Справа № 120/885/19-а
Головуючий у 1-й інстанції: Чернюк А.Ю.
Суддя-доповідач: Матохнюк Д.Б.
17 червня 2020 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Матохнюка Д.Б.
суддів: Шидловського В.Б. Боровицького О. А.
за участю:
секретаря судового засідання: Ткач В.В.,
позивача: ОСОБА_1 ,
представника відповідача: Косенка М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Служби безпеки України у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 05 серпня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України у Вінницькій області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,
у березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Служби безпеки України у Вінницькій області (УСБУ у Вінницькій області) в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив:
-визнати протиправними дії відповідача щодо неповного нарахування та виплати належного йому грошового забезпечення за період з 16 березня 2017 року до дня звільнення з військової служби в СБУ;
- зобов'язати відповідача невідкладно здійснити нарахування та виплату належного за період з 16 березня 2017 року до дня звільнення із служби матеріального та грошового забезпечення всіх видів за посадою заступника начальника Могилів-Подільського МРВ УСБУ у Вінницькій області, з урахуванням отриманих сум за вказаний період, в загальній сумі 275 838,38 грн.
05 серпня 2019 року Вінницький окружний адміністративний суд прийняв рішення про задоволення адміністративного позову частково.
Не погоджуючись з судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2019 року апеляційну скаргу УСБУ у Вінницькій області задоволено, рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 05 серпня 2019 року скасовано, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Проте, постановою Верховного Суду від 13 лютого 2020 року постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2019 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
У судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.
Позивач про задоволення апеляційної скарги заперечив, посилаючись на її необгрунтованість та безпідставність.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 з 12.07.2004 року проходив військову службу в Службі безпеки України за контрактом, перебував на посаді заступника начальника Могилів-Подільського МРВ УСБУ у Вінницькій області.
15 березня 2017 року співробітниками Національного антикорупційного бюро України (НАБУ) та представництва внутрішньої безпеки у Вінницькій області УВБ СБ України, в рамках кримінального провадження №52017000000000025 від 05.01.2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, було затримано позивача.
16 березня 2017 року детективами НАБУ позивачу оголошено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України.
18 березня 2017 року суддею Солом'янського районного суду м. Києва Коробенком С.В. прийнято рішення застосувати стосовно ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, який було скасовано 11.05.2017 року.
Згідно витягу з наказу УСБУ у Вінницькій області № 50-ОС від 16.03.2017 року майора ОСОБА_1 з 16.03.2017 року зараховано у розпорядження за підпунктом “в” пункту 48 (у разі здійснення стосовно військовослужбовця кримінального провадження - до закриття кримінального провадження чи постановлення вироку судом) без збереження раніше встановлених надбавок, доплат та преміювання згідно з Інструкцією про грошове забезпечення та витрати компенсаційного характеру військовослужбовців Служби безпеки України, затвердженої наказом Служби безпеки України № 35/ДСК від 23.01.2008 року, звільнивши його з посади заступника начальника міжрайонного відділу.
Так, у матеріалах справи наявний рапорт Музикіна О.О. від 18.12.2018 року начальнику УСБУ у Вінницькій області щодо перерахунку та виплати розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням та надбавок за вислугу років, відповідно до Постанови КМУ від 30.08.2017 року № 704, з урахуванням часу перебування у розпорядженні.
Проте, листом УСБУ у Вінницькій області № 53/М-24/8 від 08.01.2019 року позивача повідомлено, що відповідно до Інструкції про грошове забезпечення та виплати компенсаційного характеру військовослужбовців Служби безпеки України, виплата грошового забезпечення всіх видів за посадами, які вони займали, зберігається протягом шести місяців з дня зарахування у розпорядження. З урахуванням норм відомчих нормативних актів, на даний час немає підстав для нарахування та виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, які перебувають у розпорядженні та на яких покладено виконання окремих завдань, що визначаються тимчасовими функціональними обов'язками.
24 січня 2019 року ОСОБА_1 повторно звернувся із рапортом до начальника УСБУ у Вінницькій області за роз'ясненнями (із посиланням на конкретні положення нормативно-правових актів) щодо підстав неповної виплати грошового забезпечення у період з березня 2017 року по липень 2018 року та повного припинення виплат грошового забезпечення з серпня 2018 року.
За результатами розгляду повторного звернення позивача, УСБУ у Вінницькій області повідомило, що умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, зокрема таким, що перебувають у розпорядженні за підпунктом “в” пункту 48 Положення, встановлені відомчими нормативно-правовими актами до 01.03.2018 року та після цієї дати, відрізняються. З 01.03.2018 року порядок виплати зазначеним категоріям військовослужбовців встановлено главами 1, 4 розділу IV Інструкції про грошове забезпечення та виплати компенсаційного характеру військовослужбовців Служби безпеки України, затвердженої наказом ЦУ СБУ № 515/ДСК від 10.04.2018 року. Згідно пункту 2 глави 1 розділ IV вказаної Інструкції, до військовослужбовців, стосовно яких не обирався запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або такий вид заходу в подальшому було скасовано або змінено, зокрема, звільнення під заставу, виплата грошового забезпечення всіх видів за посадами, які вони займали, зберігається протягом шести місяців з дня зарахування в розпорядження. З огляду на викладене, оскільки з дня зарахування у розпорядження минуло більше шести місяців, підстави для нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення з урахування норм Інструкції № 515/ДСК - відсутні.
Вказані обставини слугували підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що з огляду на положення підпункту 3.5.1 пункту 3.5 Інструкції № 35/ДСК та враховуючи зміну відносно позивача 18.03.2017 року запобіжного заходу, та дійшов висновку, що в даному випадку виплата позивачу грошового забезпечення мала бути поновлена та виплачуватись Управлінням Служби безпеки України у Вінницькій області з моменту настання вказаної обставини, тобто з 18.03.2017 року. Оскільки з серпня 2018 року виплата грошового забезпечення ОСОБА_1 припинена, таке є порушенням прав позивача на належне грошове забезпечення визначене Конституцією України, Законом України “Про Службу безпеки України” та Положенням про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженого Указом Президента України № 1262/2007 від 27.12.2007 року.
Колегія суддів не погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Так, порядок проходження військової служби за контрактом особами офіцерського складу, рядового, сержантського і старшинського складу Служби безпеки України, виконання ними військового обов'язку в запасі та особливості проходження військової служби у воєнний час визначає Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затверджене Указом Президента України № 1262/2007 від 27.12.2007 року (Положення).
Відповідно до ст. 48 Положення зарахування військовослужбовців Служби безпеки України у розпорядження прямих начальників (командирів) допускається:
а) за службовою потребою (після закінчення вищого військового навчального закладу Служби безпеки України, в разі переведення військовослужбовців до нового місця служби) - до 1 місяця;
б) у разі скорочення штатів або проведення організаційних заходів - до 3 місяців;
в) у разі проведення стосовно військовослужбовця дізнання, досудового слідства або розгляду кримінальної справи судом - до закриття справи органом дізнання або досудового слідства чи постановлення вироку судом;
г) після закінчення строку відрядження військовослужбовця до органів виконавчої влади, підприємств і організацій, а також після повернення із довготривалого закордонного службового відрядження - до 2 місяців;
д) у разі визнання військовослужбовця військово-лікарською комісією непридатним або обмежено придатним до військової служби - на період, необхідний для підготовки матеріалів до звільнення з військової служби;
е) у разі відсутності відомостей про місце перебування військовослужбовця понад один місяць - до його повернення в підрозділ (орган, заклад, установу) або до дня виключення його зі списків особового складу Служби безпеки України відповідно до пункту 66 цього Положення.
Після закінчення строку перебування військовослужбовця у розпорядженні прямого начальника (командира), а також у разі відсутності підстав для дальшого перебування в розпорядженні, він призначається на посаду в порядку, встановленому цим Положенням.
Військовослужбовці Служби безпеки України звільняються з посад та зараховуються в розпорядження прямих начальників (командирів) наказами по особовому складу начальників, які мають право призначення на ці посади.
Час перебування військовослужбовця на лікуванні, в основній та встановлених законодавством додаткових відпустках із загальної тривалості періоду перебування у розпорядженні прямих начальників (командирів) виключається.
За військовослужбовцями, зарахованими у розпорядження прямих начальників (командирів), зберігається матеріальне та грошове забезпечення всіх видів за посадами, які вони займали, якщо інше не передбачено законодавством.
Аналогічні положення встановлено в Інструкції про організацію виконання Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, яка визначає механізм реалізації вимог Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України.
Згідно з п. 4.9 Інструкції про організацію виконання Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, зарахування військовослужбовців у розпорядження відповідних начальників - це визначення їх тимчасового службово-посадового становища, коли вони проходять військову службу у підпорядкуванні відповідних начальників, але без призначення на конкретні посади.
На військовослужбовців, які перебувають у розпорядженні начальника органу, підрозділу, закладу, установи, до призначення на посаду або звільнення з військової служби може покладатися виконання окремих завдань або тимчасове виконання обов'язків за вакантною (невакантною) посадою.
Тобто, вказана норма надає право керівнику відповідного органу (а не обов'язок) покладати на військовослужбовця виконання окремих завдань або тимчасове виконання обов'язків за вакантною (невакантною) посадою у випадках, коли виконання таких обов'язків не завдасть шкоди охоронюваним законом інтересам вказаній установі або іншим особам.
При цьому, надбавки, доплати та премії виплачуються військовослужбовцям Служби безпеки України під час проходження служби за виконання ними конкретних завдань, що визначаються у обсязі покладених обов'язків за посадою.
Зарахування у розпорядження відповідних начальників (із зазначенням їх конкретних посад) проводиться наказами по особовому складу з обов'язковим визначенням дати початку та закінчення терміну розпорядження та доводиться до відома військовослужбовців, які зараховані в зазначене розпорядження, їх начальниками в установленому порядку.
Начальники, у розпорядженні яких перебувають військовослужбовці, зобов'язані організовувати їх службову діяльність, здійснювати контроль за нею відповідно до вимог військових статутів Збройних Сил України, Положення, інших нормативно-правових актів та несуть відповідальність за дотримання встановлених термінів перебування підлеглих у розпорядженні. Вони зобов'язані своєчасно, до закінчення терміну перебування в розпорядженні, ініціювати призначення таких військовослужбовців на відповідні посади чи у разі наявності підстав вживати заходів щодо їх звільнення з військової служби. Рішення щодо подальшого службового використання військовослужбовців, які перебувають у розпорядженні Голови Служби безпеки України або його заступників, приймаються відповідно Головою Служби безпеки України або його заступниками за погодженням з ним. Управління роботи з особовим складом здійснює загальний контроль за дотриманням встановлених термінів перебування військовослужбовців Служби безпеки України у розпорядженні відповідних начальників, а стосовно військовослужбовців, які перебувають у розпорядженні Голови Служби безпеки України, також вносить пропозиції щодо їх подальшого службового використання.
Крім того, наказом Служби безпеки України №35/ДСК від 23.01.2008 року затверджено Інструкцію про грошове забезпечення та виплати компенсаційного характеру військовослужбовців Служби Безпеки України (втратила чинність з 01.01.2018 р., чинної на час виникнення спірних правовідносин), в подальшому затвердженої у новій редакції наказом Центрального управління Служби безпеки України від 10.04.2018 року №515/ДСК наразі чинної, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 25.04.2018 року.
Вказана Інструкція визначає порядок та умови виплати грошового забезпечення та виплати компенсаційного характеру військовослужбовцям Служби безпеки України під час перебування у розпорядженні (п.3.2).
Тобто, встановлення, зниження або скасування щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення, а також їх персонального розміру за займаною посадою, здійснюється начальниками (керівниками) органів СБУ.
Із матеріалів справи встановлено, що відповідачем на підставі наказу начальника УСБУ у Вінницькій області №50-ОС від 16.03.2017 року здійснювалась виплата позивачу грошового забезпечення, з часу виведення його у розпорядження без покладення тимчасового виконання обов'язків, до складу якого входили лише складові, які мають постійний характер та не залежать від виконання конкретних обов'язків.
При цьому, у судовому засіданні позивач підтвердив той факт, що він, перебуваючи у розпорядженні та після його закінчення, не виконував окремих завдань, які визначені тимчасовими функціональними обов'язками або тимчасового виконання обов'язків за вакантною (невакантною) посадою.
Також, даний наказ позивачем не оскаржувався в судовому порядку, а відтак є чинним.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів дійшла висновку про правомірність дій відповідача та про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, доводи апеляційної скарги спростовують висновки рішення суду, допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального та матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.
Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Управління Служби безпеки України у Вінницькій області задовольнити.
Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 05 серпня 2019 року, - скасувати.
Прийняти нову постанову.
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України у Вінницькій області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, - відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 17 червня 2020 року.
Головуючий Матохнюк Д.Б.
Судді Шидловський В.Б. Боровицький О. А.