Справа № 120/4207/19-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Поліщук І.М.
Суддя-доповідач - Граб Л.С.
17 червня 2020 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Граб Л.С.
суддів: Сторчака В. Ю. Іваненко Т.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20 лютого 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області про визнання дій протиправними,
В грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, у якому просив:
-визнати дії відповідача неправомірними, порушенням права на безперешкодне отримання інформації, її умисне приховування, нехтуванням гарантії на інформацію, що є кримінально карним провопорушенням;
-покласти обов'язок відповідачу упродовж п'яти днів надати позивачу вичерпну інформацію по суті запитуваного;
-згідно ст.249 КАС України постановити окрему ухвалу з направленням до прокуратури для притягнення винних осіб до відповідальності за порушення вимог Закону України "Про інформацію";
-стягнути з відповідача борг, який за його вини непогашений, в розмірі 798625,76 грн.-матеріальне відшкодування, а 5000 грн.-моральна шкода.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 20 лютого 2020 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20 лютого 2020 року скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.
В обгрунтуванні апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції приховано те, що відповідач за чотири роки не спромігся з'ясувати ні фактичного місцезнаходження КС "Злагода", ні майна на яке накладено арешт, у тому числі відповідності опису з бухгалтерським звітом, його вартості на той час і тепер, ухиленню від реалізації з направленням коштів на погашення боргу перед чергою стягувачів, ні умов зберігання, ні правових підстав передачі його неналежній особі громадянину ОСОБА_2 , що підтверджує факт неналежного розгляду справи, з порушенням норм КАС України.
21.04.2020 від відповідача, через канцелярію суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вказав, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального права, при повному та всебічному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, в зв'язку з чим просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
За правилами п.3 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що 04.11.2019 ОСОБА_1 звернувся до заступника начальника відповідача із заявою, в якій просив надати інформацію про наступне:
"1) коли саме;
2) конкретно ким;
3) куди саме і скільки разів переміщалось арештоване державним виконавцем майно Кредитної спілки “Злагода”, після звільнення 25.12.2015 останніх чотирьох штатних працівників разом з бувшим головою правління ОСОБА_3 ;
4) де саме в теперішній час перебуває зазначене майно;
5) хто конкретно, з якого періоду, яким коштом оплачувався час зберігання майна в орендодавця по АДРЕСА_1 , з пред'явленням копій платіжних документів;
6) коли врешті-решт арештоване майно передадуть КС “Злагода”, яка неодноразово обіцялось, обов'язково з участю представників центрального відділу ДВС м. Вінниці, управління ДВС, незалежних працівників спілки з числа вкладників;
7) час вибуття спілки “Злагода” з бувшої адреси по АДРЕСА_1 610, її теперішня адреса, адже виконавча служба за своїм службовим обов'язком повинна це чітко відслідковувати;
8) статусу ОСОБА_2 :
а) на час дії виданої 22.01.2015 ОСОБА_4 довіреності, що за формою і змістом не відповідає вимогам чинного законодавства, отже не надавала права представлятися стягувачем;
б) на час дії виданої 02.03.2019 довіреності представляти інтереси спілки, підписаної нелегітимним головою правління з використанням підробленої адреси іншої юридичної адреси і посиланням на договір доручення, на підставі якого видно зазначену довіреність, який ретельно приховується як від вкладників, так і державного виконавця;
9) чому опис майна є неповним, що видає його приховування, і мають пояснити державний виконавець разом з ОСОБА_2 , а також повідомити про трудову діяльність його на час опису майна, оскільки ширяться відомості, що працював у виконавчій службі."
За результатами розгляду звернення ОСОБА_1 , відповідач надав відповідь від 03.12.2019 за №Л-431/2.2/3 наступного змісту:
"-1-4) Державним виконавцем Замостянського відділу державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області було описано та арештовано 106 одиниць рухомого майна, яке згідно акту опису та арешту від 14.07.2015 передано на відповідальне зберігання ОСОБА_3 та зберігалось за адресою: АДРЕСА_2 подальшому описане майно, відповідно до ч. 4 ст. 58 Закону України “Про виконавче провадження” та п. 13 розділу 8 Інструкції з організації примусового виконання рішення, передано ОСОБА_2 . Про зміну місця зберігання майна зберігач відділ не повідомляв. Інформація про те, де на даний час перебуває майно та кількість разів його переміщення у відділі відсутня.
- 5) Оплата послуг за зберігання майна КС "Злагода", описаного 14.07.2015, Відділом не проводилась.;
- 6) Оскільки майно, яке арештоване згідно акту опису та арешту від 14.07.2015 перебуває на зберіганні у законного представника КС "Злагода", здійснювати передачу даного майна боржнику немає необхідності.;
- 7) Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб КС “Злагода” зареєстрована за адресою: м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, будинок, 82, офіс 610. Державним виконавцем здійснено вихід за вищезазначеною адресою та встановлено, що боржник відсутній, про що складено акт державного виконавця від 05.06.2019. Повідомлень про час вибуття КС "Злагода" з адреси: м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 82/610 у Відділ не надходило.;
-8) Сторони можуть реалізовувати свої права і обов'язки у виконавчому провадженні самостійно або через представників. Згідно матеріалів виконавчого провадження ОСОБА_2 відповідно до доручення від 22.01.2015 представляв інтереси ОСОБА_4 , та відповідно до доручення від 02.03.2019 є представником КС “Злагода”. Разом з тим, повідомляємо, що документи які б скасовували чи припиняли дію вищезазначених доручень до Відділу не надходили;
-9) Державним виконавцем Замостянського відділу державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, відповідно до акту опису та арешту від 14.07.2015, описано та накладено арешт на 106 одиниць рухомого майна, належного КС “Злагода”. У визначені законом строки даний акт опису та арешту не оскаржено. Разом з цим, підстав вважати, що опис та арешт був неповний, немає.
Щодо трудової діяльності ОСОБА_5 повідомлено, що згідно інформації, наданої управлінням персоналу Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Бабошин А.С. працював у органах державної виконавчої служби Вінницької області та звільнений у березні 2007 року".
05.11.2019 позивач звернувся до відповідача із заявою про надання відповіді на наступні питання:
"1) чому адреса довіреної особи вказана по АДРЕСА_3 , тоді як в довіреності від 02.03.2019 зазначено іншу;
2) чому в акті опису й арешту майна КС “Злагода” від 14.07.2015:
а) ОСОБА_2 зазначено стягувачем, тоді як міг бути лише представником стягувача?;
б) дописано прізвище ОСОБА_2 , тоді як у вступній частині акту його не зазначено?;
в) на якій правовій підставі ОСОБА_2 долучено до акту, тоді як за довіреністю був обмежений пред'явленням майбутнього виконавчого листа до виконання, судове рішення на користь ОСОБА_4 ухвалено в середині листопада 2015, тобто виконавчий лист міг бути виписаний не раніше грудня 2015, з чого однозначно випливає, що ОСОБА_2 не мав права фігурувати в даному акті, діяв у змові з державним виконавцем наперед, без правових підстав і видає підроблення акту?;
г) чому опис майна неповний, куди ділася решта, чому всі підписанти з цим погодились?;
д) чому не залучено представника КС “Злагода”?;
3) чому відсутній дозвіл старшого слідчого ГУНП у Вінницькій області Мельника А.О. на зірвання пломби з опечатаного ним приміщення офісу КС “Злагода”, про що зазначено в акті державного виконавця від 22.04.2016?;
4) на якій правовій підставі арештоване майно передано Бабошину А.С. і чому відсутній акт прийому?;
5) чому в постанові державного виконавця ВП №51159102 від 25.09.2018, де стягувачем вказано ОСОБА_6 і арештоване майно мало йому відійти, передано на зберігання ОСОБА_2 з адресою приживання по АДРЕСА_4 ?;
6) чому ДВС упродовж 15 місяців не може розібратися з протиріччями з місцезнаходженням боржника КС “Злагода”, водночас встановивши актом головного державного виконавця ОСОБА_7 від 26.06.2018, що за адресою по АДРЕСА_5 , не перебуває, спроб розшукати не докладаються, хоча залюбки приймає до уваги підроблену довіреність спілки, виданої 02.03.2019 ОСОБА_2 із зазначенням все тієї ж неіснуючої адреси, що видає кругову поруку і всупереч службовим обов'язкам ухилення від з'ясування адреси віртуальної спілки з віртуальним місцезнаходженням, обмежуючись відсиджуванням та відписуванням?;
7) окрім того, оскільки ДВС підтримує тісні контакт як з ОСОБА_2 , так і керівником КС “Злагода”, обов'язковому витребуванню підлягає договір доручення укладений в письмовій формі, про що зазначено в фальшивій довіреності від 02.03.2019, для дослідження його змісту вкладниками, а також скільки оригіналів довіреності і кому видано."
За результатами розгляду звернення ОСОБА_1 , відповідачем надано відповідь від 03.12.2019 за №Л-431/2.2/4, у якій із зазначенням порядкового номеру кожного заданого позивачем питання, повідомлено наступне:
"1) перевірка адреси довіреної особи, яка зазначається в дорученні, не входить до компетенції Відділу.
2) акт опису та арешту майна від 14.07.2015 є процесуальним документом, який має окремий спосіб свого оскарження та згідно матеріалів виконавчого провадження не оскаржувався. Відібрати пояснення у державного виконавця щодо змісту акту опису та арешту, зокрема, чому прізвище ОСОБА_2 не зазначено в вступній частині акту, чому ОСОБА_2 зазначено як стягувана, чому опис майна є неповним не вбачається можливим у зв'язку з звільненням державного виконавця з займаної посади.
Зазначено, що надати відповідь чи прокоментувати інформацію зазначену, у зверненні щодо рішення суду, яке ухвалено в середині листопада 2015 на користь ОСОБА_4 не вбачається можливим у зв'язку з відсутністю у зверненні відомостей щодо дати, номеру рішення та найменування суду, який виніс відповідне рішення. Разом з цим, повідомлено, що виконавчі дії можуть проводитись без участі боржника та його представника.
3) з опечатаного слідчим ГУНП у Вінницькій області приміщення, зірвано пломби за його згодою, що витікає зі змісту акту державного виконавця від 22.04.2016.
4) відповідно до вимог п. 13 Розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, факт передачі майна новому зберігачу засвідчується актом державного виконавця або актом приймання-передавання майна, який долучається до постанови. Майно, описане 14.07.2015, передане на зберігання ОСОБА_2 на підставі постанови про передачу майна на зберігання іншому зберігачу від 25.09.2018 та акту державного виконавця від 25.09.2018.
5) постанова від 25.09.2018 по виконавчому провадженню №51159102 в межах зведеного виконавчого провадження не виносилась, оскільки виконавче провадження №51159102 до складу зведеного виконавчого провадження №49999202 не входило. Державним виконавцем 25.09.2018 винесено постанову про передачу майна іншому зберігачу, а саме ОСОБА_2 у порядку, встановленому статтею 58 Закону України "Про виконавче провадження.
6) державним виконавцем, відповідно до вимог до п. 2 ст. 36 Закону України “Про виконавче провадження”, здійснюються заходи щодо розшуку боржника-юридичної особи шляхом подання запитів до відповідних органів, установ. Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб КС “Злагода” зареєстрована за адресою: м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, будинок, 82, офіс 610. Державним виконавцем здійснено вихід за вищезазначеною адресою та встановлено, що боржник відсутній, про що складено акт державного виконавця від 05.06.2019.
7) перевірка укладених договорів та виданих доручень на представлення інтересів не входить до компетенції Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області. Разом з тим, повідомляємо, що документи, які б скасовували або відміняли дію доручення від 02.03.2019 в якому і Вас уповноважено представляти інтереси КС Злагода” до Відділу не надходили".
Позивач, вважаючи що відповідачем як розпорядником інформації, порушено його права на отримання інформації, звернувся до суду з даним позовом.
Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що надаючи відповідь на запит позивача, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом з дотриманням вимог Закону України "Про звернення громадян".
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.
Частиною 2 ст.19 Конституції України регламентовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб-на свій вибір (ст.34 Конституції України).
За змістом ст.40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Згідно статті 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За приписами пункту 2 частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Так, Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання щодо тлумачення ч.2 ст.55 Конституції України. Зокрема, в рішенні № 19-рп/2011 від 14 грудня 2011 року Конституційний Суд України зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст спрямованості діяльності держави (ч.2 ст.3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Відповідно ст.1 Закону України "Про інформацію" № 2657-XII від 2 жовтня 1992 року інформація-є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
Частиною 1 статті 5 вказаного Закону встановлено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.
Статтею 3 Закону України від 02.10.1996 № 393/96-ВР "Про звернення громадян" унормовано, що під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Відповідно до ст. 5 вказаного Закону, звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.
За правилами ст. 16 Закону України "Про звернення громадян" скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.
У статті 19 Закону України "Про звернення громадян" зазначено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.
Звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення.
При цьому, загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів (ст. 20 Закону України "Про звернення громадян").
З матеріалів справи слідує, що 04.11.2019 та 05.11.2019 ОСОБА_1 звернувся до ГТУЮ у Вінницькій області із запитами про надання інформації.
Вказані звернення отримані відповідачем відповідно 04.11.2019 та 05.11.2019, а відповіді за результатами розгляду останніх надані відповідачем в строки та порядку, що визначені Законом України "Про звернення громадян"- 03.12.2019.
При цьому, як свідчить зміст відповідей на звернення за №Л-431/2.2/4 та №Л-431/2.2/3, останні містять відповіді на кожне із поставлених позивачем запитань, із зазначенням порядкового номеру кожного питання, відповідь на яке надається.
Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що відповіді від 03.12.2019 за №Л-431/2.2/4 та №Л-431/2.2/3 є повними та обґрунтованими в межах кожного із питань, відповідь на які просив надати позивач, а відтак запити про надання інформації розглянуті відповідачем належним чином та відповідно до вимог Законів України "Про інформацію" та "Про звернення громадян".
Варто зауважити, що на виконання вимог ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 18.12.2019 у даній справі, ОСОБА_1 на обгрунтування позовних вимог зазначив, що вина відповідача полягає в умисному і свідомому наданні неповної, перекрученої, спотвореної інформації та її приховуванні проти запитуваного, ухиленні від контролю за правильністю здійснення виконавчих дій і бездіяльності з виправлення такого стану, чим порушено права та інтереси позивача як у виконавчому провадженні, так і в отриманні достовірної та вичерпної інформації, що свідчить про порушення вимог Законів України "Про інформацію", "Про виконавче провадження" та інших, і вимагає судового захисту.
В той же час, як вірно звернуто увагу судом першої інстанції, аналіз надісланих ОСОБА_1 на адресу відповідача запитів від 04.11.2019 та від 05.11.2019 свідчить про незгоду останнього не із неповнотою чи недостовірністю наданої йому інформації, а з діями та бездіяльністю органу державної виконавчої служби в межах виконавчого провадження №48018440, факт протиправності яких, на думку позивача підтверджується в тому числі інформацією, наданою у відповідь на звернення.
Таким чином, в межах даного адміністративного позову, суд першої інстанції був позбавлений можливості надавати оцінку діям чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень в рамках вищезазначеного виконавчого провадження, оскільки останні не є предметом оскарження в даній справі.
Відповідно до ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.
В силу положень ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Таким чином, враховуючи вищенаведене у сукупності, беручи до уваги кожен аргумент, викладений учасниками справи, колегія суддів вважає, що наданими позивачем доказами, не доведено порушення прав останнього, а саме-ненадання інформації, запитуваної у зверненнях від 04.11.2019 та від 05.11.2019.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 9, 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20 лютого 2020 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Граб Л.С.
Судді Сторчак В. Ю. Іваненко Т.В.