П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
17 червня 2020 р.м.ОдесаСправа № 815/5929/16
Головуючий в 1 інстанції: Аракелян М.М.
Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого: Градовського Ю.М.
суддів: Крусяна А.В.,
Яковлєва О.В.
при секретарі: Шатан В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі апеляційну скаргу Військово-медичного клінічного центру м.Одеси Державної прикордонної служби України, Центральної військово-лікарської комісії Державної прикордонної служби України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2019р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військово-медичного клінічного центру м.Одеси Державної прикордонної служби України, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Центральна військово-лікарська комісія Державної прикордонної служби України про визнання протиправним та скасування свідоцтва про хворобу, -
У листопаді 2016р. ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Військово-медичного клінічного центру м.Одеси Державної прикордонної служби України, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Центральна військово-лікарська комісія Державної прикордонної служби України, в якому просив визнати протиправним та скасувати свідоцтво про хворобу Клінічного госпіталю Державної прикордонної служби України м.Одеси за №134/491 від 15.06.2016р. відносно ОСОБА_1 ..
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що з 8.04.2014р. він проходив військову службу у ЗСУ по контракту про проходження військової служби на посаді молодшого інспектора прикордонної служби ІІ категорії.
Наказом т.в.о. начальника 2 прикордонного загону (І категорії) за №149-ос від 11.07.2016р. його звільнено з військової служби у відставку за пп. "б" ч.8. ст.26 ЗУ "Про військовий обов'язок і військову службу" (за станом здоров'я), виключено із списків та усіх видів забезпечення.
Однією із підстав прийняття наказу про звільнення стало свідоцтво про хворобу за №134/491 від 15.06.2016р., яким позивача визнано непридатним до військової служби у зв'язку із поставленням діагнозу щодо наявності психічного захворювання.
Позивач вважає вказане свідоцтво про хворобу протиправним, незаконним та таким, що підлягає скасуванню з тих підстав, що кінцевий діагноз, визначений у свідоцтві про хворобу, не відповідає дійсності, при прийнятті оскаржуваного свідоцтва відповідачем не було дотримано належної процедури, а фактично обстеження позивача взагалі не проводилось.
Посилаючись на вказані обставини просив позов задовольнити.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2019р. позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано Свідоцтво про хворобу Клінічного госпіталю Державної прикордонної служби України м.Одеси за №134/491 від 15.06.2016р. відносно ОСОБА_1 .
Стягнуто з Військово-медичного клінічного центру м.Одеси (клінічний госпіталь на 150 госпітальних ліжок) Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі 551, 21грн..
В апеляційній скарзі апелянти просять рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення норм права.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення сторін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла до висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду з ухваленням по справі нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване Свідоцтво про хворобу Клінічного госпіталю Державної прикордонної служби України м.Одеси за №134/491 від 15.06.2016р. складено з порушенням встановленого порядку, та доказів ознак будь-якого психічного розладу у позивача суду надано не було.
Проте, з вказаним висновком суду першої інстанції не може погодитись судова колегія, оскільки суд неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права.
За правилами ст.242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судова колегія вважає, що вказані порушення норм права призвели до неправильного вирішення справи по суті, а тому апеляційний суд на підставі ст.315 КАС України, рішення суду скасовує та приймає по справі нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.
Так, судовою колегією встановлено та підтверджено матеріалами справи, що з 8.04.2014р. ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних силах України на підставі контракту про проходження військової служби на посаді молодшого інспектора прикордонної служби 2 категорії.
11.07.2016р. т.в.о. начальником 2 прикордонного загону (І категорії) прийнято наказ за №149-ос, яким ОСОБА_1 було звільнено із військової служби у відставку за п.п.«б» ч.8 ст.26 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» (за станом здоров'я), виключено із списків та усіх видів забезпечення.
Підставою звільнення став: протокол засідання атестаційної комісії Котовського прикордонного загону за №37 від 6.07.2016р., свідоцтво про хворобу за №134/491 від 15.06.2016р., видане Клінічним госпіталем ДПС України м.Одеси.
У відповідності до Свідоцтва про хворобу за №134/491 від 15.06.2016р. щодо ОСОБА_1 встановлено діагноз та прийнято постанову ВЛК про причинний зв'язок захворювання: «гострий поліморфний психічний розлад із симптомами шизофренії», затяжним перебігом і формуванням емоційно-вольових порушень з неповним виходом…….», захворювання, ТАК, пов'язані з проходженням військової служби. На підставі вказаного позивача визнано непридатним до військової служби у зв'язку із поставленням діагнозу щодо наявності психічного захворювання.
Позивач вважає висновки зазначені у Свідоцтві про хворобу безпідставними, необґрунтованими та зробленими без дотримання процедури його прийняття, у зв'язку із чим звернувся в суд із відповідним позовом.
Перевіряючи законність та правомірність оскаржуваного свідоцтва про хворобу, з урахуванням підстав, за якими позивач пов'язує його незаконність та скасування, судова колегія виходить з наступного.
У відповідності до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями ЗУ «Основи законодавства України про охорону здоров'я» (надалі - Закон №2801) встановлено правові, організаційні, економічні та соціальні засади охорони здоров'я в Україні, врегульовано суспільні відносини у цій сфері з метою забезпечення гармонійного розвитку фізичних і духовних сил, високої працездатності і довголітнього активного життя громадян, усунення факторів, що шкідливо впливають на їх здоров'я, попередження і зниження захворюваності, інвалідності та смертності, поліпшення спадковості.
Приписами ст.70 Закону №2801 визначено, що військово-лікарська експертиза визначає придатність до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, встановлює причинний зв'язок захворювань, поранень і травм з військовою службою.
Військово-лікарська експертиза здійснюється військово-лікарськими комісіями, які створюються при військових комісаріатах і закладах охорони здоров'я Міністерства оборони України, Служби безпеки України та інших військових формувань.
На виконання вищезазначеної норми Закону в Державній прикордонній службі України створені та діють військово-лікарські комісії (ВЛК) при клінічних госпіталях, а також Центральна військово-лікарська комісія Держприкордонслужби (надалі - ЦВЛК Держприкордонслужби), яка є органом забезпечення Держприкордонслужби, медичною установою спеціального призначення, їй підпорядковані всі інші ВЛК з питань військово-лікарської експертизи.
Наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України 6.05.2009р. за №333 затверджено Положення про проходження медичного огляду у Державній прикордонній службі України (надалі - Положення №333).
Згідно п.1.1 Положення №333, вказане Положення визначає порядок проведення військово-лікарськими комісіями Державної прикордонної служби України (надалі - Держприкордонслужба) медичного огляду громадян призовного віку, військовозобов'язаних та жінок, які приймаються на військову службу за контрактом, кандидатів на навчання у вищих військово-навчальних закладах (надалі - ВВНЗ), військовослужбовців Держприкордонслужби та членів їхніх сімей, колишніх військовослужбовців Держприкордонслужби, працівників Держприкордонслужби, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ), джерелами електромагнітних полів (далі - ЕМП), лазерного випромінювання (далі - ЛВ), мікроорганізмами I, II груп патогенності, працівників суден забезпечення плавскладу та працівників льотного складу Держприкордонслужби з метою визначення їх придатності за станом здоров'я до військової служби (роботи за фахом), установлення причинного зв'язку захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв та визначення необхідності і умов застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Відповідно до п.п.2.2-2.4 Розділу ІІ вказаного Положення для виконання зазначених у ньому завдань у Держприкордонслужбі створюються штатна військово-лікарська комісія та позаштатні постійно та тимчасово діючі військово-лікарські комісії (надалі - ВЛК), а також позаштатні постійно діючі лікарсько-льотні комісії (надалі - ЛЛК).
ВЛК та ЛЛК приймають постанови, які оформлюються свідоцтвом про хворобу (додаток 1), довідкою військово-лікарської комісії (додаток 2) (далі - довідка ВЛК), протоколом (додаток 3) засідання ВЛК з визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв у колишнього військовослужбовця. Строк оформлення свідоцтва про хворобу ВЛК становить не більше 5 робочих днів із дня огляду.
Крім того, п.11.2 Розділу III Положення №333 визначено, що прийняті постанови ВЛК згідно з цим Положенням розглядаються, затверджуються, контролюються та переглядаються ЦВЛК.
В п.4.1 Розділу III Положення зазначено, що направлення на медичний огляд проводиться начальниками відповідних органів Держприкордонслужби, де проходить службу військовослужбовець, військовою прокуратурою, судами, головою ЦВЛК, начальникам закладів охорони здоров'я Держприкордонслужби за місцем лікування.
Як вбачається із матеріалів справи, що 24.05.2016р. за направленням начальника Котовського прикордонного загону від 23.05.2016р. ОСОБА_1 було госпіталізовано до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) для проведення медичного огляду для визначення ступеня придатності до військової служби у зв'язку з наявністю у військовослужбовця захворювання.
Так, за результатами проведених досліджень та оглядів, 15.06.2016р. ОСОБА_1 було представлено на ВЛК з винесенням постанови, на підставі ст.16-6, 53-в, 55-6, 61-в графи II Додатку 5 до Положення про проходження медичного огляду у Державній прикордонній службі України, затвердженого наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 6.05.2009р. №333, про непридатність до військової служби у мирний час, обмежену придатність у воєнний час.
Судова колегія звертає увагу на те, що вищезазначене рішення ВЛК не має зобов'язального характеру щодо остаточного звільнення військовослужбовця з військової служби, якщо останній висловив власне бажання продовжувати таку службу.
У відповідності до ч.2 п.13.3 Положення №333, свідоцтво про хворобу (довідка ВЛК з постановою ВЛК, які підлягають затвердженню (контролю) ЦВЛК, та з доданими до них медичною картою стаціонарного хворого, результатами досліджень, паспортом здоров'я військовослужбовця, іншими документами, на підставі яких винесене рішення, надсилаються на затвердження (контроль) ЦВЛК не пізніше 5-денного строку після медичного огляду.
Апеляційний суд зазначає, що на виконання вищезазначеної норми Клінічним госпіталем Державної прикордонної служби України по закінченню представлення на ВЛК ОСОБА_1 , дотримуючись встановленого законом терміну, було направлено Свідоцтво про хворобу ОСОБА_1 за №134/491 від 15.06.2016р. з усією супутньою медичною документацією на затвердження до Центральної військово-лікарської комісії.
В свою чергу, Центральною військово-лікарською комісією Державної прикордонної служби України в силу своїх повноважень (а саме керуючись п.2.8 Розділу II Положення №333, ЦВЛК має право приймати, переглядати або скасовувати постанови постійно діючих, тимчасово діючих ВЛК (ЛЛК) нижчого рівня, переглядати власні постанови) змінило рішення ВЛК Клінічного госпіталю Держприкордонслужби України в частині застосування ст.16(6) - розлади настрою (афективні) з рідкими приступами та тривалими проміжками повного клінічного здоров'я на 16(а) (шизофренія, шизотипові та маячні розлади, афективні розлади з часто повторюваними фазами) графи II Додатку 5 до Положення на непридатність до військової служби із виключенням з військового обліку Постанова ЦВЛК Держприкордонслужби України, Протокол №491 від 23.06.2016р..
Аналізуючи вищевказане, судова колегія вважає, що ВЛК відносно ОСОБА_1 було проведено з дотриманням норм законодавства України та у суворій відповідності до правил.
Окрім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 стверджує, що свідоцтво про хворобу є незаконним, протиправним, постановленим з порушенням норм законодавства України та таким, що прийняте без дотримання процедури проходження, проте не зазначає, які саме нормативні акти та приписи законодавства були порушені.
Що стосується саме встановлення діагнозу ОСОБА_1 , то судова колегія зазначає, що медичний огляд - це огляд, який проводять військово-лікарські комісії, включає вивчення та оцінку стану здоров'я та фізичного розвитку особи на момент огляду з метою визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за відповідним рівнем освіти та військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених Положенням №333, з винесенням письмової постанови.
Так, апеляційний суд звертає увагу на те, що в межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідженні медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 13.06.2018р. по справі за №806/526/16.
Також, судова колегія зазначає, що висновки судово-психіатричної експертизи за №49 від 9.04.2019р. підтверджують, що в період з 12 по 20 травня 2016р. ОСОБА_1 перебуваючи в КУ «Одеський обласний медичний психічного здоров'я» виявляв ознаки Гострого поліморфного розладу із симптомами шизофренії, яка відноситься до ст.13 Додатку 5 до Положення про проходження медичного огляду в Державній прикордонній службі України (п.4 глава 1 розділу ІІІ), затвердженого наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України за №333 від 6.05.2009р..
Окрім того, в матеріалах справи наявні усі медичні матеріали та відповідні документи ОСОБА_1 , а саме: копія медичної картки стаціонарного хворого за №1353, де зазначені усі результати досліджень, аналізи та висновки лікарів, а тому висновок суду першої інстанції щодо відсутності відповідних та незаперечних даних стосовно наявності підстав для висновку про непридатність ОСОБА_1 до військової служби є невірними.
Також, апеляційний суд звертає увагу на те, що позивач проходив приватне лікування через певний проміжок часу, та його стан здоров'я після звільнення міг змінитися, відповідно змінюється і ступінь придатності до військової служби.
Враховуючи вищевказане, судова колегія приходить до висновку про правомірність Свідоцтва про хворобу Клінічного госпіталю Державної прикордонної служби України м.Одеси за №134/491 від 15.06.2016р. відносно ОСОБА_1 , оскільки під час апеляційного розгляду не встановлено та позивачем не надано будь-яких доказів про наявність порушень при медичному огляді останнього.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції на ці обставини уваги не звернув, належної оцінки не дав, та дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що рішення суду не можливо вважати законним та обґрунтованим, а тому воно підлягає скасуванню з ухваленням по справі нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.310,317 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Військово-медичного клінічного центру м.Одеси Державної прикордонної служби України, Центральної військово-лікарської комісії Державної прикордонної служби України - задовольнити.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2019р. - скасувати.
Прийняти по справі нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військово-медичного клінічного центру м.Одеси Державної прикордонної служби України, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Центральна військово-лікарська комісія Державної прикордонної служби України про визнання протиправним та скасування свідоцтва про хворобу.
Постанова суду набирає законної сили з дати її проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Повний текст судового рішення виготовлений 18 червня 2020р.
Головуючий: Ю.М. Градовський
Судді: А.В. Крусян
О.В. Яковлєв