Іменем України
18 червня 2020 року
Київ
справа №488/2621/16-а
адміністративне провадження №К/9901/30618/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бучик А.Ю.,
суддів: Мороз Л.Л., Рибачука А.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Інгульського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області на постанову Корабельного районного суду м. Миколаєва від 19.05.2017 (у складі головуючого судді Селіщевої Л.І.) та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2017 (в складі колегії суддів: судді доповідача - Турецької І.О., суддів: Стас Л.В., Косцової І.П.) у справі №488/2621/16-а за позовом ОСОБА_1 до Інгульського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії, -
В липні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Інгульського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області (далі - Інгульське ОУПФУ, відповідач), в якому просила:
- визнати протиправними дії відповідача щодо утримання з її пенсії надміру виплачених сум та скасувати прийняте, з цього приводу рішення від 02.03.2016 №10/2;
- зобов'язати Інгульське ОУПФУ повернути безпідставно утримані кошти, що були стягнуті на підставі рішення від 02.03.2016 № 10/2.
Позов обґрунтовувала тим, що за рішенням відповідача їй був встановлений розмір пенсії та проводились виплати. Будь - яких недобросовісних дій з її боку, направлених на встановлення розміру пенсії в більшому розмірі не було.
Постановою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 19 травня 2017 року позов задоволено.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2017 року постанову Корабельного районного суду м. Миколаєва від 19 травня 2017 року змінено та викладено її резолютивну частину в новій редакції. Позов ОСОБА_1 до Інгульського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Миколаєві Миколаївської області про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобовязання вчинити дії задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення відповідача від 02.03.2016 №10/2 про утримання надміру виплачених сум пенсій.
Зобов'язано Інгульське ОУПФУ повернути позивачці кошти, які були утримані з неї на підставі рішення від 02.03.2016 № 10/2.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Інгульського ОУПФУ на користь позивачки судові витрати в сумі 551,20 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Касаційна скарга фактично обґрунтована тими обставинами, які стали підставою для винесення рішення від 02.03.2016 №10/2 про утримання надміру виплачених сум пенсій. Так, відповідач зазначає, що переплата пенсії позивачки сталася внаслідок рахункової помилки, оскільки програмним забезпеченням при перерахунку пенсії позивачки з 01.01.2010 для обчислення заробітку було застосовано курс російського рубля до української гривні станом на 24.12.2009 (дату подання заяви про перерахунок), а не на дату первинного призначення пенсії - 01.01.2008. Вказане порушення виявлено при перевірці пенсійної справи позивачки у лютому 2016 року. А тому позивачки зобов'язана повернути надміру сплачену суму пенсії.
Крім того, вказує на неправомірне стягнення з нього судового збору на користь позивачки, оскільки Пенсійний фонд та його органи звільнені від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
Позивачка у запереченні на касаційну скаргу просила залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін.
Справу передано до Верховного Суду.
У зв'язку із відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, ця справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судами встановлено, що позивачка з 01.01.2008 перебуває на обліку у відповідача як одержувач пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Тимчасової Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, в галузі пенсійного забезпечення від 15 січня 1993 року (далі - Угода).
24 грудня 2009 року, після досягнення 55-річного віку, позивачка звернулася до відповідача із заявою про перерахунок пенсії з більшого стажу та заробітку, відповідно до ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Для цього надала довідки про заробітну плату від 25.11.2008 року №1-11-1 та від 27.01.2009 року № 1-11-1, видані ВАТ «МРСК Северо-Запада» «Коленерго» за період з квітня 1992 року по листопад 2002 року, в яких розмір її заробітку вказаний у російських рублях.
На підставі відповідних документів, згідно розпорядження відповідача від 05.01.2010 позивачці здійснено перерахунок пенсії, після перерахунку розмір пенсії складав 1275,85 грн.
У результаті проведеної відповідачем в грудні 2015 року перевірки пенсійної справи позивача, виявлено порушення порядку обчислення її заробітної плати, з якої проводився перерахунок пенсії та прийнято рішення від 02.03.2016 № 10/2 про утримання з пенсії позивачки переплати в сумі - 23293,82 грн. Вказане рішення обґрунтоване тим, що переплата пенсії відбулася внаслідок рахункової помилки.
На звернення позивача, Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області листом від 21.06.2016 за № 42-К-15/ОП повідомило її, що при обчисленні заробітку для перерахунку пенсії, працівником Пенсійного фонду був застосований курс російського рубля до української гривні станом на 24.12.2009, хоча мав бути застосований курс, що діяв на дату первинного призначення пенсії, тобто курс на 01.01.2008.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що переплата пенсії виникла не з вини позивачки, а внаслідок помилкового застосування працівниками відповідача пенсійного законодавства, що не може вважатися рахунковою помилкою.
Змінюючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вказав на необхідність виходу за межі позовних вимог та визнання протиправним і скасування рішення про утримання надміру виплачених сум пенсій, а також вирішення питання про розподіл судових витрат.
Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
Механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання органами Пенсійного фонду України сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, визначає Порядок відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 21 березня 2003 року №6-4.
Згідно з пунктом 3 цього Порядку повернення коштів проводиться відповідно до статті 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у випадках виявлення подання громадянами недостовірних відомостей про заробітну плату чи інший дохід, стаж роботи, несвоєчасного подання відомостей про зміну у складі сім'ї, тощо.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що зайво сплачені суми пенсії можуть бути утримані відповідачем за умови зловживань з боку пенсіонера, зокрема, в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, або подання страхувальником недостовірних даних.
Вказаний перелік підстав для утримання надміру виплачених сум пенсії є вичерпним.
Згідно зі статтею 1215 Цивільного кодексу України не підлягає поверненню безпідставно набуті:
1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача;
2) інше майно, якщо це встановлено законом.
Отже, закон встановлює два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата вказаних платежів є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, у разі недобросовісності з боку набувача.
Тобто, виходячи з викладених норм, безпідставно набуте майно не підлягає поверненню за відсутності рахунком помилки при виплаті коштів, а також добросовісності з боку набувача.
Правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, отже, зазначене у статті 1215 Цивільного кодексу України майно підлягає поверненню у разі наявності цих фактів.
Така правова позиція викладена Верховним Судом України в постановах від 02 липня 2014 року у справі 6-91цс14 та від 22 січня 2014 року у справі 6-151цс13.
Як встановлено судами, при перерахунку пенсії позивачки з 01.01.2010 програмне забезпечення для обчислення заробітку застосувало курс російського рубля до української гривні станом на 24.12.2009 (дату подання заяви про перерахунок), а не на дату первинного призначення пенсії - 01.01.2008. Вказану помилку відповідач вважає рахунковою помилкою, внаслідок чого виникла переплата пенсії.
Проте, колегія суддів не погоджується вказаними доводами з огляду на таке.
В українському законодавстві відсутнє визначення поняття «рахункова помилка». Однак, в постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз'яснено, що лічильна (рахункова) помилка - це помилка, яка була допущена під час проведення арифметичних підрахунків. До лічильних помилок, наприклад, належать неправильності в обчисленнях, дворазове нарахування заробітної плати за один і той самий період.
Допущена позивачем помилка не може бути віднесена до рахункової помилки (тобто пов'язаної із арифметичними обчисленнями та підрахунками), оскільки помилка має програмний характер і допущена під час автоматичного перерахунку пенсій. А невнесення відповідачем відповідних змін до програмного забезпечення та допущення помилок при формуванні даних перерахунку не можна вважати рахунковою помилкою, тим більше, що помилка при нарахуванні пенсії була неодноразовою, а повторювалася на протязі декількох років.
Отже, за відсутності рахункової помилки та зловживань з боку пенсіонера, стягнення надміру виплачених сум пенсії не допускається.
За таких обставин, суди дійшли обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Щодо стягнення з відповідача на користь позивачки суми судових витрат, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України (у редакції, чинній до 15.12.2017) якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з п. 18 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» (в редакції Закону від 06.12.2016р. №1774) від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема, Пенсійний фонд України та його органи.
Проте, звільнення від сплати судового збору органів Пенсійного фонду України, зокрема, як відповідача у справі, не звільняє його від обов'язку відшкодувати судові витрати у разі, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 12.06.2018р. у справі №750/108/17, від 13.06.2018р. у справі №520/1841/17 та від 19.12.2018р. у справі №748/2378/16-а.
Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що документально підтверджені судові витрати позивачки, яка не є суб'єктом владних повноважень, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - відповідача.
Оцінюючи наведені сторонами аргументи, Суд виходить з такого, що всі аргументи скаржника, наведені в касаційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанцій, та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не зазначено.
Відповідно до статті 350 КАС України (в редакції до набрання чинності змінами, внесеними Законом України від 15.01.2020 № 460-IX) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Касаційну скаргу Інгульського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області залишити без задоволення.
Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2017 року та змінену постанову Корабельного районного суду м. Миколаєва від 19 травня 2017 року у справі №488/2621/16-а залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
Головуючий А. Ю. Бучик
Судді: Л. Л. Мороз
А. І. Рибачук