17 червня 2020 рокуЛьвівСправа № 1.380.2019.005361 пров. № А/857/2547/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Іщук Л. П.,
суддів - Обрізка І. М., Онишкевича Т. В.,
за участі секретаря судового засідання - Цар М. М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 січня 2020 року, ухвалене головуючим суддею Лунь З. І. о 10:51 год у м. Львові, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу,
18 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Львівській області, в якому просив визнати протиправною та скасувати вимогу відповідача від 16 травня 2019 року №Ф-1840-57 про сплату боргу (недоїмки) в сумі 21030,90 грн.
Вимоги позову обґрунтовані тим, що за період 2017-2019 роки він фактично підприємницькою діяльністю на території України не займався та доходу не отримував, оскільки з 2010 року працює за кордоном. Зазначає, що контролюючим органом не проводились будь-які перевірки позивача та не встановлювались будь-які порушення, які б свідчили про наявність у позивача недоїмки зі сплати єдиного внеску.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15 січня 2020 року відмовлено в задоволенні позову.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, з покликанням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає обставини, викладені у позовній заяві.
В судове засідання з розгляду апеляційної скарги учасники справи не прибули, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, а тому відповідно до частини четвертої статті 229, статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційний суд ухвалив розгляд апеляційної скарги здійснити за відсутності учасників справи та без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши доповідь головуючого судді, проаналізувавши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 16 травня 2019 року Головним управлінням ДФС у Львівській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-1840-57, згідно з якою станом на 30 квітня 2019 року заборгованість зі сплати єдиного внеску ОСОБА_1 становить 21030,90 грн, яку протягом 10 календарних днів з дня одержання цієї вимоги необхідно сплатити на відповідний рахунок. Вимога отримана позивачем 30 серпня 2019 року.
09 вересня 2019 року позивач звернувся до Головного управління ДФС у Львівській області зі скаргою про скасування згаданої вище вимоги.
27 вересня 2019 року Головним управлінням ДПС у Львівській області надано відповідь на вказану скаргу, яку було розглянуто в порядку, передбаченому Законом України "Про звернення громадян". У вказаній відповіді ОСОБА_1 надано роз'яснення щодо порядку нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та зазначено, що фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності. Щодо позивача такий запис було внесено 02 вересня 2019 року, відтак, до вказаної дати він був платником єдиного внеску, що свідчить про необхідність сплати боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску, який станом на 26 вересня 2019 року становить 25689,26 грн.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції керувався тим, що відповідачем винесено оскаржену вимогу на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI від 08 липня 2010 року (надалі - Закон № 2464-VI).
За визначенням пункту другого частини першої статті 1 Закону №2464-VI, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Перелік платників єдиного внеску передбачений статтею четвертою Закону № 2464-VI, серед якого, зокрема, є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VI (в редакції, чинній з 01 січня 2017 року) для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Частиною дванадцятою статті 9 Закону №2464-VI передбачено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Таким чином, саме дохід особи від господарської діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування єдиного внеску у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, Закон №2464-VI встановлює обов'язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати, оскільки метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов'язку сплачувати його незалежно від наявності бази для його нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 25 Закону №2464-VI, орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.
Порядок стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску визначено Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 № 449 (далі - Інструкція № 449).
Відповідно до пункту 3 розділу VI Інструкції № 449, фіскальні органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки) в таких випадках:
- якщо дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску фіскальними органами;
- якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;
- якщо платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.
Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов'язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.
Аналіз змісту вищенаведених норм свідчить про те, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника у випадку, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. Недоїмкою ж є сума єдиного внеску, своєчасно не сплачена у строки, встановлені Законом.
Як встановлено з матеріалів справи, ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець Виконавчим комітетом Дрогобицької міської ради 25 вересня 2009 року та перебував на податковому обліку з 28 вересня 2009 року.
02 вересня 2019 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності позивача як фізичної особи-підприємця.
Відповідно до інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 по виду бюджету 70 (Цільові фонди), в суму недоїмки з ЄСВ в розмірі 21030,90 грн входить:
- за 2017 рік нараховано розрахункову суму єдиного соціального внеску у розмірі 8448 грн;
- за 2018 рік нараховано розрахункову суму єдиного соціального внеску у розмірі 9828,72 грн;
- за І квартал 2019 року нараховано розрахункову суму єдиного соціального внеску у розмірі 2754,18 грн.
Так, на підставі даних інформаційної системи Головним управлінням ДФС у Львівській області 16 травня 2019 року сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки), яка містила відомості, зокрема, про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов'язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.
Таким чином, з 2017 року і до 02 вересня 2019 року позивач був фізичною-особою підприємцем, а відтак, зобов'язаний був сплачувати єдиний внесок, незалежно від отримання доходу від здійснення підприємницької діяльності та незалежно від місця його перебування (в межах України чи за її межами), тому такий правомірно нарахований контролюючим органом.
Враховуючи викладене, суд погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність винесення Головним управлінням ДФС у Львівській області вимоги про сплату боргу, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.
За наведених обставин, суд вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, що відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись статтями 310, 315, 316, 321, 322, 328 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 січня 2020 року у справі № 1.380.2019.005361 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та не може бути оскаржена, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Л. П. Іщук
судді І. М. Обрізко
Т. В. Онишкевич
Повне судове рішення складено 18.06.2020