справа № 462/2454/20
18 червня 2020 року Залізничний районний суд м. Львова у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,
прокурора: ОСОБА_3 ,
обвинуваченого: ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові кримінальне провадження про обвинувачення:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львова, українця, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, неодруженого, військовозобов'язаного, раніше не судимого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1
у вчиненні злочину, передбаченого за ч.2 ст. 289 КК України, суд
11.03.2020 року близько 00:00 годин ОСОБА_4 , проходячи по вулиці Кульпарківській, 158 Б у м. Львові біля під'їзду №3, побачив припаркований скутер марки «Honda Lead» чорного кольору, шасі (рама): НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 , об'єм двигуна - 90 см 3, потужність - 8 к/с належний ОСОБА_5 . В подальшому, діючи умисно, переслідуючи корисливий мотив скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, за допомогою ключів від іншого мопеда завів скутер марки «Honda lead», незаконно заволодівши ним та поїхав за адресою свого місця проживання: АДРЕСА_1 , припаркувавши його біля під їзду. В подальшому ОСОБА_4 скутером розпорядився на власний розсуд, а саме перефарбував його в білий колір та продав ОСОБА_6 . Своїми протиправними діями ОСОБА_4 згідно висновку експерта №16/1/280 від 22.04.2020 р. спричинив потерпілому ОСОБА_5 матеріальні збитки, на суму 5137 гривень 60 копійок ( п'ять тисяч сто тридцять сім гривень 60 копійок).
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав повністю, не заперечив фактичних обставин, які викладені в обвинувальному акті, у вчиненому щиро розкаюється.
Потерпілий ОСОБА_5 у судове засідання не з'явився, подав суду заяву, у якій просить проводити розгляд справи у його відсутності, претензій матеріального характеру до обвинуваченого немає /а.с.10/.
Враховуючи те, що учасниками судового розгляду не оспорюються обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз'яснивши учасникам судового провадження положення ст. 349 КПК України, ухвалив провести судовий розгляд даної справи щодо всіх її обставин із застосуванням правил ч.3 ст. 349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження інших доказів у справі, оскільки на цьому не наполягали учасники судового розгляду, а фактичні обставини справи ніким не оспорювалися.
Разом з тим, відповідно до положень ч. 1 ст. 32 КК України, повторністю злочинів визнається вчинення двох або більше злочинів, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини цього Кодексу.
Згідно п. 2 Примітки до ст. 289 КК України відповідно до частини другої цієї статті під повторністю слід розуміти вчинення таких дій особою, яка раніше вчинила незаконне заволодіння транспортним засобом або злочин, передбачений статтями 185, 186, 187, 189-191, 262, 410 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 289 КК України передбачена відповідальність за незаконне заволодіння транспортним засобом вчинено повторно або за попередньою змовою групою осіб, або поєднані з насильством, що не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства, або вчинені з проникненням у приміщення чи інше сховище, або якщо вони завдали значної матеріальної шкоди.
Згідно обвинувального акта, органом досудового слідства інкриміновано ОСОБА_4 вчинення злочину повторно, оскільки раніше він вчинив злочин, передбачений ст. 185 КК України.
Однак, як вбачається із матеріалів кримінального провадження, 30.12.2019 року обвинувальний акт про обвинувачення ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 185 КК України скеровано до Городоцького районного суду Львівської області, вироку у даній справі не ухвалено.
Згідно п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Відповідно до ст. 62 Конституції України та ч. 1 ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, який набрав законної сили.
Із огляду на правові норми щодо презумпції невинуватості, за відсутності вироку суду, який набрав законної сили, наявність кримінального провадження, в тому числі на стадії його судового розгляду, не породжує правових наслідків для юридичної оцінки наступних чи попередніх діянь особи, у вчиненні яких вона обвинувачується, а є лише версією органів досудового розслідування, яку вони доводять на підставі обов'язку доказування відповідно до вимог ч. 1 ст. 92 КПК України.
Крім цього, судом враховано, що у п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки» № 7 від 04.06.2007 року роз'яснено, що для повторності не має значення, чи було особу засуджено за раніше вчинений злочин, однак, така правова оцінка діяння є можливою тільки за умови, коли всі епізоди злочинної діяльності є предметом одного судового розгляду, оскільки за таких умов суд безпосередньо досліджує докази та у вироку робить висновок про доведеність винуватості особи одночасно за всіма епізодами кримінальних правопорушень, які інкриміновані обвинуваченому.
Відтак, суд приходить до переконання про необхідність виключення такої кваліфікуючої ознаки як «повторність» та вірною буде кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_4 за ч.1 ст. 289 КК України, так як обвинувачений вчинив незаконне заволодіння транспортним засобом.
При призначенні обвинуваченому виду та міри покарання суд враховує загальні засади призначення покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину та особу винного.
Згідно п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення кримінального покарання» визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст.12 КК), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує ступінь тяжкості скоєного злочину, який є злочином середньої тяжкості, вчинений умисно, з корисливих мотивів, особу винного, який за місцем проживання характеризується задовільно, його молодий вік, те, що на обліках в психоневрологічному диспансері та у Львівському обласному медичному центрі превенції та терапії узалежнень не перебуває, таку пом'якшуючу обставину як щире каяття, обставини, які обтяжують покарання судом не встановлені, відсутність матеріальних претензій потерпілого, а тому, виходячи з наведеного, суд приходить до переконання, що ОСОБА_4 слід обрати покарання достатнє і необхідне для його виправлення та попередження скоєння ним нових злочинів, у вигляді штрафу, що є достатнім для виправлення обвинуваченого, його перевиховання, запобігання вчиненню ним нових злочинів, відповідає особі обвинуваченого та є достатнім для досягнення передбачених ч.2 ст. 50 КК України цілей покарання.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Згідно вимог ст.118 КПК України до процесуальних витрат належать витрати, пов'язані із залученням експерта. Відповідно до ч.2 ст.124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта. Суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою.
Із матеріалів справи вбачається, що документально підтверджені витрати на проведення експертизи по справі загалом становлять 4 249,70 /чотири тисячі двісті сорок дев'ять/ гривень 70 копійок, з яких 1634,50 /одна тисяча шістсот тридцять чотири/ гривні 50 копійок /матеріали кримінального провадження а.с. 41/, 1307,60 /одна тисяча триста сім/ гривень 60 копійок /матеріали кримінального провадження а.с.68 /, 1307,60 /одна тисяча триста сім/ гривень 60 копійок /матеріали кримінального провадження а.с.76/, які необхідно стягнути із обвинуваченого на користь держави, оскільки проведення даних експертиз було зумовлено розслідуванням вчиненого обвинуваченим злочину.
На підставі ч.9 ст. 100 КПК України питання про долю речових доказів вирішується судом при ухваленні судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.
Відтак, питання про долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст.100 КПК України.
Відповідно до ч.4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.
Як вбачається із ухвали слідчого судді Залізничного районного суду м. Львова ОСОБА_7 від 02.04.2020 року по кримінальному провадженню №12020140060000775 було вжито заходи забезпечення кримінального провадження шляхом накладеного арешту з метою забезпечення збереження речового доказу. Однак, такий вид заходу кримінального провадження як арешт на речовий доказ слід скасувати, оскільки розгляд провадження завершено і вказаний речовий доказ підлягає поверненню законному володільцю майна, а саме потерпілому ОСОБА_5 .
Керуючись ст. 62 Конституції України, ст. 32, 50, 65-67, 289 КК України, ст. 17, 100, 124, 174, 368, 373, 374, 376, 392-395 КПК України, суд
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 289 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 1000 /однієї тисячі / неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 /сімнадцять тисяч / гривень.
Стягнути із ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в дохід держави 4249, 70 /чотири тисячі двісті сорок дев'ять/ гривень 70 копійок процесуальних витрат.
Речові докази: скутер марки «Honda Lead» чорного кольору - повернути потерпілому ОСОБА_5 , як законному власнику, при цьому скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Залізничного районного суду м. Львова ОСОБА_7 від 02.04.2020 року (справа №462/1943/20);
- мобільний телефон марки «Nokia», чорного кольору, модель RM-969, IMEI: НОМЕР_3 ; IMEI: НОМЕР_4 , з двома SIM картками, а саме: SIM картка мобільного оператора «Київстар», з абонентським номером НОМЕР_5 та SIM картка мобільного оператора «Лайф», з абонентським номером НОМЕР_6 - повернути обвинуваченому ОСОБА_4 .
Вирок може бути оскаржений шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення учасниками процесу до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний суд м. Львова.
Вирок суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя: /підпис/
З оригіналом згідно.
Суддя ОСОБА_1