Справа №133/753/20
Іменем України
18.06.20 року
складі головуючого судді Воронюк В.А.
при секретарі Полонській Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Козятині в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу, -
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_2 на його користь заборгованість за розпискою в сумі 7000 грн. та судові витрати у розмірі 3940 грн. 80 коп.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 14 січня 2020 року відповідач відповідно до боргової розписки позичила у нього 7000 гривень, які зобов'язалася повернути за його вимогою.
06.02.2020 він звернувся до відповідача з вимогою про повернення боргу у строк до 20.02.2020, яку відправив рекомендованим листом з повідомленням та відправив на особистий телефонний номер месенджером Viber з цифровим підписом.
Після цього, його представник спілкувався з ОСОБА_3 через месенджер Viber, однак, остання ігнорувала свої зобов'язання та по даний час борг не повернула.
Після вказаний вище дій, відповідач перестала взагалі відповідати на його телефонні дзвінки.
На сьогоднішній день відповідач ОСОБА_3 заборгувала йому 7000 гривень, в добровільному порядку борг не повертає, що змусило його звернутися до суду за захистом свого права.
Ухвалою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 26.03.2020 справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, з поясненнями чи запереченнями (Відзивом на позов) щодо позовних вимог до суду не зверталася, хоча належним чином була повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, причини неявки до суду невідомі.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі, з наступних підстав.
Судом встановлено, що 14 січня 2020 року відповідач ОСОБА_3 відповідно до боргової розписки позичила у ОСОБА_1 7000 гривень з терміном повернення - за вимогою позикодавця (а.с.14).
06.02.2020 позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення боргу згідно розписки від 14.01.2020 у строк до 20.02.2020, яку відправив рекомендованим листом з повідомленням (а.с.7-10).
Станом на день подання позовної заяви до суду відповідач не повернула борг позивачу, на телефонні дзвінки не реагує, уникає ОСОБА_1 та грошові кошти не виплачує. Таким чином, відповідач заборгувала позивачу 7000 грн.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно ст.545 ЦК України,прийнявши виконання зобов'язання,кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ,кредитор,приймаючи виконання зобов'язання,повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку.
Поняття договору позики визначено статтею 1046 ЦК України, згідно з якою за цим договором одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ч. 2 ст. 1046 ЦК України).
Ця особливість реальних договорів зазначена в частині другій статті 640 ЦК України, за якою якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Відповідно до ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми. Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.
31.10.2018 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду (справа № 707/2606/16-ц, провадження № 61-28762св18, досліджуючи питання виконання боргового зобов'язання при наявності оригіналу боргової розписки у кредитора, зробив наступний висновок, статтею 545 ЦК України визначено, що прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов'язання. У цьому разі настає прострочення кредитора. Отже, наявність оригіналу боргової розписки у позивача, кредитора, свідчить про те, що боргове зобов'язання не виконане.
Відповідно до позиції Верховного Суду постанові від 16.01.2019 (справа № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18), у разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов'язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику. Тому як укладення, так і виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству. Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов'язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.
Враховуючи, що відповідач заборгував позивачу 7000 гривень за користування коштами з 14.01.2020, тому, суд вважає, що саме таку суму необхідно стягнути з відповідача на користь позивача.
Позивач просить стягнути також на його користь понесені судові витрати, що складаються з судового збору та витрат за надання правничої допомоги на загальну суму 3940 грн. 80 коп., що підтверджується відповідними квитанціями та актами узгодження розрахунку вартості послуг адвоката (а.с.15-19).
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких зокрема відносяться і витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Так, при зверненні до суду позивачем сплачений судовий збір у розмірі 840,80 грн., витрати на професійну правничу допомогу на суму 3000 грн. та відшкодування витрат адвоката організаційно-технічного характеру на суму 100 грн., а всього: 3940,80 грн., тому суд вважає, що відповідно до ст. ст. 137, 141 ЦПК України зазначені витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 203, 207, 509, 526, 1046-1047 ЦК України, ст. ст. 76-80, ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81, ст. ст. 133, 141, 263, 264, 265, 268, п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) заборгованість за розпискою в сумі 7000 (сім тисяч) грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) судові витрати у розмірі 3940 (три тисячі дев'ятсот сорок) грн. 80 коп., з яких: судовий збір - 840,80 грн., витрати на професійну правничу допомогу з урахуванням витрат адвоката у зв'язку з виконанням договору про надання правової допомоги - 3000 грн., відшкодування витрат адвоката організаційно-технічного характеру, понесених у зв'язку з виконанням договору - 100 грн.
На рішення суду може бути подана апеляція до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів після проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частину рішення, то строк на апеляційне оскарження обчислюється з дати складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 18.06.2020 року.
Суддя: В.А. Воронюк
18.06.20