Іменем України
17 червня 2020 року
Київ
справа №344/3310/16-а
адміністративне провадження №К/9901/34005/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого Тацій Л.В.,
суддів: Рибачука А.І., Стрелець Т.Г., -
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 23 жовтня 2016 року (прийняту судом у складі судді Бородовського С.О.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року (постановлену судом у складі: головуючого судді Улицького В.З., суддів: Гулида Р.М., Кузьмича С.М.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську (далі - управління ПФУ) про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому з урахуванням уточнення позовних вимог просив:
- визнати дії відповідача з розрахунку пенсії по інвалідності першої групи по шифру 415 неправомірними з 19.03.2008 по 07.06.2011;
- визнати дії відповідача з розрахунку пенсії на загальних підставах по шифру 150 згідно зі статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» неправомірними з 08.06.2011, при нарахуванні пенсії взяти заробіток позивача з персоніфікованого обліку за 2 останні роки, перед інвалідністю;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії відповідно до статей 49, 51, 55, частини другої статті 56, статей 67, 70, 71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», пункту «б» статті 13, статей 15, 23, 25, 29, 33, 87, 94 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з компенсацією втрати частини пенсії, що утворилась;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача відповідно до вимог статей 49, 51, 55, ч. 2 ст. 56, 67, 70, 71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та пункту «б» статті 13, статей 15, 23, 25, 29, 33, 87, 94 Закону України «Про пенсійне забезпечення», починаючи з 08.06.2011.
На обґрунтування позову зазначив, що відповідач призначив йому пенсію за шифром 415 і цим позбавив позивача права на пенсію по списку № 2, доказів участі в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС немає і не надавав відповідачу, має посвідчення особи, евакуйованої із зони відчуження. У довідках МСЕК зазначено інформацію про те, що причиною його інвалідності є загальне захворювання. Дізнався про порушення свого права 22.05.2016 року з інтернету, коли побачив зміст шифру 415. Заробіток взято за 2007 рік. 16.09.2014 постановлено ухвалу суду в спорі між сторонами щодо призначення пенсії.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області постановою від 23 жовтня 2016 року у задоволенні позову відмовив.
Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 20 грудня 2016 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, зазначив, що постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2014 постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 24.02.2012 по справі № 2а-3859/11 скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково. Позовні вимоги в частині нарахування та виплати додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 22.05.2008 до 01.06.2010 залишено без розгляду. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області провести перерахунок та виплату на користь ОСОБА_1 додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до положень статті 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з 07.01.2011 по 22.07.2011 із врахуванням статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та виплачених сум. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області провести перерахунок та виплату пенсії на користь ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" зі збільшенням пенсії на 1 % заробітку за кожний рік роботи понад стаж 20 років, але не вище 75 % заробітку, починаючи з 08.06.2011.
Згідно зі статтею 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Тому наявні підстави для відмови у задоволенні позову.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
13 січня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
У скарзі, зокрема, посилається на те, що єдиним обґрунтуванням в оскаржуваних судових рішеннях є посилання на вимоги статті 72 КАС України та судове рішення, постановлене в іншій справі, проте вимоги, заявлені у даному позові, підстави його пред'явлення, обставини, на які в ньому є посилання, не були предметом розгляду у справі № 0907/2-а-3859/11 (в апеляційному суді № 9104/154602/12) у якій було винесено постанову Львівським апеляційний адміністративним судом від 16.09.2014.
У цій справі підставою звернення стали обставини, які остаточно були доведені тільки відповіддю Пенсійного фонду України від 17.11.2016 № 382/Г-15, відповіді управління ПФУ від 30.11.2015 та 21.04.2016, які, на думку позивача, підтвердили неправомірність дій відповідача, та отримані ним лише у кінці 2015 року та у кінці квітня 2016 року.
Отже, суди першої та апеляційної інстанцій допустили порушення норм процесуального права, оскільки неправильно встановили обставини справи.
Зазначає, що згідно з частиною другою статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» 08.06.2011 пенсія за віком йому мала бути призначена за спеціальним законом - Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Законом України «Про пенсійне забезпечення», проте була призначена за Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Вважає, що стаж йому розраховано як при призначенні пенсії по інвалідності.
Разом із тим, суди не з'ясували належним чином позовні вимоги та дійшли помилкового висновку про те, що вони є аналогічними, що були предметом розгляду у справі № 0907/2-а-3859/11 (в апеляційному суді № 9104/154602/12).
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 16 січня 2017 року відкрив касаційне провадження.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VІІІ). З цієї дати набула чинності нова редакція Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
Згідно з підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень КАС касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
На виконання вимог підпункту 7 пункту 1 Перехідних положень справа була передана до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 березня 2018 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Анцупова Т.О., судді: Кравчук В.М., Стародуб О.П.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 червня 2019 року на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 11 червня 2019 року № 680/0/78-19 визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя Тацій Л.В., судді: Рибачук А.І., Стрелець Т.Г., справу передано головуючому судді.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у межах доводів касаційної скарги перевірив постановлені у цій справі судові рішення, обговорив доводи касаційної скарги і дійшов висновку про таке.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України, у редакції, чинній до 08.02.2020) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Аналогічні норми права містилися і у статті 159 КАС України, у редакції, чинній на час постановлення оскаржуваних судових рішень.
Проте зазначеним вимогам процесуального закону постанова Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 23 жовтня 2016 року та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року не відповідають, а доводи касаційної скарги є частково обґрунтованими з огляду на таке.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив із того, що постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2014, якою скасовано постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 24.02.2012 по справі № 2а-3859/11, прийнято нову постанову про часткове задоволення позову. Позовні вимоги в частині нарахування та виплати додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 22.05.2008 до 01.06.2010 залишено без розгляду. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області провести перерахунок та виплату на користь ОСОБА_1 додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до положень статті 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з 07.01.2011 по 22.07.2011 із врахуванням статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та виплачених сум. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області провести перерахунок та виплату пенсії на користь ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" зі збільшенням пенсії на 1 % заробітку за кожний рік роботи понад стаж 20 років, але не вище 75 % заробітку, починаючи з 08.06.2011.
Згідно зі статтею 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Тому наявні підстави для відмови у задоволенні позову.
Отже, фактично суди дійшли висновку про те, що позовні вимоги у справі, що розглядається, є тотожними до позовних вимог, які були предметом розгляду у справі № 0907/2-а-3859/11 (в апеляційному суді № 9104/154602/12).
Проте, як видно з копій судових рішень у справі № 0907/2-а-3859/11 (в апеляційному суді № 9104/154602/12), ОСОБА_1 звернувся із позовом, у якому просив здійснити нарахування та виплату додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, починаючи з 22 травня 2008 року, та зобов'язати здійснити перерахунок та виплату пенсії відповідно до статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із збільшенням пенсії на 1 % заробітку за кожний рік роботи понад стаж 20 років, починаючи з 08.06.2011.
У справі ж, що розглядається, спір виник, щодо розрахунку (обчислення) пенсії, призначеної позивачу з 08.06.2011 відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки позивач вважає, що управління ПФУ мало розраховувати пенсію з урахуванням вимог Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки він має пільговий стаж роботи за списком № 2.
При цьому, у справі № 0907/2-а-3859/11 (в апеляційному суді № 9104/154602/12), на судове рішення в якій здійснено посилання в порядку статті 72 КАС України (у редакції, чинній до 15.12.2020), зазначене питання не досліджувалося. Понад те, правовідносини, що виникли у справі, що розглядається, залишаються спірними і після набрання законної сили цим судовим рішенням, отже, порушення, на яке вказує позивач у своєму позові, триває і досі.
Однак, суди першої та апеляційної інстанцій належним чином не встановили характер спірних правовідносин, при цьому, пославшись на судове рішення в порядку статті 72 КАС України (у редакції, чинній до 15.12.2020), не зазначили, які саме обставини встановлені у цьому рішенні, стали підставою для відмови у задоволенні позову.
Фактичні ж обставини, з приводу яких виникли спірні правовідносини у цій справі, судами не досліджені та їм не надана оцінка.
З огляду на викладене, оскаржувані судові рішення не є такими, що ухвалені на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Слід також зазначити, що для встановлення конкретних ознак (критеріїв) мотивованості судового рішення можна також врахувати практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Наприклад, у рішенні у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58) зазначено, що призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява №49684/99, пункт 30). На важливість дотримання судами вимоги щодо мотивованості (обґрунтованості) рішень йдеться також у ряді інших рішень ЄСПЛ.
У пункті 25 рішення у справі "Проніна проти України" (№63566/00), пункту 13 рішення у справі "Петриченко проти України" (№2586/07) та пункту 280 рішення ЄСПЛ у справі "Нечипорук і Йонкало проти України" (№ 42310/04) була висловлена позиція, згідно з якою Суд зобов'язаний оцінити кожен специфічний, доречний та важливий аргумент, а інакше він не виконує свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції.
Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.
Отже, суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, оскільки не встановили характер спірних правовідносин, позаяк і не досліджували належні докази, що у відповідності до пункту 1 частини другої статті 353 КАС України є підставою для скасування судових рішень і направлення справи на новий судовий розгляд.
Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові і встановити у цій справі обставини, що стосуються обсягу та змісту спірних правовідносин і охоплюються предметом доказування, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог 242 КАС України.
З огляду на викладене, керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", статтями 242, 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 23 жовтня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Л.В. Тацій
Судді : А.І. Рибачук
Т.Г. Стрелець