Справа № 120/1373/20-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Шаповалова Т.М. Суддя-доповідач - Граб Л.С.
17 червня 2020 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Граб Л.С.
суддів: Сторчака В. Ю. Іваненко Т.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 13 квітня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання провести перерахунок,
У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі ГУПФУ у Вінницькій області), у якому зокрема просив здійснити перерахунок пенсії з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 8-ми мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 20.03.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за вищевказаним адміністративним позовом.
09.04.2020 від представника ГУПФУ у Вінницькій області надійшло клопотання про залишення позову ОСОБА_1 без розгляду у зв'язку з пропуском шестимісячного строку звернення до суду, встановленого ст.122 КАС України.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 13.04.2020 року провадження у даній справі зупинено до набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду у справі №510/1286/16-а (№11-345апп19).
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм та процесуального права, подав апеляційну скаргу.
В обгрунтуванні апеляційної скарги зазначено, що ОСОБА_1 про відмову в перерахунку пенсії дізнався лише 07.02.2020 року з рішення відповідача №195-23/Я-02/8-0200/20 від 27.01.2020, а з даним позовом звернувся до суду 20.03.2020, тобто в межах шестимісячного строку, встановленого ч.2 ст.122 КАС України.
Також скаржник просив звернути увагу на те, що правова позиція в подібних правовідносинах вже була висловлена Верховним Судом України у постанові від 26.04.2016 року (справа №285/4300/14-а) та Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 (справа №619/2262/17).
Крім того, на переконання апелянта, правовідносини у справі №510/1286/16-а, що знаходиться на розгляді Великої Палати Верховного Суду не є подібними з правовідносинами, що є предметом спору у даній справі.
15.05.2020 від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вказав, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, прийнятою з дотриманням норм процесуального права, в зв'язку з чим просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.
У відповідності до ч.2 ст. 312 КАС України розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Вирішуючи питання щодо наявності процесуальної можливості суду першої інстанції зупинити провадження у справі № 120/1373/20-а колегія суддів виходить із наступного.
Зупинення провадження по справі-це врегульована законом і оформлена ухвалою суду тимчасова перерва в провадженні у справі, викликана наявністю однієї з передбачених в законі обставин, які заважають здійснювати її розгляд.
За своєю правовою сутністю зупинення провадження у справі є тимчасовим і повним припиненням всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.
Кодексом адміністративного судочинства України передбачений вичерпний перелік обов'язкових та факультативних підстав для зупинення провадження у справі.
Зокрема, відповідно до п.5 ч. 2 ст. 236 КАС України суд має право зупинити провадження у справі в разі перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду-до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції.
Так, розглядаючи клопотання відповідача про залишення позову без розгляду в зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду та приймаючи рішення про зупиняючи провадження у даній справі суд першої інстанції виходив із того, що на розгляді Великої Палати Верховного Суду знаходиться справа № 510/1286/16-а, предметом розгляду у якій є питання фактичного встановлення строкових меж триваючого правопорушення у сфері реалізації соціальних прав та застосування процесуальних строків для звернення до суду за захистом цих прав.
Як слідує зі змісту ухвали Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 510/1286/16-а, суд вважає, що виняткова проблема полягає у необхідності формування відповідних правових позицій, для чого потрібно надати відповіді на такі питання:
1.Чи можуть судами застосовуватися у спорах стосовно соціального захисту (для обмеження розміру належних особі сум соціальних виплат) шестимісячні строки звернення до суду, встановлені процесуальним законом - КАС (стаття 99 у редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року, та статті 122 в редакції, що є чинною на сьогодні), якщо предметом спору є неотримання особою регулярних (щомісячних тощо) соціальних виплат, які суб'єкт владних повноважень з власної вини не виплачував фізичній особі або виплачував у неповному розмірі?
2.Чи можуть суди застосовувати строки звернення до суду, встановлені процесуальним законом - КАС (стаття 99 у редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року, та статті 122 в редакції, що є чинною на сьогодні), для фактичного встановлення строкових меж (може граничних меж) триваючого правопорушення у сфері реалізації соціальних прав та відповідно цим строком обмежувати доступ особи до суду?
3. Чи може бути факт нездійснення перевірки особою, якій державою призначено пенсію або інші постійні соціальні виплати, правильності нарахування уповноваженими суб'єктами владних повноважень конкретних сум таких виплат або невчасне звернення з відповідним позовом до адміністративного суду підставою для судового захисту її прав лише у межах останніх шести місяців, що передують даті звернення до суду?
4. Чи можуть суди не застосовувати відповідний процесуальний строк, а відповідно до частини шостої статті 7 КАС використовувати як аналогію закону до всіх зазначених вище спорів положення частини другої статті 87 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788-ХІІ); статті 46 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-ІV) та статей 51, 55 Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, а деяких інших осіб" (далі - № 2262-ХІІ), в яких міститься норма, згідно з якою нараховані (первинно встановлені за відповідною заявою фізичної особи) суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком?
В ухвалі від 26.06.2019 також зазначено і про відсутність з цього питання однозначної практики Верховного Суду України та Верховного Суду.
В той же час, у ході апеляційного перегляду ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 13.04.2020, колегією суддів з'ясовано, що зупинення провадження у даній справі зумовлено порушенням відповідачем питання про застосування наслідків пропуску строку звернення до суду, передбачених ч.3 ст.123 КАС України, оскільки предметом розгляду у даній справі є правовідносини що стосуються постійних соціальних виплат за період з 01.01.2014 по 02.08.2014.
З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що питання, які винесені на розгляд Великої Палати у справі № 510/1286/16-а стосуються умов застосування строків звернення до суду, встановлених процесуальним законом, для фактичного визначення строкових меж (може граничних меж) триваючого правопорушення у сфері реалізації соціальних прав та відповідно цим строком обмежувати доступ особи до суду, порушуються і в справі № 120/1373/20-а.
Відтак, колегія суддів вважає обгрунтованим висновок суду першої інстанції про доцільність зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням Великої Палати Верховного Суду у справі № 510/1286/16-а (№11-345апп19).
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
У зв'язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 13 квітня 2020 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Граб Л.С.
Судді Сторчак В. Ю. Іваненко Т.В.