Іменем України
18 червня 2020 року
Київ
справа №307/1732/17
адміністративне провадження №К/9901/5077/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Бучик А.Ю.,
суддів - Мороз Л.Л., Рибачука А.І.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Тячівського районного суду Закарпатської області від 20 вересня 2017 року (суддя Чопик В.В.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2017 року (колегія суддів: Ніколін В.В., Гінда О.М., Качмар В.Я.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Тячівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити дії, -
В липні 2017 року позивач звернулася до суду з позовом до Тячівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області, в якому просила скасувати вкладку до протоколу № 35 від 26 червня 2017 року «Про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії по віку на пенсію по втраті годувальника по Закону України «Про статус народного депутата України» та зобов'язати Тячівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатській області зробити їй перерахунок пенсії по віку на пенсію по втраті годувальника за Законом України «Про статус народного депутата України» з часу звернення за проведенням перерахунку 24.05.2017.
Постановою Тячівського районного суду Закарпатської області від 20 вересня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2017 року, в задоволенні позовної заяви відмовлено.
Не погодившись з судовими рішеннями, позивач подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що чоловік позивача ОСОБА_2 був народним депутатом України дванадцятого скликання та отримував підвищену пенсію відповідно до статусу народного депутата України в сумі 15310 грн. Після смерті чоловіка, звернулась до Тячівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України із заявою про переведення її з пенсії по віку на пенсію по втраті годувальника відповідно до Закону України « Про статус народного депутата України», однак їй було відмовлено, мотивуючи тим, що скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким призначались пенсії по спеціальних законах, зокрема відповідно до Закону України «Про статус народного депутата». Проте позивач вказує, що згідно частини дванадцятої статті 20 Закону України «Про статус народного депутата» передбачено, що у випадку смерті народного депутата призначається пенсія у разі втрати годувальника непрацездатним членам сім'ї, які були на його утримані за їх заявою (при цьому дітям пенсія призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника) у розмірі 70 відсотків суми місячної заробітної плати працюючого народного депутата на день звернення за пенсією з урахуванням всіх доплат та надбавок до посадового окладу, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, на одного непрацездатного члена сім'ї, та 90 відсотків-на двох і більше членів сім'ї за рахунок бюджетних призначень на забезпечення діяльності Верховної Ради України.» Той факт, що вона перебувала на утриманні чоловіка стверджено довідкою Вільховецької сільської ради від 24.05.2017 року №1337, свідоцтвом про одруження, пенсійним посвідчення про розмір її пенсії. Отже відповідно до діючого Закону України «Про статус народного депутата» ст..20 абзац 12 (зі змінами) вона має законне право на отримання після смерті годувальника, як непрацездатна особа, яка була на його утриманні 70 відсотків суми місячної заробітної плати працюючого народного депутата. Вважає, що на неї розповсюджується вказана норма, а відтак судами в задоволенні позову відмовлено безпідставно.
Ухвалою Верховного Суду від 04 січня 2018 року відкрито касаційне провадження.
Від Головного управління Пенсійного фонду в Закарпатській області надійшло клопотання про заміну відповідача правонаступником, а саме Тячівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області на Головне управління Пенсійного фонду в Закарпатській області.
Відповідно до п. 2 постанови КМУ від 08.11.2017 № 821 "Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України" Тячівське ОУПФ реорганізовано шляхом приєднання до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області.
Відповідно до ст. 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
Отже, враховуючи, що Тячівське ОУПФ припинено, його слід замінити правонаступником - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить відмовити в її задоволенні, а судові рішення залишити без змін.
У зв'язку з відсутністю клопотань про розгляд справи за їх участю, справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судами встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Тячівському ОУПФ та отримує пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», розмір якої становить 1400 грн.
З 29 липня 1967 року перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 , який в свою чергу був народним депутатом України дванадцятого скликання Верховної Ради України та отримував підвищену пенсію відповідно до статусу народного депутата України в сумі 15310 грн.
Після смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) ОСОБА_2 позивач звернулася до Тячівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області із заявою про переведення її з пенсії по віку на пенсію по втраті годувальника відповідно до Закону України «Про статус народного депутата України», посилаючись на норму Закону України «Про статус народного депутата України» де вказується, що у випадку смерті народного депутата призначається пенсія у разі втрати годувальника непрацездатним членам сім'ї, які були на його утриманні за їх заявою (при цьому дітям пенсія призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника), у розмірі 70 відсотків суми місячної заробітної плати працюючого народного депутата на день звернення за пенсією з урахуванням усіх доплат та надбавок до посадового окладу, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, на одного непрацездатного члена сім'ї, та 90 відсотків - на двох і більше членів сім'ї за рахунок бюджетних призначень на забезпечення діяльності Верховної Ради України.
Тячівським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Закарпатської області відмовлено в переведенні з пенсії по віку на пенсію по втраті годувальника, про що було складено протокол про відмову в перерахунку пенсії на інший вид № 35 від 26.06.2017 р. та вказано про можливість розгляду заяви про переведення на пенсію по втраті годувальника відповідно до ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Не погоджуючись з отриманою відмовою, позивач звернулась до суду з вказаним позовом.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що перевести позивача на пенсію по втраті годувальника згідно Закону України «Про статус народного депутата» немає законних підстав, оскільки згідно з Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-УІІІ - з 1 червня 2015 року скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначається відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», « Про судову експертизу», «Про національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного Кодексів України, Положення про помічника - консультанта Народного депутата України, в разі прийняття до 1 червня 2015 року Закону щодо призначення всіх пенсій, в тому числі спеціальних, на загальних підставах. Оскільки, такий Закон прийнято не було, у визначений термін, зазначена вище норма Закону набула чинності з 01.06.2015.
Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника встановлені статтею 36 Закону №1058-IV, за змістом якої пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, - незалежно від тривалості страхового стажу. Непрацездатними членами сім'ї вважаються, зокрема, чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону. Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника (частина перша, пункт 1 частини другої, абзац другий пункту 2 частини третьої цієї статті).
Питання, пов'язані з обчисленням розміру пенсії у зв'язку з втратою годувальника, унормовані статтею 37 Закону №1058-IV, якою передбачено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім'ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.
Тобто, базовою величиною для визначення розміру пенсії, призначеної у зв'язку з втратою годувальника на підставі правових норм Закону №1058-IV є саме розмір пенсії за віком померлого годувальника.
Проте позивач просить призначити пенсію за втратою годувальника згідно Закону України «Про статус народного депутата», а не Закону № 1058.
Пунктом 5 розділу III «Прикінцевих положень» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213 - УІІІ від 02.03.2015 визначається, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсїї/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України "Про державну службу", Про прокуратуру", Про судоустрій і статус суддів", Про статус народного депутата України", Про Кабінет Міністрів України", Про судову експертизу", Про Національний банк України", Про службу в органах місцевого самоврядування", Про дипломатичну службу", Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.
Також, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213 - УІІІ від 02.03.2015 встановлено, що 3 1 січня 2016 року пенсія працюючому народному депутату в період виконання депутатських повноважень та колишньому народному депутату, який працює на посадах, які дають право на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбачених законами України "Про державну службу", Про прокуратуру", Про наукову і науково-технічну діяльність", виплачується у розмірі, обчисленому відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Наведені норми не визнавались неконституційними та є чинними на сьогоднішній день. Таким чином, переведення на пенсію у зв'язку з втратою годувальника повинно здійснюватись відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», однак з такою заявою позивач до управління не зверталась. У зв'язку з наведеним, в призначенні пенсії було відмовлено із зазначенням нормативного обґрунтування.
Відтак станом на момент виникнення спірних правовідносин відсутнє призначення пенсії на підставі Закону України «Про статус народного депутата» зокрема й по втраті годувальника.
Проте вказане не позбавляє позивача перейти на пенсію по втраті годувальника за Законом № 1058.
Згідно ч. 1 ст. 350 КАС України (в редакції до набрання чинності змінами, внесеними Законом України від 15.01.2020 № 460-IX) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Замінити відповідача Тячівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області на Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Тячівського районного суду Закарпатської області від 20 вересня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2017 року залишити без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий А.Ю. Бучик
Судді Л.Л. Мороз
А.І. Рибачук