Іменем України
18 червня 2020 року
Київ
справа №808/8967/15
адміністративне провадження №К/9901/61166/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шарапи В.М.,
суддів - Стеценка С.Г., Чиркіна С.М.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2018 року у складі судді Садового І.В. та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2018 року у складі колегії суддів: Чабаненко С.В. (головуючий), суддів: Чумак С.Ю., Юрко І.В. у справі за позовом ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича (далі - уповноважена особа Фонду), треті особи - Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" (далі - ПАТ «Дельта Банк»), Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
1. У грудні 2015 року позивач звернулася до суду з позовом у якому просила:
1.1 - визнати протиправним і скасувати рішення уповноваженої особи Фонду, оформлене наказом від 16 вересня 2015 року №813, у частині визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США №003-07532-040215 від 4 лютого 2015 року укладеного між ПАТ «Дельта Банк» та позивачем;
1.2 - зобов'язати відповідача включити позивача до переліку вкладників ПАТ «Дельта Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.
2. Запорізький окружний адміністративний суд рішенням від 27 лютого 2018 року, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2018 року, відмовив у задоволенні позову.
2.1 Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції виходив із того, що оскільки між банком і позивачем укладено договір банківського вкладу, умови якого передбачають платіж з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку, у період дії заборон і обмежень встановлених Національним банком України, це свідчить про нікчемність вказаного правочину з підстав, передбачених пунктом 7 частини третьої статті 38 Закону України від 23 лютого 2012 року №4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон №4452-VI). З огляду на це, суди дійшли висновку про те, що позивач не є вкладником, який набув право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів Фонду.
2.2 Крім того, суди зазначили, що 17 вересня 2015 року було повернуто кошти в сумі 6000 доларів США з рахунку позивача на рахунок ОСОБА_2 .
3. Судами попередніх інстанцій встановлено:
3.1 4 лютого 2015 року між ОСОБА_3 (Вкладник) та ПАТ "Дельта Банк" укладено Договір №003-07532-042015 банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" у доларах США, згідно з пунктом 1 якого Банк відкриває Вкладнику вкладний (депозитний) рахунок № НОМЕР_1 , сума вкладу - 6000 доларів США. Строк вкладу до 3 серпня 2015 року.
3.2 На виконання вказаного договору відповідно до платіжного доручення від 4 лютого 2015 року кошти в сумі 6000 доларів США надійшли на рахунок ОСОБА_3 шляхом перерахування їх ОСОБА_2
3.3 Постановою Правління Національного банку України від 2 березня 2015 року №150 ПАТ "Дельта Банк" віднесене до категорії неплатоспроможних.
3.4 Рішенням Виконавчої дирекції Фонду №51 від 2 березня 2015 року у ПАТ "Дельта Банк" запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Кадирова В.В.
3.5 Рішенням Виконавчої дирекції Фонду №71 від 8 квітня 2015 року тимчасову адміністрацію ПАТ "Дельта Банк" запроваджено на шість місяців з 3 березня 2015 року по 2 вересня 2015 року включно.
3.6 Рішенням Виконавчої дирекції Фонду №147 від 3 серпня 2015 року продовжено здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк" по 2 жовтня 2015 року (включно).
3.7 На підставі постанови Правління Національного банку України від 2 жовтня 2015 року №664 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", виконавчою дирекцією Фонду 2 жовтня 2015 року прийнято рішення №181 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Дельта Банк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку".
3.8 Згідно цього Рішення розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Дельта Банк", уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" призначено Кадирова В.В.
3.9 Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 3 серпня 2015 року №147 строки здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк" та повноваження уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. продовжено до 2 жовтня 2015 включно.
3.10 Постановою Національного банку України №664 від 2 жовтня 2015 року вирішено відкликати банківську ліцензію та ліквідувати ПАТ "Дельта Банк" та Рішенням виконавчої дирекції Фонду №181 від 2 жовтня 2015 року розпочата процедура ліквідації ПАТ "Дельта Банк" з 5 жовтня 2015 року по 4 жовтня 2017 року.
3.11 На виконання статті 38 Закону №4452-VI, комісією з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями АТ "Дельта Банк" було здійснено перевірку правочинів на предмет виявлення їх нікчемності та встановлено здійснення операцій з перерахування грошових коштів з поточних рахунків фізичних осіб на вкладні (депозитні) рахунки фізичних осіб, відкриті в банку, в період дії Постанови Національного банку України №692/БТ від 30 жовтня 2014 року "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії проблемних", у той час як банку було заборонено проведення будь-яких операцій за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом, крім договорів, укладених до набрання чинності вказаною постановою. У зв'язку з встановленими обставинами, комісія дійшла висновку про нікчемність укладеного між позивачем та ПАТ "Дельта Банк" Договору №003-07532-040215 банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" у доларах США.
3.12 Згідно витягу з Протоколу засідання Комісії з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями АТ "Дельта Банк", призначеної наказом уповноваженої особи Фонду №408 від 29 травня 2015 року Кадирова В.В. комісія дійшла до висновку, що умови Договорів банківських вкладів, укладені між Банком та фізичними особами після 16 січня 2015 року включно, за якими здійснювалося перерахування коштів на вкладні рахунки з рахунків фізичних осіб, що є одночасно кредиторами, а тому - такі Договори банківського вкладу визнано нікчемними з підстав, визначених пунктом 7 частини третьої статті 38 Закону №4452-VI. Також Комісія вирішила затвердити результати перевірки, якою виявлено правочини (договори) за вкладними операціями, що є нікчемними згідно пункту 7 частини третьої статті 38 Закону №4452-VI, у тому числі і договір банківського вкладу №003-07532-042015 від 4 лютого 2015 року, укладений між позивачем та АТ "Дельта Банк".
3.13 Наказом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Дельта Банк" Кадировим В. В. від 16 вересня 2015 року №813 визнано нікчемним договір банківського вкладу та вирішено застосувати наслідки нікчемності Договорів банківського вкладу (депозиту), що є нікчемними з підстав, визначених пунктом 7 частини третьої статті 38 Закону №4452-VI згідно переліку в Додатку №1, в якому міститься інформація про договір № 003-07532-042015 від 4 лютого 2015 року.
3.14 Листом ПАТ "Дельта Банк" від 23 вересня 2015 року №8821/2882 позивача було повідомлено про те, що за результатами проведеної перевірки встановлено, що договір банківського вкладу №003-07532-042015 від 4 лютого 2015 року є нікчемним відповідно до пункту 7 частини третьої статті 38 Закону №4452-VI.
3.15 Уважаючи бездіяльність відповідача з приводу невключення її до списку вкладників ПАТ «Дельта Банк», які мають право на відшкодування вкладів за рахунок Фонду, позивач звернулась до суду з адміністративним позовом.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
4. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 звернулася із касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.
4.1. На обґрунтування касаційної скарги скаржник вказує на безпідставність висновків судів попередніх інстанцій щодо нікчемності договору банківського вкладу, укладеного між ним та банком, а відтак порушення його права як вкладника на отримання гарантованої суми відшкодування.
5. Уповноважена особа Фонду подала відзив на касаційну скаргу, у якому зазначила, що рішення судів є законними, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
6. Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
7. Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом №4452-VI.
8. Частиною першою статті 3 Закону №4452-VI визначено, що Фонд є установою, яка виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
9. Згідно з положеннями частини першої статті 26 Закону №4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми, встановленої адміністративною радою Фонду на дату прийняття такого рішення незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень Фонд не відшкодовує кошти: передані банку в довірче управління; за вкладом у розмірі менше 10 гривень; за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред'явника.
10. Виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.
11. Згідно з положеннями статті 27 Закону №4452-VI уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
12. Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
13. Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.
14. Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
15. Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти висновку про те, що держава гарантує фізичним особам, які на момент прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, мали у такому банку вклад (від 10 грн), відшкодування суми коштів, розміщених на цьому вкладі, включаючи нараховані відсотки, за рахунок коштів Фонду у межах суми, встановленої адміністративною радою Фонду, яка не може бути меншою 200000 грн. Фактична виплата гарантованої суми відшкодування здійснюється Фондом відповідно до затверджених виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, сформованих на підставі переліку вкладників з визначенням суми відшкодування для кожного з них, що складаються уповноваженою особою Фонду.
16. Суд касаційної інстанції зауважує, що підставою для поширення на особу гарантій, передбачених Законом №4452-VI щодо відшкодування вкладу, є наявність у такої особи залишку коштів на банківському рахунку, що відкритий на її ім'я, тобто наявність вкладу та статусу вкладника у особи. При цьому положення чинного законодавства не пов'язують визначення статусу вкладника банку та виникнення у нього права на отримання гарантованої суми відшкодування вкладу із походженням на відповідному вкладному (депозитному, поточному) рахунку коштів.
17. Судами встановлено, що позивач уклала з банком договір банківського рахунку та на її відповідному банківському рахунку розміщено грошові кошти у розмірі, визначеному умовами договору, а тому в розумінні Закону №4452-VI позивач є вкладником.
18. При цьому укладення договору банківського рахунку та зарахування на них коштів відбулось до початку віднесення банку до категорії неплатоспроможних та запровадження тимчасової адміністрації 2 березня 2015 року
19. Викладене свідчить про те, що позивач підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону №4452-VI.
20. При цьому, уповноваженою особою Фонду не наведено правових підстав для невключення позивача до Переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до норм Закону.
21. Вказана правова позиція щодо застосування норм матеріального права у аналогічних правовідносинах викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі №802/351/16-а.
22. Згідно з положеннями статей 37, 38 Закону №4452-VI Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів шляхом здійснення перевірки вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою статті 38 цього Закону.
23. Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема, з підстав укладення банком правочинів (у тому числі договорів), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку (пункт 7 частини третьої статті 38 Закону №4452-VI).
24. Зі змісту даної норми вбачається, що пункт 7 частини третьої статті 38 Закону №4452-VI не може бути застосованим до договору, укладеного між позивачем та ПАТ «Дельта Банк», оскільки на підставі цього договору у позивача не виникло переваг (пільг) стосовно інших кредиторів банку, а також умови цього договору не передбачають обов'язків банку перерахувати кошти або передати майно позивачу.
25. Відтак, метою пункту 7 частини третьої статті 38 Закону №4452-VI є недопущення зменшення активів банку або якості (ліквідності) таких активів на шкоду інших кредиторів, а також захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.
26. Суд зазначає, що на позивача у цій справі поширюється конституційний принцип «для особи приватного права дозволено все, що не заборонено законом», який закріплений в частині першій статті 19 Конституції України та сформульований наступним чином: правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
27. Тоді, як застосовуючи частину третю статті 38 Закону №4452-VI,Фонд або його уповноважена особа зобов'язані дотримуватися положень частини другої статті 19 Конституції України відповідно до якої, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
28. Забезпечуючи виконання статті 38 Закону №4452-VI відповідач, фактично, позбавлений дискреційних повноважень, під якими слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Тобто, дискреційним є право суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною.
29. Відповідно до частин першої та третьої статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.
30. Отже, законодавство не передбачає обмежень для визнання особи вкладником банку у випадках перерахування коштів на її користь іншим клієнтом за договором банківського рахунку. При цьому і положення статті 2 Закону №4452-VI визначають, що вкладом вважаються кошти, які надійшли до банку як безпосередньо від вкладника, так і для нього. Вказане свідчить про помилковість висновків апеляційного суду, що залучення коштів на рахунок від іншої особи свідчить про відсутність підстав вважати останні вкладом.
31. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач не довів наявності правових підстав вважати спірний договір банківського вкладу, укладений між позивачем та ПАТ «Дельта Банк» нікчемним та, відповідно, застосовувати наслідки нікчемності до даних договорів, так само, як не доведено наявність інших правових підстав, визначених Законом №4452-VI, для невключення позивача до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів Фонду.
32. Посилання відповідача на той факт, що договір банківського вкладу позивача укладався у період дії постанови НБУ №692/БТ від 30 жовтня 2014 року "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії проблемних", колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії проблемного є банківською таємницею відповідно до статті 75 Закону №4452-VI, а отже, воно не могло бути відомо позивачу.
33. З урахуванням наведеного, колегія суддів уважає, що позивач є особою, яка набула право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду.
34. Разом із цим, суд касаційної інстанції враховує те, що відповідно до пункту 4 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 9 серпня 2012 року №14 перелік складається станом на день прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів, але не більше суми, встановленої адміністративною радою Фонду на день прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, незалежно від кількості вкладів в одному банку.
35. Колегія суддів зауважує, що рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №823 від 26 травня 2016 року внесено зміни до Положення №14. Пункт 5 розділу ІІ вказаного Положення викладено у новій редакції, зокрема, уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує та надає до Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку, зокрема, такі переліки: 1) перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, згідно з додатком 2 до цього Положення; 2) перелік рахунків вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 Закону, згідно з додатком 3 до цього Положення.
36. Також, цим пунктом передбачено, що протягом дії тимчасової адміністрації та ліквідації банку уповноважена особа Фонду може надавати зміни та доповнення до переліків. Схожі приписи містяться і в пункті 6 розділу ІІ вказаного Положення чинних станом на момент розгляду справи.
37. Отже, у разі наявності підстав для включення даних про рахунки вкладника, які раніше не були включені до переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладом, уповноважена особа має надати до Фонду відповідне доповнення до переліку.
38. З огляду на те, що станом на дату розгляду справи у суді касаційної інстанції відповідний перелік вкладників банку, які мають право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів Фонду, вже сформовано та подано на затвердження Фонду, належним способом захисту порушених прав позивача буде зобов'язання уповноваженої особи Фонду надати доповнення до переліку стосовно позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "Дельта Банк" за рахунок Фонду.
39. Щодо позову про визнання протиправним і скасування рішення уповноваженої особи Фонду, оформлене наказом від 16 вересня 2015 року №813, у частині визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США №003-07532-040215 від 4 лютого 2015 року укладеного між ПАТ «Дельта Банк» та позивачем, Суд зазначає таке.
40. Згідно з частинами першою, другою, десятою статті 38 Закону №4452-VI Фонд (уповноважена особа Фонду) зобов'язаний забезпечити збереження активів і документації банку, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
41. За результатами перевірки, здійсненої відповідно до статті 38 Закону №4452-VI, виявляються правочини, які є нікчемними на підставі закону. При виявленні таких правочинів Фонд, його уповноважена особа Фонду чи банк не наділені повноваженнями визнавати або встановлювати правочини нікчемними.
42. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу уповноваженої особи Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення на підставі закону (частина друга статті 215 Цивільного кодексу України та частина третя статті 38 Закону №4452-VI) незалежно від того, чи проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів ПАТ "БГ Банк" із затвердженням її результатів відповідною комісією. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ уповноваженої особи Фонду не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом, який прийнято уповноваженою особою, що здійснює повноваження органу управління банку.
43. Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі №819/353/16.
44. Оскільки наказ про нікчемність правочинів є внутрішнім документом банку, який приймається особою, що здійснює повноваження органу управління банку, він не створює жодних обов'язків для третіх осіб (у тому числі й вкладників банку), тому не може порушувати будь-які права таких осіб унаслідок прийняття цього наказу.
45. Відтак і права позивача в цій справі не можуть бути порушені внаслідок ухвалення внутрішнього документа банку, сфера застосування якого обмежується внутрішніми відносинами відповідного банку як юридичної особи.
46. Встановлена правова природа згаданого рішення унеможливлює здійснення судового розгляду щодо його оскарження, а тому позовні вимоги про визнання протиправним рішення уповноваженої особи Фонду щодо визнання нікчемним правочину за договором банківського рахунку, укладеного між ПАТ «Дельта банк» та позивачем, відтак не можуть бути розглянуті у судовому порядку (у тому числі в адміністративних, цивільних, господарських судах), а тому провадження у цій частині адміністративної справи підлягає закриттю.
47. Аналогічна правова позиція у подібних відносинах, висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі №802/351/16-а.
33. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
34. За змістом частин першої, третьої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
35. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, установлених статтею 238 КАС України, а саме якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
36. Ураховуючи вищевикладене, Верховний Суд вважає за необхідне скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2018 року і постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2018 року та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити частково.
37. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 2436, 00 грн (до суду першої інстанції в розмірі 487,20 грн, апеляційної інстанції - 1461,60 грн, касаційної інстанції - 487,20 грн, що підтверджується квитанціями від 26 листопада 2015 року, 16 травня та 23 жовтня 2018 року, відповідно).
38. Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
39. Частиною третьою статті 139 КАС України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
40. При цьому, оскільки відповідачем у цій справі є уповноважена особа, яка в силу приписів Закону №4452-VI є працівником Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку, то понесені витрати на сплату судового збору належить стягнути саме з Фонду як суб'єкта владних повноважень.
41. Відповідно до пункту 6 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України (далі - БК України) бюджетне асигнування - повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов'язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження.
42. Згідно із частиною першою статті 47 БК України відповідно до затвердженого розпису бюджету розпорядники бюджетних коштів одержують бюджетні асигнування, що є підставою для затвердження кошторисів.
43. Проте Фонд не зареєстровано в Єдиному реєстрі розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів, який формується відповідно до Порядку формування Єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 22 грудня 2011 року №1691 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12 січня 2012 року за №33/20346), тобто цей орган не отримує бюджетні асигнування.
44. Згідно з приписами пункту 6.8 глави 6 розділу V Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 5 липня 2012 року №2 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 вересня 2012 року за №1581/12/21893), оплата витрат, пов'язаних зі здійсненням ліквідації, здійснюється позачергово протягом усієї процедури ліквідації банку в межах кошторису витрат банку, затвердженого виконавчою дирекцією Фонду. До цих витрат, зокрема, належать витрати на сплату судового збору.
45. Аналогічна позиція викладена у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року (справа №826/9960/15).
46. Ураховуючи викладене, Колегія суддів дійшла висновку, що понесені позивачами документально підтверджені витрати на сплату судового збору підлягають відшкодуванню Фондом за рахунок ПАТ «Дельта Банк».
Керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року №460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», статтями 139, 341, 345, 349, 351, 354, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд -
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2018 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2018 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити частково.
Зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб доповнення до переліку рахунків щодо ОСОБА_1 , за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладом в публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк", за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, про що повідомити ОСОБА_1 ".
Провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправним і скасування рішення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", оформлене наказом від 16 вересня 2015 року №813, у частині визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США №003-07532-040215 від 4 лютого 2015 року укладеного між публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та ОСОБА_1 закрити.
Стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17, код ЄДРПОУ 21708016) на користь ОСОБА_1 витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в сумі 1705,20 грн (одна тисяча сімсот п'ять гривень) 20 коп.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В.М. Шарапа
Судді: С.Г. Стеценко
С.М. Чиркін