П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
17 червня 2020 р.м. ОдесаСправа № 522/6317/17
Головуючий в 1 інстанції: Свячена Ю.Б. ухвала суду постановлена у м. Одеса 25 лютого 2020 року
Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача: Яковлєва О.В.,
суддів Градовського Ю.М., Крусяна А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 25 лютого 2020 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до суду з позовом у якому заявлено вимоги Центральному об'єднаному управлінню Пенсійного фонду України в м. Одесі, а саме: визнання протиправним та скасування рішення № 5 від 19 січня 2017 року про відмову в перерахунку пенсії; зобов'язання здійснити перерахунок пенсії у розмірі 90 відсотків, на підставі довідки про заробіток № 186 від 21 грудня 2016 року, та нарахувати пенсію без обмеження розмірів пенсії; зобов'язання виплатити всю суму заборгованості по пенсії, починаючи з 01 грудня 2015 року на підставі ст. 87 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» та ст. 46 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; стягнення моральної шкоди, в сумі 6335,00 грн.
Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 29 серпня 2017 року, яка залишена без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2018 року та постановою Верховного Суду від 08 червня 2018 року, відмовлено у задоволенні позовних вимог.
В даному випадку, відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, зокрема, виходив з того, що згідно з положеннями ч. 20 ст. 86 ЗУ «Про прокуратуру» № 1697-VII, умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
Між тим, позивачем подано заяву про перегляд постанови Приморського районного суду м. Одеси від 29 серпня 2017 року за виключними обставинами у зв'язку з прийняттям рішення Конституційного Суду України № 7-р(II)/2019 від 13 грудня 2019 року.
В свою чергу, ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 25 лютого 2020 року відмовлено у задоволенні заяви позивача про перегляд постанови Приморського районного суду м. Одеси від 29 серпня 2017 року за виключними обставинами.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою позивачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а тому просить скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що є помилковим висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви позивача про перегляд постанови Приморського районного суду м. Одеси від 29 серпня 2017 року за виключними обставинами, так як позивач має право на спірний перерахунок пенсії.
При цьому, Конституційним Судом України підтверджено протиправний характер внесених до ч. 20 ст. 86 ЗУ «Про прокуратуру» № 1697-VII змін, які стали підставою для відмови у задоволенні його позовних вимог.
В свою чергу, пенсійним органом подано відзив на апеляційну скаргу позивача, який обґрунтовано тим, що рішення Конституційного Суду України не має зворотної сили у часі, а як наслідок постанова суду не може бути переглянута за виключними обставинами.
При цьому, позивачем подано свої заперечення на відзив пенсійного органу, якими повторно обґрунтовано його право на спірний перерахунок пенсії.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволенню, а судове рішення - без змін, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що постановою Приморського районного суду м. Одеси від 29 серпня 2017 року у даній справі, яка залишена без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2018 року та постановою Верховного Суду від 08 червня 2018 року, відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Центрального об'єднаного управлінню Пенсійного фонду України в м. Одесі про визнання протиправним рішення про відмову у здійснені перерахунку пенсії та зобов'язання провести перерахунок та виплату пенсії.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, зокрема, виходив з того, що згідно з положеннями ч. 20 ст. 86 ЗУ «Про прокуратуру» № 1697-VII, умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
Між тим, рішенням Конституційного Суду України № 7-р(II)/2019 від 13 грудня 2019 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення ч. 20 ст. 86 ЗУ «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, яким передбачалось, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
Внаслідок чого, позивач, вважаючи, що він мав право на здійснення спірного перерахунку пенсії, який не проведено через неконституційні вимоги ЗУ «Про прокуратуру», звернувся до суду із заявою про перегляд за виключними обставинами постанови Приморського районного суду м. Одеси від 29 серпня 2017 року.
За наслідком встановлених обставин судом першої інстанції відмовлено позивачу у задоволенні його заяви, так як у межах спірних правовідносин відсутні підстави для перегляду постанови суду першої інстанції за виключними обставинами, з чим погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.
Так, згідно ч. 1 ст. 362 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати заяву про перегляд судового рішення суду будь-якої інстанції, яке набрало законної сили, за нововиявленими або виключними обставинами.
Згідно п. 1 ч. 5 ст. 361 КАС України, підставою для перегляду судових рішень у зв'язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 368 КАС України, за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі.
Згідно ч. 1 ст. 369 КАС України, у разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу. У разі задоволення заяви про перегляд судового рішення з підстав, визначених частиною другою, пунктами 1, 2 частини п'ятої статті 361 цього Кодексу, та скасування судового рішення, що переглядається, суд: 1) ухвалює рішення - якщо переглядалося рішення суду; 2) приймає постанову - якщо переглядалася постанова; 3) постановляє ухвалу - якщо переглядалася ухвала.
Частиною 2 вказаної статті встановлено, що судове рішення за наслідками провадження за нововиявленими або виключними обставинами може бути оскаржено в порядку, встановленому цим Кодексом для оскарження судових рішень суду відповідної інстанції. З набранням законної сили новим судовим рішенням в адміністративній справі втрачають законну силу судові рішення інших адміністративних судів у цій справі.
Згідно ст. 91 ЗУ «Про Про Конституційний Суд України», закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Між тим, Конституційним Судом України 13 грудня 2019 року ухвалено рішення № 7-р(II)/2019, яким вирішено:
1) визнати таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України;
2) положення частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
3) установити такий порядок виконання цього Рішення:
- частина двадцята статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення;
- частина двадцята статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції:
"20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки".
Колегією суддів встановлено, що позивачем подано заяву про перегляд постанови Приморського районного суду м. Одеси від 29 серпня 2017 року за виключними обставинами у зв'язку з прийняттям рішення Конституційного Суду України № 7-р(II)/2019 від 13 грудня 2019 року.
Між тим, з аналізу вищевикладених положень КАС України вбачається, що підставою для перегляду судових рішень у зв'язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.
В даному випадку, відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, зокрема, керувався положеннями ч. 20 ст. 86 ЗУ «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII, які 13 грудня 2019 року визнані неконституційними відповідним рішенням Конституційного Суду України.
При цьому, колегія суддів зазначає, що постановою Приморського районного суду м. Одеси від 29 серпня 2017 року відмовлено у задоволенні спірних позовних вимог, а як наслідок відповідна постанова не може вважатись невиконаною у розумінні приписів п. 1 ч. 5 ст. 361 КАС України, оскільки рішення, що набрало законної сили, яким у задоволенні позову відмовлено, не передбачає примусового виконання.
В даному випадку, зазначений висновок колегії суддів відповідає правовій позиції Верховного Суду, що викладена в ухвалі Верховного Суду від 29 липня 2019 року (справа № 818/1691/18).
Крім того, колегія суддів вважає, що рішення Конституційного Суду України № 7-р(II)/2019 від 13 грудня 2019 року не може вплинути на спірні правовідносини, оскільки вони виникли до прийняття відповідного рішення.
В даному випадку, визнання неконституційними певних положень ЗУ «Про прокуратуру» не може мати наслідком визнання протиправним оскаржуваного рішення пенсійного органу, яке прийняте до визнання таких норм неконституційними, оскільки останній не мав підстав для неврахування чинних на час прийняття відповідного рішення норми законодавства.
При цьому, колегія суддів зазначає, що з 13 грудня 2019 року (з дати втрати чинності зазначеними положеннями) позивач має право звернутись з відповідною заявою до пенсійного органу, з урахуванням відповідних висновків Конституційного Суду України.
З іншого боку, колегія суддів вважає недоречною можливість застосування до даних правовідносин практику Європейського суду з прав людини, оскільки в даному випадку суд застосовує безпосередньо Конституцію України та рішення Конституційного суду України.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Верхового Суду від 08 серпня 2019 року (справа №811/1285/18) та від 14 серпня 2019 року (справа № 818/1807/18).
Тому, судова колегія вважає відсутніми підстави для задоволення заяви позивача про перегляд за виключними обставинами постанови Приморського районного суду м. Одеси від 29 серпня 2017 року.
Враховуючи вищевикладене судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 25 лютого 2020 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий суддя Яковлєв О.В.
Судді Градовський Ю.М. Крусян А.В.