Іменем України
18 червня 2020 року
м. Київ
справа № 162/1149/16-а
адміністративне провадження № К/9901/16116/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Стародуба О.П.,
суддів - Єзерова А.А., Кравчука В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.03.2017р. (судді - Сеник Р.П., Хобор Р.Б., Попко Я.С.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в проведенні перерахунку та виплати пенсії із збільшенням її розміру на 1% заробітку за кожен рік роботи понад мінімальний стаж 20 років;
зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату пенсії відповідно до вимог ч. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожен рік роботи понад встановлений стаж 20 років за період в межах визначеного законом строку позовної давності.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що він отримує пенсію за віком, призначену відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». При перерахунку йому пенсії, збільшуючи її на 1%, відповідач керувався лише Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», чим порушив його право на пільговий характер розрахункової величини, визначений частиною 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (Закон №796-ХІІ).
Постановою Любешівського районного суду Волинської області від 23.12.2016р. позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії позивачу з її збільшенням на 1% заробітку за кожен рік роботи понад мінімальний стаж 20 років відповідно до положень ч. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області, починаючи з 15.11.2016р., провести перерахунок та виплату пенсії позивачу відповідно до частини 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із збільшенням пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад стаж 20 років, але не вище 75% заробітку.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції, а провадження у справі закрити на підставі п. 4 ч. 1 ст. 157 КАС України у зв'язку з тим, що є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду з того самого спору і між тими самими сторонами.
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.03.2017р. постанову суду першої інстанції скасовано, провадження у справі закрито на підставі п. 4 ч. 1 ст. 157 КАС України.
З ухваленим у справі рішенням суду апеляційної інстанції не погодився позивач, звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що ця справа є відмінною від справи №162/124/14-а, в якій судами надавалась оцінка протиправним діям пенсійного фонду щодо відмови у здійсненні йому перерахунку пенсії відповідно до ч. 2 ст. 56 Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а в даній справі - щодо відмови пенсійного органу в обранні умов, норм та порядку пенсійного забезпечення, встановлених цим законом.
У зв'язку з цим, вважає помилковими висновки суду апеляційної інстанції щодо звернення ним до суду у 2014 році з аналогічними вимогами, оскільки підставою і предметом судового розгляду в справі №162/124/14-а були дії пенсійного органу по відмові у здійсненні перерахунку пенсії відповідно до ч. 2 ст. 56 Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» без обрання умов, норм та порядку пенсійного забезпечення, встановлених цим Законом.
Натомість у цій справі він вже порушує питання обрання умов, норм та порядку пенсійного забезпечення згідно Закону №796-ХІІ.
Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Так, в ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач з 05.07.2002р. отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ, з урахуванням зменшення пенсійного віку згідно статті 55 Закону України Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». (а.с. 7)
Також судами встановлено, що позивач є потерпілим від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 3 категорії, що підтверджено відповідним посвідченням серії НОМЕР_1 від 01.06.1993р. (а.с. 6)
Розмір пенсії до 01.01.2004р. позивачу обчислено відповідно до Закону №1788-ХІІ, з врахуванням положень ч. 2 ст. 56 Закону №796-ХІІ із збільшенням пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад стаж 20 років, але не більше 75% заробітку.
У зв'язку з прийняттям Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV, відповідачем починаючи з 01.01.2004р. змінено формулу розрахунку пенсії позивача.
15.11.2016р. позивач звернувся до відповідача із заявою про обрання умов, норм та порядку пенсійного забезпечення, встановлених відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в тому числі проведення перерахунку пенсії відповідно до вимог ч. 2 ст. 56 цього Закону. (а.с. 8)
Листом від 18.11.2016р. №594/К-01 відповідач повідомив позивача про проведення розрахунку його пенсії згідно норм діючих законів, а тому числі в частині доплати за понаднормативний стаж. (а.с. 9)
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що при наявності у особи, яка постраждала від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, права на тотожні пенсійні виплати відповідно до Закону №1058-IV та Закону №796-ХІІ застосуванню підлягають положення спеціального характеру, в даному випадку - Закону №796-ХІІ.
При цьому суд виходив з висловленої Верховним Судом України правової позиції у постанові від 07.07.2015р. №21-727а15 щодо права застрахованої особи - постраждалої від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, якій нарахована пенсія відповідно до Закону №1058-IV, на обрання умов, норм і порядку пенсійного забезпечення відповідно до Закону №796-ХІІ, зокрема, на перерахунок пенсії відповідно до статті 56 цього Закону. Це право підлягає реалізації відповідно до статті 27 Закону №1058-IV.
Крім того, судом першої інстанції при вирішенні цієї справи по суті враховано те, що з приводу зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії за ч. 2 ст. 56 Закону України №796-ХІІ позивач звертався до суду і раніше, і за результатами їх розгляду судами першої та апеляційної інстанцій прийнято відповідні рішення у справі №162/124/14-а. Проте оскільки позивачем обрано інші умови, норми і порядок пенсійного забезпечення відповідно до Закону №796-ХІІ, із цією позовною заявою він звернувся до суду вперше.
Скасовуючи постанову суду першої інстанції та закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що в провадженні Любешівського районного суду Волинської області перебувала адміністративна справа №162/124/14-а за позовом ОСОБА_1 до УПФУ в Любешівському районі Волинської області щодо відмови в проведенні перерахунку пенсії зі збільшенням її на 1% заробітку за кожний рік роботи понад установлений стаж та зобов'язання пенсійного органу здійснити перерахунок і виплату пенсії зі збільшенням її на 1% заробітку за кожний рік роботи понад 20 років в межах строку звернення до суду.
Постановою Любешівського районного суду Волинської області від 19.02.2014р. позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправними дії УПФУ в Любешівському районі Волинської області щодо відмови у проведенні перерахунку йому пенсії з її збільшенням на 1% заробітку за кожен рік роботи понад мінімальний стаж 20 років. Зобов'язано провести перерахунок і виплату пенсії позивачу із збільшенням її розміру на 1% заробітку за кожний рік роботи понад стаж 20 років починаючи з 06.08.2013р., але не більше 75% заробітку, відповідно до вимог ч. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2014р. постанову суду першої інстанції скасовано, в задоволенні позову відмовлено.
Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що позивач повторно звернувся до Любешівського районного суду Волинської області з позовом до того ж відповідача, з тим самим предметом та з тих самих підстав, щодо якого є така, що набрала законної сили постанова цього суду від 11.12.2014р. у справі №162/124/14-а, що в силу положень п. 4 ч. 1 ст. 157 КАС України є підставою для закриття провадження у справі.
З такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права і фактичним обставинам справи, а мотиви та доводи, наведені у касаційній скарзі, висновки апеляційного суду не спростовують та є безпідставними з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Так, відповідно до пункту 4 частини 1 статті 157 КАС України (в редакції, станом на час звернення позивача до суду) суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду з того самого спору і між тими самими сторонами.
Законом №1058 передбачено порядок призначення пенсій, а також порядок перерахунку пенсій, призначених до набрання цим законом чинності (Розділ VI Закону).
Пунктом 4 цього закону передбачено, що у разі якщо внаслідок перерахунку пенсії за нормами цього Закону її розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
Як встановлено судами попередніх інстанцій позивач з 2002 року отримує пенсію за віком. Відповідачем у 2004 році було проведено перерахунок пенсії позивача у зв'язку з набранням чинності Законом №1058.
Вважаючи, що під час такого перерахунку відповідач керувався лише положеннями Закону №1058 і протиправно не врахував вимоги Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивач в лютому 2014 року звернувся з позовом до суду, за наслідками розгляду якого Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 11.12.2014р. у справі №162/124/14-а відмовив у задоволенні позову. Постанова суду набрала законної сили.
В подальшому позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок призначеної пенсії. При цьому, передбачених законом підстав для нового перерахунку пенсії не було, а заяву про перерахунок позивач обґрунтовував порушеннями, які на його думку були допущені відповідачем під час перерахунку пенсії у лютому 2004 року.
Таким чином, позивач хоч і вимагає відповідача здійснити новий перерахунок його пенсії, однак зміст позовних вимог та доводи, якими позивач їх обґрунтовує свідчать про фактичну його незгоду з перерахунком який мав місце у 2004 році.
Водночас, як встановлено апеляційним судом у цій справі, такі правовідносини уже були предметом судового розгляду, за наслідками якого у такому ж спорі, між тими ж сторонами є постанова суду, яка набрали законної сили, а тому апеляційний суд обгрунтовано прийняв рішення про закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини 1 статті 157 КАС України.
Посилання позивача в обґрунтування касаційної скарги на те, що на відміну від справи №162/124/14-а ця справа стосується обрання ним умов, норм і порядку пенсійного забезпечення за Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є безпідставним і висновки апеляційного суду не спростовують, оскільки за змістом позовних вимог позивач оскаржував дії відповідача щодо відмови здійснити саме перерахунок раніше призначеної пенсії, а не обрання інших умов, норм і порядку пенсійного забезпечення.
Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, оскільки при ухваленні рішення суд апеляційної інстанції порушень норм матеріального та процесуального права не допустив, тому суд прийшов до висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Керуючись статтями 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.03.2017р. - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
О.П. Стародуб
А.А. Єзеров
В.М. Кравчук