18 червня 2020 року
Київ
справа №822/3620/17
адміністративне провадження №К/9901/63930/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бучик А.Ю.,
суддів: Мороз Л.Л., Рибачука А.І.,
розглянувши питання передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи за касаційною скаргою Державної служби геології та надр України на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 31 травня 2018 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2018 року у справі №822/3620/17 за позовом Державної служби геології та надр України до Товариства з обмеженою відповідальністю «НВКП ЕКОРЕСУРС» про анулювання спеціального дозволу від 1 листопада 2004 року №3489,
Державна служба геології та надр України звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «НВКП ЕКОРЕСУРС», в якому просила припинити право користування надрами шляхом анулювання спеціального дозволу на користування надрами від 2 листопада 2004 року №3489.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 31 травня 2018 року, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2018 року, у задоволенні позову відмовлено.
З ухваленими судовими рішеннями не погодився позивач, звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої й апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку про необхідність передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з огляду на таке.
Суди встановили, що на підставі рішення №3 десятої сесії сільської ради ХХІІІ - скликання від 19.05.2000 надано ВАТ "Геотехнічний інститут" м.Львів в довгострокову оренду 7,4 га землі несільськогосподарського призначення із земель запасу в урочищі "Яковець" терміном на 20 років для розробки кар'єру глауконітовського піску.
Відповідачем 18.01.2002 засновано ВАТ "Геотехнічний інститут" та надано спеціальний дозвіл на користування надрами № 3489 від 02.11.2004. Як додаток до спеціального дозволу укладено угоду про умови користування надрами №3489 від 02.10.2015.
При цьому, відповідачу видано документи, що засвідчують право на користування надрами, а саме: акти про надання гірничого відводу №1166 від 17.01.2006 та №3125 від 10.08.2016.
Наказом від 21.06.2016 №193 "Про затвердження плану проведення перевірок надрокористувачів у ІІІ кварталі 2016 року", затверджено план проведення перевірок надрокористувачів у ІІІ кварталі 2016 року.
Згідно з наказом від 23.06.2016 №194 "Про проведення планових перевірок надрокористувачів у ІІІ кварталі 2016 року" наказано провести планові перевірки надрокористувачів, зазначених у Переліку надрокористувачів, щодо яких буде здійснюватись державний геологічний контроль у ІІІ кварталі 2016 року згідно з предметом перевірки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.12.2011 №1294.
Відповідно до додатку до наказу від 23.06.2016 №194, витягу з Переліку надрокористувачів, щодо яких буде здійснюватися державний геологічний контроль у ІІІ кварталі 2016 року, встановлено, що відносно відповідача буде здійснюватися перевірка дотримання вимог законодавства у сфері видобування корисних копалин.
На підставі вищезазначених наказів та повідомлення про проведення планової перевірки б/н та направлення від 09.09.2016 №1087-14/06 Центральний міжрегіональний відділ Департаменту державного геологічного контролю Державної служби геології та надр України провів перевірку відповідача.
За наслідками проведеної перевірки складений акт №06-02/24/2016-51/п (188) від 16.09.2016 у якому позивач вказує на допущення відповідачем ряду порушень, а саме:
1) відсутні документи, що посвідчують право на земельну ділянку для потреб, пов'язаних з користуванням надрами, чим порушено вимоги п.3 програми робіт "Підготовка матеріалів на отримання земельної ділянки для потреб, пов'язаних з користуванням надрами в установленому порядку" та відповідно п. 5.3 Угоди про умови користування надрами: "проводити та фінансувати роботи у терміни та в межах, зазначених у Програмі робіт";
2) надра, надані у користування, не використовуються за призначенням, а саме видобування корисної копалини не проводиться, чим порушено вимоги п. 4 програми робіт: "Проводження видобування 2 тис. т. на рік" (з 2 кв. 2016 р.) та п. 5.3 Угоди про умови користування надрами : "використовувати надра відповідно до цілей, для яких їх було надано", також не виконується мета спеціального дозволу на користування надрами: Видобування глауконіт-кварцових пісків, придатних для виготовлення глауконітоліту у відповідності до вимог ТУ У 02497915,001-2001 "Глауконіт природний і модифікований. Технічні умови";
3) не подається до Держгеонадр України інформація щодо виконання Програми робіт за формою згідно з законодавством;
4) не проведено Повторну державну експертизу та оцінку запасів Адамівського-2 родовища (ДКЗ України, протокол від 22.07.2004 № 867);
5) проект розробки родовища корисних копалин не погоджений в установленому порядку, а саме відсутній висновок державної екологічної експертизи;
6) відсутній Акт про передачу розвіданого родовища для промислового освоєння.
На підставі акту перевірки 16.09.2016 Центральний міжрегіональний відділ Департаменту державного геологічного контролю Державної служби геології та надр України склав припис №1129-14/06, яким зобов'язав відповідача в термін до 17.10.2016 усунути порушення вимог законодавства у сфері надрокористування та надати до Центрального міжрегіонального відділу Департаменту державного геологічного контролю Держгеонадр України матеріали, які підтверджують факт усунення порушень.
Центральний міжрегіональний відділ направив на адресу Держгеонадр України Подання №1405-14/06 на зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами № 3489 від 02.11.2004, вказавши, що ТОВ "НВКП Екоресурс" на виконання припису №1129-14/06 від 16.09.2016 станом на 04.11.2016 надіслало листи з поясненнями та матеріалами про усунення порушень зазначених у приписі від 16.09.2016, при цьому після опрацювання яких частина порушень, а саме п.1-5 зазначених у приписі, залишаються не усунутими.
Наказом № 429 від 16.11.2016 Державна служба геології та надр України зупинила дію спеціального дозволу на користування надрами №-3489 від 02.11.2004 та надала відповідачу 30 календарних днів для усунення порушень. Про вказаний наказ відповідач повідомлений листом Державної служби геології та надр України №22914/13/14-16 від 09.12.2016.
Наказами від 11.01.2017 № 6 та № 227 від 17.05.2017 позивач надав надрокористувачу 30 календарних днів для проведення експертизи, а також продовжив термін для усунення порушень шляхом надання 30 календарних днів від 13.05.2017.
Про вказані вище накази відповідач повідомлений листами, що підтверджується рекомендованими повідомленнями, які містяться в матеріалах справи.
При цьому, Центральним міжрегіональним відділом надано директору Департаменту державного геологічного контролю інформацію для врахування на засіданні Комісії з питань надрокористування, вказавши, що станом на 31.07.2017 відповідачем не надано матеріалів, які підтверджують факт усунення порушень, зазначених у приписі.
Державна служба геології та надр України звернулась 14.09.2017 до відповідача з проханням надати у 15-денний строк, з моменту отримання листа, власну позицію (згоду/не згоду) на припинення права користування надрами згідно спеціального дозволу № 3489 від 02 11.2004.
Враховуючи, що ТОВ "НВКП ЕКОРЕСУРС" порушило законодавство в сфері надрокористування та не усунуло порушення, на думку позивача були наявні підстави для анулювання спеціального дозволу на користування надрами № 3489 від 02.11.2004 згідно статті 26 Кодексу України про надра та пункту 23 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 року № 615, в зв'язку із чим позивач змушений звернутись до суду.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, виходив з того, що відповідач вчинив усі необхідні дії на усунення відповідних порушень та повне усунення порушення передбаченого п.5 припису, буде здійснено в результаті отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
В касаційні скарзі позивач вказує, що відповідач порушив законодавство в сфері надрокористування та не усунув порушення, наявні підстави для анулювання спеціального дозволу на користування надрами № 3489 від 02.11.2004 згідно статті 26 Кодексу України про надра та пункту 23 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 № 615. Позивачем наголошено на тому, що надрокористувач, після закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки, лише через два роки подав заяву на отримання дозволу для розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що свідчить про неналежне виконання своїх обов'язків щодо дотримання вимог законодавства у сфері надрокористування.
Суд вважає, що справа №822/3620/17 містить виключну правову проблему і її вирішення необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, а тому справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Згідно з положеннями статей 37 та 45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Велика Палата Верховного Суду як постійно діючий колегіальний орган Верховного Суду забезпечує, зокрема, у визначених законом випадках здійснення перегляду судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.
Положеннями частини п'ятої статті 346 КАС України встановлено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Відповідно до частини першої та четвертої статті 347 КАС України питання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи; про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідний касаційний суд постановляє ухвалу із обґрунтуванням того, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Великою Палатою Верховного Суду вже сформована певна практика стосовно відповідного обґрунтування та прийнятності справ, які володіють ознаками тих, у межах яких є необхідність відповідно до частини п'ятої статті 346 КАС України вирішити виключну правову проблему і це необхідно для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Аналіз, зокрема, постанови від 04 липня 2018 року у справі № 826/1476/15, ухвал від 19 лютого 2018 року у справі № 826/1476/15, від 07 червня 2018 року у справі №826/13768/16 та від 12 липня 2018 року у справі №810/1224/17 дозволяє зробити висновок, що згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду для віднесення справи до тієї, що містить виключну правову проблему, така справа, щонайменше, повинна володіти декількома з таких ознак:
1. справа не може бути вирішена відповідним касаційним судом в межах оцінки правильності застосування судами нижчих інстанцій норм матеріального права чи дотримання норм процесуального права,
2. встановлена необхідність відступити від викладеного в постанові Верховного Суду України правового висновку, який унеможливлює ефективний судовий захист;
3. існують кількісні критерії, що свідчать про наявність виключної правової проблеми, а саме, значний перелік подібних справ (зокрема, між тими ж сторонами або з однакового предмету спору), які перебувають на розгляді в судах;
4. існують якісні критерії наявності виключної правової проблеми, зокрема,
4.1. відсутня усталена судова практика у застосуванні однієї і тієї ж норми права, в тому числі, наявність правових висновків суду касаційної інстанції, які прямо суперечать один одному;
4.2. невизначеність законодавчого регулювання правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема, в тому числі, необхідність застосування аналогії закону чи права;
4.3. встановлення глибоких та довгострокових розходжень у судовій практиці у справах з аналогічними підставами позову та подібними позовними вимогами, а також наявність обґрунтованих припущень, що аналогічні проблеми неминуче виникатимуть у майбутньому.
Стосовно справи, що розглядається слід зазначити наступне.
Ця справа не може бути вирішена відповідним касаційним судом в межах оцінки правильності застосування судами нижчих інстанцій норм матеріального права чи дотримання норм процесуального права.
Так, у вересні 2019 року відповідач подав до суду касаційної інстанції письмові пояснення, в яких вказав, що позивач після завершення розгляду справи №822/3620/17 в судах першої й апеляційної інстанції та після відкриття касаційного провадження наказом від 22 липня 2019 року № 232 вже поновив відповідачу спеціальний дозвіл на користування надрами на строк до 2 листопада 2034 року, про анулювання якого звертався з позовом у цій справі. На думку відповідача, зазначена обставина свідчить про відсутність спору між сторонами як такого та визнання позивачем відсутності порушень вимог законодавства, щодо яких дозвільний орган видав припис про їх усунення.
У постанові від 1 квітня 2020 року у справі №800/396/17 Велика Палата Верховного Суду взяла до уваги повну згоду відповідача із оскарженим рішенням суду, яка полягала у добровільному виконанні цього рішення. Вказане стало однією з підстав для залишення оскарженого рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15 серпня 2019 року про часткове задоволення позову без змін.
Отже згідно з висловленим у вказаній справі висновком поведінка сторони у справі, зокрема вчинення нею дій з виконання оскарженого рішення суду, може мати значення для вирішення заявлених позовних вимог.
У справі №822/3620/17 після того, як її вирішили суди першої й апеляційної інстанцій, та після звернення з касаційною скаргою на рішення цих судів позивач поновив відповідачу строк дії спеціального дозволу на користування надрами.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження, якщо сторони досягай примирення.
За встановленого процесуальним законом порядку право на примирення може бути реалізоване не лише шляхом звернення сторін зі спільною заявою, але й у спосіб подання однією стороною у справі відповідної заяви та наявності письмової згоди іншої сторони з умовами примирення (частина третя статті 190 КАС України).
Примирення сторін є різновидом дій, спрямованих на встановлення, зміну чи припинення прав і обов'язків.
У цивільних правовідносинах правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Колегія суддів вважає, що аналогічно факт примирення сторін в адміністративній справі можуть підтверджувати не тільки подання заяв щодо примирення, але й вчинення інших дій, які можна розглядати як подання стороною заяви про примирення та її прийняття іншою стороною.
У матеріалах справи є заява відповідача від 2 вересня 2019 року, в якій він обґрунтував відсутність спору між сторонами з огляду на поновлення позивачем відповідачу строку дії спеціального дозволу на користування надрами. Крім того, відповідач направив до суду копію наказу позивача від 22 липня 2019 року №232 про поновлення, зупинення дії, анулювання спеціальних дозволів на користування надрами, встановлення термінів на усунення порушень та внесення змін до наказів. Отже, наказ позивача від 22 липня 2019 року №232 та відповідна заява відповідача можуть свідчити про згоду двох сторін спору на примирення, а відтак - про наявність підстави для постановлення відповідної ухвали із закриттям провадження у справі (частина п'ята статті 190 КАС України).
Колегія суддів вважає, що з урахуванням закріпленого у статті 3 Конституції України принципу відповідальності суб'єкта владних повноважень за його діяльність у такій ситуації внаслідок вчинення суб'єктом владних повноважень на користь відповідача дій, що є несумісними із заявленими ним позовними вимогами, провадження у справі необхідно закривати згідно з пунктом 3 частини першої статті 238 КАС України.
Відсутність судової практики із зазначеного питання щодо застосування статті 190 КАС України, яке може поставати не лише у відносинах з користування надрами, зумовлює необхідність передання справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду задля вирішення цієї виключної правової проблеми, забезпечення розвитку права і формування єдиної правозастосовчої практики з вказаних у цій ухвалі питань.
Однакове застосування закону забезпечуватиме реалізацію верховенства права, рівність перед законом та правову визначеність у державі. Єдність у практиці застосування норм матеріального та процесуального права поліпшуватиме громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також сприятиме утвердженню довіри до судової влади в цілому.
Відповідно до частини п'ятої статті 346 КАС України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему, і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Керуючись частиною п'ятою статті 346, частинами першою та четвертою статті 347 КАС України,
Справу № 822/3620/17 за позовом Державної служби геології та надр України до Товариства з обмеженою відповідальністю «НВКП ЕКОРЕСУРС» про анулювання спеціального дозволу від 1 листопада 2004 року №3489 передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду,
Ухвала набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий А. Ю. Бучик
Судді: Л. Л. Мороз
А. І. Рибачук