва протягом 5 робочих днів з моменту набрання рішенням суду законної сили; стягнути з Державного бюджету України на користь позивача через відповідача 2 суму надміру сплачених грошових зобов'язань в розмірі 696 228,00 гривень протягом 10 робочих днів з моменту набрання рішенням суду законної сили та стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів понесені судові витрати на правову допомогу.
В обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило, що має переплату з податку на прибуток в сумі 696228,00 грн. Позивач у встановленому законом порядку та строк звернувся до контролюючого органу з відповідною заявою про повернення надміру сплаченого грошового зобов'язання з податку на прибуток, однак відповідач у встановлений Податковим кодексом України строк не вчинив передбачених законодавством дій для повернення Товариству надміру сплачених сум податків.
Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 01.12.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2017, адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність відповідача, що полягає у не вчиненні дій, направлених на повернення позивачу суми надміру сплачених грошових зобов'язань в розмірі 696 228,00 гривень на підставі заяви позивача від 27.11.2015 вих. № 720. Зобов'язано Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві подати висновок про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на прибуток в розмірі 696 228,00 гривень на поточний рахунок позивача в Управління державної казначейської служби України у Голосіївському районі м. Києва. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що у позивача відсутній податковий борг, останній виконав усі передбачені п.43.3 ст.43 Податкового кодексу України умови для здійснення повернення вказаних сум, а саме у встановлений законом строк звернувся до контролюючого органу з відповідною заявою із зазначенням напряму перерахування коштів, проте контролюючий орган не подав до органу державного казначейства висновок про повернення коштів, унаслідок чого допустив протиправну бездіяльність щодо неповернення надміру сплачених сум грошових зобов'язань.
Відмовляючи у іншій частині позовних вимог суди попередніх інстанцій вказували, що стягнення з Державного бюджету на користь позивача надміру сплачених сум грошових зобов'язань є помилковим, з огляду на те, що така вимога позивача не є правильним способом захисту його прав. Правильним способом захисту прав позивача є вимога про зобов'язання відповідача виконати покладений на нього законом і підзаконними актами обов'язок щодо надання органу держказначейства висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету. Разом з тим, зазначили, що позивачем на підтвердження понесених витрат на правову допомогу не надано належної первинної документації про повне або часткове виконання Договору про надання консультаційних послуг № 11-1/25-2015 від 19.11.2015.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Державна податкова інспекція у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві звернулася з касаційною скаргою. У касаційній скарзі податковий орган просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 01.12.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2017 в частині задоволених позовних вимог, ухвалити у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування доводів касаційної скарги відповідач цитує пп14.1.115 п.14.1 ст.14, пп 17.1.10 п 17.1 ст 17, п 43.1ст 43, п 43.3 ст 43 Податкового кодексу України, натомість відсутні посилання останнього у чому полягають порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та/або процесуального права при ухваленні судових рішень.
В письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, заслухавши пояснення представника відповідача, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 27.11.2015 року позивач звернувся до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві з листом про повернення частини переплати з податку на прибуток у розмірі 696228,00 грн. шляхом перерахування на поточний рахунок у банку.
ДПІ листом від 18.12.2015 повідомила позивача про те, що висновок на повернення надміру сплаченого податку на прибуток до органів Державної казначейської служби України не подавався, оскільки згідно інтегрованої картки платника за позивачем обліковується переплата у меншому розмірі, ніж заявлена до повернення. Також у вказаному листі зазначено, що податковим органом були виявлені порушення позивачем податкового законодавства при заповненні податкових декларацій з податку на прибуток за 2013-2014 роки, а саме п.п. 153.3.1 та 153.3.4 Податкового кодексу України. Так, відповідач вказує, що правильність розрахунку сплаченого авансового внеску при виплаті дивідендів, який зараховується у зменшення нарахованого податку на прибуток, перевіряється програмним забезпеченням фіскальних органів в автоматичному режимі з урахуванням наступного алгоритму: значення рядка 13.5.1 додатка ЗП не може перевищувати значення (рядок 11 + рядок 12 + сума податку на прибуток від операцій з торгівлі з цінними паперами - (рядок 13.1 + рядок 13.2 + рядок 13.6 + рядок 13.7 додатка ЗП)). В акті звірки №100-07 від 11.12.2015 року між позивачем та відповідачем 1 сума розбіжності з податку на прибуток за даними платника та даними податкового органу становить - 691 439 грн.
Позивач, вважаючи такі дії незаконними, звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Згідно з підпунктами 17.1.3, 17.1.10 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платник податків має право: обирати самостійно, якщо інше не встановлено цим Кодексом, метод ведення обліку доходів і витрат; на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.
Згідно з підпунктом 153.3.2 пункту 153.3 статті 153 цього Кодексу крім випадків, передбачених підпунктом 153.3.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку в розмірі ставки, встановленої пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, нарахованої на суму дивідендів, що фактично виплачуються, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів.
Обов'язок з нарахування та сплати авансового внеску з цього податку, за визначеною пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу ставкою, покладається на будь-якого емітента корпоративних прав, що є резидентом, незалежно від того, є такий емітент або отримувач дивідендів платником податку чи має пільги зі сплати податку, надані цим Кодексом, чи у вигляді застосування ставки податку іншої, ніж встановлена в пункті 151.1 статті 151 цього Кодексу (крім платників цього податку, які підпадають під дію статті 156 цього Кодексу ).
Відповідно до підпункту 153.3.3 пункту 153.3 статті 153 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платник податку-емітент корпоративних прав, державне некорпоратизоване, казенне чи комунальне підприємство зменшує суму нарахованого податку звітного періоду на суму авансового внеску, попередньо сплаченого протягом такого звітного періоду у зв'язку з нарахуванням дивідендів згідно з підпунктом 153.3.2 цього пункту.
В свою чергу, підпунктом 153.3.4 пункту 153.3 статті 153 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у разі якщо сума авансового внеску, попередньо сплаченого протягом звітного періоду, перевищує суму податкових зобов'язань підприємства-емітента корпоративних прав за податком на прибуток такого звітного періоду, сума такого перевищення переноситься у зменшення податкових зобов'язань наступного податкового періоду, а при отриманні від'ємного значення об'єкта оподаткування такого наступного періоду - на зменшення податкових зобов'язань майбутніх податкових періодів.
Отже, платник податку, у якого при сплаті авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів утворилася сума, що перевищує суму авансових внесків з податку на прибуток, вправі зменшити сплату внесків з цього податку на суму перевищення у наступних звітних місяцях до повного її погашення. Платник податку має право також очікувати від контролюючого органу дії щодо зарахування суми перевищення у рахунок зменшення авансових внесків з податку на прибуток у визначених законом наступних звітних місячних періодах.
Авансовий внесок із податку, сплачений у зв'язку з нарахуванням/сплатою дивідендів, є невід'ємною частиною податку на прибуток.
У справі, що розглядається судами встановлено, що як вбачається з річної декларації з податку на прибуток позивача за 2013 рік, за результатами року сума нарахованого податку на прибуток (рядок 11 декларації) становила 691 439 грн. У рядку 13 декларації позивачем задекларовано у зменшення нарахованої суми податку 2 774 787 грн. Таким чином, за результатами 2013 року у позивача виникло від'ємне значення з податку на прибуток (переплата) у розмірі 2 083 348 грн. (рядок 14 декларації) (691 439 (рядок 11)- 2 774 787 (рядок 13 ЗП) = -2 083 348 (рядок 14).
Частина вказаної переплати у розмірі 1 387 120 грн. була використана позивачем у рахунок сплати своїх податкових зобов'язань, а саме: на сплату грошових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 1 329 500 грн. та на сплату щомісячного авансового внеску з податку на прибуток за березень 2014 року у розмірі 57 620 грн.
З урахуванням частково використаної позивачем суми переплати, сума неповернутих позивачеві надміру сплачених грошових зобов'язань становить 696 228 грн (2 083 348 - 1 387 120).
Також встановлено, що зменшення нарахованої суми податку у розмірі
2 774 787 грн. (рядок 13), відповідно до додатка ЗП до рядка 13 податкової декларації з податку на прибуток виникло за рахунок суми нарахованих авансових внесків у зв'язку із виплатою дивідендів, що відноситься на зменшення нарахованої суми податку у поточному звітному (податковому) періоді, у розмірі 691 439 грн. (рядок 13.5.1 додатку ЗП), та суми нарахованого авансового внеску з податку на прибуток відповідно до пункту 57.1 статті 57 глави 4 розділу ІІ та абзацу другого пункту 2 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України у розмірі 2 083 348 грн (рядок 13.7 додатку ЗП) (2 774 787=691 439 + 2 083 348).
В матеріалах справи наявні платіжні доручення, якими підтверджується перерахована до бюджету сума авансових внесків при виплаті дивідендів у 2013 році у розмірі 783 180 грн., що відображено в рядку 13.5 додатка ЗП до рядка 13 податкової декларації з податку на прибуток. Сплата щомісячних авансових внесків відповідно до п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України у розмірі 2 083 348 грн підтверджується платіжними дорученнями та копіями заяв, відповідно до яких часткова сплата авансових внесків з податку на прибуток відбулась за рахунок наявної переплати з податку на прибуток за 2012 рік. Наявність переплати з податку на прибуток за 2012 рік підтверджується долученими до матеріалів справи копією податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2012 рік та платіжними дорученнями .
Згідно акта № 2162-20 від 26.03.2014 звіряння розрахунків за період з 01.01.2014 по 26.03.2014 як за даними позивача, так і за даними відповідача позитивне сальдо (переплата) з авансових внесків з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, становить 2 083 348 грн.
Відповідно до підпункту 17.1.10 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.
Порядок повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань встановлений статтею 43 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787.
Пунктом 43.1 статті 43 Податкового кодексу України встановлено, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.
Відповідно до пункту 43.3 статті 43 Податкового кодексу України обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.
Положеннями пунктів 43.4, 43.5 статті 43 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку.
Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митих політику.
Порядком про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787 (далі - Порядок), визначено алгоритм дій державних органів та їх взаємовідносини в процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань.
Відповідно до пункту 3 Порядку повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється органами Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства) з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень (далі - рахунки за надходженнями), відкритих в органах Казначейства відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів.
Повернення платежів у національній валюті здійснюється на рахунки одержувачів коштів, відкриті в банках або органах Казначейства, вказані у поданні або заяві платника. Повернення платежів фізичним особам, які не мають рахунків у банках, може здійснюватися шляхом повернення у готівковій формі коштів за чеком органу Казначейства з відповідних рахунків, відкритих у банках на ім'я органу Казначейства, або з відповідних рахунків банку чи підприємства поштового зв'язку, вказаних у поданні або заяві платника (його довіреної особи).
Пунктом 4 Порядку визначено, що повернення помилково або надміру зарахованих до державного бюджету платежів в іноземній валюті здійснюється у валюті платежу з валютних рахунків Державної казначейської служби України (далі - Казначейство України), відкритих на ім'я Казначейства України в банках, або у гривневому еквіваленті іноземної валюти, розрахованому за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим Національним банком України на дату повернення коштів з бюджету, з відповідних рахунків за надходженнями, відкритих в органах Казначейства відповідно до законодавства, про що платник зазначає у своїй заяві.
Згідно з пунктом 5 Порядку подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України (далі - органи ДФС) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.
Таким чином, обов'язковими умовами для повернення сум грошового зобов'язання є: подання платником податків заяви про таке повернення протягом 1095 днів від дня виникнення надміру сплаченої суми, але за умови наявності надміру сплачених грошових зобов'язань та відсутності податкового боргу.
Суди попередніх інстанцій установили, що, незважаючи на підтверджені факти надмірної сплати позивачем податку на прибуток підприємств та подання позивачем у встановлений законом строк до контролюючого органу заяви про повернення надміру сплачених сум грошових зобов'язань, контролюючий орган не підготував у встановлений законом строк висновок про повернення відповідних сум з відповідного бюджету та не подав його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, чим допустив протиправну бездіяльність, внаслідок якої було порушено право позивача на отримання ним надміру сплачених до бюджету сум грошових зобов'язань.
Відтак, позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві щодо неповернення надміру сплачених сум грошових зобов'язань, що становлять становить 696 228 грн, підлягали задоволенню.
В частині відмови у задоволенні позовних вимог суд касаційної інстанції не переглядає судові рішення першої та апеляційної інстанції, оскільки такі в зазначеній частині фактично не оскаржуються.
Частиною 1 статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги.
Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та здійснивши системний аналіз долучених до справи доказів, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.12.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2017 у справі № 826/1485/16 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
В.П. Юрченко
І.А. Васильєва
С.С. Пасічник ,
Судді Верховного Суду