Іменем України
17 червня 2020 року
Київ
справа №826/2979/16
адміністративне провадження №К/9901/16420/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Тацій Л.В.,
суддів: Рибачука А.І., Стеценка С.Г.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу №826/2979/16
за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа - ОСОБА_2 , про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2017 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Парінова А.Б., суддів - Грибан І.О., Губської О.А.),-
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (надалі - Фонд, відповідач 1), Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича (надалі - Уповноважена особа Фонду, відповідач 2), за участю третьої особи - ОСОБА_2 (надалі - ОСОБА_2 , третя особа), в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ Уповноваженої особи Фонду від 22.09.2015 № 836 "Про внесення змін до наказу №831 від 16.09.2015" в частині незастосування наслідків нікчемності договору №006-29615-270215 банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" у доларах США від 27.02.2015, укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ "Дельта Банк";
- зобов'язати Уповноважену особу Фонду повернути кошти з депозитного рахунку, відкритого відповідно до договору №006-29615-270215 банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" у доларах США від 27.02.2015, укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ "Дельта Банк" на рахунок ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Уповноважену особу Фонду надати до Фонду додаткову інформацію про вкладника - ОСОБА_1 стосовно здійснення останньому виплати по відшкодуванню вкладу за рахунок Фонду за договором №004-29615-031114 банківського вкладу (депозиту) "Найкращий" (для пенсіонерів) у доларах США в сумі 39 338,25 грн.;
- зобов'язати Уповноважену особу Фонду надати до Фонду пропозиції щодо затвердження виконавчою дирекцією Фонду змін до реєстру акцептованих вимог до ПАТ "Дельта Банк", включивши до них вимоги ОСОБА_1 за договором №004-29615-031114 банківського вкладу (депозиту) "Найкращий" (для пенсіонерів) у доларах США від 03.11.2014;
- зобов'язати Фонд внести зміни до реєстру акцептованих вимог до ПАТ "Дельта Банк", включивши до них вимоги ОСОБА_1 за Договором №004-29615-031114 банківського вкладу (депозиту) "Найкращий" (для пенсіонерів) у доларах США від 03.11.2014.
Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що ОСОБА_2 , якій позивач перерахував кошти в розмірі 4 000 доларів США для розміщення під депозит, отримала повідомлення про нікчемність Договору банківського вкладу (депозиту), з підстав, визначених п.7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Уповноважена особа Фонду в порушення норм чинного законодавства протиправно не застосувала до договору №004-29615-031114 від 03.11.2014 наслідки нікчемності правочину та не повернула кошти з рахунку ОСОБА_2 на рахунок позивача.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 жовтня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірні правовідносини у цій справі врегульовані Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Крім того, суд зазначив, що приймаючи оскаржуване рішення, відповідач діяв у межах повноважень, а позивач не є вкладником у розумінні статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", через те, що кошти на час розгляду справи перебувають на рахунку ОСОБА_2 . У спірних правовідносинах може мати місце подвійне відшкодування коштів за рахунок Фонду.
Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 15.06.2017 скасував постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.10.2016, ухвалив нове рішення про часткове задоволення позову, яким визнав протиправним та скасував наказ Уповноваженої особи Фонду від 22.09.2015 № 836 "Про внесення змін до наказу №831 від 16.09.2015" в частині незастосування наслідків нікчемності договору №006-29615-270215 банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" у доларах США від 27.02.2015 року, укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ "Дельта Банк". В іншій частині позову відмовив.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позов ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції виходив з наступного. Договір банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" у доларах США №006-29615-270215 від 27 лютого 2015 року, укладений між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_2 , відповідно до наказу Уповноваженої особи Фонду "Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів) за вкладними операціями" №813 від 16 вересня 2015 року, визнано нікчемним, тому, виходячи з приписів статті 216 ЦК України оскаржуваний у цій справі наказ Уповноваженої особи Фонду від 22.09.2015 № 836 "Про внесення змін до наказу №831 від 16.09.2015 року" в частині незастосування наслідків нікчемності договору №006-29615-270215 банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" у доларах США від 27.02.2015, укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ "Дельта Банк" є незаконним та підлягає скасуванню.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Уповноважена особа Фонду не погодився з постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2017 року і у червні 2017 року подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 жовтня 2016 року залишити в силі.
У касаційній скарзі заявник посилається на те, що судом апеляційної інстанції не в повному обсязі досліджені фактичні обставини по справі, допущені порушення норм матеріального та процесуального права. Так, заявник зазначив, що прийняття оскаржуваного наказу від 22.09.2015 № 836 "Про внесення змін до наказу №831 від 16.09.2015" зумовлено тим, що внаслідок реституції Банк повинен повернути перераховані кошти на рахунок первинного бенефіціара-платника, з огляду на що на рахунку такого платника з'являться кошти, які підлягатимуть відшкодуванню Фондом. При цьому може бути допущено подвійну виплату коштів.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб надіслав письмові пояснення, відповідно до яких скаргу підтримає, рішення суду апеляційної інстанції просить скасувати.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 1 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження за скаргою Уповноваженої особи Фонду.
6 лютого 2018 року вказана касаційна скарга надійшла до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.02.2018 визначено склад колегії суддів: Анцупова Т.О. (головуючий суддя), Берназюк Я.О., Кравчук В.М.
На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду від 13.06.2019 №740/0/78-19, проведено повторний автоматизований розподіл судової справи, внаслідок якого для розгляду касаційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Тацій Л.В., суддів Рибачука А.І., Стеценка С.Г.
Ухвалою Верховного Суду від 11 червня 2020 року справу прийнято до провадження та призначено до касаційного розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем (вкладник) і ПАТ "Дельта Банк" укладено договір банківського вкладу (депозиту) №004-29615-031114 від 03.11.2014 "Найкращий" (для пенсіонерів) у доларах США, за умовами якого вкладник розміщує по 08.11.2015 на вкладному рахунку суму у розмірі 15 032,32 доларів США.
25.02.2015 банком перераховано кошти з депозитного рахунку на поточний рахунок позивача у цьому банку.
Згідно виписки по рахунку № НОМЕР_1 станом на 26.02.2015 на рахунку ОСОБА_1 розміщено 14 976 доларів США.
В подальшому, 27.02.2015 позивач перерахував зі свого карткового рахунку № НОМЕР_1 на вкладний рахунок доньки - ОСОБА_2 4 000 доларів США, згідно з Платіжним дорученням в іноземній валюті для фізичної особи, яка не здійснює підприємницької діяльності №46567072 від 27.02.2015, які розміщені під 5,5% річних відповідно до договору №006-296150-270215 банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" у доларах США від 27.02.2015, укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ "Дельта Банк".
Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 02.03.2015 №150 "Про віднесення публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02 березня 2015 року № 51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк", згідно з яким з 3 березня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк".
Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Дельта Банк" призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирова В.В.
Відповідно до постанови Правління НБУ від 02 жовтня 2015 № 664 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд гарантування) прийнято рішення від 02 жовтня 2015 № 181, "Про початок процедури ліквідації АТ "Дельта Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку".
Згідно з зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", призначено уповноважену особу Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора АТ "Дельта Банк", визначені статтями 37, 38, 51, частинами першою та другою статті 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирову Владиславу Володимировичу на два роки з 5 жовтня 2015 року по 4 жовтня 2017 року включно.
7 жовтня 2015 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет розмістив оголошення для вкладників: "У зв'язку з прийняттям виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб рішення від 2 жовтня 2015 року № 181 "Про початок процедури ліквідації AT "Дельта Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку", Фонд з 8 жовтня 2015 року розпочинає виплати коштів вкладникам даного банку".
ОСОБА_2, якій 27.02.2015 позивач перерахував кошти в розмірі 4 000 доларів США, отримала повідомлення від 23.09.2015 за вих. №8821/3006 від ПАТ "Дельта Банк" про нікчемність Договору №006-29615-270215 банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" у доларах США з підстав, визначених п.7 ч.3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", у зв'язку із чим, вимоги ОСОБА_2 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду не включені.
ОСОБА_2 оскаржила бездіяльність Уповноваженої особи до суду.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.12.2015 у справі №826/24850/15 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Уповноваженої особи та Фонду про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, а саме включити до додаткового списку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відмовлено.
Вказана постанова не оскаржена і набрала законної сили.
Позивач зазначає, що йому в межах гарантованої суми відшкодування за вкладами фізичних осіб виплачено 160 661,75 грн. Незважаючи на визнання Уповноваженою особою Договору №006-29615-270215 нікчемним, кошти, раніше перераховані позивачем на рахунок ОСОБА_2 , а саме 4 000 доларів США, на рахунок позивача Банком повернуті не були. У зв'язку з цим позивач зазначає, що Уповноважена особа зобов'язана виплатити йому в межах гарантованої суми 39 338,25 грн., а решту суми вкладу за Договором №004-29615-031114 банківського вкладу (депозиту) "Найкращий" (для пенсіонерів) у доларах США від 3.11.2014 включити до реєстру акцептованих вимог до ПАТ "Дельта Банк".
Згідно витягу з протоколу засідання Комісії з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями ПАТ "Дельта Банк", призначеної наказом Уповноваженої особи Фонду №408 від 29 травня 2015 року, комісія дійшла висновку, що договори банківських вкладів, укладені між банком та фізичними особами після 16 січня 2015 року включно, за якими здійснювалося зарахування коштів на вкладні рахунки від фізичних осіб, які є одночасно кредиторами банку, є нікчемними з підстав, визначених п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23 лютого 2012 року №4452-VI (надалі - Закон №4452-VI).
Також, Комісія вирішила затвердити результати перевірки, якою виявлено правочини (договори) за вкладними операціями, що є нікчемними згідно з п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону №4452-VI, в тому числі й договір від 27.02.2015, укладений між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_2 .
Наказом Уповноваженої особи Фонду "Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів) за вкладними операціями" №813 від 16 вересня 2015 року вирішено застосувати наслідки нікчемності договорів банківських вкладів (депозитів), що є нікчемними з підстав, визначених п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону №4452-VI згідно переліку, наведеного в додатку №1, в якому, зокрема, міститься інформація про договір, укладений між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_2 .
Даним наказом вирішено "Застосувати наслідки нікчемності Договорів банківського вкладу (депозиту), що є нікчемними з підстав, визначених п. 7 ч. 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Договори), та перелік яких наведено в Додатку № 1 до цього Наказу, для чого:
1.1 у строк до 18.09.2015 забезпечити автоматизацію процесу формування бухгалтерських проводок по поверненню коштів з депозитних рахунків, відкритих відповідно до Договорів, або з поточних рахунків, на які відповідно до умов Договорів були перераховані кошти після закінчення строку дії Договорів або дострокового їх розірвання, на рахунки фізичних осіб, які здійснили перерахування коштів на вкладні рахунки, відкриті відповідно до умов Договорів, перелік яких наведено в Додатку № 1 до цього Наказу, згідно до реєстру операцій, наведеному в Додатку № 2 до цього Наказу;
- автоматизацію процесу сторнування процентів, нарахованих відповідно до умов Договорів банківського вкладу (депозиту), що є нікчемними з підстав, визначених п. 7 ч. 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
1.2. у строк до 18.09.2015 забезпечити перевірку сформованих проводок по поверненню коштів з депозитних рахунків, відкритих відповідно до Договорів, або з поточних рахунків, на які відповідно до умов Договорів були перераховані кошти після закінчення строку дії Договорів або в разі дострокового їх розірвання, на поточні рахунки фізичних осіб, які здійснили перерахування коштів на вкладні рахунки, відкриті відповідно до умов Договорів, перелік яких наведено в Додатку № 1 до цього Наказу, на відповідність реєстру операцій, наведеному в Додатку № 2 до цього Наказу, та призначень платежу за такими проводками, а також здійснити фактичне підтвердження таких проводок.
1.3. врахувати залишки на рахунках отримувачів та платників за операціями, перелік яких наведено в Додатку № 2 до цього Наказу, після застосування наслідків нікчемності, при формуванні Повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.
2. Застосувати наслідки нікчемності Договорів банківського вкладу (депозиту), що є нікчемними з підстав, визначених п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", за якими було здійснено перерахування коштів на вклади як третіми особами, так і власниками депозитного рахунку, та перелік яких наведено в Додатку № 4 до цього Наказу, для чого здійснити дії, передбачені пунктами 1.1., 1.2., 1.3., 1.4. цього Наказу, при цьому за вказаними договорами застосувати наслідки нікчемності в порядку, визначеному в примітках Додатку № 4 до цього Наказу".
Надалі наказом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича від 22.09.2015 №836 "Про внесення змін до Наказу № 813 від 16.09.2015" з метою недопущення подвійних виплат вкладникам гарантованої суми відшкодування коштів Фондом вирішено:
"Не застосувати наслідки нікчемності Договорів банківського вкладу (депозиту), що є нікчемними з підстав, визначених п. 7 ч. 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", та перелік яких наведено в Додатку № 5 до цього Наказу, кошти на які надійшли від платників, сума залишку на рахунках яких станом на 03.03.2015 року становила менше 200 000,00 грн., в частині повернення коштів платникам, які перерахували кошти на вклади за такими Договорами.
Анулювати проводки по поверненню коштів з депозитних рахунків, відкритих відповідно до Договорів, або з поточних рахунків, на які відповідно до умов Договорів були перераховані кошти після закінчення строку дії Договорів або дострокового їх розірвання, на рахунки фізичних осіб, які здійснили перерахування коштів на вкладні рахунки, відкриті відповідно до умов Договорів, перелік яких наведено в Додатку №5 до цього Наказу, згідно до реєстру операцій, наведеному в Додатку № 6 до цього Наказу".
Крім того, 22.09.2015 Комісією з перевірки вкладів фізичних осіб розглянуто питання щодо подання на розгляд Уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації переліку рахунків фізичних осіб, операції щодо виплат за якими можуть бути обмежені на час ліквідації.
Комісією повідомлено про те, що згідно Наказу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ "Дельта Банк" № 836 від 22.09.2015 року прийнято рішення не застосовувати наслідки нікчемності Договорів банківського вкладу (депозиту), що є нікчемними з підстав, визначених п. 7 ч. 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", кошти на які надійшли від платників, сума залишку на рахунках яких станом на 03.03.2015 становила менше 200 000,00 грн.
Відповідачі це обґрунтовують тим, що внаслідок реституції Банк повинен повернути перераховані кошти на рахунок первинного бенефіціара - платника, з огляду на що на рахунку такого платника з'являться кошти, які підлягатимуть відшкодуванню Фондом. Оскільки платники за операціями, які призвели до збільшення гарантованої суми відшкодування, підлягають розблокуванню, зазначені клієнти отримають виплати від Фонду в межах гарантованої суми.
Позивач, не погоджуючись із рішенням та діями відповідачів, покликався на те, що наказ Уповноваженої особи Фонду від 22.09.2015 №836 "Про внесення змін до Наказу № 813 від 16.09.2015 року" є протиправним з огляду на те, що ОСОБА_2 , якій останній перерахував кошти в розмірі 4 000 доларів США для розміщення під депозит, отримала повідомлення про нікчемність Договору банківського вкладу (депозиту), з підстав, визначених п.7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Вимоги ОСОБА_2 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду не включені, проте, Уповноважена особа Фонду в порушення норм чинного законодавства протиправно не застосувала до договору №004-29615-031114 від 03.11.2014 наслідки нікчемності правочину та не повернула кошти з рахунку ОСОБА_2 на рахунок позивача.
Розглядаючи справу по суті заявлених позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій керувалися тим, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.
З такими висновками судів колегія не погоджується з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Згідно із частиною другою статті 2 КАС України (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом) визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Як установлено матеріалами справи, позивач звернувся до адміністративного суду з позовом про оскарження наказу Уповноваженої особи фонду щодо незастосування наслідків нікчемності договору банківського вкладу (депозиту), укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ "Дельта Банк".
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені Законом № 4452-VI.
Відповідно до п. 3, 4 ст. 2 Закону № 4452-VI, вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти. Вкладник - фізична особа (у тому числі фізична особа-підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.
Частиною 1 ст. 3 Закону № 4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.
Згідно з ч. 1 ст. 1 та ч. 3 ст. 12 Закону № 4452-VI виконавча дирекція Фонду здійснює управління поточною діяльністю Фонду і має такі повноваження у сфері забезпечення відшкодування коштів за вкладами: 1) визначає порядок ведення реєстру учасників Фонду; 2) визначає порядок відшкодування Фондом коштів за вкладами відповідно до розділу V цього Закону; 3) визначає порядок ведення банками бази даних про вкладників та ведення Фондом відповідної узагальненої бази даних; 4) приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; 5) затверджує порядок визначення банків-агентів та визначає на підставі цього порядку банків-агентів; 6) приймає рішення про оплату Фондом витрат, пов'язаних із процедурою виведення неплатоспроможного банку з ринку, у межах кошторису витрат Фонду, затвердженого адміністративною радою Фонду; 7) встановлює вимоги до змісту договорів банківського вкладу, договорів банківського рахунка з питань, що стосуються функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб.
За змістом ч. 1 ст. 26 вказаного Закону Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Частиною 1- 3 ст. 27 Закону № 4452-VI передбачено, що Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок ФГВФО відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Нарахування відсотків за вкладами припиняється в останній день перед початком процедури виведення Фондом банку з ринку (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених ч. 2 ст. 77 Закону України 07 грудня 2000 року № 2121-III "Про банки і банківську діяльність" (далі - Закон № 2121-III) - у день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку).
Отже, з урахуванням вищевказаних приписів Закону № 4452-VI право на відшкодування грошових коштів в межах гарантованої суми грошових коштів має вкладник банку, а саме: фізична особа (у тому числі фізична особа-підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката (п. 4 ч. 1 ст. 2 цього Закону).
Гарантії Фонду є формою участі держави у системі гарантування вкладів фізичних осіб, передбаченої Законом № 4452-VI для виконання Фондом відповідних зобов'язань можуть залучатися бюджетні кошти; рішення та дії ФГВФО чи Уповноваженої особи Фонду щодо включення вкладника до переліку осіб, яким необхідно здійснити виплату відшкодування сум вкладів за рахунок коштів Фонду, є рішеннями та діями суб'єкта владних повноважень, який реалізує делеговані державою повноваження по виведенню з ринку неплатоспроможних банків (ст. 2, 25 цього Закону).
Аналіз наведених вище законодавчих норм дає підстави дійти висновку, що держава через відповідні фінансові та організаційні механізми бере активну участь та створює належні умови для функціонування відповідно до цього Закону системи гарантування вкладів фізичних осіб шляхом забезпечення фізичній особі, яка на момент прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, мала у такому банку вклад (від 10 грн), відшкодування суми коштів, зокрема, розміщених на цьому вкладі, включаючи нараховані відсотки, за рахунок коштів ФГВФО у межах суми, встановленої адміністративною радою Фонду, яка не може бути меншою 200 000,00 грн.
Отже, Закон № 4452-VI пов'язує можливість реалізації права на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами з настанням таких обставин: 1) прийняття Національним банком України рішення про віднесення відповідного банку до категорії неплатоспроможних (у разі, якщо на дату прийняття такого рішення дія договору банківського вкладу закінчилась) або рішення про відкликання банківської ліцензії; 2) наявність на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних у фізичної особи банківського вкладу за договором, укладеним до вказаної дати; 3) наявність на зазначеному банківському вкладі фізичної особи коштів разом з нарахованими відсотками на суму не менше 10 грн; 4) включення Уповноваженою особою Фонду фізичної особи до переліку рахунків, які мають право на відшкодування суми коштів за вкладами, з визначенням конкретної суми відшкодування; 5) затвердження виконавчою дирекцією Фонду реєстру відшкодувань вкладникам, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, відповідно до складеного Уповноваженою особою Фонду переліку рахунків.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 38 Закону № 4452-VI протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:
1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;
2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;
3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;
4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;
5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність";
6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.
9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.
Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 38 Закону № 4452-VI протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у ч. 2 ст. 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.
Відповідно до п. 15 розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 4452-VI до вкладу прирівнюються кошти, які залучені від фізичної особи як позика або вклад до небанківської фінансової установи через банк, що виступив повіреним за відповідним договором і на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг" віднесений до категорії неплатоспроможних, якщо при цьому банком не було поінформовано фізичну особу під розпис про непоширення на такі кошти гарантій, передбачених цим Законом, а фізична особа, яка розмістила, надала такі кошти, прирівнюється до вкладника. Фонду ретельно вивчити документи щодо кожної фізичної особи, яку прирівняно до вкладника і кошти якої прирівняні до вкладу цим пунктом, і не пізніше 20 робочих днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг" розпочати за рахунок коштів Фонду у межах суми відшкодування, визначеної ч. 1 ст. 26 цього Закону, виплату відшкодування коштів фізичним особам, які набули право на таке відшкодування у зв'язку з їх прирівнянням до вкладників.
Таким чином, Уповноважена особа Фонду наділена правом перевірки правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних.
Згідно із ч. 1, 2, 10 ст. 38 Закону № 4452-VI Фонд (Уповноважена особа Фонду) зобов'язаний забезпечити збереження активів і документації банку, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених ч. 3 цієї статті.
За результатами перевірки, здійсненої відповідно до ст. 38 Закону № 4452-VI, виявляються правочини, які є нікчемними в силу приписів (на підставі) закону. При виявленні таких правочинів Фонд, його уповноважена особа Фонду чи банк не наділені повноваженнями визнавати або встановлювати правочини нікчемними.
Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу уповноваженої особи Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України та ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI) незалежно від того, чи проведена передбачена ч. 2 ст. 38 цього ж Закону перевірка правочинів ПАТ "Дельта банк" і виданий з цього приводу наказ.
Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону.
Таким чином, рішення Уповноваженої особи Фонду, а саме наказ "Про затвердження переліку нікчемних транзакцій та правочинів", не є підставою для застосування таких наслідків. Таке рішення є внутрішнім розпорядчим документом, яке прийнято уповноваженою особою, що здійснює повноваження органу управління банку.
Така сама позиція відображена у постановах Великої Палати Верховного Суду у справах від 11 квітня 2018 року № 910/12294/16, від 16 травня 2018 року № 910/24198/16 та від 04 липня 2018 року № 819/353/16 тощо.
Оскільки наказ про нікчемність правочинів №831 від 16.09.2015 є внутрішнім документом банку, який приймається особою, що здійснює повноваження органу управління банку, наказ Уповноваженої особи Фонду від 22.09.2015 № 836 "Про внесення змін до наказу №831 від 16.09.2015" в частині незастосування наслідків нікчемності договору №006-29615-270215 банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" у доларах США від 27.02.2015, укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ "Дельта Банк" також не створює жодних обов'язків для третіх осіб (у тому числі й контрагентів банку), тому не можуть порушуватися будь-які права таких осіб унаслідок прийняття цього наказу.
Із зазначеного можна зробити висновок, що права позивача в цій справі не можуть бути порушені внаслідок ухвалення внутрішнього документа банку, сфера застосування якого обмежується внутрішніми відносинами відповідного банку як юридичної особи.
Правова позиція щодо застосування норм права у певним чином подібних правовідносинах викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року (справа №910/12294/16), від 16 травня 2018 року (справа № 910/24198/16), від 02 квітня 2019 року (справа № 816/4666/15).
Отже, встановлена правова природа згаданого наказу унеможливлює здійснення судового розгляду щодо його оскарження, а тому позовні вимоги про визнання протиправним та скасування наказу Уповноваженої особи Фонду від 22.09.2015 № 836 "Про внесення змін до наказу №831 від 16.09.2015" в частині незастосування наслідків нікчемності договору №006-29615-270215 банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" у доларах США від 27.02.2015, укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ "Дельта Банк" не можуть бути розглянуті у судовому порядку (в тому числі в господарських судах), а тому постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2017 року в цій частині підлягає скасуванню, а провадження у цій частині - закриттю.
Щодо позовних вимог про зобов'язання Уповноважену особу Фонду надати до Фонду пропозиції щодо затвердження виконавчою дирекцією Фонду змін до реєстру акцептованих вимог, включивши до них вимоги ОСОБА_1 та зобов'язання Фонду внести зміни до реєстру акцептованих вимог до ПАТ "Дельта Банк", включивши до них вимоги ОСОБА_1 , а також - зобов'язання повернути кошти з депозитного рахунку, Суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 4 КАС України (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом) юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом) визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Вирішуючи питання про віднесення спору до юрисдикції адміністративного суду, слід ураховувати не лише суб'єктний склад правовідносин, які склалися між сторонами, а й сутність (характер) таких правовідносин.
Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника.
Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. Спір є приватноправовим також у тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Правовідносини щодо яких виник спір, обумовлені наявністю кредиторських вимог (майнових вимог фізичної особи до суб'єкта господарювання - Банку, що ліквідується), які задовольняються у порядку черговості, визначеної статтею 52 Закону № 4452-VI, за рахунок коштів, одержаних унаслідок ліквідації та продажу майна банку.
Повноваження уповноваженої особи Фонду щодо складення реєстру акцептованих вимог кредиторів та внесення змін до цього реєстру визначені п. 4 ч. 1 ст. 48 Закону № 4452-VI.
Відповідно до частини першої статті 52 зазначеного Закону кошти, одержані в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку, спрямовуються Фондом на задоволення вимог кредиторів у певній черговості. Зокрема, у четвертій черзі задовольняються грошові вимоги вкладників - фізичних осіб у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основні функції Фонду мають як владний характер, зокрема щодо врегулювання правовідносин у сфері банківської діяльності, так і не містять владної складової, а спрямовані на здійснення процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом тимчасової адміністрації та ліквідації.
Зазначене дає підстави стверджувати, що оскільки лише Фонду за законом доручено забезпечувати відновлення платоспроможності банку або підготовку його до ліквідації, а спірні правовідносини випливають з укладеного між банком і фізичною особою договору, уповноважена особа та Фонд у цьому випадку діють як представники сторони договірних відносин.
Беручи до уваги наведене та враховуючи суть спірних правовідносин, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що спір в частині, що стосується акцептування вимог кредиторів та зобов'язання повернути кошти на рахунок позивача не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів.
У свою чергу, враховуючи суб'єктний склад правовідносин, даний спір належить до підвідомчості судів загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства.
Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 826/7532/16 та від 22 серпня 2018 року по справі № 809/654/16, від 05 грудня 2018 року у справі № 813/799/16.
За частиною третьою статті 354 КАС України в редакції Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-IX) у разі закриття судом касаційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 цього Кодексу суд за заявою позивача постановляє в порядку письмового провадження ухвалу про передачу справи до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, крім випадків закриття провадження щодо кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства, чи передачі справи частково на новий розгляд або для продовження розгляду. У разі наявності підстав для підсудності справи за вибором позивача у його заяві має бути зазначено лише один суд, до підсудності якого відноситься вирішення спору.
Порядок роз'яснення позивачеві права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією унормований положенням ч. 1 ст. 239 КАС України, якою передбачені наслідки закриття провадження у справі, тобто наслідки розгляду, в даному випадку, касаційної скарги.
Отже, оскільки процесуальні наслідки у вигляді права на подачу заяви про направлення справи за встановленою юрисдикцією, виникають у позивача після розгляду касаційної скарги, в цій частині застосуванню підлягають ст. 239 та 354 КАС України в редакції Закону № 460-IX.
Наведені положення в контексті ухваленого рішення у цій справі зумовлюють право позивача на подання відповідної заяви до Верховного Суду, за результатами розгляду якої справа в частині позовних вимог про зобов'язання Уповноважену особу Фонду надати до Фонду пропозиції щодо затвердження виконавчою дирекцією Фонду змін до реєстру акцептованих вимог, зобов'язання Фонду внести зміни до реєстру акцептованих вимог та щодо повернення коштів на рахунок позивача має бути скерована до відповідного суду першої інстанції, який своєю чергою за положеннями частини першої статті 185 Цивільного процесуального кодексу України у редакції Закону № 460-IX перевіряє наявність підстав для залишення позовної заяви без руху відповідно до вимог цивільного процесуального закону, чинного на дату подання позовної заяви.
Решта позовних вимог, заявлених ОСОБА_1 , про зобов'язання Уповноважену особу Фонду надати до Фонду додаткову інформацію про вкладника - ОСОБА_1 стосовно здійснення останньому виплати по відшкодуванню вкладу за рахунок Фонду за договором №004-29615-031114 банківського вкладу (депозиту) "Найкращий" (для пенсіонерів) у доларах США в сумі 39 338,25 грн., стосується вчинення Фондом (Уповноваженою особою) фонду щодо нього дій, як до вкладника, що має вклад в розумінні Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", тобто до особи на депозитному рахунку перебувають кошти за укладеним з банком договором.
Проте, судами встановлено, що ОСОБА_1 спірну частину вкладу попередньо перерахував на рахунок третьої особи, а отже у Уповноваженої особи Фонду не виникало обов'язку надати до Фонду додаткову інформацію про вкладника - ОСОБА_1 стосовно здійснення останньому виплати по відшкодуванню вкладу за рахунок Фонду за договором №004-29615-031114 банківського вкладу (депозиту) "Найкращий" (для пенсіонерів) у доларах США в сумі 39 338,25 грн., тому в цій частині права ОСОБА_1 не порушені та захисту не підлягають.
За таких підстав, Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 в частині вимог про зобов'язання Уповноважену особу Фонду надати до Фонду додаткову інформацію про вкладника - ОСОБА_1 стосовно здійснення останньому виплати по відшкодуванню вкладу за рахунок Фонду за договором №004-29615-031114 банківського вкладу (депозиту) "Найкращий" (для пенсіонерів) у доларах США в сумі 39 338,25 грн
За змістом п. 4 ч. 1 ст. 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.
Відповідно до ч. 1 ст. 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
За приписами ч. 3 ст. 351 КАС України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Частиною 1 ст. 354 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку частково і закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених ст. 238 цього Кодексу.
Керуючись ст. 341, 345, 349, 315, 354, 355, 356, 359 КАС України, -
Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича - задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2017 року в частині визнання протиправними та скасування наказу Уповноваженої особи Фонду від 22.09.2015 № 836 "Про внесення змін до наказу №831 від 16.09.2015" в частині незастосування наслідків нікчемності договору №006-29615-270215 банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" у доларах США від 27.02.2015 року, укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ "Дельта Банк" та зобов'язання Уповноважену особу Фонду повернути кошти з депозитного рахунку, відкритого відповідно до договору №006-29615-270215 банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" у доларах США від 27.02.2015, укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ "Дельта Банк" на рахунок ОСОБА_1 - скасувати, провадження в цій частині закрити.
В іншій частині постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2017 року - залишити без змін.
Роз'яснити позивачеві, що розгляд цієї справи в частині вимог про зобов'язання Уповноважену особу Фонду повернути кошти з депозитного рахунку, відкритого відповідно до договору №006-29615-270215 банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" у доларах США від 27.02.2015, укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ "Дельта Банк" на рахунок ОСОБА_1 віднесено до суду цивільної юрисдикції та що він має право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Л.В. Тацій
Судді: А.І. Рибачук
С.Г. Стеценко