П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
16 червня 2020 р.м.ОдесаСправа № 540/2378/19
Категорія: 108010000
Головуючий в 1 інстанції: Морська Г. М.
Час і місце ухвалення: м.Херсон
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Лук'янчук О.В.
суддів - Бітова А. І.
- Ступакової І. Г.
при секретарі - Черкасовій Є. А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі в якому просила визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-2744-50 від 12.09.2019 р.
В обґрунтування позовну було зазначено, що позивачу нараховано єдиний соціальний внесок як фізичній особі-підприємцю та як самозайнятій особі, що провадить незалежну професійну діяльність, що, на думку позивача, свідчить про незаконне застосування до нього, як одного суб'єкта обов'язку щодо подвійної сплати єдиного соціального внеску за один й той же період.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2020 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправною та скасованои вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-2744-50 від 12.09.2019 р. винесену Головним управління ДПС у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м.Севастополі
Стягнуто на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 768 грн.40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі подало апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначається, що податок з єдиного соціального внеску за 1 та 2 квартал 2019 року позивачці нараховано як фізичній особі підприємцю. Разом з тим, вказує, що сума штрафу та пені за період з 20.04.2018 року по 27.03.2019 року в розмірі 2022,30 грн. 865,31 грн., нараховані згідно рішення № 0104565013 від 23.05.2019 року, яке позивачкою ані в адміністративному, ані в судовому порядку не оскаржено. Крім того зазначає, що позивачка самостійно подала до податкового органу заяву форми №5-ОПП з позначкою зміни, додавши копію свідоцтва на зайняття адвокатською діяльністю, а отже саме на підставі заяви позивача було встановлено ознаку незалежної професійної діяльності, що помилково не враховано судом першої інстанції
Учасники справи у судове засідання не з'явилися, про час, дату та місце слухання справи повідомлені належним чином, враховуючи що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста їх участь в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.
Згідно ч.4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб від 28.11.2013 року Серії АГ № 402533, ОСОБА_1 з 06.11.2009 року зареєстрована фізичною особою-підприємцем з видом економічної діяльності - 69.10 діяльності у сфері права (№ запису 25010000000007076).
Відповідно до свідоцтва платника єдиного податку від 28.05.2012 року Серії А №901384, суб'єкт господарювання - ОСОБА_1 з видом господарської діяльності - 69.10 - діяльність у сфері права та знаходиться на спрощеній системі оподаткуванні 3 групи зі ставкою єдиного податку - 5 %.
Відповідно до свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 25.04.2009 року, виданого Миколаївською обласною кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури на підставі рішення від 25.04.2009 року, ОСОБА_1 має право на зайняття адвокатською діяльністю.
Згідно витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30.11.2018 р. позивач припинила підприємницьку діяльність.
Проте, 11.01.2019 р. ОСОБА_1 знову зареєстрована як фізична особа-підприємець із видом діяльності - 69.10 Діяльність у сфері права.
12.09.2019 р. Головне управління ДПС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі сформувало вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-2744-50, відповідно до якої заборгованість ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску складає 6826,89 грн. з яких сума недоїмки складає - 3939,28 грн., штраф - 2022,30 грн та пеня - 865,31 грн.
Позивач не погодилась з такою позицією відповідача та звернулася до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов до висновку про протиправність вимоги відповідача про сплату боргу, оскільки позивачу протиправно нараховувалась подвійна ставка єдиного соціального внеску. Водночас зазначив, що статус фізичної особи-підприємця з ознакою провадження незалежної професійної діяльності та, як наслідок, порядок обліку та сплати єдиного внеску такою особою Закон № 2464-VI не передбачає.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Спірні правовідносини врегульовані Основами законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженими Законом України від 14 січня 1998 року №16/98-ВР, Законом України від 08 липня 2010 року №2464-VI “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14 квітня 2015 року № 435, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23 квітня 2015 року за № 460/26905, Порядком обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та Положенням про реєстр страхувальників, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24 листопада 2014 року №1162, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 03 грудня 2014 року за №1553/26330 (далі - Порядок № 1162).
Частиною першою статті 7 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначені особи, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, а частиною другою цієї статті встановлено, що перелік, доповнення та уточнення кола осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, а також конкретних видів загальнообов'язкового державного соціального страхування, до яких належать особи, визначаються законами України за видами.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VI “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”.
Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску (частина друга статті 2 Закону № 2464-VI).
Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування (пункт 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI).
Згідно з пунктами 4, 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI (у редакції Закону №77-VIII від 28.12.2014) платниками єдиного внеску є:
фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування;
особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Законодавець розмежовує платників єдиного внеску на фізичних осіб-підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що Закон № 2464-VI не визначає такого платника єдиного внеску, як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності. Фізична особа-підприємець та особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, є різними платниками єдиного внеску.
Відповідно до п.п.14.1.226 п.14.1 ст.14 ПК України самозайнята особа платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.
Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону № 2464-VI облік осіб, зазначених, зокрема, у пунктах 4, 5 частини першої статті 4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування, а щодо застрахованих осіб, які є учасниками накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, - з національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та Пенсійним фондом.
Взяття на облік осіб, зазначених, зокрема, у пунктах 4, 5 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.
Взяття на облік платників єдиного внеску, зазначених, зокрема, у пунктах 4, 5 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів з внесенням відповідних відомостей до реєстру застрахованих осіб (частина друга статті 5 Закону № 2464-VI).
Згідно пунктів 63.1, 63.2 ст. 63 ПК України облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Відповідно до статті 5 Закону № 2464-VI та інших нормативно-правових актів розроблено Порядок обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 24 листопада 2014 року № 1162, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 03 грудня 2014 року за № 1553/26330, (далі - Порядок № 1162). Цим Порядком визначаються питання взяття на облік, внесення змін до облікових даних та зняття з обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у територіальних органах Державної фіскальної служби України, надання контролюючим органам відомостей про зміну класу професійного ризику виробництва Фондом соціального страхування за період до 01 січня 2016 року, надання Пенсійному фонду України та фондам загальнообов'язкового державного соціального страхування даних про взяття/зняття з обліку платників єдиного внеску (пункт 2 розділу І Порядку № 1162).
Порядок поширюється на платників єдиного внеску, зазначених у пунктах, зокрема, 4, 5 частини першої статті 4 Закону № 2464 (пункт 3 розділу І Порядку № 1162).
Дані про взяття на облік платників єдиного внеску в порядку інформаційної взаємодії передаються державному реєстратору в день взяття їх на облік за місцезнаходженням чи місцем проживання із зазначенням: дати взяття на облік, найменування та коду за ЄДРПОУ контролюючого органу, в якому такого платника взято на облік, реєстраційного номера платника єдиного внеску (пункт 3 розділу ІІ Порядку № 1162).
Взяття на облік юридичних осіб (їх відокремлених підрозділів) та фізичних осіб-підприємців, відомості щодо яких містяться в Єдиному державному реєстрі, як платників єдиного внеску підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру, яка надсилається (видається) цим юридичним особам (відокремленим підрозділам) та фізичним особам - підприємцям у порядку, встановленому Законом України від 15 травня 2003 року № 755-IV “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань” (далі - Закон № 755-IV) (пункт 4 розділу ІІ Порядку № 1162).
Суд встановив, що позивач як фізична особа-підприємець з 06.11.2009 року перебуває на обліку у ДПІ у м. Нова Каховка, здійснює підприємницьку діяльність (вид діяльності 69.10 діяльність у сфері права) та перебуває на спрощеній системі оподаткування. Також, перебував на обліку контролюючого органу як платник єдиного внеску, що підтверджується відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
З аналізу зазначеного вище законодавства, слідує, що такі платники єдиного внеску як фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, а також особи, які провадять незалежну професійну діяльність, є окремими платниками єдиного внеску з певними особливостями їх обліку, різною базою нарахування єдиного внеску та порядку його сплати.
Таким чином, у період перебування позивача на обліку як платника єдиного внеску - фізичної особи-підприємця відповідач не повинен здійснювати нарахування йому єдиного внеску як особі, яка провадить незалежну професійну діяльність.
В свою чергу, колегія суддів звертає увагу на наступне.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 5 Закону, взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань”, контролюючим органом здійснюється за місцезнаходженням чи місцем проживання у день отримання від них заяви про взяття на облік платника єдиного внеску за формою № 1-ЄСВ згідно з додатком 1 до Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та Положення про реєстр страхувальників затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1162 від 24.11.2014 року.
Розділом ІІІ Порядку № 1162 встановлено порядок взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону № 755 "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань". Тобто вказаним розділом Порядку визначено порядок взяття на облік таких платників єдиного внеску, зокрема, як особи, які провадять незалежну професійну діяльність (без реєстрації ФОП).
Взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону № 755, контролюючим органом здійснюється за місцезнаходженням чи місцем проживання у день отримання від них заяви про взяття на облік платника єдиного внеску за формою № 1-ЄСВ згідно з додатком 1, заяви про взяття на облік платника єдиного внеску (члена фермерського господарства) за формою № 12-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку (пункт 1 розділу ІІІ Порядку №1162).
Платники єдиного внеску, зазначені в пункті 5 частини першої статті 4 Закону № 2464, подають заяву за формою № 1-ЄСВ (додаток 1) протягом 10 календарних днів після державної реєстрації незалежної професійної діяльності у відповідному уповноваженому органі та отримання документа, що підтверджує право фізичної особи на ведення незалежної професійної діяльності (пункт 2 розділу ІІІ Порядку №1162).
Платникам єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону № 755, контролюючим органом наступного робочого дня з дня взяття на облік безоплатно надсилається (вручається) повідомлення про взяття їх на облік за формою № 2-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку (пункт 3 розділу ІІІ Порядку №1162).
Аналіз положень цього Порядку свідчить про те, що взяття контролюючим органом на облік платників єдиного внеску осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, здійснюється виключно за заявою такої особи за формою № 1-ЄСВ. Взяття на облік платників єдиного внеску осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, контролюючим органом за власною ініціативою шляхом встановлення “ознаки незалежної професійної діяльності” Порядок №1162 не передбачає.
В період реєстрації позивача в якості фізичної особи-підприємця згідно Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань” до нього не застосовуються положення ч.3 ст.5 Закону України № 2464.
При цьому, в ході розгляду справи встановлено, що позивач після отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 25.04.2009 № 552, заяву за формою № 1-ЄСВ до контролюючого органу не подавав, що виключає можливість для нарахування йому контролюючим органом єдиного внеску як особі, яка провадить незалежну професійну діяльність.
В поданому позові позивач посилався на те, що ним у відповідності до Порядку обліку платників податків і зборів від 29.12.2011 року № 1588 було подано до контролюючого органу заяву про взяття на облік платника податків за формою № 5-ОПП для обліку в якості фізичної особи-підприємця з ознакою провадження незалежної професійної діяльності. Однак, слід зазначити, що порядок обліку та сплати єдиного внеску фізичними особами з ознакою провадження незалежної професійної діяльності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" не передбачений, а отже посилання позивача та доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними.
Водночас, колегія суддів зазначає, що в цей період у позивача обов'язку окремо сплачувати єдиний соціальний внесок, як самозайнята особа та як фізична особа-підприємець не виникало, оскільки таке призводить до повторної сплати єдиного внеску за одну і ту ж господарську діяльність, здійснюючи підприємницьку діяльність за кодом КВЕД 69.10 - діяльність у сфері права, та адвокатську діяльність займається одним і тим же видом підприємницької діяльності і у нього не виникає обов'язку подання звітності як особи, що провадить незалежну професійну діяльність.
Отже, особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування лише при умові, що така особа не є найманим працівником або підприємцем в межах такої незалежної професійної діяльності, та що вона отримує дохід саме від такої незалежної професійної діяльності.
Матеріалами справи підтверджено та не заперечується сторонами, що 19.07.2018 року та 19.10.2018 року позивачу нараховано єдиний внесок за один і той самий період у подвійному розмірі, що є неправомірним та суперечить вимогам чинного законодавства та в майбутньому може свідчити про наявність переплати.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що з матеріалів справи не вбачається подвійної сплати позивачем єдиного внеску за вказаний період.
Судом першої інстанції помилково ж враховано сплату єдиного внеску позивачем у 2018-2019 року в подвійному розмірі з посиланням на квитанції, оскільки зазначеними квитанціями підтверджується сплата єдиного соціального внеску позивачем лише як фізичною особою-підприємцем у тому числі на спрощеній системі оподаткування.
Водночас, колегія суддів зауважує, що оскаржувана вимога податкового органу, складається з суми недоїмки заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску за 1-2 квартал 2019 року та штрафу, пені за період з 20.04.2018 року по 27.03.2019 року.
Щодо суми недоїмки заборгованості зі сплати позивачем єдиного соціального внеску за 1-2 квартал 2019 року, яка нарахована ОСОБА_1 саме як фізичній особі підприємцю, то колегія суддів зазначає, що квитанція датована 11.01.2019 року свідчить про сплату ЄВС для фізичної особи-підприємця за грудень 2018 року, при цьому будь-яких доказів сплати позивачкою нарахованого податковим органом єдиного соціального внеску саме за 1-2 квартал 2019 року позивачем до суду не надано та матеріали справи не містять.
Стосовно суми штрафу та пені за період з 20.04.2018 року по 27.03.2019 року в розмірі 2022,30 грн. 865,31 грн., визначеної у вимозі від № Ф-2744-50 від 12.09.2019 р., то такі як вбачається з матеріалів справи, нараховані позивачці згідно рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску № 0104565013 від 23.05.2019 року. Докази щодо скасування вказаного рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені, а також докази сплати вказаної суми заборгованості сторонами не надано. Наявність заборгованості у вказаній сумі станом на момент винесення оскаржуваної вимоги також підтверджується відомостями інтегрованої картки платника, наданої відповідачем.
Колегія суддів зазначає, що питання правомірності збільшення органом доходів і зборів сум грошових зобов'язань не охоплюється предметом даного позову, оскільки податкові повідомлення-рішення суб'єкта владних повноважень, згідно з якими відповідні суми збільшено, не є предметом позову у справі, а отже суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду даної справи здійснювати їх правовий аналіз.
Отже, з урахуванням досліджених доказів, колегією суддів встановлено, що у позивача наявна податкова заборгованість, податковий борг позивачем не сплачено, доводи відповідача щодо наявності податкового боргу не спростовано.
За таких обставин, спірна вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-2744-50 від 12.09.2019 р. податковим органом винесена правомірно та скасуванню не підлягає, що помилково не встановлено судом першої інстанції.
Відповідно до ст. 317 КАС України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що під час перегляду рішення суду першої інстанції встановлено, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, не надано належної оцінки доказам та неправильно застосовано норми права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 308, 313, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі задовольнити.
Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2020 року скасувати.
Ухвалити по справі нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено та підписано 18 червня 2020 року.
Головуючий суддя: О.В. Лук'янчук
Суддя: А. І. Бітов
Суддя: І. Г. Ступакова