П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
10 червня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/7683/19
Головуючий в 1 інстанції: Бутенко А.В. рішення суду першої інстанції прийнято у м. Одеса 19 лютого 2020 року
Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача: Яковлєва О.В.,
суддів Градовського Ю.М., Крусяна А.В.,
при секретарі Голобородько Д.В.,
за участі:
представника апелянта Левенця А.В.
представника позивача Моісєєва Д.А.
позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2020 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 , про поновлення на публічній службі,-
Позивач звернувся до суду з позовом у якому заявлено вимоги Головному управлінню Національної поліції в Одеській області, а саме: визнання протиправним та скасування наказу від 13 листопада 2019 № 2781 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських Білгород-Дністровського ВП ГУНП в Одеській області», в частині звільнення позивача зі служби в поліції за скоєння дисциплінарного проступку; визнання протиправним та скасування наказу від 22 листопада 2019 року № 1567 о/с «По особовому складу»; зобов'язання поновити позивача на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції № 3 Білгород-Дністровського ВП ГУНП в Одеській області; стягнення на користь позивача грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2020 року частково задоволено позовні вимоги, а саме: визнано протиправним та скасовано наказ № 1567 о/с від 22 листопада 2019 року «По особовому складу»; поновлено позивача на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції № 3 Білгород-Дністровського ВП ГУНП в Одеській області з 22 листопада 2019 року; стягнуто грошове забезпечення за час вимушеного прогулу, за період з 22 листопада 2019 року по 19 лютого 2020 року, у сумі 31 636, 83 грн.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що є помилковим висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, так як позивача правомірно звільнено зі служби в органах Національної поліції України за наслідком проведення службового розслідування його діяльності.
В даному випадку, апелянт вважає, що зібраними у ході проведення службового розслідування доказами доведено численні факти порушення позивачем вимог законодавства та порушення Присяги поліцейського під час проходження ним служби.
Крім того, апелянт вважає, що судом першої інстанції безпідставно використано надану позивачем довідку про тимчасову непрацездатність у період прийняття оскаржуваного рішення про його звільнення зі служби, так як така довідка не відповідає встановленим вимогам.
В свою чергу, позивачем подано відзив на відповідну апеляційну скаргу у якому зазначено, що рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог є законним та обґрунтованим, так як позивача протиправно звільнено зі служби в органах Національної поліції України.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення - скасуванню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в Національній поліції України на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції № 3 Білгород-Дністровського ВП ГУНП в Одеській області.
При цьому, 08 жовтня 2019 року до ГУНП в Одеській області надійшла доповідна записка начальника УКЗ ГУНП в Одеській області про численні порушення інспектором СРПП № 3 Білгород-Дністровського ВП ГУНП в Одеській області майором поліції Власенком Р.П. норм КУпАП та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, що зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07 листопада 2015 року № 1395, під час заповнення та прийняття протягом березня-вересня 2019 року постанов про накладення адміністративних стягнень по справам про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
З метою перевірки відомостей, викладених у доповідній записці, наказом ГУНП в Одеській області від 10 жовтня 2019 року № 2476 призначено службове розслідування діяльності позивача.
За результатами проведеного службового розслідування, відповідно до п. 1 наказу ГУНП в Одеській області від 13 листопада 2019 року № 2781, за скоєння дисциплінарного проступку, що виразився у порушенні вимог п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 18 ЗУ «Про Національну поліцію», п.п. 1, 2, 3, 9 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, Присяги поліцейського, ст.ст. 7, 8, ч. 1 ст. 33, ч. 2 ст. 36, ст.ст. 251, 280, 283 КУпАП, п. 1, абзацу 2 п. 3 Розділу V Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395, інспектора сектору реагування патрульної поліції № 3 Білгород-Дністровського ВП ГУНП в Одеській області майора поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції.
Наказом ГУНП в Одеській області від 22 листопада 2019 року № 1567 о/с, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 77 ЗУ «Про Національну поліцію» звільнено ОСОБА_1 зі служби в поліції (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) з 22 листопада 2019 року.
Не погоджуючись з правомірністю свого звільнення зі служби позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
За наслідком встановлення зазначених обставин судом першої інстанції зроблено висновок про часткове задоволення позовних вимог, так як позивача протиправно звільнено зі служби у період тимчасової непрацездатності, з чим не погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.
Так, правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських та порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України «Про Національну поліцію».
Згідно ч. 1 ст. 19 ЗУ «Про Національну поліцію», у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Частиною 2 вказаної статті встановлено, що підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
При цьому, Дисциплінарний статут Національної поліції України затверджено Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України».
В даному випадку, цей Статут визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження.
Згідно ч. 1 ст. 1 Статуту, службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Частиною 2 встановлено, що службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов'язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов'язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.
Згідно ч. 1 ст. 11 Статуту, за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Статтею 12 Статуту встановлено, що дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Згідно ч. 1 ст. 13 Статуту, дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
Частиною 3 вказаної статті встановлено, що до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
Згідно ч. 1 ст. 21 Статуту, дисциплінарне стягнення застосовується не пізніше одного місяця з дня виявлення дисциплінарного проступку і не пізніше шести місяців з дня його вчинення шляхом видання дисциплінарного наказу.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 77 ЗУ «Про Національну поліцію» поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Колегією суддів встановлено, що предметом спору у даній справі є перевірка правомірності звільнення позивача зі служби в Національній поліції України за наслідком реалізації відповідного дисциплінарного стягнення, накладеного на підставі затверджених висновків проведеного службового розслідування.
Так, юридичною підставою для звільнення позивача зі служби стало порушення позивачем Присяги поліцейського, ЗУ «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України», ЗУ «Про Національну поліцію», КУпАП, а також інших підзаконних нормативно-правових актів, що регулюють діяльність поліцейських.
При цьому, фактичною підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності стало виявлення суб'єктом призначення позивача фактів неналежного виконання позивачем своїх посадових обов'язків при здійсненні розгляду справ про адміністративні правопорушення та оформленні за їх наслідком постанов про притягнення осіб до адміністративної відповідальності.
В свою чергу, частково задовольняючи позовні вимоги судом першої інстанції встановлено, що позивача протиправно звільнено зі служби у період перебування в стані тимчасової непрацездатності, а як наслідок зроблено висновок про необхідність поновлення позивача на службі.
Між тим, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги ГУНП в Одеській області, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
В даному випадку, судом першої інстанції встановлено, що позивач, у період з 19 листопада 2019 року по 28 листопада 2019 року, знаходився на амбулаторному лікуванні, що підтверджується довідкою про тимчасову непрацездатність № 275, виданою Комунальним некомерційним підприємством «Білгород-Дністровська міська багатопрофільна лікарня» Білгород-Дністровської міської ради.
При цьому, на переконання суду першої інстанції, позивача протиправно, всупереч вимог ст. 40 КЗпП України, звільнено зі служби у період його тимчасової непрацездатності.
Між тим, колегія суддів зазначає, що наказом Міністерства охорони здоров'я України від 13 листопада 2001 року № 455 затверджено Інструкцію про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян (далі - Інструкція).
Так, згідно п. 1.1 Інструкції, тимчасова непрацездатність працівників засвідчується листком непрацездатності.
Згідно п. 1.2 Інструкції, видача інших документів про тимчасову непрацездатність забороняється, крім випадків, обумовлених п. 1.13, 2.7, 2.16, 2.17, 2.18, 2.19, 2.20, 3.4, 3.16, 6.6.
При цьому, позивач не підпадає під випадки, обумовлені п. 1.13, 2.7, 2.16, 2.17, 2.18, 2.19, 2.20, 3.4, 3.16, 6.6 Інструкцією, а відтак документом, що може підтверджувати його тимчасову непрацездатність є лише листок непрацездатності.
В свою чергу, судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому факту, що зазначена довідка не є листком непрацездатності, а як наслідок не може належним чином підтверджувати тимчасову непрацездатність працівника.
В даному випадку, вказаний висновок колегії суддів відповідає правовій позиції Верховного Суду, що викладена у постанові від 25 червня 2019 року (справа № 805/1816/17).
Враховуючи викладене, судом першої інстанції зроблено помилковий висновок про необхідність поновлення позивача на службі, посилаючись на відповідні докази, підтверджуючі його непрацездатний стан позивача у день звільнення.
Між тим, колегія суддів зазначає, що у зібраних матеріалів у справі відсутні докази, що підтверджують подання вказаної довідки позивачем до ГУНП в Одеській області відразу після її отримання.
При цьому, на стадії апеляційного розгляду справи ГУНП в Одеській області надано до суду наказ № 549 о/с від 30 квітня 2020 року, яким внесено зміни до оскаржуваного наказу про звільнення позивач та визначено датою звільнення позивача зі служби 30 листопада 2019 року.
В даному випадку, можливість зміни дати звільнення особи, з метою уникнення суперечностей щодо перебування останньої у стані тимчасової непрацездатності відповідає правовій позиції Верховного Суду, що викладена в постанові від 11 грудня 2019 року (справа № 823/798/17).
З іншого боку, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Частиною 2 вказаної статті встановлено, що суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
В даному випадку, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегією суддів встановлено, що під час розгляду справи судом першої інстанції не надано жодної правової оцінки обставинам, які безпосередньо стосуються вчинення позивачем спірних дій, які стали предметом службового розслідування та підставою для подальшого звільнення позивача зі служби, а також не перевірено висновків ГУНП в Одеській області на предмет наявності чи відсутності у діях позивача складу дисциплінарних проступків, встановлених під час проведення службового розслідування.
Крім того, судом першої інстанції жодним чином не досліджено зібраних у матеріалах справи доказів, а саме висновку службового розслідування (в частині висновку про порушення позивачем вимог КУпАП), постанов у справах про адміністративне правопорушення, а також пояснень фізичних осіб, притягнутих позивачем до адміністративної відповідальності.
В свою чергу, колегія суддів вважає дані обставини визначальними для правильного вирішення даного трудового спору.
При цьому, на переконання колегії суддів, суд апеляційної інстанції не може ігнорувати встановлену неповноту у дослідженні обставин справи, які мають вирішальне значення для правильного вирішення спору та мають безпосередньо досліджуватись судами при розгляді даної категорії справ.
Вказаний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, що викладена у постанові від 17 січня 2020 року (справа № 814/2127/16).
В свою чергу, вказані порушення суду першої інстанції норм процесуального права на думку колегії суддів є обов'язковою підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
При цьому, враховуючи вказані порушення норм процесуального права, а також те, що судове рішення має бути обґрунтованим, тобто ухваленим судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, з метою справедливого та неупередженого вирішення судом спору у сфері публічно-правових відносин, колегія суддів вважає за необхідне вийти за межі вимог апеляційної скарги ГУНП в Одеській області та надати правову оцінку наказу ГУНП в Одеській області про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.
Так, щодо наявності у діях позивача, порушень Присяги поліцейського, ЗУ «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України», ЗУ «Про Національну поліцію», КУпАП, а також інших підзаконних нормативно-правових актів, що стали фактичною підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та звільнення позивача зі служби в поліції, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
В даному випадку, спірне службове розслідування діяльності позивача призначено на підставі доповідної записки начальника УКЗ ГУНП в Одеській області від 08 жовтня 2019 року, якою повідомлено начальника ГУНП в Одеській області про численні порушення позивачем норм КУпАП та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху під час заповнення та винесення, протягом березня-вересня 2019 року, постанов про накладення адміністративних стягнень у справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, що зафіксовані не в автоматичному режимі.
При цьому, висновком проведеного службового розслідування від 07 листопада 2019 року встановлено, що позивачем, перебуваючи на посаді інспектора СРПП № 3 Білгород-Дністровського ВП ГУНП в Одеській області у період з 01 січня 2019 року по 15 вересня 2019 року, порушено вимоги КУпАП та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху при здійсненні розгляду справ про адміністративні правопорушення та прийняття за їх наслідком постанов про притягнення осіб до адміністративної відповідальності.
Між тим, надаючи правову оцінку вказаним висновкам проведеного службового розслідування, колегія суддів в першу чергу вважає за необхідне зазначити, що вищевикладеними положеннями Дисциплінарного статуту Національної поліції України встановлено, що дисциплінарне стягнення застосовується щодо поліцейських не пізніше шести місяців з дня вчинення ними дисциплінарних проступків, шляхом видання відповідного дисциплінарного наказу.
Тобто, колегія суддів вважає, що не можуть бути підставою для видання наказу про притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності дисциплінарні проступки, вчинені поліцейським більш-ніж за шість місяців до його видання.
При цьому, як зазначалось колегією суддів вище, ГУНП в Одеській області, всупереч регламентованим Дисциплінарним статутом Національної поліції України строкам застосування дисциплінарних стягнень до поліцейських, проведено перевірку діяльності позивача, за період з 01 січня 2019 року по 15 вересня 2019 року.
Між тим, як вбачається із затверджених висновків проведеного службового розслідування, позивачем, зокрема, вчинено наступні дисциплінарні проступки:
- порушення вимог КУпАП, шляхом неналежної кваліфікації вчиненого особою правопорушення у постанові про накладення адміністративного стягнення серії ДПО18 № 457461 від 19 квітня 2019 року;
- порушення вимог КУпАП, шляхом розгляду повторних правопорушень у постанові про накладення адміністративного стягнення серії ДПО18 № 009508 від 08 травня 2019 року;
- порушення вимог КУпАП, шляхом не зазначення точного місця розгляду справи про адміністративне правопорушення у постанові про накладення адміністративного стягнення серії ДПО18 № 457302 від 12 березня 2019 року;
- порушення вимог КУпАП, шляхом не зазначення точного місця розгляду справи про адміністративне правопорушення у постанові про накладення адміністративного стягнення серії ДПО18 № 457461 від 19 квітня 2019 року;
- порушення вимог КУпАП, шляхом зазначення скороченої назви м. Білгород-Дністровського (м. Б.-Дністровськ) у постанові про накладення адміністративного стягнення серії ДПО18 № 457356 від 28 березня 2019 року;
- порушення вимог КУпАП, шляхом зазначення скороченої назви м. Білгород-Дністровського (м. Б.-Дністровськ) у постанові про накладення адміністративного стягнення серії ДПО18 № 009508 від 08 травня 2019 року;
- порушення вимог КУпАП, шляхом зазначення скороченої назви м. Білгород-Дністровського (м. Б.-Дністровськ) у постанові про накладення адміністративного стягнення серії ДПО18 № 143996 від 20 березня 2019 року;
- порушення вимог КУпАП, шляхом зазначення скороченої назви м. Білгород-Дністровського (м. Б.-Дністровськ) у постанові про накладення адміністративного стягнення серії ДПО18 № 457302 від 12 березня 2019 року;
- порушення вимог КУпАП, шляхом зазначення скороченої назви м. Білгород-Дністровського (м. Б.-Дністровськ) у постанові про накладення адміністративного стягнення серії ДПО18 № 457461 від 19 квітня 2019 року;
- порушення вимог КУпАП, шляхом зазначення невірного місця вчинення правопорушення у постанові про накладення адміністративного стягнення серії ДПО18 № 457371 від 01 квітня 2019 року.
В даному випадку, колегія суддів зазначає, що позивач не міг бути притягнутим до дисциплінарної відповідальності за вчинення зазначених порушень, так як станом на 13 листопада 2019 року (день видання дисциплінарного наказу) минув відповідний шестимісячний строк притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності.
При цьому, колегія суддів бажає за необхідне зазначити, що ГУНП в Одеській області не надано жодних пояснень щодо зазначених порушень вимог Дисциплінарного статуту Національної поліції України, а також не обґрунтовано правомірності та доцільності перевірки саме такого періоду діяльності позивача (з 01 січня 2019 року по 15 вересня 2019 року) у межах спірних правовідносин.
З іншого боку, колегією суддів встановлено, що на позивача накладено спірне дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби за вчинення наступних правопорушень:
- порушення вимог КУпАП, шляхом помилкового віднесення смт. Затока до підпорядкування Білгород-Дністровського району, замість вірного підпорядкування місту Білгород-Дністровський у 9 постановах: від 01 червня 2019 року, 07 червня 2019 року, 07 червня 2019 року, 07 червня 2019 року, 03 липня 2019 року, 29 червня 2019 року, 21 травня 2019 року, 26 серпня 2019 року, 21 травня 2019 року;
- порушення вимог КУпАП, шляхом помилкового зазначення скороченої назви м. Білгород-Дністровського (м. Б.-Дністровськ) у 20 постановах: від 01 червня 2019 року, від 01 червня 2019 року, від 01 червня 2019 року, від 07 червня 2019 року, від 07 червня 2019 року, від 09 червня 2019 року, від 09 червня 2019 року, від 09 червня 2019 року, від 09 червня 2019 року, від 09 липня 2019 року, від 10 липня 2019 року, від 09 вересня 2019 року, від 03 вересня 2019 року, від 24 травня 2019 року, від 31 травня 2019 року, від 10 вересня 2019 року, від 26 липня 2019 року, від 27 липня 2019 року, від 16 травня 2019 року, від 19 липня 2019 року;
- порушення вимог КУпАП при прийняті постанови серії ДПО18 № 306714 від 14 липня 2019 року, шляхом помилкового зазначення у якості органу реєстрації транспортних засобів «Державтоінспекцію» замість Територіального сервісного центру МВС;
- порушення вимог КУпАП при прийняті постанови серії ДПО18 № 306714 від 14 липня 2019 року, шляхом не зазначення дати та часу вчинення адміністративного правопорушення (колегія зазначає, що датою вчинення відповідного порушення є дата складання постанови);
- порушення вимог КУпАП при прийняті постанови серії ДПО18 № 007004 від 01 червня 2019 року та постанови серії ДПО18 № 007087 від 09 червня 2019 року, шляхом помилкового зазначення лише прізвище та ім'я порушника (колегія зазначає про можливу наявність у особи лише прізвище та ім'я);
- порушення вимог КУпАП при прийняті постанови серії ДПО18 № 007003 від 01 червня 2019 року та постанови серії ДПО18 № 009663 від 31 травня 2019 року, шляхом помилкового зазначення назви місця вчинення правопорушення а/д «Одеса-Мошани», замість вірного а/д «Одеса- Білгоро-Дністровський-Монаші-/М-15/з під'їздом до порту Чорноморськ»;
- порушення вимог КУпАП при прийняті постанови 5 постанов від 09 червня 2019 року, від 09 червня 2019 року, від 27 червня 2019 року, від 27 червня 2019 року, 05 липня 2019 року, шляхом не зазначення точного місця розгляду справи про адміністративне правопорушення (номеру будинку по вулиці);
- порушення вимог КУпАП, шляхом внесення виправлень та зазначення різних сум адміністративного стягнення у вигляді штрафу у постанові про адміністративне правопорушення та відривній квитанції до неї, а саме у постанові серії ДПО18 № 308368 від 26 липня 2019 року;
- порушення вимог КУпАП, шляхом не внесення до постанови серії ДПО18 № 315185 від 09 червня 2019 року даних про документ, яким встановлено особу порушника (колегія зазначає, що ім'я порушника зазначено в постанові);
- порушення вимог КУпАП при прийняті постанови серії ДПО18 № 009661 від 28 травня 2019 року, шляхом не зазначення прізвище, ім'я та по батькові порушника (колегія зазначає, що у вступній частині постанови зазначено повне ім'я особи порушника).
В даному випадку, аналізуючи зміст вищевикладених порушень щодо скорочення позивачем назв топонімів, скорочення назв автомобільних доріг, зазначення неточних назв топонімів та наявність певних упущень в оформленні зазначених постанов, колегія суддів вважає такі порушення формальними, так як вони не створюють негативних наслідків для ГУНП в Одеській області та на переконання колегії суддів не є окремою підставою для скасування зазначених постанов у справах про адміністративні правопорушення.
При цьому, колегія суддів критично відноситься до висновків ГУНП в Одеській області щодо наявності у діях позивача можливих ознак кримінального правопорушення, вчинених при складанні постанови серії ДПО18 № 315182 від 26 серпня 2019 року, постанови серії ДПО18 № 007089 від 27 червня 2019 року, постанови серії ДПО18 № 315184 від 06 вересня 2019 року, а саме фактів можливої фальсифікації позивачем вказаних постанов, встановлених на підставі пояснень осіб, притягнутих позивачем до адміністративної відповідальності, які відібрані у ході проведення службового розслідування.
В даному випадку, колегія суддів зазначає, що притягнення позивача до кримінальної відповідальності може бути окремою підставою для звільнення позивача зі служби.
При цьому, є безпідставними посилання суб'єкта владних повноважень на пояснення осіб, притягнутих позивачем до адміністративної відповідальності, так як такі пояснення відібрані не у межах розслідування відповідних кримінальних проваджень та не є поясненнями свідків у розумінні КПК України та КАС України.
Більш того, на переконання колегії суддів, особи, притягнуті позивачем до дисциплінарної відповідальності, могли суб'єктивно надавати свої пояснення щодо вчинення позивачем спірних порушень, зокрема, з метою можливого отримання певної сатисфакції від помсти позивачу за прийняті ним рішення.
Внаслідок чого, колегія суддів вважає припущенням висновки ГУНП в Одеській області про наявність у діях позивача можливих ознак кримінального правопорушення, так як такі припущення не підтверджені належними доказами.
Також, колегія суддів критично відноситься до висновків ГУНП в Одеській області про невірне зазначення позивачем номерів частин та статей КУпАП у постановах серії ДПО18 № 007090 від 03 липня 2019 року, серії ДПО18 № 007091 від 05 липня 2019 року, серії ДПО18 № 308372 від 14 липня 2019 року, так як суб'єктом владних повноважень не конкретизовано вказаного порушення та не зазначено які саме номери частин та статей КУпАП невірно застосовано позивачем та чому.
З іншого боку, колегія суддів погоджується з висновками ГУНП в Одеській області про вчинення позивачем наступних порушень КУпАП та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих не в автоматичному режимі, а саме:
- порушення вимог ч. 2 ст. 36 КУпАП щодо неможливості накладення декількох адміністративних стягнень під час одночасного розгляду однією і тією ж посадовою особою справи про адміністративне правопорушення, що відбулись 09 червня 2019 року, 19 серпня 2019 та 25 серпня 2019 року;
- порушення вимог КУпАП, шляхом не проставляння підпису позивача у 2 постановах про накладення адміністративного стягнення від 01 червня 2019 року, постановах від 27 червня 2019 року, від 29 червня 2019 року, від 10 вересня 2019 року.
В свою чергу, надаючи загальну оцінку спірним порушенням та правомірності оскаржуваного наказу про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, положеннями ЗУ «Про Національну поліцію» встановлено, що поліцейський зобов'язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, а також Присяги поліцейського.
Між тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у межах спірних правовідносин адміністративним судом не вирішується питання доцільності притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та звільнення позивача зі служби в поліції, а перевіряється виключно законність таких рішень, станом на момент їх прийняття, за наслідками чого суд може визнати протиправними такі рішення та за необхідності зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії.
В даному випадку, як зазначалось колегією суддів вище, частина виявлених порушень вчинена позивачем поза межами встановлених строків притягнення до дисциплінарної відповідальності, а як наслідок такі порушення протиправно покладено в основу оскаржуваного наказу про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.
Крім того, колегією суддів визнано необґрунтованими висновки ГУНП в Одеській області про можливу наявність у діях позивача ознак вчинення кримінальних правопорушень, так як такі висновки не підтверджені належними доказами.
В свою чергу, щодо можливості притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності за вчинення позивачем вищезазначених «формальних» порушень та порушень, підтверджених колегією суддів, наявні підстави зазначити наступне.
В даному випадку, адміністративний суд позбавлений можливості застосовувати до особи певний вид дисциплінарного стягнення (більш м'який) за наслідком спростування частини виявлених дисциплінарних проступків під час судового розгляду справи.
В свою чергу, вибір та застосування різних видів дисциплінарних стягнень до поліцейських відноситься до виключної (дискреційної) компетенції суб'єкта владних повноважень, під час яких враховується тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.
В даному випадку, колегія суддів вважає, що звільнення, як вид дисциплінарного стягнення, є крайнім заходом дисциплінарного впливу на поліцейського.
При цьому, із висновку службового розслідування та оскаржуваного наказу про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності вбачається, що суб'єктом призначення не розглядалась можливість застосування до позивача іншого виду дисциплінарного стягнення, не пов'язаного із його звільненням.
В той же час, суб'єкт призначення обмежився застосуванням до позивача крайнього і найтяжчого виду дисциплінарного стягнення, не дослідивши в повній мірі всі обставини спірних правовідносин.
Між тим, відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні «Ляшко проти України», суд повинен перевірити, чи було втручання виправданим та необхідним у демократичному суспільстві, та, зокрема, чи було воно пропорційним, і чи були причини, надані національними органами влади на його виправдання, важливими та достатніми.
В даному випадку, враховуючи характер вчинених позивачем порушень, відсутність тяжких наслідків від таких порушень, відсутність у позивача непогашених дисциплінарних стягнень з 2015 року, стаж служби позивача в органах внутрішніх справ, а також інші обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, колегія суддів вважає недостатніми вищезазначені порушення, не спростовані колегією суддів, для накладення на позивача крайнього та найсуворішого заходу дисциплінарного стягнення.
При цьому, як зазначалось колегією суддів вище, колегія позбавлена можливості застосувати до позивача інший захід дисциплінарного впливу.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що однією з підстав притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності є встановлений факт порушення позивачем Присяги поліцейського.
В свою чергу, зі змісту Присяги поліцейського вбачається, що поведінка поліцейського має відповідати очікуванню громадськості й забезпечувати довіру суспільства та громадян до поліції, не тільки під час виконання службових обов'язків, а й у повсякденному житті. Працівник поліції має чітко усвідомлювати, що займана посада є виявом довіри народу, та повинен стверджувати і відстоювати честь і гідність звання поліцейського, несучи особисту відповідальність перед державою і суспільством. Має вживати заходів на підвищення авторитету та позитивного іміджу органів поліції. В особистій поведінці у службових та позаслужбових стосунках з людьми не допускати проявів жорстокого або принизливого ставлення до людей, бути зразком чесності, тактовності та внутрішньої дисциплінованості, оскільки проходження служби в поліції несумісне з неправомірною поведінкою, ігноруванням вимог Конституції, законів України та Дисциплінарного статуту.
Тобто, колегія суддів вважає, що поліцейський повинен уникати вчинення дій, що підривають довіру та авторитет органів поліції і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.
В даному випадку, на переконання колегії суддів, зазначені вище порушення вимог КУпАП та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих не в автоматичному режимі, жодним чином не можуть вважатися порушенням Присяги поліцейського.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог в частині скасування оскаржуваного наказу про накладення на позивача дисциплінарного стягнення та вважає за необхідне поновити позивача на займаній посаді та виплатити йому середній заробіток за час вимушеного прогулу.
При цьому, враховуючи, що судом першої інстанції визнано протиправним оскаржуваний наказ про звільнення позивача зі служби та поновлено позивача на посаді, на думку колегії суддів, вищевказаний висновок колегії суддів про вихід за межі вимог та доводів апеляційної скарги відповідача, не погіршить становище останнього.
При цьому, колегія суддів вважає за необхідне окремо акцентувати свою увагу на посиланнях ГУНП в Одеській області щодо неможливості проходження служби позивачем через існування оприлюднених у вересні 2019 року у мережі Інтернет відеозаписів зухвалої та ганебної поведінки позивача, який перебуваючи у прикордонному пункті пропуску «Удобне», в однострої, з явними ознаками алкогольного сп'яніння, дискредитував Національну поліцію України.
В даному випадку, вказані обставини не є фактичною підставою притягнення позивача до спірної дисциплінарної відповідальності та відповідно до посилань ГУНП в Одеській області характеризують виключно особу позивача.
При цьому, на суб'єктивне переконання колегії суддів, вказані дії особи можуть вважатись окремою та достатньою підставою для звільнення особи зі служби в поліції.
Проте, висновки проведеного службового розслідування вказаних події, відображених на відеозаписах, затверджено на наступний день після притягнення позивача до спірної дисциплінарної відповідальності за вчинення, в більшій мірі «формальних», порушень КУпАП та відповідних підзаконних нормативно-правових актів.
Між тим, щодо стягнення на користь позивача грошового забезпечення, що належало йому до виплати за час вимушеного прогулу, колегія суддів зазначає наступне.
Так, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року № 260 затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання.
В даному зазначений нормативно-правовий акт є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює спірні правовідносини у відповідній частині.
В свою чергу, з аналізу положень вказаного Порядку вбачається, що при обчисленні середнього розміру грошового утримання за весь час вимушеного прогулу поліцейського, обрахуванню підлягає сума, виходячи із розміру середньоденного заробітку поліцейського та календарних днів вимушеного прогулу.
При цьому, колегія суддів зазначає, що положеннями вказаного Порядку не вставлено механізму обрахування середньоденного грошового забезпечення поліцейських, а тому до застосування у цій частині підлягають положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджені постановою КМУ № 100 від 08 лютого 1995 року.
Внаслідок чого, враховуючи інформацію з наявної у матеріалах справи довідки про доходи позивача від 22 січня 2020 року № 70, судом апеляційної інстанції встановлено, що сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивача, за період з 30 листопада 2019 року (змінений день звільнення позивача відповідно до наказу ГУНП в Одеській області № 549 о/с від 30 квітня 2020 року) по 10 червня 2020 року (дата ухвалення рішення судом апеляційної інстанції про поновлення позивача на службі) становить 68 963,12 грн. (355,48 грн. (розмір середньоденного грошового забезпечення за вересень та жовтень 2019 року) помножені на 194 (загальна кількість календарних днів вимушеного прогулу).
Враховуючи вищевикладене, а також допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права та матеріального права, колегія суддів вважає за необхідне скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Одеській області - задовольнити частково.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2020 року - скасувати, прийнявши у справі нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 .
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області № 2781 від 13 листопада 2019 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських Білгород-Дністровського ВП ГУНП в Одеській області», в частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області № 1567 о/с від 22 листопада 2019 року «По особовому складу».
Поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції № 3 Білгород-Дністровського Відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області в Одеській області з 30 листопада 2019 року.
Стягнути з Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час вимушеного прогулу, за період з 30 листопада 2019 року по 10 червня 2020 року, у сумі 68 963,12 грн. (шістдесят вісім тисяч дев'ятсот шістдесят три гривні 12 копійок).
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів після складання повного судового рішення, відповідно до вимог ст. 243 КАС України.
Повний текст судового рішення складено 17 червня 2020 року.
Головуючий суддя Яковлєв О.В.
Судді Градовський Ю.М. Крусян А.В.