10 червня 2020 року
м. Київ
Справа № 903/191/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Жукова С.В. - головуючого, Банаська О.О., Ткаченко Н.Г.
за участі секретаря судового засідання Купрейчук С.П.
за участю представників: не з'явилися
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"
на ухвалу господарського суду Волинської області від 30.05.2019
(Суддя - Войціховський В.А.)
та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.08.2019
(Колегія суддів: Саврій В.А. - головуючий, Дужич С.П., Тимошенко О.М.)
у справі
за заявою ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньагрохолдинг"
про визнання банкрутом,-
1. Ухвалою господарського суду Волинської області від 08.04.2019 відкрито провадження у справі про банкрутство боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньагрохолдинг" (45630, Волинська область, Луцький район, с. Княгининок, вул. Бригадний двір, 19, код ЄДРПОУ 34557127), введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника, введено процедуру розпорядження майном боржника строком на сто п'ятнадцять календарних днів до 02 серпня 2019 року, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Новосельцева Володимира Петровича.
2. Також з врахуванням зазначеної ухвали суду відповідно до положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" 08 квітня 2019 року за №58698 на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України здійснено оприлюднення оголошення (повідомлення) про порушення господарським судом Волинської області провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньагрохолдинг".
3. Після оприлюднення відповідного оголошення до розпорядника майна та до суду у встановленому порядку із заявою про визнання грошових вимог до боржника на загальну суму 1750761,13 грн. з врахуванням 3842,00 грн. понесених судових витрат звернулось Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" (заява від 03.05.2019).
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
4. Ухвалою господарського суду Волинської області від 30.05.2019 у справі №903/191/19, яка залишена без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.08.2019, задоволено частково заяву Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про визнання грошових вимог до боржника. Визнано грошові вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньагрохолдинг" на суму 796 725,70 грн., які підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів у наступній черговості: - 3842,00 грн. - вимоги першої черги; - 727 546,78 грн. - вимоги четвертої черги; - 65 336,92 грн. - вимоги шостої черги.
5. Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані наступним:
5.1. Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що підлягають визнанню кредиторські кредиторські вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до боржника у наступних сумах:
- 3842,00 грн. - вимоги першої черги;
- 727 546,78 грн. - вимоги четвертої черги (495 772,61 грн. простроченої заборгованості за тілом кредиту + 186 349,88 грн. відсотків за користування кредитними коштами + 45 115,29 грн. комісії за користування кредитом + 309,00 грн. за розрахунково-касове обслуговування);
- 65 336,92 грн. - вимоги шостої черги (пеня), а всього 796 725,70 грн.
5.2. Відмовляючи частково у задоволенні кредиторських вимог, суди попередніх інстанцій застосовували висновки викладені у постановах Великої Палати від 24.01.2019 у справі №5017/1987/2012, від 28.03.2018 у справі №444/9519/12, від 23.05.2018 року у справі №910/1238/17.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
6. До Верховного Суду від Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (далі в тексті - Скаржник) надійшла касаційна скарга у якій Скаржник просить суд скасувати ухвалу господарського суду Волинської області від 30.05.2019 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.08.2019 і ухвалити нове рішення про визнання грошових вимог Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на загальну суму 1750761,13 грн. з врахуванням 3842,00 грн. понесених судових витрат.
7. В обґрунтування підстав для задоволення касаційної скарги Скаржник наводить наступні доводи:
7.1. Суди попередніх інстанцій неправильно застосували приписи ст. ст. 550 ,599, 625 ЦК України.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
8. До Верховного Суду не надходили відзиви на касаційну скаргу.
Провадження справи у Верховному Суді
9. Ухвалою Верховного Суду від 30.10.2019 відкрито касаційне провадження у справі № 903/191/19 за касаційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на ухвалу господарського суду Волинської області від 30.05.2019 (в частині невизнаних грошових вимог) та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.08.2019 у даній справі; призначено до розгляду касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" у відкритому судовому засіданні на 20 листопада 2019 року у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду.
10. Ухвалою Верховного Суду від 20.11.2019 зупинено касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на ухвалу господарського суду Волинської області від 30.05.2019 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.08.2019 по справі № 903/191/19 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 912/1120/16 та ухвалення у вказаній справі судового рішення.
11. Ухвалою Верховного Суду від 13.05.2020 поновлено касаційне провадження у справі № 903/191/19 за касаційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на ухвалу господарського суду Волинської області від 30.05.2019 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.08.2019 у даній справі; призначено до розгляду касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на 10 червня 2020 року у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду.
Позиція Верховного Суду
12. Заслухавши у відкритому судовому засіданні доповідь судді доповідача , колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла до висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги з наступних підстав.
13. Відповідно ст. 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
14. Щодо доводу касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували приписи ст. ст. 550 ,599, 625 ЦК України, колегія суддів зазначає наступне.
15. Вказаний довід касаційної скарги серед іншого мотивований тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що починаючи з 23.06.2017 по 08.04.2019 проценти нараховувалися за підвищеною ставкою - 60% і вказане нарахування не було як плата за користування грошовими коштами.
16. Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зокрема, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
17. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
18. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
19. Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
20. Згідно п. п. 6.37, 6.38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 по справі № 912/1120/16 зазначено наступне:
- В ухвалі про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду покликався також на правову позицію, викладену у справі № 5017/1987/2012 (постанова від 5 березня 2019 року), в якій Верховний Суд вказав на те, що банк не позбавляється права на отримання належних йому процентів за неправомірне користування кредитом, нарахованих за підвищеною ставкою на підставі пунктів 1.4, 3.3, 3.5, 6.7 кредитного договору у зв'язку з простроченням виконання позичальником грошового зобов'язання, оскільки ці проценти охоплюються диспозицією норми частини другої статті 625 ЦК України.
- Разом із тим правовідносини, що склалися у справі № 5017/1987/2012, не є подібними до правовідносин, що склалися у справі, що розглядається, позаяк у справі № 5017/1987/2012 договором була передбачена умова нарахування процентів за підвищеною ставкою саме за неправомірне користування кредитом, що відповідає диспозиції норми, викладеній у частині другій статті 625 ЦК України, а не відповідно до частини першої статті 1048 цього Кодексу. Тож підстави для відступу від правового висновку, викладеного у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 5 березня 2019 року у справі № 5017/1987/2012, відсутні.
21. Суди попередніх інстанцій встановили, що 18.09.2017 рішенням господарського суду Волинської області у справі №903/572/17 було стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньагрохолдинг" на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" 495 772,61 грн. заборгованості по кредиту, 128 349,32 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 15 778,50 грн. пені, 9598,51 грн. витрат по сплаті судового збору. Всього: 649 498,94 грн.
22. Скаржник у касаційній скарзі вказує, що за період після вказаного судового рішення проценти за прострочення нараховувалися Скаржником виключно у відповідності до умов Договору банківського обслуговування від 19.06.2014 б/№ (пункт 3.2.1. 4.1.6 Умов і правил в редакції станом на серпень 2016 року), відповідно до якого такі відсотки були нараховані у зв'язку з порушенням боржником грошового зобов'язання в розмірі 60% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.
23. З аналізу змісту оскаржуваних судових рішень, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла до висновку, що суди у вказаних рішеннях не досліджували наведені у касаційній скарзі умови договору б/№ від 19.06.2014, а також не встановили правову природу нарахованих процентів за простроченою процентною ставкою за період після ухвалення рішення господарського суду Волинської області у справі №903/572/17.
24. Суди попередніх інстанцій, без встановлення фактичних обставин справи щодо умов Договору б/№ від 19.06.2014, дійшли до висновку про те, що кредиторські вимоги на суму 461734,39 грн. відсотків за користування кредитом за період з 19.09.2017 по 08.04.2019 підлягають відмові у визнанні, оскільки останні нараховані безпідставно, так як договір банківського обслуговування від 19.06.2014 припинив свою дію внаслідок реалізації права Скаржника на дострокове погашення всієї заборгованості - звернення до суду з позовом та прийняття рішення від 18.09.2017 у справі №903/572/17.
25. Зазначений висновок судів попередніх інстанцій, за умови, якщо в Договорі б/№ від 19.06.2014 передбачена можливість нарахування процентів за неправомірне користування кредитом, суперечить висновкам про застосування норм права, який викладений у п. 50 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.03.2019 по справі № 5017/1987/2012, відповідно до якого Банк не позбавляється права на отримання належних йому процентів за неправомірне користування кредитом, нарахованих за підвищеною ставкою на підставі кредитного договору у зв'язку з простроченням виконання позичальником грошового зобов'язання, оскільки ці проценти охоплюються диспозицією норми частини 2 статті 625 ЦК України.
26. За таких обставин, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла до висновку про те, що Скаржником у касаційній скарзі доведено обставину того, що суди попередніх інстанцій відмовляючи у задоволенні кредиторських вимог у вигляді відсотків за користування кредитом за період з 19.09.2017 по 08.04.2019 не дослідили зібраних доказів у справі, зокрема не встановили фактичні обставини справи про умови Договору б/№ від 19.06.2014.
27. Слід зазначити, що Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.
28. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
29. Така правова позиція щодо правильного застосування норм права підлягає врахуванню у справі про банкрутство в разі подання заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника як на стадії розпорядження майном боржника, так і на стадії ліквідаційної процедури, з урахуванням перебування в цей час боржника в особливому правовому становищі, зокрема і щодо дії мораторію на задоволення вимог конкурсних кредиторів (Висновки про застосування норм права, які зазначені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 по справі № 912/1120/16).
30. Стосовно заявленої Скаржником вимоги по сплаті комісії за користування кредитом в розмірі 56 022,25 грн. за період з 01.10.2016 по 08.04.2019 колегія суддів погоджується з позицією судів попередніх інстанцій про те що підставним є нарахування комісії за період з 01.10.2016 по 18.09.2017 включно (по день прийняття судом рішення у справі №903/572/17 від 18.09.2017) на суму 45 115,29грн.
31. Щодо кредиторських вимог на суму 10906,96 грн. по сплаті комісії за користування кредитом з 19.09.2017 по 08.04.2019, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла до висновку про обґрунтованість позиції рішень судів попередніх інстанцій щодо того, що слід відмовити у їх визнанні, як безпідставно нарахованих, оскільки договір банківського обслуговування від 19.06.2014 припинив свою дію внаслідок реалізації права Скаржника на дострокове погашення всієї заборгованості - звернення до суду з позовом та прийняття рішення від 18.09.2017 у справі №903/572/17.
32. Щодо вимог кредитора в частині нарахування пені в розмірі 546628,00 грн., колегія суддів погоджується з позицією судів попередніх інстанцій, що обґрунтованою є пеня в розмірі:
- 15778,50 грн. постановленої до стягнення з боржника у відповідності до рішення господарського суду Волинської області від 18.09.2017 у справі №903/572/17 за період з 01.10.2016 по 11.07.2017;
- 49558,42 грн. пені, нарахованої з 11.07.2017 по 18.09.2017 включно (по день прийняття судом рішення у справі №903/572/17 від 18.09.2017), а всього на суму 65 336,92 грн.
33. Відтак, у визнані вимог на суму 481291,08 грн. нарахованої пені з 19.09.2017 по 08.04.2019 судами попередніх інстанцій правомірно відмовлено, як безпідставно нарахованої, оскільки договір банківського обслуговування від 19.06.2014 припинив свою дію внаслідок реалізації права Скаржника на дострокове погашення всієї заборгованості (звернення до суду з позовом та прийняття рішення від 18.09.2017 у справі №903/572/17).
34. Стосовно кредиторських вимог Скаржника в частині нарахування заборгованості за розрахунково-касове обслуговування в розмірі 412 грн., колегія суддів на підставі вищезазначених висновків погоджується з позицією судів попередніх інстанцій про те, що підставною є заборгованість в розмірі 309,00 грн., нарахована до прийняття рішення від 18.09.2017 у справі №903/572/17. В задоволенні 103,00 грн. вимог кредитора слід відмовити.
35. З урахуванням наведеного, колегія суддів суду касаційної інстанції визнає частково обґрунтованим довід касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували приписи ст. ст. 550 ,599, 625 ЦК України.
36. Відповідно до приписів п. 1 ч. 3 ст. 310 ГПК України, підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
37. Колегія суддів суду касаційної інстанції з урахуванням того, що суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази, а саме не дослідили умови Договору б/№ від 19.06.2014, дійшла до висновку про необхідність скасування ухвали господарського суду Волинської області від 30.05.2019 та постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.08.2019 в частині відмови у визнанні кредиторських вимог Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на суму 461734,39 грн. відсотків за користування кредитом за період з 19.09.2017 по 08.04.2019, та направлення справи № 903/191/19 у скасованій частині на новий розгляд до господарського суду Волинської області.
38. За таких обставин, касаційна скарга Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" підлягає частковому задоволенню.
39. З огляду на те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а справа - передачі на новий розгляд в певній частині, з урахуванням статті 129 ГПК України розподіл судових витрат у справі судом касаційної інстанції не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 240, 300, 301, 304, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -
1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" задовольнити частково.
2. Ухвалу господарського суду Волинської області від 30.05.2019 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.08.2019 у справі № 903/191/19 в частині відмови у визнанні кредиторських вимог Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на суму 461734,39 грн. відсотків за користування кредитом за період з 19.09.2017 по 08.04.2019 скасувати.
3. Справу № 903/191/19 у скасованій частині направити на новий розгляд до господарського суду Волинської області.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий С.В. Жуков
Судді О.О. Банасько
Н.Г. Ткаченко