09 червня 2020 року
м. Київ
Справа № 909/82/16
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Погребняка В.Я. - головуючого, Білоуса В.В., Васьковського О.В.,
за участю секретаря судового засідання Сотник А.С.
учасники справи:
боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агро-Союз" представники боржника - не з'явилися,
розпорядник майна - Чопенко Денис Вікторович - не з'явився,
кредитор (ініціюючий) - Компанія Naran Advisory Corporation
представники кредитора - не з'явилися,
кредитор - Публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк"
представник кредитора - Сподін В.С., довіреність № 307 від 01.07.2019,
кредитор - АТ "Державний експортно-імпортний банк України"
представник кредитора - Болобан В.Г., довіреність № 0001000/12029-20 від 27.05.2020,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк"
на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області
від 08.10.2019
у складі судді: Михайлишина В.В.
та на постанову Західного апеляційного господарського суду
від 23.01.2020
у складі колегії суддів: Матущака О.І. (головуючого), Бойко С.М., Бонк Т.Б.,
у справі за заявою
Компанії Naran Advisory Corporation
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агро-Союз"
про банкрутство,
Короткий зміст вимог
1. Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 11.02.2016 порушено провадження у справі № 909/82/16 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агро-Союз" (далі - ТОВ "Корпорація "Агро-Союз") та прийнято заяву до розгляду.
Визнано безспірні грошові вимоги Компанії Naran advisory corporation до ТОВ "Корпорація "Агро-Союз" в сумі 600 000,00 грн.
Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника до закінчення провадження у справі.
Введено процедуру розпорядження майном боржника.
Призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Тритяченко О.В.
2. 15.02.2016 на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет оприлюднено оголошення про порушення справи про банкрутство ТОВ «Корпорація «Агро-Союз».
3. Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк» (далі - ПАТ АБ «Укргазбанк» подало до суду заяву (вх. № 2353/16 від 15.03.2016) про визнання кредитором з вимогами до боржника в сумі 102 600 374, 81 грн з яких: 100 398 374, 81 грн - вимоги не забезпечені заставою майна боржника та 2 202 000, 00 грн - вимоги забезпечені заставою майна боржника.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
4. Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 08.10.2019 у справі № 909/82/16, серед іншого, визнано грошові вимоги ПАТ АБ «Укргазбанк» у розмірі 62 213 758, 64 грн, з яких: 2 756, 00 грн - вимоги першої черги; 41 377 466, 10 грн - вимоги четвертої черги; 20 833 536, 54 грн - вимоги шостої черги.
Цією ж ухвалою відмовлено у задоволенні грошових вимог ПАТ АБ «Укргазбанк» до ТОВ «Корпорація «Агро-Союз» в розмірі 40 386 616, 17 грн.
5. Суд першої інстанції виходив з того, що заявником доведено наявність заборгованості за кредитним договором №1/12/к від 29.02.2012 за основним зобов'язанням, а також штрафні санкції.
В частині відмови у внесенні грошових вимог у розмірі 40 386 616, 17 грн. ухвала суду обґрунтована тим, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування.
6. Під час розгляду справи, господарським судом першої інстанції було встановлено:
29.02.2012 між ПАТ АБ "Укргазбанк" та ТОВ "Виробниче підприємство "Агро-Союз" (позичальником) укладено кредитний договір № 1/12/к, з врахуванням змін та доповнень, внесених договорами про внесення змін № № 1 - 3, відповідно до умов якого Банк відкрив позичальнику відновлювану кредитну лінію з лімітом 40 000 000, 00 гривень на строк з 29.02.2012 по 27.02.2015 зі сплатою процентів за користування кредитом: з 29.02.2012 по 30.03.2014 - з 19, 0% річних, а на прострочену заборгованість - 22, 0% річних; з 31.03.2014 по 27.02.2015 - 22, 0% річних, а на прострочену заборгованість - 25, 0% річних.
Відповідно до пункту 1.3.2. договору (про внесення змін та доповнень № 3 від 31.03.2014) позичальник зобов'язався повернути кредит у повному обсязі у термін до 27.02.2015.
Пунктом 3.4. договору сторонами визначено, що проценти за користування кредитними коштами позичальник зобов'язався сплачувати щомісяця, не пізніше п'ятого числа місяця, наступного за місяцем користування кредитом, а також в день закінчення строку, на який надано кредит, в день повного погашення заборгованості по кредиту, або в день дострокового погашення заборгованості за кредитом, або в день дострокового розірвання кредитного договору.
Отже, кінцевий терміном погашення боргу - 27.02.2015.
Наявними матеріалами справи встановлено, що боржник кредит у розмірі 40 000 000, 00 грн не повернув, проценти за користування кредитом сплачувати перестав.
29.02.2012 між ПАТ АБ "Укргазбанк" (кредитором), ТОВ "Корпорація "Агро-Союз" (поручителем) та ТОВ "Виробниче підприємство "Агро-Союз" (позичальником) укладено договір поруки № 1/12/к/П-4, а 31.03.2014 укладено договір про внесення змін та доповнень № 1 до цього договору.
Відповідно до пункту 1.1. договору, поручитель зобов'язався перед кредитором відповідати за виконання позичальником зобов'язань по кредитному договору № 1/12/к від 29.02.2012, укладеного кредитором з позичальником.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
7. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 23.01.2020 у справі № 909/82/16 ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 08.10.2019 у справі №909/82/16 залишено без змін, а апеляційну скаргу ПАТ АБ «Укргазбанк» - без задоволення.
8. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про те, що строк виконання зобов'язання щодо повернення кредиту настав і позивач вчиняв дії щодо повернення такого кредиту шляхом звернення до суду з відповідним позовом та заявою про визнання кредиторських вимог в межах провадження у цій справі. Після настання строку погашення всієї заборгованості кредитний договір припинив дію, а банк з 27.02.2015 втратив можливість нарахування та стягнення з відповідача процентів за користування кредитом.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
9. Не погоджуючись з ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 08.10.2019 та постановою Західного апеляційного господарського суду від 23.01.2020 у справі № 909/82/16, ПАТ АБ "Укргазбанк" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржені судові акти, в частині відмови в задоволенні грошових вимог ПАТ АБ "Укргазбанк" до ТОВ «Корпорація «Агро-Союз» в розмірі 40 386 616,17 грн. та прийняти нове рішення, яким вказані вимоги задовольнити.
10. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 909/82/16 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Пєсков В.Г., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 26.02.2020.
11. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Погребняка В.Я. - головуючого, судді - Катеринчук Л.Й., судді - Пєскова В.Г. від 12.03.2020 у справі № 909/82/16 касаційну скаргу ПАТ АБ "Укргазбанк" на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 08.10.2019 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 23.01.2020 у справі № 909/82/16 залишено без руху. Надано ПАТ АБ "Укргазбанк" строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали. Роз'яснено ПАТ АБ "Укргазбанк", що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто.
12. 27.03.2020 ПАТ "АБ "Укргазбанк" здано до відділення зв'язку для направлення на адресу Касаційного господарського суду клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.
13. У зв'язку з відпусткою судді Катеринчук Л.Й., автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 909/82/16 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Васьковський О.В., суддя - Пєсков В.Г., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.04.2020.
14. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Погребняка В.Я. - головуючого, судді - Васьковського О.В., судді - Пєскова В.Г. від 08.04.2020 у справі № 909/82/16 клопотання ПАТ АБ "Укргазбанк" про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження задоволено. Поновлено ПАТ АБ "Укргазбанк" строк на касаційне оскарження. Відкрито касаційне провадження у справі № 909/82/16 Господарського суду Івано-Франківської області за касаційною скаргою ПАТ АБ "Укргазбанк" на ухвалу Господарського суд Івано-Франківської області від 08.10.2019 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 23.01.2020. Повідомлено учасників справи, що розгляд касаційної скарги ПАТ АБ "Укргазбанк" відбудеться 12.05.2020. Запропоновано учасникам справи подати відзив на касаційну скаргу у строки передбачені ГПК України. Витребувано з Господарського суду Івано-Франківської області та Західного апеляційного господарського суду матеріали справи № 909/82/16 за заявою Компанія Naran Advisory Corporation до ТОВ "Корпорація "Агро-Союз" про банкрутство. Звернуто увагу учасників справи на тимчасовий характер вжитих судом процесуальних заходів для запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 серед учасників відкритих судових засідань. Доведено до відома учасників справи, що явка їх представників в судове засідання не є обов'язковою. Звернуто увагу учасників справи на можливість розгляду касаційної скарги за відсутності їх представників за наявними у справі матеріалами у разі подання відповідного клопотання. Повідомлено учасників справи про можливість подати процесуальні документи (заяви, клопотання, скарги, відзиви тощо), письмові та електронні докази на електронну адресу суду, через особистий кабінет в системі "Електронний суд", поштою, факсом або дистанційні засоби зв'язку, вчинити інші процесуальні дії в електронній формі з використанням власного електронного цифрового підпису, прирівняного до власноручного підпису. Рекомендовано учасникам справи ознайомлення з матеріалами справи, за наявності такої технічної можливості, здійснювати в дистанційному режимі, шляхом надсилання сканкопій матеріалів судової справи на електронну адресу, зазначену у відповідній заяві, яку подавати через дистанційні засоби зв'язку. Повідомлено, що інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://supreme.court.gov.ua.
15. Станом на 12.05.2020 на запит ухвали Верховного Суду від 08.04.2020 матеріали справи № 909/82/16 на адресу Касаційного господарського суду не надійшли.
16. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Погребняка В.Я. - головуючого, судді - Васьковського О.В., судді - Пєскова В.Г. від 12.05.2020 у справі № 909/82/16 відкладено розгляд касаційної скарги ПАТ АБ "Укргазбанк" на ухвалу Господарського суд Івано-Франківської області від 08.10.2019 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 23.01.2020 у справі № 909/82/16. Повідомлено учасників справи, що розгляд касаційної скарги ПАТ АБ "Укргазбанк" на ухвалу Господарського суд Івано-Франківської області від 08.10.2019 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 23.01.2020 відбудеться 09.06.2020. Звернуто увагу учасників справи на тимчасовий характер вжитих судом процесуальних заходів для запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 серед учасників відкритих судових засідань. Доведено до відома учасників справи, що явка їх представників в судове засідання не є обов'язковою. Звернуто увагу учасників справи на можливість розгляду касаційної скарги за відсутності їх представників за наявними у справі матеріалами у разі подання відповідного клопотання. Повідомлено учасників справи про можливість подати процесуальні документи (заяви, клопотання, скарги, відзиви тощо), письмові та електронні докази на електронну адресу суду, поштою, факсом або дистанційні засоби зв'язку, вчинити інші процесуальні дії в електронній формі з використанням власного електронного цифрового підпису, прирівняного до власноручного підпису. Рекомендовано учасникам справи ознайомлення з матеріалами справи, за наявності такої технічної можливості, здійснювати в дистанційному режимі, шляхом надсилання сканкопій матеріалів судової справи на електронну адресу, зазначену у відповідній заяві, яку подавати через дистанційні засоби зв'язку. Повідомлено, що інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://supreme.court.gov.ua.
17. У зв'язку з відпусткою судді Пєскова В.Г., автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 909/82/16 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Білоус В.В., суддя - Васьковський О.В., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.06.2020.
18. В судове засідання 09.06.2020 з'явилися представники скаржника ПАТ АБ "Укргазбанк" та кредитора АТ "Державний експортно-імпортний банк України", які надали пояснення у справі.
19. Інші учасники справи явку повноважних представників у судове засідання не забезпечили, про час та дату судового засідання були сповіщені належним чином. Оскільки, явка представників сторін не була визнана обов'язковою, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю повноважних представників інших учасників справи.
Доводи скаржника
(ПАТ АБ "Укргазбанк")
20. В обґрунтування заявлених вимог скаржник вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права.
Зазначає, що судами попередніх інстанцій не досліджувались умови кредитного договору №1/12/к від 29.02.2012, укладеного між АБ "Укргазбанк" та ТОВ "Виробниче підприємство "Агро-Союз", згідно якого поручителем є ТОВ "Корпорація "Агро-Союз", банк має право нараховувати проценти за користування кредитними коштами та, відповідно, штрафні санкції за їх несплату до моменту відкриття провадження справи про банкрутство та пред'явлення кредиторських вимог.
Також, скаржник вказує на безпідставність застосування судами попередніх інстанцій правових висновків, наведених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12. А також на те, що його позиція щодо правомірності нарахування процентів після 27.02.2015 ґрунтується на чинній судовій практиці Верховного Суду, зокрема постанові Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 913/11/18.
21. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
Відповідно до ст. 300 ГПК України (в редакції Закону № 460-IX від 15.01.2020), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені п. п. 1, 3, 4, 8 ч. 1 ст. 310, ч. 2 ст. 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (ч. 4 ст. 300 ГПК України в редакції Закону № 460-IX від 15.01.2020).
Як вбачається з матеріалів справи, ухвала Господарського суду Івано-Франківської області від 08.10.2019 була переглянута судом апеляційної інстанції лише в межах відмови у задоволенні грошових вимог ПАТ АБ «Укргазбанк» до ТОВ «Корпорація «Агро-Союз» в розмірі 40 386 616, 17 грн.
Таким чином, ухвала Господарського суд Івано-Франківської області від 08.10.2019 та постанова Західного апеляційного господарського суду від 23.01.2020 у справі № 909/82/16 переглядаються у касаційному порядку за касаційною скаргою ПАТ АБ "Укргазбанк" в межах доводів та вимог касаційної скарги в частині відмови у задоволенні грошових вимог ПАТ АБ «Укргазбанк» до ТОВ «Корпорація «Агро-Союз» в розмірі 40 386 616, 17 грн.
22. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Враховуючи, що станом на день прийняття оскаржуваної ухвали суду від 08.10.2019 діяв Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у редакції після набрання чинності з 19.01.2013 змін, внесених Законом України від 22.12.2011 № 4212-VI (далі - Закон про банкрутство), а Кодекс України з процедур банкрутства не був введений в дію, до спірних правовідносин застосовуються положення вказаного закону.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону про банкрутство провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.
Статтею 9 вказаного Закону визначено, що справи про банкрутство розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Згідно зі ст. 1 Закону про банкрутство кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя). Грошовим зобов'язанням є зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.
Ст. 23 Закону про банкрутство визначено, що конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство.
Згідно з ч. 2 ст. 25 Закону про банкрутство у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, у тому числі ті, щодо яких були заперечення боржника і які не були внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, а також ті, що визнані боржником та внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, і вирішує питання про його затвердження.
Виходячи з вимог ст. 25 Закону про банкрутство, обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений саме на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство.
При цьому, заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги.
Під час розгляду заявлених грошових вимог, суд користується правами та повноваженнями наданими йому процесуальним законом.
Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.
Як вбачається з матеріалів справи, в порядку та строк, передбачений ч. 1 ст. 23 Закону про банкрутство ПАТ АБ «Укргазбанк» подано заяву про визнання кредитором з вимогами до боржника в сумі 102 600 374,81 грн з яких: 100 398 374,81 грн - вимоги не забезпечені заставою майна боржника та 2 202 000,00грн - вимоги забезпечені заставою майна боржника.
Розглянувши вказану заяву, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, грошові вимоги ПАТ АБ «Укргазбанк» визнано частково, зокрема відмовлено у задоволенні грошових вимог ПАТ «Акціонерний банк «Укргазбанк» до ТОВ «Корпорація «Агро-Союз» в розмірі 40 386 616, 17 грн.
В цій справі вирішується питання можливості нарахування та стягнення процентів, передбачених договором за користування кредитом після спливу строку договору.
Згідно ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 29.02.2012 між ПАТ АБ "Укргазбанк" та ТОВ "Виробниче підприємство "Агро-Союз" (позичальником) укладено кредитний договір № 1/12/к, з врахуванням змін та доповнень, внесених договорами про внесення змін № № 1 - 3, відповідно до умов якого Банк відкрив позичальнику відновлювану кредитну лінію з лімітом 40 000 000, 00 гривень на строк з 29.02.2012 по 27.02.2015 зі сплатою процентів за користування кредитом: з 29.02.2012 по 30.03.2014 - з 19, 0% річних, а на прострочену заборгованість - 22, 0% річних; з 31.03.2014 по 27.02.2015 - 22, 0% річних, а на прострочену заборгованість - 25, 0% річних.
Відповідно до пункту 1.3.2. договору (про внесення змін та доповнень № 3 від 31.03.2014) позичальник зобов'язався повернути кредит у повному обсязі у термін до 27.02.2015.
Пунктом 3.4. договору сторонами визначено, що проценти за користування кредитними коштами позичальник зобов'язався сплачувати щомісяця, не пізніше п'ятого числа місяця, наступного за місяцем користування кредитом, а також в день закінчення строку, на який надано кредит, в день повного погашення заборгованості по кредиту, або в день дострокового погашення заборгованості за кредитом, або в день дострокового розірвання кредитного договору.
Отже, кінцевий терміном погашення боргу - 27.02.2015.
Наявними матеріалами справи встановлено, що боржник кредит у розмірі 40 000 000, 00 грн не повернув, проценти за користування кредитом сплачувати перестав.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з ч. 1 ст. 598 та ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Поняття «строк договору», «строк виконання зобов'язання» та «термін виконання зобов'язання» згідно з положеннями ЦК України мають різний зміст.
Так, відповідно до ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Цей строк починає спливати з моменту укладення договору, хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Відтак закінчення строку договору, належно виконаного лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов'язків під час дії договору.
Поняття «строк виконання зобов'язання» і «термін виконання зобов'язання» визначені у ст. 530 ЦК України, згідно з ч. 1 якої якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З огляду на викладене, строк (термін) виконання зобов'язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема, коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов'язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов'язання.
Аналогічна правова позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12, на яку послалися суди попередніх інстанцій.
Водночас, ч. 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, що у разі якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.
Приписами ст. 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін, проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що строк повернення кредитних коштів, встановлений договором, настав 27.02.2015. Однак, відповідач свої зобов'язання з повернення кредитних коштів не виконав. Надалі ПАТ АБ "Укргазбанк" звернувся з позовом про стягнення відповідних коштів, проте ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 25.08.2016 зупинено провадження у справі до вирішення спірних правовідносин в межах даної справи про банкрутство з урахуванням положень ст. 17 Закону про банкрутство.
У постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.
Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані ч. 1 ст. 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов'язань, а не у випадку їх порушення.
Натомість наслідки прострочення грошового зобов'язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов'язання, за ч. 1 ст. 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення ст. 625 цього Кодексу.
За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов'язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов'язання покладається обов'язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені ст. 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов'язання.
Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов'язання за ч. 2 ст. 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов'язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 висловлено правову позицію про те, що припис абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Як наслідок, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, оскільки в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 також викладена правова позиція, у відповідності до якої, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
При цьому, у вказаній постанові зазначено, що така правова позиція щодо правильного застосування норм права підлягає врахуванню у справі про банкрутство в разі подання заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника як на стадії розпорядження майном боржника, так і на стадії ліквідаційної процедури, з урахуванням перебування в цей час боржника в особливому правовому становищі, зокрема і щодо дії мораторію на задоволення вимог конкурсних кредиторів.
Зважаючи на вищенаведене, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що строк виконання зобов'язання щодо повернення кредиту настав і позивач вчиняв дії щодо повернення такого кредиту шляхом звернення до суду з відповідним з позовом та заявою про визнання кредиторських вимог в межах провадження у цій справі.
Після настання строку погашення всієї заборгованості кредитний договір припинив дію, а банк з 27.02.2015 втратив можливість нарахування та стягнення з відповідача процентів за користування кредитом.
Відтак, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для відмови у визнанні кредиторських вимог ПАТ АБ «Укргазбанк» до ТОВ «Корпорація «Агро-Союз» в розмірі 40 386 616, 17 грн.
23. Щодо суті касаційної скарги
Доводи скаржника відносно порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права та норм процесуального права не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в суді касаційної інстанції та спростовуються матеріалами справи.
Посилання скаржника на те, що його позиція щодо правомірності нарахування процентів після 27.02.2015 ґрунтується на чинній судовій практиці Верховного Суду, зокрема постанові Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 913/11/18, відхиляється судом касаційної інстанції, оскільки Велика Палата Верховного Суду в постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 відступила від висновку, викладеного Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 13.12.2018 у справі № 913/11/18 щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.
При цьому, Велика Палата Верховного Суду відзначила, що тлумачення умов укладеного сторонами справи договору щодо наслідків порушення відповідачем строків повернення позичених коштів має здійснюватися у системному взаємозв'язку з положеннями чинного законодавства, які регулюють загальні засади та умови настання цивільно-правової відповідальності, в тому числі за порушення грошового зобов'язання, враховуючи, що за п. 22 ч. 1 ст. 92 Конституції України засади цивільно-правової відповідальності визначаються виключно законами України.
24. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.
Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" від 03.04.2008 (заява №3236/03), "Рябих проти Росії" від 03.12.2003 (заява №52854/99), "Нєлюбін проти Росії" від 02.11.2006 (заява №14502/04)), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених ст. 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 309 ГПК України в редакції Закону № 460-IX від 15.01.2020).
Згідно з ч. 2 ст. 309 ГПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ПАТ АБ «Укргазбанк» та залишення ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 08.10.2019 та постанови Західного апеляційного господарського суду від 23.01.2020 у справі № 909/82/16 без змін.
25. Судові витрати
У зв'язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги та залишенні без змін ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 315 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-
1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк" залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 08.10.2019 (в частині відмови у задоволенні грошових вимог Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агро-Союз" в розмірі 40 386 616, 17 гривень) та постанову Західного апеляційного господарського суду від 23.01.2020 у справі № 909/82/16 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В.Я. Погребняк
Судді В.В. Білоус
О.В. Васьковський