ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
03.06.2020Справа № 916/2865/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Нечая О.В., за участю секретаря судового засідання Яценко Я.М., розглянувши у загальному позовному провадженні матеріали справи № 916/2865/19
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 )
до 1) Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (65048, Одеська обл., м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, буд. 15; ідентифікаційний код: 43015722)
2) Фонду державного майна України (01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, буд. 18/9; ідентифікаційний код: 00032945)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-1: Державне підприємство "Енергомонтажний поїзд № 754" (65039, Одеська обл., м. Одеса, вул. Семінарська, буд. 15-А; ідентифікаційний код: 01387828)
про визнання протиправними та скасування наказів
Представники учасників справи:
від позивача: ОСОБА_1 (особисто);
від відповідача-1: Демиденко О.А., довіреність № 41 від 29.11.2019;
від відповідача-2: Демиденко О.А., довіреність № 4 від 02.01.2020;
від третьої особи: не з'явились.
25.09.2019 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідачів - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (далі - відповідач-1), Фонду державного майна України (далі - відповідач-2) про:
- визнання протиправним та скасування наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях від 25.04.2018 № 457, яким прийнято рішення про приватизацію об'єкта державної власності - Єдиного майнового комплексу Державного підприємства "Енергомонтажний поїзд № 754";
- визнання протиправним та скасування наказу Фонду державного майна України від 27.12.2018 № 1637 "Про затвердження переліків об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації у 2019 році" в частині включення до Додатку № 7 до наказу Фонду державного майна України від 27.12.2018 № 1637 "Перелік єдиних майнових комплексів державних підприємств і їх структурних підрозділів, у тому числі тих, що передані в оренду, приватизацію яких розпочато в 2018 році" Єдиного майнового комплексу Державного підприємства "Енергомонтажний поїзд № 754".
Позовні вимоги мотивовані тим, що майно Державного підприємства "Енергомонтажний поїзд № 754" протягом 2018 року перебувало у податковій заставі, включення об'єкта приватизації до переліку об'єктів, що підлягають приватизації не відноситься законодавством до підстав припинення податкової застави, у зв'язку з чим позивач вказує на те, що відповідач-2, включивши Єдиний майновий комплекс Державного підприємства "Енергомонтажний поїзд № 754" до переліку об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації, фактично унеможливив реалізацію майна третьої особи в інших процедурах, ніж це передбачено Законом України "Про приватизацію державного і комунального майна". Порушення своїх прав, у зв'язку з прийняттям оскаржуваних наказів, позивач обґрунтовує тим, що дії відповідачів фактично унеможливили стягнення заборгованості по заробітній платі з Державного підприємства "Енергомонтажний поїзд №754".
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.09.2019 відкрито провадження у справі № 916/2865/19, постановлено розглядати справу № 916/2865/19 в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 22.10.2019.
18.10.2019 до Господарського суду Одеської області від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач-1 проти позову заперечує та вказує на те, що правові підстави для виключення Єдиного майнового комплексу Державного підприємства "Енергомонтажний поїзд № 754" з переліків об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації відсутні.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.11.2019 клопотання відповідача-1 про передачу справи за підсудністю задоволено, справу № 916/2865/19 передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.
Супровідним листом № 916/2865/19/6974/2019 від 25.11.2019 матеріали справи № 916/2865/19 скеровано до Господарського суду міста Києва.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.12.2019 справу № 916/2865/19 передано на розгляд судді Нечаю О.В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2019 справу № 916/2865/19 прийнято до свого провадження суддею Нечаєм О.В., вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 22.01.2020.
24.12.2019 до Господарського суду міста Києва від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач-2 проти позову заперечує та вказує на те, що наявність податкової застави майна Державного підприємства "Енергомонтажний поїзд №754" та запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про обтяження на нерухоме майно не є підставою для заборони приватизації об'єкта державної власності, Державне підприємство "Енергомонтажний поїзд № 754", відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", не заборонено до приватизації. Відповідач-2 вказує на відсутність у позивача порушеного права у зв'язку із включенням Єдиного майнового комплексу Державного підприємства "Енергомонтажний поїзд № 754" до переліку об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації у 2019 році.
У підготовче судове засідання 22.01.2020 з'явився представник відповідачів, представник позивача не з'явився, проте 21.01.2020 подав заяву, в якій просив суд розглядати справу без участі позивача, у задоволенні якої судом було відмовлено.
У підготовчому судовому засіданні 22.01.2020 судом було частково задоволено клопотання позивача та залучено Державне підприємство "Енергомонтажний поїзд № 754" до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-1, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 26.02.2020.
У підготовче судове засідання 26.02.2020 з'явився представник відповідачів, представники позивача та третьої особи не з'явились, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, проте від позивача 24.02.2020 надійшла заява про розгляд справи без його участі, яка була задоволена судом.
Враховуючи, що судом було здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 18.03.2020.
Судове засідання 18.03.2020 не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Нечая О.В. у відпустці.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2020 в порядку статей 120 - 121 Господарського процесуального кодексу України учасників справи було повідомлено про те, що судове засідання у справі № 916/2865/19 призначено на 03.06.2020.
У судове засідання 03.06.2020 з'явились представники сторін, представник третьої особи не з'явився, про дату, час та місце судового засідання третя особа була повідомлена належним чином.
Представник позивача надав суду усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідачів проти позову заперечувала, просила суд відмовити в його задоволенні.
У судовому засіданні 03.06.2020 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, суд
Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях від 25.04.2018 № 457 прийнято рішення про приватизацію об'єкта державної власності - Єдиного майнового комплексу Державного підприємства "Енергомонтажний поїзд № 754" (м. Одеса, вул. Семінарська, 15а; код за ЄДРПОУ 01387828).
Наказом Фонду державного майна України від 27.12.2018 № 1637 "Про затвердження переліків об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації у 2019 році" продовжено приватизацію об'єктів малої приватизації, що підлягали приватизації в 2018 році відповідно до наказу Фонду державного майна України від 27.03.2018 № 447 "Про затвердження переліків об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2018 році", зокрема, згідно з Додатком 7 "Перелік єдиних майнових комплексів державних підприємств і їх структурних підрозділів, у тому числі тих, що передані в оренду, приватизацію яких розпочато в 2018 році".
Єдиний майновий комплекс Державного підприємства "Енергомонтажний поїзд №754" було включено до Додатку № 7 до наказу Фонду державного майна України від 27.12.2018 № 1637 "Перелік єдиних майнових комплексів державних підприємств і їх структурних підрозділів, у тому числі тих, що передані в оренду, приватизацію яких розпочато в 2018 році".
Звертаючись до суду з цим позовом, позивач вказує на порушення його права на оплату праці, у зв'язку із прийняттям оскаржуваних наказів, на думку позивача, відповідач-2, включивши Єдиний майновий комплекс Державного підприємства "Енергомонтажний поїзд № 754" до переліку об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації, фактично унеможливив реалізацію майна третьої особи в інших процедурах, ніж це передбачено Законом України "Про приватизацію державного і комунального майна".
Оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.
Відповідно до пункту 22 частини 1 статті 1 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" приватизація державного або комунального майна (далі - приватизація) - платне відчуження майна, що перебуває у державній або комунальній власності, на користь фізичних та юридичних осіб, які відповідно до цього Закону можуть бути покупцями.
Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва у районах і містах, органи приватизації в Автономній Республіці Крим становлять єдину систему державних органів приватизації.
За приписами статті 10 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" порядок приватизації державного і комунального майна передбачає:
формування та затвердження переліків об'єктів, що підлягають приватизації;
опублікування переліку об'єктів, що підлягають приватизації, в офіційних друкованих виданнях державних органів приватизації, на офіційному веб-сайті Фонду державного майна України, на офіційних сайтах місцевих рад та в електронній торговій системі;
прийняття рішення про приватизацію;
прийняття місцевою радою рішення про приватизацію об'єкта комунальної власності;
опублікування інформації про прийняття рішення про приватизацію об'єкта та у випадках, передбачених цим Законом, інформації про вивчення попиту для визначення стартової ціни;
проведення інвентаризації та оцінки відповідно до законодавства;
проведення у випадках, передбачених законом, аудиту, екологічного аудиту об'єкта приватизації;
перетворення державного або комунального підприємства в господарське товариство у процесі приватизації у випадках, передбачених цим Законом;
затвердження плану розміщення акцій акціонерних товариств, створених у процесі приватизації, у випадках, передбачених цим Законом, та його виконання;
затвердження у випадках, передбачених цим Законом, умов продажу об'єктів приватизації, розроблених аукціонною комісією;
опублікування інформації про умови продажу, в тому числі стартову ціну об'єкта приватизації;
проведення аукціону, укладення договору купівлі-продажу;
укладення договору купівлі-продажу в разі приватизації об'єкта шляхом викупу;
опублікування інформації про результати приватизації;
прийняття рішення про завершення приватизації.
Приватизація об'єкта вважається завершеною з моменту його продажу та переходу до покупця права власності або завершення розміщення всіх акцій, передбачених до продажу планом розміщення акцій, і оформлюється наказом відповідного органу приватизації.
Згідно з частинами 1, 3 статті 11 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" ініціювати приватизацію об'єктів можуть органи приватизації, уповноважені органи управління, інші суб'єкти управління об'єктами державної і комунальної власності або покупці. Переліки об'єктів малої приватизації державної власності, що підлягають приватизації, затверджуються Фондом державного майна України.
Як вказують відповідачі у своїх відзивах, що не заперечується позивачем, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях є органом управління Єдиного майнового комплексу Державного підприємства "Енергомонтажний поїзд № 754" та звернулось до Фонду державного майна України з листом № 01-08-01029 від 06.03.2018, в якому запропонувало відповідачу-2 включити до переліку об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації у 2018 Єдиний майновий комплекс Державного підприємства "Енергомонтажний поїзд № 754".
Судом встановлено, що Фонд державного майна України, на виконання вимог статті 11 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", наказом від 27.03.2018 № 447 затвердив переліки об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2018 році, до одного з яких було включено Єдиний майновий комплекс Державного підприємства "Енергомонтажний поїзд № 754".
За приписами ч. 1 ст. 12 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" рішення про приватизацію об'єкта, який включено до переліку об'єктів державної власності, що підлягають приватизації, приймається державними органами приватизації шляхом видання наказу, але не пізніше 30 днів з дня включення до переліку об'єктів, що підлягають приватизації, за винятком випадку, передбаченого частиною другою цієї статті.
Опублікування інформації про прийняття рішення про приватизацію об'єкта здійснюється протягом п'яти робочих днів з дня видання державним органом приватизації відповідного наказу в офіційних друкованих виданнях державних органів приватизації, на офіційному веб-сайті Фонду державного майна України.
Судом встановлено, що на виконання наказу Фонду державного майна України від 27.03.2018 № 447 "Про затвердження переліків об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2018 році", у відповідності до положень ч. 1 ст. 12 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях від 25.04.2018 № 457 було прийнято рішення про приватизацію об'єкта державної власності - Єдиного майнового комплексу Державного підприємства "Енергомонтажний поїзд № 754", інформація про що опублікована, зокрема, на офіційному веб-сайті Фонду державного майна України (http://www.spfu.gov.ua/en/documents/press-list/to-privatization/12708.html).
Наказом Фонду державного майна України від 27.12.2018 № 1637 "Про затвердження переліків об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації у 2019 році" було продовжено приватизацію об'єктів малої приватизації, що підлягали приватизації в 2018 році відповідно до наказу Фонду державного майна України від 27.03.2018 № 447 "Про затвердження переліків об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2018 році" та Єдиний майновий комплекс Державного підприємства "Енергомонтажний поїзд №754" було включено до Додатку № 7 до наказу Фонду державного майна України від 27.12.2018 №1637 "Перелік єдиних майнових комплексів державних підприємств і їх структурних підрозділів, у тому числі тих, що передані в оренду, приватизацію яких розпочато в 2018 році".
У своїх заявах по суті справи сторони вказують на те, що основним чинником, що стримував приватизацію Єдиного майнового комплексу Державного підприємства "Енергомонтажний поїзд № 754", є державна реєстрація обтяжень (номер запису 13444737), а саме податкова застава майна третьої особи, що унеможливлює, відповідно до приписів законодавства України, здійснення будь-яких нотаріальних та реєстраційних дій, зокрема, посвідчення договору купівлі-продажу.
Наявність обтяження (податкова застава, номер запису 13444737) на нерухоме майно третьої особи також підтверджується наявною у матеріалах справи Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна.
Матеріалами справи підтверджується звернення позивача до Фонду державного майна України щодо невключення Єдиного майнового комплексу Державного підприємства "Енергомонтажний поїзд № 754" до переліку об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації у 2019 році (вх. № Фонду 17/0004-Ко від 03.01.2019), у відповідь на яке відповідач-2 у листі № 10-19-1697 від 28.01.2019 повідомив позивачу про вжиті органом управління (відповідачем-1) з метою приватизації Єдиного майнового комплексу Державного підприємства "Енергомонтажний поїзд № 754" заходи, в тому числі й щодо погашення податкового боргу, та неможливість виключення вказаного об'єкта приватизації із затвердженого переліку об'єктів, що підлягають приватизації.
За доводами позивача, Фондом державного майна України було неправомірно прийнято рішення щодо включення Єдиного майнового комплексу Державного підприємства "Енергомонтажний поїзд № 754" до переліку об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації у 2019 році, оскільки включення об'єкта приватизації до переліку об'єктів, що підлягають приватизації не відноситься законодавством до підстав припинення податкової застави, відтак, на думку позивача, у відповідача-2 не було передбачених законом підстав та повноважень для прийняття рішення щодо включення Єдиного майнового комплексу Державного підприємства "Енергомонтажний поїзд № 754" до переліку об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації у 2019 році.
Згідно з п. 14.1.155 ст. 14 Податкового кодексу України податкова застава - це спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом.
У разі невиконання платником податків грошового зобов'язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави.
За приписами п. 88.1 ст. 88 Податкового кодексу України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.
Пунктами 89.2, 89.8 ст. 89 Податкового кодексу України передбачено, що з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.
У разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно.
Контролюючий орган зобов'язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі.
Відповідно до пунктів 95.1, 95.9 ст. 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
У разі якщо продажу підлягає цілісний майновий комплекс підприємства, майно якого перебуває у державній або комунальній власності, чи якщо згідно із законодавством з питань приватизації для відчуження майна підприємства необхідна попередня згода органу приватизації або іншого державного органу, уповноваженого здійснювати управління корпоративними правами, продаж майна такого підприємства організовується державним органом приватизації за поданням відповідного контролюючого органу із дотриманням законодавства з питань приватизації. При цьому інші способи приватизації, крім грошової, не дозволяються.
Державний орган приватизації зобов'язаний організувати продаж цілісного майнового комплексу протягом 60 календарних днів з дня надходження подання контролюючого органу.
Крім того, позивач вказує на те, що відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна на нерухоме майно Державного підприємства "Енергомонтажний поїзд №754" крім податкової застави наявні інші обтяження, а реалізація арештованого майна третьої особи мала відбуватись, відповідно до положень ст. 61 Закону України "Про виконавче провадження" та Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2831/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.09.2016 за № 1301/29431, шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною на підставі заявки відділу державної виконавчої служби або приватного виконавця системою СЕТАМ.
За доводами позивача, законом не передбачено повноважень Фонду державного майна України або його регіональних відділень щодо прийняття рішень про реалізацію арештованого майна або включення арештованого майна до переліків майна, що підлягає приватизації у спосіб інший, ніж передбачено Порядком реалізації арештованого майна.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 9 статті 11 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" відмова державними органами приватизації у включенні до переліку об'єктів, що підлягають приватизації, можлива у разі:
коли підприємство, що пропонується приватизувати, перебуває у процесі ліквідації;
коли законодавством установлено обмеження щодо приватизації об'єкта;
вмотивованої відмови органу, уповноваженого управляти державним майном, у погодженні щодо включення до переліку об'єктів, що підлягають приватизації;
невключення Кабінетом Міністрів України за поданням Фонду державного майна України до переліку об'єктів великої приватизації, що підлягають приватизації.
Відповідно до частини 4 статті 15 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" для продажу об'єктів малої приватизації державними органами приватизації, органом місцевого самоврядування протягом 10 робочих днів з дня прийняття рішення про приватизацію об'єкта утворюється аукціонна комісія, діяльність якої регулюється положенням, що затверджується Фондом державного майна України, органом місцевого самоврядування.
До складу аукціонної комісії входять не менш як п'ять осіб.
Аукціонна комісія розробляє умови продажу, що затверджуються органами приватизації.
За приписами ч. 2 ст. 26 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" до договору купівлі-продажу включаються передбачені умовами аукціону, викупу зобов'язання сторін, зокрема, щодо погашення боргів із заробітної плати та перед бюджетом, простроченої кредиторської заборгованості підприємства.
Пунктом 23 Порядку проведення електронних аукціонів для продажу об'єктів малої приватизації та визначення додаткових умов продажу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.05.2018 № 432, передбачено, що у разі проведення аукціону з умовами продажу можуть бути визначені додаткові умови продажу об'єкта приватизації, серед яких погашення боргів із заробітної плати та перед бюджетом, простроченої кредиторської заборгованості підприємства.
Як вказувалось вище, відповідач-1 є органом управління Єдиного майнового комплексу Державного підприємства "Енергомонтажний поїзд № 754", що також підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" управління об'єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.
За змістом статей 316, 317 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до частин 1, 2 статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Судом встановлено, що Державне підприємство "Енергомонтажний поїзд № 754", відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", не відноситься до об'єктів, які не підлягають приватизації.
З огляду на вищевказані положення чинного законодавства України, суд приходить до висновку про те, що Єдиний майновий комплекс Державного підприємства "Енергомонтажний поїзд № 754" було правомірно включено відповідачем-2 до переліку об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації у 2019 році.
Суд звертає увагу, що відповідно до положень Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", який є спеціальним нормативно-правовим актом у спірних правовідносинах, наявність податкової застави майна Державного підприємства "Енергомонтажний поїзд № 754" та запису про обтяження у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про обтяження на нерухоме майно не є підставою для заборони приватизації об'єкта державної власності.
Доводи позивача про те, що відповідачі не наділені повноваженнями одноособово приймати рішення щодо продажу (приватизації) майна, що перебуває у податковій заставі, в силу наведених вище положень законодавства України, є безпідставними.
Суд вважає, що до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення пунктів 95.1, 95.9 ст. 95 Податкового кодексу України, на які посилається позивач в обґрунтування заявлених вимог, оскільки, як встановлено судом, податковий орган не був ініціатором приватизації Єдиного майнового комплексу Державного підприємства "Енергомонтажний поїзд № 754".
З цих же підстав, оскільки відповідачі при прийнятті оскаржуваних позивачем наказів діяли у спосіб та у межах повноважень, визначених законодавством України, суд відхиляє як необґрунтовані посилання позивача на порушення відповідачами положень ст. 61 Закону України "Про виконавче провадження" та Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2831/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.09.2016 за № 1301/29431 у частині майна щодо якого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна містяться інші записи про обтяження нерухомого майна.
Судом також, у зв'язку з відсутністю належного обґрунтування, не приймаються доводи позивача про порушення відповідачами прийняттям оскаржуваних наказів положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також порушення права позивача на стягнення заборгованості по заробітній платі, зважаючи на закриття провадження у справі № 916/2730/17 про банкрутство Державного підприємства "Енергомонтажний поїзд № 754".
Відтак позивачем не наведено у який спосіб відповідачами, при прийнятті оскаржуваних наказів, було порушено вимоги вищевказаного закону.
Згідно з ч. 6 ст. 12 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" органи приватизації припиняють приватизацію об'єкта приватизації у таких випадках:
включення об'єкта приватизації до переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації;
виключення об'єкта великої приватизації з переліку об'єктів, що підлягають приватизації;
ухвалення місцевою радою рішення про скасування попереднього рішення про приватизацію відповідного об'єкта комунальної власності.
Таким чином, визначені законом підстави для припинення приватизації Єдиного майнового комплексу Державного підприємства "Енергомонтажний поїзд № 754" відсутні.
Переконливість кожного доказу доводиться у змагальній процедурі безпосередньо перед тим складом суду, який дає цьому доказу юридично значущу оцінку.
Подані позивачем докази на підтримання власної позиції, на думку суду, є неповними та непереконливими, позивачем у встановленому процесуальним законом порядку не доведено суду факту порушення його прав та законних інтересів відповідачами.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Наведеними положеннями законодавства визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Тобто, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
У той же час, надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту слід зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
У рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Європейський суд з прав людини вказав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Тобто, оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Відтак, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, а таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту, що й унормовано в положеннях статей 4 - 5 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Суд звертає увагу, що обраний позивачем спосіб захисту свого права не відновить його порушене право на оплату праці.
При цьому, судом встановлено, що рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 06.03.2018 у справі № 522/13820/17 (провадження № 1/522/3559/18) було стягнуто з третьої особи на користь позивача заборгованість по заробітній платі в розмірі 88 550,33 грн і вказане судове рішення набрало законної сили.
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд не знаходить правових підстав для задоволення позову.
Судовий збір у розмірі 3 842,00 грн, у зв'язку з необхідністю відмови в позові, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на позивача.
Керуючись статтями 129, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В позові відмовити.
2. Судовий збір у розмірі 3 842,00 грн покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до пункту 4 розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк на апеляційне оскарження, визначений статтею 256 Господарського процесуального кодексу України, продовжується на строк дії такого карантину.
Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне рішення складено 17.06.2020
Суддя О.В. Нечай