11 червня 2020 року
м. Київ
Справа № 908/2630/13
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приазовського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро)
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 02.03.2020 (колегія суддів: Широбокова Л. П., Чус О. В., Орєшкіна Е. В.)
за скаргою Заступника керівника Мелітопольської місцевої прокуратури
на рішення державного виконавця - постанову про закінчення виконавчого провадження у справі
за позовом прокурора Приазовського району Запорізької області в інтересах держави - в особі: 1) Запорізької обласної державної адміністрації, 2) Приморсько-Посадської сільської ради Приазовського району Запорізької області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріск"
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів: 1) Державної інспекції сільського господарства в Запорізькій області, 2) Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області,
про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та стягнення 324,59 грн заподіяної шкоди,
1. Короткий зміст позовних вимог та скарги на рішення державного виконавця - постанову про закінчення виконавчого провадження у справі
1.1. У липні 2013 року Прокурор Приазовського району Запорізької області звернувся до Господарського суду Запорізької області із позовом в інтересах держави в особі Запорізької обласної державної адміністрації і Приморсько-Посадської сільської ради Приазовського району Запорізької області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріск" (далі - ТОВ "Ріск") про зобов'язання відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,125 га земель водного фонду прибережної захисної смуги Азовського моря на території Приморсько-Посадської сільської ради Приазовського району Запорізької області, за межами населеного пункту, шляхом знесення за власний рахунок самочинно збудованої рятувальної станції з літнім майданчиком та гаража для зберігання пляжного інвентаря, яка розташована на вул. Набережна, 2, с. Приморський Посад, Приазовський район, Запорізька область, а також стягнення з ТОВ "Ріск" на користь Приморсько-Посадської сільської ради Приазовського району Запорізької області шкоди у розмірі 324,59 грн, заподіяної самовільним зайняттям земельної ділянки.
1.2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор Приазовського району Запорізької області зазначав, що відповідно до акта перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, складеного головним державним інспектором Мелітопольського інспекційного відділу інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області від 18.05.2013 встановлено, що на земельній ділянці, площею 0,125 га земель водного фонду прибережної захисної смуги Азовського моря на території Приморсько-Посадської сільської ради Приазовського району Запорізької області, за межами населеного пункту, самовільно зайнятої ТОВ "Ріск" шляхом замощення та будівництва рятувальної станції з літнім майданчиком та гаража для зберігання пляжного інвентаря, виконані роботи з будівництва рятувальної станції з оглядовим майданчиком без дозволу на виконання будівельних робіт та з порушенням вимог статті 9 Закону України "Про архітектурну діяльність". При цьому факт самовільного зайняття ТОВ "Ріск" земельної ділянки підтверджується актами контролюючих органів, тому повернення цієї самовільно зайнятої земельної ділянки є заходом правової відповідальності за допущене правопорушення у галузі земельних відносин та у сфері містобудівної діяльності. Крім того, прокурор зазначає, що внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки ТОВ "Ріск" заподіяло шкоду в розмірі 324,59 грн, яка не сплачена до бюджету Приморсько-Посадської сільської ради Приазовського району Запорізької області.
1.3. У грудні 2019 року Заступник керівника Мелітопольської місцевої прокуратури звернувся до Господарського суду Запорізької області зі скаргою на рішення державного виконавця - постанову державного виконавця Приазовського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області від 29.11.2019 № 46048614 про закінчення виконавчого провадження та просить:
- визнати постанову державного виконавця Приазовського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області від 29.11.2019 № 46048614 про закінчення виконавчого провадження протиправною;
- скасувати постанову державного виконавця Приазовського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області від 29.11.2019 №46048614 про закінчення виконавчого провадження;
- зобов'язати державного виконавця Приазовського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області відновити виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 10.01.2014 № 908/2630/13.
1.4. Зазначена скарга обґрунтована тим, що рішення суду є обов'язковим до виконання, а державний виконавець дійшов помилкового висновку про неможливість виконання рішення суду без участі боржника, оскільки спосіб та порядок виконання рішення суду було змінено ухвалою від 28.09.2015. Державний виконавець протягом чотирьох років організовував виконання судового рішення, у тому числі шляхом залучення до проведення виконавчих дій суб'єктів господарювання на платній основі за рахунок авансового внеску стягувача - Запорізької обласної державної адміністрації, що свідчить про можливість виконання рішення суду без участі боржника.
2. Короткий зміст судових рішень у справі
2.1. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 01.10.2013, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 23.12.2013 у справі № 908/2630/13, позовні вимоги задоволено частково. Зобов'язано ТОВ "Ріск" звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,125 га земель водного фонду прибережної захисної смуги Азовського моря на території Приморсько-Посадської сільської ради за межами населеного пункту, шляхом знесення за власний рахунок самочинно збудованої рятувальної станції з літнім майданчиком та гаража для зберігання пляжного інвентаря, яка розташована на вул. Набережна, 2, с. Приморський Посад, Приазовського району, Запорізької області. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
2.2. Частково задовольняючи позовні вимоги у цій справі, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що матеріалами справи підтверджений факт самовільного зайняття ТОВ "Ріск" спірної земельної ділянки, а також факт будівництва спірного об'єкту без отримання відповідного дозволу. Крім того, жодний з документів проведених перевірок не було оскаржено відповідачем у встановленому законом порядку, а також сплачено розмір шкоди внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки. Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача 324,59 грн шкоди, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність підстав для її задоволення, оскільки матеріалами справи підтверджено факт перерахування відповідачем зазначеної суми ще 28.05.2013, а перерахування цих коштів на помилковий рахунок сталося не з вини ТОВ "Ріск".
2.3. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 28.09.2015 заяву в.о. прокурора Приазовського району про зміну способу і порядку виконання рішення суду у справі № 908/2630/13 задоволено. Змінено спосіб виконання рішення суду у справі № 908/2630/13 з "зобов'язати ТОВ "Ріск" звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,125 га земель водного фонду прибережної захисної смуги моря на території Приморсько-Посадської сільської ради за межами населеного пункту, шляхом знесення за власний рахунок самочинно збудованої рятувальної станції з літнім майданчиком та гаражу для зберігання пляжного інвентарю, яка розташована на вул. Набережна, 2 с. Приморський-Посад Приазовського району Запорізької області" на "звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,125 га земель водного фонду прибережної захисної смуги моря на території Приморсько-Посадської сільської ради за межами населеного пункту, шляхом знесення самочинно збудованої рятувальної станції з літнім майданчиком та гаража для зберігання пляжного інвентаря, яка розташована на вул. Набережна, 2 с. Приморський-Посад Приазовського району Запорізької області за рахунок коштів виконавчого провадження".
2.4. Зазначена ухвала місцевого господарського суду обґрунтована тим, що рішенням Господарського суду Запорізької області від 01.10.2013 у справі № 908/2630/13 зобов'язано ТОВ "Ріск" звільнити самовільно зайняту земельну ділянку шляхом знесення самочинно збудованих споруд у конкретний спосіб, а саме: за власний рахунок ТОВ "Ріск". Проте, ТОВ "Ріск" ухиляється від виконання рішення щодо знесення самочинно збудованої рятувальної станції з літнім майданчиком та гаража для зберігання пляжного інвентаря за власний рахунок, і у зв'язку із відсутністю у державного виконавця інших повноважень для спонукання до виконання ТОВ "Ріск" рішення суду, тому виконання наказу у встановлений спосіб є неможливим.
2.5. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 28.09.2015 відмовлено у задоволенні скарги Заступника керівника Мелітопольської місцевої прокуратури на рішення державного виконавця - постанову про закінчення виконавчого провадження у справі № 908/2630/13.
2.6. Постановляючи зазначену ухвалу, господарський суд першої інстанції погодився з доводами державного виконавця та ТОВ "Ріск" щодо неможливості виконання рішення суду за відсутності боржника, оскільки за вказаною адресою у рішенні суду знаходиться майно іншої особи - ПП "Невід". При цьому, за висновком місцевого господарського суду, державним виконавцем були вжиті всі визначені Законом України "Про виконавче провадження" дії для виконання рішення, а тому державним виконавцем правомірно винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.
2.7. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 02.03.2020 скасовано ухвалу Господарського суду Запорізької області від 26.12.2019 у справі № 908/2630/13. Скаргу Заступника керівника Мелітопольської місцевої прокуратури від 13.12.2019 на рішення державного виконавця - постанову про закінчення виконавчого провадження задоволено. Визнано постанову державного виконавця Приазовського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 29.11.2019 № 46048614 про закінчення виконавчого провадження неправомірною. Скасовано постанову державного виконавця Приазовського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 29.11.2019 № 46048614 про закінчення виконавчого провадження. Зобов'язано державного виконавця Приазовського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відновити виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 10.01.2014 № 908/2630/13.
2.8. Скасовуючи ухвалу господарського суду першої інстанції, апеляційний господарський суд виходив з того, що вона постановлена при невідповідності висновків суду обставинам справи та з неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню. Апеляційний господарський суд зазначив, що місцевим господарським судом не враховано, що ухвалою Господарського суду Запорізької області від 28.09.2015 змінено спосіб виконання рішення суду у цій справі. Тому, за висновком апеляційного господарського суду, рішення суду підлягає виконанню незалежно від особистої участі боржника в його виконанні. Також апеляційний господарський суд визнав безпідставними посилання суду першої інстанції та державного виконавця про неможливість виконання рішення суду у зв'язку з тим, що за адресою вул. Набережна, 2, с. Приморський-Посад, Приазовського району, Запорізької області знаходиться інша особа ПП "Невід", яка не є стороною у цій справі, та розташовано її майно.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та заперечень на неї
3.1. Не погоджуючись із постановою Центрального апеляційного господарського суду від 02.03.2020 у справі № 908/2630/13, до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду звернувся Приазовський районний відділ державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 02.03.2020, а ухвалу Господарського суду Запорізької області від 28.09.2015 у справі № 908/2630/13 залишити в силі.
3.2. В обґрунтування касаційної скарги Приазовський районний відділ державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції зазначає, що постанова апеляційного господарського суду ухвалена з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права. Скаржник наголошує, що проведення виконавчих дій за адресою розташування майна, а саме: вул. Набережна, 2, с. Приморський Посад, Приазовський район, Запорізька область, призведе до порушення прав та законних інтересів та спричинення майнової шкоди третій особі - ПП "Невід", яка не є стороною або учасником виконавчого провадження.
3.3. У відзиві на касаційну скаргу заступник прокурора Запорізької області просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного господарського суду без змін. Зокрема, заступник прокурора Запорізької області зазначає, що виконавчі дії проводилися державним виконавцем без особистої участі боржника протягом чотирьох років. Проте, безрезультатність проведених виконавчих дій у зв'язку із вчиненням перешкод певними особами не може вказувати на неможливість виконання судового рішення без участі боржника і не може невілювати принцип обов'язковості виконання судових рішень, передбачений статтею 1291 Конституцією України. Крім того, заступник прокурора Запорізької області наголошує, що у постанові Донецького апеляційного господарського суду від 23.12.2013 у справі № 908/2630/13 зазначено, що підлягає звільненню земельна ділянка (яка не виділена в натурі) від самочинно збудованих споруд ТОВ "Ріск", а саме: рятувальної станції з літнім майданчиком та гаража для зберігання пляжного інвентаря. Тому ці об'єкти не зареєстровано ні за адресою вул. Набережна, 2, ні за адресою вул. Набережна, 2 Б. На думку заступника прокурора Запорізької області, державний виконавець повинен був здійснювати виконавчі дії не за поштовою адресою об'єктів нерухомості, а за місцезнаходженням земельної ділянки, яка згідно з резолютивною частиною рішення підлягала звільненню та розташовується орієнтовно на вул. Набережна, 2.
3.4. У відзиві на касаційну скаргу Запорізька обласна державна адміністрація просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного господарського суду без змін. Зокрема, Запорізька обласна державна адміністрація зазначає, що апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку про те, що звільненню підлягає земельна ділянка площею 0,125 га. Це підтверджується наявними матеріалами справи, а також поясненнями самого державного виконавця. Крім того, державним виконавцем зазначено, що шляхом виходу на місцевість встановлено, що фактично будівля рятувальної станції з літнім майданчиком та гаража для зберігання пляжного інвентаря (які згідно з рішенням суду підлягають знесенню) розташовані на самому березі моря, та не мають адреси і номера, оскільки збудовані самочинно. Ураховуючи викладене, висновок суду першої інстанції про те, що виконанням спірного рішення будуть порушені права ПП "Невід", не відповідає фактичним обставинам справи.
4. Розгляд касаційної скарги та установлені судами обставини
4.1. Ухвалою Верховного Суду від 12.05.2020 (колегія суддів: Багай Н. О. - головуючий, Дроботова Т. Б., Зуєв В. А.) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Приазовського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) і вирішено здійснити перегляд постанови Центрального апеляційного господарського суду від 02.03.2020 у справі № 908/2630/13 у порядку письмового провадження.
4.2. Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 10.06.2020 № 29.3-02/1011 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи № 908/2630/13 у зв'язку із відпусткою судді Зуєва В. А.
4.3. Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 10.06.2020 визначено колегію суддів у складі: Багай Н. О. - головуючий, Дроботова Т. Б., Чумак Ю. Я.
4.4. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що постановою Приазовського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області від 16.01.2015 № 46048614 відкрито виконавче провадження з примусового виконання рішення суду.
4.5. Постановою державного виконавця ВДВС Приазовського РУЮ від 10.03.2015 у зв'язку з неможливістю виконати рішення суду без участі боржника виконавче провадження № 46048614 закінчено.
4.6. Постановою начальника ВДВС Приазовського РУЮ від 15.06.2015 постанову про закриття виконавчого провадження від 10.03.2015 скасовано у зв'язку з тим, що державним виконавцем не в повному обсязі було вжито заходи примусового виконання рішення, тобто постанову про закінчення виконавчого провадження винесено передчасно.
4.7. Державним виконавцем вживалися дії щодо примусового виконання рішення суду, а саме 21.07.2017 було укладено з КП "Водоканал" договір про надання послуг автокрана та проведення зварювальних робіт, за умовами пункту 1.1 якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання надати послуги автокрана та провести зварювальні роботи по знесенню самочинно збудованої рятувальної станції з літнім майданчиком та гаража для зберігання пляжного інвентаря, що знаходиться за адресою: Запорізька область, Приазовський район, с. Приморський Посад, вул. Набережна, 2 по виконавчому провадженню № 46048614.
4.8. 12.09.2017 державним виконавцем до Приазовського ВП Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області за фактом перешкоджання посадовими особами ТОВ "Ріск" у виконанні ухвали Господарського суду Запорізької області від 28.09.2015 про знесення самовільно збудованої рятувальної станції з літнім майданчиком та гаража на вул. Набережній, 2 в с. Приморський Посад направлено повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 382 Кримінального кодексу України, за наслідками розгляду якого до ЄРДР внесено відомості за № 12017080330000497.
4.9. 16.05.2019 між Приазовським РВ ДВС ГТУЮ в Запорізькій області та ТОВ "АБЗ Промбуд" укладено договір про надання послуг, за умовами пункту 1.1 якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання надати послуги автокрана та провести зварювальні роботи по знесенню самочинно збудованої рятувальної станції з літнім майданчиком та гаража для зберігання пляжного інвентаря, що знаходиться за адресою: Запорізька область, Приазовський район, с. Приморський Посад, вул. Набережна, 2 за виконавчим провадженням № 46048614.
4.10. Також господарські суди попередніх інстанцій установили, що за результатами проведених виконавчих дій 31.05.2019 державним виконавцем складено акт про те, що йому створено перешкоди шляхом блокування проїзду техніки.
У зв'язку з цим, за наведеним фактом державним виконавцем 31.05.2019 направлено повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 382 Кримінального кодексу України, за наслідками розгляду якого до ЄРДР внесено відомості за № 12019080330000232.
4.11. У подальшому, 20.11.2019 державним виконавцем складено акт про те, що за зазначеною у виконавчому документі адресою: с. Приморський Посад, вул. Набережна, 2, станція з літнім майданчиком та гараж для зберігання пляжного інвентаря, які підлягають знесенню, відсутні, а розташований склад ПП "Невід". Постановою від 29.11.2019 державним виконавцем закінчено виконавче провадження на підставі пункту 11 статті 39, статті 40 "Про виконавче провадження" у зв'язку з тим, що судове рішення без участі боржника виконати неможливо.
4.12. Викладені обставини і стали підставою для звернення заступника керівника Мелітопольської місцевої прокуратури до Господарського суду Запорізької області зі скаргою на рішення державного виконавця - постанову державного виконавця Приазовського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області від 29.11.2019 № 46048614.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Переглянувши оскаржувану у справі постанову, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзивах доводи сторін, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
5.2. Верховний Суд погоджується з правильним висновком апеляційного господарського суду про наявність правових підстав для задоволення скарги заступника прокурора Запорізької області на рішення державного виконавця - постанову державного виконавця Приазовського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області від 29.11.2019 № 46048614, з огляду на таке.
5.3. Відповідно до частини 1 статті 115 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній до 15.12.2017) рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
5.4. Згідно з частинами 1, 2 статті 18 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній з 15.12.2017) судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
5.5. Частинами 1, 2 статті 326 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
5.6. Статтею 1291 Конституції України установлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
5.7. Частиною 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" установлено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
5.8. Господарськими судами попередніх інстанцій констатовано, що, приймаючи оскаржувану постанову про закінчення виконавчого провадження, державний виконавець керувався пунктом 11 частини 1 статті 39 і статтею 40 Закону України "Про виконавче провадження", а саме, неможливістю виконати рішення суду без участі боржника.
5.9. Відповідно до пункту 11 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною 3 статті 63 цього Закону.
5.10. Згідно із статтею 63 Закону України "Про виконавче провадження" за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною 6 статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною 2 цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. Виконавець під час виконання рішення про заборону вчиняти певні дії або про утримання від вчинення певних дій доводить до відома боржника резолютивну частину такого рішення, про що складає відповідний акт. Після складення акта виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
5.11. Верховний Суд зазначає, що, скасовуючи ухвалу господарського суду першої інстанції, апеляційний господарський суд правильно врахував те, що ухвалою Господарського суду Запорізької області від 28.09.2015 змінено спосіб виконання рішення суду у цій справі. Тому правильним і обґрунтованим є висновок апеляційного господарського суду про те, що судове рішення у цій справі підлягає виконанню незалежно від особистої участі боржника в його виконанні. Крім того, апеляційним господарським судом зазначено, що державний виконавець вчиняв виконавчі дії з примусового виконання рішення суду шляхом залучення третіх осіб до виконання робіт, але не виконав його у зв'язку з вчиненням перешкод з боку невідомих осіб.
5.12. Доводи Приазовського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про те, що проведення виконавчих дій за адресою розташування майна, а саме: вул. Набережна, 2, с. Приморський Посад, Приазовський район, Запорізька область, призведе до порушення прав та законних інтересів та спричинення майнової шкоди третій особі - ПП "Невід", яка не є стороною або учасником виконавчого провадження, не заслуговують на увагу, оскільки будівлі які підлягають знесенню, чітко перелічені у резолютивній частині рішення Господарського суду Запорізької області від 01.10.2013 та в ухвалі Господарського суду Запорізької області від 28.09.2015, якою змінено спосіб виконання рішення суду у справі № 908/2630/13.
Суд погоджується також із доводами Прокуратури Запорізької області про те, що зі змісту резолютивної частини рішення Господарського суду Запорізької області від 01.10.2013 та ухвали Господарського суду Запорізької області від 28.09.2015 убачається, що адреса стосується місцезнаходження земельної ділянки, а не будівель, які підлягають знесенню.
5.13. При цьому сам скаржник у касаційній скарзі зазначає, що державним виконавцем при виході на місцевість установлено, що фактично будівля рятувальної станції з літнім майданчиком та гараж для зберігання пляжного інвентаря (які згідно з рішенням суду підлягають знесенню) розташовані на самому березі моря, не мають адреси і номера, оскільки збудовані самочинно. Таким чином, державним виконавцем при виході на місцевість ідентифіковано будівлі, які підлягають знесенню.
Крім того, Верховний Суд зазначає, що рішення Господарського суду Запорізької області по суті позовних вимог у цій справі прийнято 01.10.2013, з урахуванням ухвали Господарського суду Запорізької області від 28.09.2015, якою змінено спосіб виконання рішення суду у справі № 908/2630/13. Проте, зазначене судове рішення не виконане до цього часу, що очевидно не відповідає практиці Європейського суду з прав людини та меті національного законодавства, адже виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду.
5.14. Інші доводи про порушення чи неправильне застосуванням норм матеріального і процесуального права апеляційним господарським судом при ухваленні оскаржуваної постанови у касаційній скарзі не наведені. Зміст касаційної скарги фактично зводиться до незгоди із судовим рішенням.
5.15. Також, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У цій справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованого та правомірного висновку апеляційного господарського суду у цій справі.
6. Висновки Верховного Суду
6.1. Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
6.2. Згідно зі статтею 300 цього Кодексу, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
6.3. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судове рішення суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
6.4. Відповідно до частини 1 статті 309 цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
6.5. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що постанова апеляційного господарського суду у цій справі ухвалена із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для її скасування не вбачається.
6.6. Доводи, викладені у касаційній скарзі, про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваної постанови, не отримали підтвердження, не спростовують обставин, на які послалися апеляційний господарський суд, ґрунтуються на переоцінці доказів, зібраних у справі, що за змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України не належить до повноважень суду касаційної інстанції, у зв'язку з чим відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваної постанови у справі № 908/2630/13.
7. Розподіл судових витрат
7.1. Оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Приазовського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) залишити без задоволення.
2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 02.03.2020 у справі № 908/2630/13 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Н. О. Багай
Судді Т. Б. Дроботова
Ю. Я. Чумак