18 червня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/2211/20
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Бойка С.С., розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни, третя особа: Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЕКСКРЕДИТ" про визнання протиправною та скасування постанови,
29 квітня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни, третя особа: Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЕКСКРЕДИТ" про визнання протиправною та скасування постанови від 08.04.2020 ВП №61762627.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у відповідача, як органа виконавчої служби, діяльність якого поширюється на м. Київ, були відсутні правові підстави для прийняття до виконання виконавчого документа та відкриття виконавчого провадження щодо стягнення коштів з фізичної особи яка проживає у м. Кременчук Полтавської області. У зв'язку із зазначеними обставинами спірна постанова підлягає скасуванню.
Приватний виконавець своїм правом надати до суду відзив не скористався, однак 15.06.2020 на електрону адресу суду направив копію матеріалів виконавчого провадження.
Учасники справи у судове засідання явку уповноважених представників не забезпечили, хоча про дату та час проведення судового засідання повідомлялися належним чином.
Відповідно до приписів частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Враховуючи положення пункту 10 частини першої статті 4, частини дев'ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішив розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи.
Судом встановлено, що 16.04.2020 позивачу стало відомо про наявність постанови приватного виконавця Дорошкевич В.Л. про відкриття виконавчого провадження №61762627 від 08.04.2020.
Не погодившись з вказаною постановою позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначено Законом України "Про виконавче провадження".
Пункт 1 частини другої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" передбачає, що виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
За правилами частини першої статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач ОСОБА_1 проживає у м. Кременчуці, Полтавської області, зазначені вище відомості містяться у договорі про надання кредиту №2649290 від 28.08.2019 та у виконавчому написі нотаріуса, копії яких наявні в матеріалах виконавчого провадження та долучені відповідачем до справи. Відтак, інформація про місце проживання боржника була відома відповідачу.
Доказів наявності у позивача майна зареєстрованого в м. Києві, відповідачем суду не надано.
Отже, приватний виконавець Дорошкевич В.Л. під час прийняття виконавчого документу до виконання та відкриття виконавчого провадження порушено правила територіальної діяльності.
Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що державним виконавцем не додержано вимог статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" та без достатніх на те правових підстав відкрито виконавче провадження не за місцем проживання, перебування боржника-фізичної особи або знаходження її майна, а в іншому виконавчому окрузі.
Такі дії відповідача порушують права та обов'язки боржника у виконавчому провадженні, оскільки особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.
З матеріалів справи судом встановлено, що приймаючи рішення про відкриття виконавчого провадження, відповідач керувався відомостями, зазначеними в заяві ТОВ "Алекскредит" про відкриття виконавчого провадження, в якій стягувачем зазначено місцем фактичного проживання боржника м. Київ, у зв'язку з чим суд вважає за необхідне вказати наступне.
Статтею 2 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
За змістом пункту 1 частини першої та частини третьої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення; у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.
За правилами частини першої статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред'явлення рішення до виконання. У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.
Аналіз наявного в матеріалах виконавчого провадження виконавчого напису №5996 від 04.04.2020, вчиненого приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В., про стягнення з позивача на користь ТОВ "Алекскредит" заборгованості дає підстави для висновку, що зазначений виконавчий документ містить усі необхідні реквізити та відповідає вимогам статті 3 Закону України "Про виконавче провадження".
Зважаючи на те, що відкриття виконавчого провадження здійснюється на підставі виконавчого документа, то, на переконання суду для органа виконавчої служби пріоритетне значення мають відомості, що містяться в такому документі, а не в заяві стягувача про відкриття виконавчого провадження.
Як вже зазначалось, виконавчий напис №5996 від 04.04.2020, вчинений приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В., про стягнення з позивача на користь ТОВ "Алекскредит" заборгованості містить відомості про те, що ОСОБА_1 зареєстрований у м. Кременчуці.
Суд також зважає на те, що приватний виконавець під час прийняття спірної постанови про відкриття виконавчого провадження не мав жодних доказів проживання або наявності у позивача будь-якого майна в м. Києві. При цьому, з огляду на наявність розбіжностей у відомостях, зазначених у виконавчому документі та заяві про відкриття виконавчого провадження щодо адреси боржника, суд критично оцінює ту обставину, що відповідач не зажадав від стягувача доказів на підтвердження зазначених ним у заяві відомостей щодо фактичної адреси ОСОБА_1 , а також не вжив самостійних заходів для встановлення достовірної інформації.
За викладених обставин, суд вважає постанову про відкриття виконавчого провадження №61762627 від 08.04.2020 протиправною та такою що підлягає скасуванню.
Згідно вимог статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Під час розгляду справи відповідач доводи позивача не спростував.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн, що підтверджено квитанцією від 24.04.2020 №90902.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи викладене понесенні позивачем судові витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача.
Понесенні позивачем витрати на правову допомогу сумі 5000,00 грн компенсації не підлягають, оскільки у відповідності до вимог статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України компенсуються лише витрати пов'язані з правничою допомогою адвоката, а у матеріалах справи відсутні докази отримання ОСОБА_2 адвокатського свідоцтва.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни (вул. Окіпної Раїси, 4-А, оф. 71-А, м. Київ2, Лівобережна Частина Києва, Київ, 02002), третя особа: Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЕКСКРЕДИТ" про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни про відкриття виконавчого провадження №61762627 від 08.04.2020.
Стягнути з приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Другого апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його складення.
Суддя С.С. Бойко