17 червня 2020 року м. Дніпросправа № 280/5728/19
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Мельника В.В. (доповідач),
суддів: Сафронової С.В., Чепурнова Д.В.,
за участю секретаря судового засідання Царьової Н.П.,
розглянувши у відкритому
судовому засіданні в м. Дніпрі
апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Фуклєвої Анни Володимирівни
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11 січня 2020 року (головуючий суддя - Новікова І.В.) в адміністративній справі
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області (далі - Відповідач) в якому просила суд:
- визнати дії відповідача щодо винесення податкового повідомлення-рішення від 04.11.2019 за №0001135-6005-0808 - незаконними;
- скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.11.2019 за №0001135-6005-0808 винесене Головним управлінням Державної податкової служби у Запорізькій області.
В обґрунтування позовної заяви зазначено про те, що 08.11.2019 позивачем отримано податкове повідомлення рішення від 04.11.2019 №0001135-6005-0808, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичною особою, яка є власником об'єктів житлової нерухомості, в розмірі 31931,48 грн. Позивач вважає спірне податкове повідомлення рішення протиправним, оскільки відповідно до пп.266.7.2 п.266.7 ст.266 ПК України контролюючий орган зобов'язаний визначити грошове зобов'язання до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) роком, проте, відповідачем зазначених вимог закону не дотримано. Також, позивач вказував і на те, що контролюючим органом у спірному податковому повідомлення рішення не вірно зазначено її податкову адресу, що також є підставою для скасування прийнятого рішення. Крім того, позивач звертала увагу і на допущені помилки у розрахунку до податкового повідомлення рішення, з якого не можливо встановити яким чином обраховано податок, за якими ставками, тощо. Крім того, Позивача зазначив і про тее, що третій поверх будинку не зданий в експлуатацію, а відповідно не може обкладатись податком, відповідно до пп.«ґ» п.266.2.2. п.266.2 ст.266 ПК України. З огляду на зазначені обставини Позивач просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 11 січня 2020 року по справі №280/5728/19 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовлено (а.с. 51-53).
Представник позивача Дехтярьової Ірини Іванівни - адвокат Фуклєва Анна Володимирівна, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, оскаржила його в апеляційному порядку (62-63).
В апеляційній скарзі Представник позивача, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що судом першої інстанції не надано належної оцінки тим обставинам, що не направлення (невручення) контролюючим органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в строки, визначені ст. 266 ПК України - є підставою для визнання дій контролюючого органу відносно стягнення коштів шляхом направлення інкасових доручень до банківських установ як неправомірні. Представник Позивача вказав і про те, що розрахунок до податкового повідомлення-рішення не скріплений печаткою та взагалі ніким не підписаний. Крім того, з вказаного розрахунку неможливо встановити, що саме мав на увазі Відповідач, коли вказував у колонці «Дата державної реєстрації припинення права власності» - дату 31.12.2999. Представник Позивача, також, зазначив про те, що з оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та розрахунку до нього неможливо встановити за якими саме ставками та якої селищної/сільської ради було розраховано вказану суму податку.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому, з урахуванням уточненого відзиву, просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін як законне та обґрунтоване.
16 червня 2020 року за вх. №32513/20 до Третього апеляційного адміністративного суду надійшла заява від Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області про розгляд справи за відсутності представника Відповідача за наявними у справі матеріалами.
Відповідач, який був належним чином сповіщений про місце, дату та час розгляду справи в судове засідання свого представника не направив, про причини його неявки суд не сповістив.
Клопотань від учасників справи про відкладення розгляду справи у зв'язку із введенням постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 на території України карантину до суду апеляційної інстанції не надходило.
За таких обставин, колегія суддів, з урахуванням думки представника Позивача, ухвалила розглянути справу без участі представників учасників справи, які не з'явились.
В судовому засіданні представник Позивача вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представника Позивача, проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла таких висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна, ОСОБА_1 є власником об'єкту житлової нерухомості житлового будинку загальною площею 620,6 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 31-36).
04.11.2019 ГУ ДПС у Запорізькій області складено та направлено на адресу Позивача податкове повідомлення рішення №0001135-6005-0808, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості за 2018 рік в розмірі 31931,48 грн. (а.с. 28-30).
Правомірність винесення суб'єктом владних повноважень податкового повідомлення рішення №0001135-6005-0808є предметом судового розгляду у даній справі.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідач діяв обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Згідно з вимогами ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України, платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Положення підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України визначають, що об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
У відповідності до підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України, базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
Відповідно до пп.266.3.2 п.266.3 ст.266 ПК України, база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Згідно з підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України, ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Відповідно до підпункту 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 Податкового кодексу України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Абзацом сьомими підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України передбачено, що обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Згідно з підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
З матеріалів справи встановлено, що рішенням 13 сесії Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області від 21.12.2017 №7 встановлено ставку податку за 1 кв.м для житлового будинку в розмірі 0,300 відсотків розміру мінімальної заробітної плати (а.с. 37).
Відповідно до ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» встановлено у 2018 році мінімальну заробітну плату з 1 січня - 3723 гривні.
Отже, відповідно до рішення сільської ради встановлено ставку податку в розмірі 11,169 грн. за 1 кв.м об'єкту житлової нерухомості (3723,00 х 0,300 = 11,169 грн.).
За таких обставин, ставка податку для Позивача, як власника об'єкту житлової нерухомості площею 620,6 кв.м. становить 6931,48 грн. (11,169 х 620,6 = 6931,48 грн.).
Крім того, відповідно до пп.«ґ» 266.7.1 п.266.7 ст.266 ПК України, обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку: за наявності у власності платника податку об'єкта (об'єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів "а"-"г" цього підпункту, збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об'єкт житлової нерухомості (його частку).
Відтак, з урахуванням пп.«ґ» 266.7.1 п.266.7 ст.266 ПК України, сума податкового зобов'язання визначеного позивачу збільшується на 25000 грн. та становить загальну суму 31931,48 грн. (25000 + 6931,48 = 31931,48 грн.).
З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що контролюючим органом правильно розраховано суму податкового зобов'язання Позивача, як власника об'єкта житлової нерухомості площею 620,6 кв.м.
Стосовно посилань представника Позивача на положення пп.«ґ» 266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України, колегія суддів зазначає, що відповідно до зазначеної норми права, не є об'єктом оподаткування житлова нерухомість непридатна для проживання, у тому числі у зв'язку з аварійним станом, визнана такою згідно з рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаної територіальної громади, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад.
Однак, Позивачем до матеріалів адміністративної справи не надано жодних доказів на підтвердження того, що належний їй житловий будинок або його частина непридатна для проживання, у тому числі у зв'язку з аварійним станом, а тому положення пп.«ґ» 266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України не поширюється на спірні правовідносини.
Щодо посилань позивача на порушення строків прийняття податкового повідомлення рішення та недоліки розрахунку, суд зазначає таке.
Згідно з підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України, податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Тобто, податкове повідомлення рішення за 2018 рік повинно було бути сформовано контролюючим органом до 01.07.2019, проте, фактично прийнято 04.11.2019.
Колегія суддів звертає увагу на, те що відповідно до пп.266.10.1 п.266.10 ст.266 ПК України, податкове зобов'язання за звітний рік з податку сплачується: фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
Підпунктом 266.10.2 пункту 266.10 статті 266 ПК України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган не надіслав (не вручив) податкове/податкові повідомлення-рішення у строки, встановлені підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 цієї статті, фізичні особи звільняються від відповідальності, передбаченої цим Кодексом за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання.
Тобто, несвоєчасне отримання податкового повідомлення рішення є підставою для перенесення строку виконання такого податкового зобов'язання та звільнення від відповідальності, передбаченої ПК України за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання, а не підставою для звільнення від його сплати взагалі.
Також, суд апеляційної інстанції звертає увагу на ту обставину, що відповідно до пп.266.10.3 п.266.10 ст.266 ПК України, податкове зобов'язання з цього податку може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 цього Кодексу, а відповідачем зазначених строків не порушено.
Разом з цим, колегія суддів бере до уваги правову позицію викладену у постановах Верховного Суду від 13 лютого 2018 року (справа №820/1975/17) та від 24 квітня 2019 року (справа №820/212/16), відповідно до якої порушення строків прийняття податкового повідомлення-рішення не може саме по собі впливати на його законність.
З огляду на вказане та з урахуванням того, що контролюючим органом у відповідності до статті 266 Податкового кодексу України розраховано суму податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сам по собі пропуск Відповідачем строку, передбаченого підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України, не впливає на законність податкового повідомлення-рішення від 04.11.2019 за №0001135-6005-0808.
Стосовно посилань Позивача на зазначення Відповідачем в податковому повідомленні-рішенні від 04.11.2019 за №0001135-6005-0808 не правильної адреси ОСОБА_1 , колегія суддів зазначає про те, що вказаний недолік не може бути підставою для скасування такого повідомлення-рішення, з урахуванням того, що спірне податкове повідомлення-рішення було направлено Позивачу на правильну адресу (Запорізька область, Запорізький район, с. Нижня Хортиця, вул. Кооперативна, 3) та отримано останнім 09.11.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, наявним в матеріалах справи, та не спростовується Позивачем (а.с. 30).
Щодо посилань Позивача на недоліки розрахунку до податкового повідомлення-рішення, то колегія суддів вважає, що вказані Позивачем недоліки також не можуть бути підставою для скасування спірного податкового повідомлення-рішення, з урахуванням того, що воно містить достатньо інформації, яка надає змогу встановити підстави для його прийняття.
Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на п. 9 Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 28.12.2015 № 1204 до податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання (за наявності), зменшення (збільшення) суми податкових зобов'язань та/або податкового кредиту та/або зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та пені із зазначенням у ньому дати та номера декларації (уточнюючого розрахунку), звіту за відповідний звітний період, щодо якого здійснюється розрахунок, та/або іншої інформації, необхідної для їх визначення.
При цьому, положення Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків на відміну від вимог, які висуваються до форми і змісту податкового повідомлення-рішення, не містять обов'язку підписання розрахунку податкового зобов'язання до податкового повідомлення-рішення посадовими особами контролюючого органу та проставлення на ньому печатки, що свідчить про необґрунтованість доводів Позивача з цього питання.
З аналізу наведеного випливає те, що, в даному випадку, розрахунок податкового зобов'язання до спірного податкового повідомлення-рішення відповідає вимогам п. 9 Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, оскільки містить необхідну інформацію для визначення суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2018 рік, яка підлягає сплаті Позивачем.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про правомірність дій Відповідача щодо прийняття податкового повідомлення-рішення від 04.11.2019 за №0001135-6005-0808 та, як наслідок, про відсутність підстав для його скасування.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
За даних обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про відмову в задоволенні позовних вимог прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги Позивача висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу Позивача - без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 243, 310, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Фуклєвої Анни Володимирівни - залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11 січня 2020 року по справі №280/5728/19 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
В повному обсязі постанова складена 18 червня 2020 року.
Головуючий - суддя В.В. Мельник
суддя С.В. Сафронова
суддя Д.В. Чепурнов