Іменем України
18 червня 2020 року
Київ
справа №802/515/17-а
адміністративне провадження №К/9901/40114/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Барлінек-Інвест» на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 07.06.2017 року (суддя Мультян М.Б.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29.08.2017 року (головуючий суддя Совгира Д.І., судді: Курко О.П., Біла Л.М.) у справі № 802/515/17-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Барлінек-Інвест» до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Барлінек-Інвест» (надалі позивач, Товариство) звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду із позовом до Офісу великих платників податків ДФС (надалі відповідач, податковий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, якими збільшено суму грошового зобов'язання за платежем мито на товари, що ввозяться на територію України та за платежем податок на додану вартість.
Вінницький окружний адміністративний суд постановою від 07.06.2017 року, яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29.08.2017 року, в задоволені позову відмовив.
Приймаючи рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем не подано належних та допустимих доказів, в розумінні ст. 70 КАС України, які б доводили протиправність винесених податкових повідомлень-рішень.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Товариство, зокрема, зазначає, що судами не взято до уваги пояснення та докази, долучені позивачем до справи, відхилено доводи, які не спростовано відповідачем.
Відзив на касаційну скаргу Товариства від відповідача на адресу Суду не надходив, що не перешкоджає касаційному перегляду судових рішень.
19.03.2018 року касаційна скарга передана на розгляд судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Юрченко В.П. в порядку пункту четвертого частини першої розділу 7 «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства у редакції Закону від 03.10.2017 № 2147.
Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведена документальна невиїзна перевірка у термін з 26 грудня 2016 року по 07 лютого 2017 року на предмет дотримання законодавства України з питань державної митної справи щодо класифікації згідно УКТЗЕД товарів «формальдегідний клей ProFect® 2521-Kaurit® 329, арт. РТ2521-КR-329» та однокомпонентний поліуританово-сілановий клей на базі модифікованих сіланових преполімерів та неорганічних наповнювачів, що поєднує властивості поліуретанових і сіланових клеїв, призначений для склеювання виробів з паркету: грунт-клей поліуретановий Barlinek LK STP.
За результатами перевірки складено акт № н2/17-28-10-14-09/ 0034004579 від 20 лютого 2017 року висновками якого встановлено:
- порушення Закону України №584-VII від 19 вересня 2013 року «Про митний тариф України» та ч. 1, п. 5 ч. 8 ст. 257 Митного кодексу України щодо невірної класифікації товарів та заниження ставки мита (замість ставки мита - 5% товарна підкатегорія 3909 30 00 00, застосована ставка 2% товарна підкатегорія 3506 91 00 00) у зв'язку з чим занижено податкове зобов'язання з ввізного мита на загальну суму 542 277, 35 грн.
- п. 187.8 ст. 187 п. 190.1 ст.190 Податкового кодексу України щодо заниження бази оподаткування податку на додану вартість на суму мита у зв'язку з чим було занижено податкове зобов'язання з ПДВ на суму 108 455,47 грн.
На підставі акта перевірки 15 березня 2017 року винесено:
- податкове повідомлення-рішення № 0001871409, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання в сумі 677 847 грн 69 коп. з них за податковими зобов'язаннями 542 277 грн 35 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 135 569 грн 34 коп.,
- податкове повідомлення-рішення № 0001881409, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із ввезених на територію України товарів в сумі 135 569 грн. 34 коп., з них за податковим зобов'язанням 108 455 грн 47 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями 27 113 грн 87 коп.
За приписами частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариством у 2015-2016 роках в зоні діяльності Вінницької митниці ДФС здійснено оформлення митних декларацій від 25.11.2015 року № 401090002/2015/25845; від 29.12.2015 року № 401090002/2015/28574; від 29.12.2015 року № 401090002/2015/28575; від 31.05.2016 року № 401090002/2016/12220; від 06.06.2016 року № 401090002/2016/12731; від 17.06.2016 року № 401090002/2016/13788; від 04.07.2016 року № 401090002/2016/15081; від 11.07.2016 року № 401090002/2016/15609; від 15.07.2016 року № 40090002/2016/16144; від 02.08.2016 року № 401090002/2016/17761; від 10.08.2016 року № 401090002/2016/18527; від 16.08.2016 року № 401090002/2016/19146; від 23.08.2016 року № 401090002/2016/19896.
Поставка здійснювалась відповідно до контракту № 001/PKI від 21 травня 2014 року укладеного з «BARLINEK ІNWЕSTYCJE Sp. Z.O.O».
За зазначеними вище митними деклараціями до митного оформлення заявлено товар формальдегідний клей ProFect 2521 - Kaurit 329, арт. РТ2521-KR-329 у вигляді в'язкуватої непрозорої рідини жовтуватого кольору з специфічним запахом, на водній основі, вміст формальдегіду - 0,2%. Хімічний склад: полімер формальдегідної смоли - 70%, вода - 30%. Застосовується в деревообробній промисловості для використання разом з відповідним затверджувачем в клейових сумішах по склеюванню листів фанери. Країна виробництва: DK. Виробник: РКІ Supply A/S. Торговельна марка: ProFect. та задекларовано до товарної категорії 3506910090.
Проте, поза увагою судів попередніх інстанцій залишилось, що перевірка проводилась щодо правильності класифікації товарів за 19 митними деклараціями. Всі ці декларації були надані для перевірки, про що свідчить частина 2 акта перевірки. Порушення в класифікації товару встановлено лише за 13 митними деклараціями. Ще 6 не описані в акті перевірки та судами не досліджено.
Судами попередніх інстанцій не встановлено, який товар та за яким кодом УКТ ЗЕД задекларовано у цих деклараціях.
Крім того, для підтвердження своєї позиції Товариство посилалось на лист Вінницької митниці ДФС від 06.03.2017 року, в якому митний орган вказує, що на підставі доповідній записці, митний орган прийшов до висновку, щодо вірного коду класифікації товару Товариства, та вказує, що зазначену інформацію необхідно врахувати під час подальших оформлень (том 1 арк. с. 36-37).
Доповідна записка, на яку посилається митний орган, датована 21.11.2014 року.
Судами попередніх інстанції не досліджено лист митного органу, не витребувана та не досліджена вказана доповідна записка.
Також, поза увагою судів як першої, так і апеляційної інстанції залишились письмові пояснення позивача (том 1 арк. с. 246а-247), в яких Товариство вказує, що на час перехідного періоду преференційні ставки мита для товарів з кодами 3506 91 00 90 та 3909 10 00 00 становлять 2%.
Крім того, судами попередніх інстанцій не досліджено обставини, при яких митним органом відібрані зразки для експертного дослідження, зокрема, чи відноситься товар, з якого взято зразок, до товару, який оформлювався за митними деклараціями, які досліджено в ході перевірки.
Суд першої інстанції не дослідив та не надав оцінку доводам та доказам Товариства, обмежившись цитуванням заперечення на позов, наданим податковим органом, а суд апеляційної інстанції вказану помилку не виправив.
За таких обставин, касаційний суд, розглядаючи касаційну скаргу Товариства, вважає висновки судів попередніх інстанцій щодо правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень передчасними, та такими, що зроблені без повного з'ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак такі судові рішення не є такими, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України.
Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до приписів статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинної на період розгляду судами попередніх інстанцій даної справи) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Не встановлення та ненадання правової оцінки обставинам, які мають суттєве значення у справі, свідчить про недотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при розгляді справи.
Як встановлено частиною 1 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України в чинній редакції, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Згідно з частиною 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України на суд покладається обов'язок вживати визначених законом заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
За правилами статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до частини четвертої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Верховний Суд вважає, що вище встановлені порушення, допущені судом як першої так і апеляційної інстанцій, відтак справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати всі фактичні обставини справи з перевіркою їх належними та допустимими доказами та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
Відповідно до частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже Суд приходить до висновку, що суди першої та апеляційної інстанції допустили порушення норм процесуального права, не встановили фактичні обставини, що мають значення для справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 345, 349, 350 , 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Барлінек-Інвест» задовольнити частково.
Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 07.06.2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29.08.2017 року у справі № 802/515/17-а скасувати.
Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
В.П. Юрченко
І.А. Васильєва
С.С. Пасічник ,
Судді Верховного Суду