Справа № 466/10261/19
(заочне)
11 червня 2020 року м. Львів
Шевченківський районний суд м. Львова
в складі: головуючого - судді Ковальчука О.І.
з участю секретаря Кайрякової К.О.
справа №466/7261/19; 2/466/747/20
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП
встановив:
11.12.2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП, в якому просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на її користь вартість завданої матеріальної шкоди в розмірі 4589,49 грн.; вартість завданої моральної шкоди в розмірі 20000,00 грн. та судові витрати в розмірі 2100.00 грн. на оплату професійної правничої допомоги.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 09 серпня 2019 року відбулася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої відповідачем було спричинено позивачу ушкодження здоров'я матеріальної та моральної шкоди. Зокрема, у м. Львові по вул. Ангеловича в цей день відповідач, керуючи скутером в стані алкогольного сп'яніння (як виявилось згодом) здійснив на позивача як на пішохода наїзд. В результаті цієї дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 було спричинено тілесні ушкодження легкого ступеню тяжкості, пошкоджено одяг та спричинено матеріальної та моральної шкоди.
З місця пригоди працівниками швидкої медичної допомоги позивача було доставлено у клінічну лікарню швидкої медичної допомоги м.Львова, де встановлено діагноз: забій тім'яної ділянки зліва, забій лівого ліктевого суглобу, забій грудної клітки.
Слідчим слідчого управління ГУ НП у Л/о ст. лейтенантом поліції Пилип'яком P.C. було встановлено в діях ОСОБА_2 ознаки адміністративного правопорушення відповідно до ст. 124 КУпАП, оскільки ним було порушено Правила дорожнього руху, затверджених Постановою кабінету міністрів України № 1306 від 10.10.2001р. (з наступними змінами і доповненнями), а саме: п.п. 1,5;2,3 (б.г.д) 12.3 та 13.1, які виразилися в тому, що він під час керування мопедом був не уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не реагував на її зміну, своїми діями створив загрозу безпеці дорожнього руху, під час руху на мопеді не був в застебнутому мотошоломі під час виникнення небезпеки, не вжив заходів зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, або безпечного об'їзду пішохода, не дотримався безпечного інтервалу, в результаті чого здійснив на позивача наїзд. Крім наведеного, в ході проведення перевірки було встановлено, що відповідач перебував в стані алкогольного сп'яніння.
Матеріали адміністративної справи передано до Шевченківського районною суду м. Львова, і 24.10.2019 року постановою Шевченківського районного суду у справі №466/7820/19 (яка не оскаржувалась на набрала законної сили 05.11.2019р.) визнано ОСОБА_2 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та оштрафовано на 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 340.00 грн.
Відповідно до п.4 ст. 82 ЦПК України, - обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Такі ж положення містяться у Постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01.03.2013р. «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки».
Позивач вказує, що після зазначеної дорожньо-транспортної пригоди вона перебувала в стресовому стані, в неї почались проблеми з тиском і зі сном, змушена була звертатись до лікарів, лікуватися, їй було рекомендовано курортно-реабілітаційний відпочинок (копії медичних документів додаються). Крім того, ОСОБА_1 придбавала ліки, оплачувала медичні процедури, аналізи тощо. Не всі платежі підтверджуються документально, частково документально підтверджує платежі на купівлю ліків - на суми 106,58 грн., 110,91 грн., 495,00 грн. та оплату за проведення МРТ - 3400,00 грн.. УЗД внутрішніх органів - 300,00 грн., аналіз крові - 177,00 грн., тобто підтверджені документально платежі становлять 4589,49 грн.
Крім цього, в позивача було пошкоджено одяг, а саме: розірвано сукню і розірвано босоніжки.
ОСОБА_1 є пенсіонеркою, її пенсія становить 1564,00 грн., і інших джерел доходу не має.
Відповідно до п. 14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013р. «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», - при визначенні розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, судам слід враховувати положення статті 1192 ЦК. Наприклад, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Як при відшкодуванні шкоди в натурі, так і при відшкодуванні реальних збитків потерпілий має право вимагати відшкодування упущеної вигоди.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України - майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим майновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до п. 2 ст. 1187 ЦК України - шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ст. 1195 ЦК України, фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбанням ліків, протезування, стороннього догляду тощо.
У разі каліцтва або іншого ушкодження здоров'я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.
Мінімальна заробітна плата станом на 2019 рік становить 4173,00 грн.
Так, в результаті неправомірних дій відповідача позивачу було спричинено і моральної шкоди. Зокрема, ОСОБА_1 зазнала як фізичного болю так і страждань у зв'язку з ушкодженням здоров'я, була позбавлена тривалий час вести свій звичний спосіб життя, крім цього, її внук - ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) онкологічно хворий, переніс операцію мозку і вона постійно допомагає доньці як у догляді за ним, так і посильно в його лікуванні. (Копії відповідних мед. документів додаються). Враховуючи стан його здоров'я, він потребує майже постійного стороннього догляду, а в результаті неправомірних дій відповідача, мало того, що позивач була позбавлена можливості допомогти донці, ще й вона змушена була надавати допомогу, оскільки позивач не мала змоги ні займатися домашніми справами, ні виходити з дому за покупками тощо. В неї порушилися нормальні життєві зв'язки, рідні та близькі також отримали стрес від цієї ситуації.
Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Відповідно до п. 1 ст. 1167 ЦК України, - моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Відповідно до Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013р. «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», - розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1 187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала.
Розмір завданої моральної шкоди позивач ОСОБА_1 оцінює в 20000,00 грн.
З врахуванням вищевикладеного, змушені звернутися до суду.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю, покликаючись на вказані в заяві обставини. Просила позов задовольнити. В останнє судове засідання не з'явилася, однак подала до суду заяву, в якій підтримує позовні вимоги в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечує та просить суд розглядати справу у її відсутності, а тому суд вважає за можливе заслухати справу на підставі наявних доказів.
Відповідач у судове засідання не з'явився повторно з невідомих суду причин, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, що стверджується відмітками у журналі реєстрації вихідної кореспонденції, наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення, відзив відповідачем до суду подано не було, а тому оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи без його участі, позивач не заперечував проти заочного розгляду справи, суд у відповідності до вимог статтей 280-283 ЦПК України вважає за можливе провести заочний розгляд справи на підставі наявних доказів.
У відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд вважає за можливе розглянути дану справу у відсутності сторін без фіксування судового засідання технічними засобами.
З'ясувавши дійсні обставини справи, права та обов'язки сторін, перевіривши зібрані по справі матеріали, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що 09 серпня 2019 року о 14.30 год. по вул. Ангеловича, 26 у м. Львів, ОСОБА_2 , керуючи моторолером Honda номер рами НОМЕР_1 був неуважний, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не реагував на її зміну, своїми діями створив загрозу безпеці дорожнього руху, під час виявлення небезпеки, а саме перебування пішохода на проїзній частині дороги не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки або безпечного об'їзду пішохода, не дотримався безпечного інтервалу внаслідок чого здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_1 , яка в цей час знаходилась на проїзній частині, в результаті гр. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 отримали тілесні ушкодження, транспортний засіб механічні пошкодження чим завдано матеріальних збитків. Такими діями ОСОБА_2 порушив вимоги п.п. 1.5, 2.3.б,г,д, 12.3, 13.1 Правил дорожнього руху, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП.
Постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 24.10.2019р. визнано ОСОБА_2 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП України та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. Зазначена постанова Шевченківського районного суду м. Львова оскаржена не була, вступила в законну силу 05.11.2019 року (а.с.10).
Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії, та чи вчинені вони цією особою.
В силу ч. 4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, вина відповідача у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди є преюдиціальним фактом, та не підлягає доказуванню.
Відповідно до п.2 Постанови Пленуму ВСУ №6 від 27.03.1992 р. «Про практику розгляду судами цивільних справ по позовах про відшкодування шкоди», вина є основним фактором наявності підстав для відшкодування з відповідача всіх виниклих матеріальних витрат у зв'язку з ДТП, витрат на відновлення здоров'я й моральної шкоди.
Згідно консультативного висновку спеціаліста КНП «Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» №10913 від 09.08.2019 року, ОСОБА_1 отримала наступні тілесні ушкодження: забій тім'яної ділянки зліва, забій лівого ліктевого суглобу, забій грудної клітки (а.с.11).
Так, позивач після вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди була доставлена в лікарню, де лікувалась, перебувала в стресовому стані, в неї почались проблеми з тиском та зі сном, змушена була звертатись до лікарів, лікуватися, їй було рекомендовано курортно-реабілітаційний відпочинок. Крім того, ОСОБА_1 придбавала ліки, оплачувала медичні процедури, аналізи, тощо. Документально підтверджуються платежі на купівлю ліків на суми 106,58 грн., 110,91 грн., 495,00 грн. та оплату за проведення МРТ - 3400,00 грн., УЗД внутрішніх органів - 300,00 грн., аналіз крові - 177,00 грн., що становить 4589,49 грн.
Крім цього, в позивача було пошкоджено одяг, а саме: розірвано сукню та босоніжки.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Як передбачено п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із пошкодженням або знищенням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Згідно ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно вимог ч.ч. 1,2 ст. 1187 ЦК України що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно ч.5 ст. 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Верховний суд України в ухвалі від 27.10.2010 року по справі № 6-30038св09, посилається на вищезазначені статті ЦК України, а також на п.2 Постанови Пленуму ВСУ від 27,03.1992 №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (зі змінами), згідно якого шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Судом встановлено, що за обставинами вказаної ДТП, яка сталась 09.08.2019 року, не доведено, що ця ДТП сталась внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, а отже відповідати за завдану внаслідок ДТП шкоду, має особа, яка заподіяла шкоду, а саме, відповідач ОСОБА_2 , як водій моторолера Honda номер рами НОМЕР_1 .
Отже, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про відшкодування завданої матеріальної шкоди в розмірі 4589 грн. 49 коп. підлягають до задоволення.
Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди в розмірі 20 000 грн. суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
У відповідності до ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Згідно п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року № 4, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
З врахуванням перелічених факторів, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що заявлений позивачем розмір відшкодування моральної шкоди в 20 000,00 гривень є значно завищеним. Суд враховує обставини по справі, та вважає, що в результаті ДТП позивачу були спричинені моральні страждання, стресова ситуація внаслідок ДТП, що суттєво погіршує якість її життя та безумовно змінило її нормальний життєвий ритм. Тому суд приходить до висновку, що за вказаних обставин, відшкодування моральної шкоди в сумі 10000,00 гривень є достатнім та обґрунтованим.
У зв'язку з вищевикладеним, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про відшкодування матеріальної та моральної шкоди знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, а тому підлягають частковому задоволенню.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір. Оскільки позивач при подачі позову звільнена від сплати судового збору відповідно до Закону України «Про судовий збір», а тому із відповідача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 840,80 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Згідно ст. 17 Закону України від 23.02.2006 №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди зобов'язані застосовувати як джерело права практику Європейського суду з прав людини, надалі - ЄСПЛ.
В свою чергу ЄСПЛ у своїй практиці визначає поняття «фактично понесені витрати на сплату гонорару» (див., наприклад, рішення від 16.02.2012 у справі «Савін проти України», п. 97; рішення від 07.11.2013 у справі «Бєлоусов проти України», п. 115), не лише ті витрати, яким є документальне підтвердження, а і ті, які за умовами договору з адвокатом клієнт має сплатити як гонорар.
Наведена практика ЄСПЛ цілком узгоджується з приписами п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України, щодо доказування обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Отже, обставинами, які підлягають доказуванню, щодо розміру витрат сторони позивача на правничу (правову) допомогу, є:
- вартість послуг адвоката, визначена між позивачем та адвокатом Коцюбинською Л. С. у Договорі про надання правової допомоги №97 від 02.10.2019;
- обсяг наданих адвокатом в рамках Договору про надання правової допомоги №97 від 02.10.2019 послуг і виконаних робіт та їх вартість, що сплачена або підлягає сплаті. Такі обставини підтверджуються: описом робіт (наданих послуг) адвокатом Коцюбинською Л.С., актом приймання-передачі наданих послуг від 11.12.2019 року, квитанцією до прибуткового касового ордера №01/12/19 від 11.12.2019 року на суму 2100грн. (а.с.18-23).
Таким чином, вартість фактично наданих для ОСОБА_1 у цивільній справі №466/10261/19 послуг у вигляді професійної правової (правничої) допомоги складає суму, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, в розмірі 2100,00 грн.
Відповідно до ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно гуртуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Враховуючи вищевикладене, виходячи із принципу диспозитивності цивільного судочинства, визначеного ст. 13 ЦПК України, відповідно до якої суд розглядає справу лише в межах заявлених сторонами вимог і лише на підставі поданих ними доказів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до часткового задоволення. В матеріалах справи відсутні докази, які б спростовували даний висновок суду.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 247, 259, 263, 264, 265, 280-283, 354 ЦПК України, суд
ухвалив:
позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) матеріальну шкоду в розмірі 4589,49 грн. (чотири тисячі п'ятсот вісімдесят дев'ять гривень сорок дев'ять копійок).
Стягнути з ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) моральну шкоду в розмірі 10000,00 грн. (десять тисяч гривень).
Стягнути з ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2100,00 грн. (дві тисячі сто гривень).
Стягнути з ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) в доход держави судовий збір в розмірі 840,80 грн.(вісімсот сорок гривень 80 коп.)
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про його перегляд, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів до Львівського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Львова з дня його проголошення.
Текст рішення складено та підписано 11.06.2020 року.
Суддя О. І. Ковальчук