Іменем України
18 червня 2020 року
Київ
справа №360/3626/18
адміністративне провадження №К/9901/21557/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Рибачука А.І.
суддів: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.,
розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу №360/3626/18
за позовом ОСОБА_1 до Державного кадастрового реєстратора Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Кремінської міської ради Луганської області (далі - Державний кадастровий реєстратор), Виконавчого комітету Кремінської міської ради Луганської області (далі - Виконком Кремінської міськради), Головного управління Держгеокадастру у Луганській області (далі - ГУ Держгеокадастру), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 , про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 15.05.2019, постановлену судом у складі судді Кисильової Є.О.
та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 10.07.2019, ухвалену у судом у складі колегії суддів: головуючого судді - Блохіна А.А., суддів: Гаврищук Т.Г., Сіваченка І.В.,
І. РУХ СПРАВИ
1. 07.11.2018 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Державного кадастрового реєстратора, Виконкому Кремінської міськради, Головного управління Держгеокадастру, в якому, просила:
- визнати протиправними дії виконавчого комітету Кремінської міської ради та Державного кадастрового реєстратора щодо державної реєстрації як комунальної власності земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_2;
- зобов'язати Державного кадастрового реєстратора скасувати державну реєстрацію земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 4421610100:04:164:0008, цільове призначення 02.01 - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), форма власності - комунальна власність, площа земельної ділянки - 0,0716 га, вид обмеження - охоронна зона навколо інженерних комунікацій, шляхом закриття Поземельної книги і скасування кадастрового номера.
2. Адміністративний позов обґрунтовано посиланням позивача на протиправність державної реєстрації суміжної земельної земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,0716 га за ОСОБА_2 , оскільки межі такої ділянки накладаються на частину належної їй земельної ділянки.
3. Луганський окружний адміністративний суд ухвалою від 15.05.2019, залишеною без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 10.07.2019, закрив провадження у справі на підставі статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
4. 31.07.2019 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, позивач просить скасувати ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 15.05.2019 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 10.07.2019, а справу №360/3626/18 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
5. Верховний Суд ухвалою від 07.08.2019 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
6. Ухвалою Верховного Суду від 02.10.2019 на підставі частини шостої статті 346 КАС України справу №360/3626/18 передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду, у зв'язку з оскарженням судового рішення з підстав порушення правил предметної підсудності.
7. Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 29.11.2019 на підставі статті 347 КАС України справу повернуто на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у зв'язку із зміною процесуальних норм щодо підстав передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду та наявністю висновку Великої Палати Верховного Суду у справі спір у якій виник з подібних правовідносин.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
8. Судами попередніх інстанцій встановлено, що спір виник з приводу проведення державної реєстрації земельної ділянки комунальної власності площею 0,0716 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , в межах, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. Зазначена земельна ділянка зареєстрована за наведеною вище адресою, в межах, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, на підставі заяви ОСОБА_2 .
Відтак, предметом спору в даній справі є дії щодо проведення реєстрації вказаної вище земельної ділянки, зареєстрованої на підставі заяви третьої особи - ОСОБА_2 , без погодження із позивачем меж такої земельної ділянки.
ІІІ. ВИСНОВКИ СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
9. Закриваючи провадження у адміністративній справі суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходили з того, що спір у цій справі не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки Державний кадастровий реєстратор здійснюючи дії щодо державної реєстрації земельної ділянки, не мав публічно-правових відносин саме з позивачем, оскільки такі дії вчинялись за заявою третьої особи. Відтак, даний спір не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, оскільки він має приватноправовий характер, а саме є спором позивача та третьої особи - ОСОБА_2 щодо права на спірну земельну ділянку щодо якої проведено державну реєстрацію.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
10. Касаційна скарга обґрунтована, зокрема тим, що цю справу належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки позовні вимоги обґрунтовувались протиправністю дій відповідачів, пов'язаних з розширеним тлумаченням ними способів здійснення своїх повноважень.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
11. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи із меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України (в редакції до набрання чинності змінами, внесеними Законом України від 15.01.2020 №460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справі»; далі - Закон № 460-IX ), колегія суддів виходить з наспупного.
12. Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
13. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
14. Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
14. За правилами пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
15. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, іншого суб'єкта при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
16. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
17. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
18. Разом з цим приватноправові відносини відрізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
19. Так, при визначенні юрисдикційності спору суд повинен враховувати зміст (суть) спірних правовідносин. При вирішенні питання щодо компетенції суду слід врахувати критерій суб'єктного складу спірних правовідносин, одним з яких є участь суб'єкта владних повноважень, визначити характер правовідносин, із яких виник спір, і кінцеву мету пред'явлення позову.
20. Згідно із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 04.09.2018 у справі №823/2042/16, якщо позивач не був заявником стосовно оскаржуваних ним реєстраційних дій, які були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного рішення, запису в державному реєстрі прав, також вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято оспорюване рішення, здійснено оспорюваний запис.
21. Крім того, у постанові від 16.01.2019 у справі 815/1121/17 Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні предметної юрисдикції справи суд має виходити із суті права/інтересу, за захистом якого суб'єкт публічного права звертається до суду, та мети звернення з позовом, оскільки саме такі критерії розмежування належності спору до тієї чи іншої юрисдикції дають змогу найбільш ефективно захистити порушене право позивача, аніж розмежування юрисдикції виключно на підставі участі у спорі суб'єкта владних повноважень.
22. Звертаючись до суду з даним позовом, позивач фактично обґрунтувала позовні вимоги наявністю заперечень щодо погодження меж земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , оскільки рішенням Кремінської міської ради шостого скликання від 17 червня 2015 року № 61/15 ОСОБА_2 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на земельну ділянку площею 0,0647 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, а не в розмірі 0,0716 га. і, як наслідок, відсутністю у третьої особи права на державну реєстрацію вказаної земельної ділянки.
23. Відтак, спір у цій справі не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач, приймаючи оскаржуване рішення про державну реєстрацію земельної ділянки, не мав публічно-правових відносин саме з позивачем. Прийняте відповідачем рішення про державну реєстрацію стосувалось реєстрації прав іншої особи, а не позивача.
24. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають з будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору.
25. Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
26. На підставі частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
26. При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі з обов'язком суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.
27. Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для закриття провадження в цій справі.
28. Як зазначено у частині четвертій статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
29. Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив порушення норм процесуального права при ухваленні судами першої та апеляційної інстанцій спірних рішень.
30. Відповідно до статті 350 КАС України (в редакції до набрання чинності змінами, внесеними Законом України від 15.01.2020 №460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справі») суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 15.05.2019 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 10.07.2019, у справі №360/3626/18 - залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
А.І. Рибачук
Л.Л. Мороз
А.Ю. Бучик,
Судді Верховного Суду