17 червня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/2674/20
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Бойка С.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Табінського Олега Володимировича, третя особа: ТОВ "Фінансова компанія управління активами" про визнання протиправною та скасування постанови,
26 травня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Табінського Олега Володимировича про визнання протиправною та скасування постанови від 27.04.2020 ВП №61728019 про відкриття виконавчого провадження.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у відповідача, як органа виконавчої служби, діяльність якого поширюється на м. Київ, були відсутні правові підстави для прийняття до виконання виконавчого документа та відкриття виконавчого провадження щодо стягнення коштів з фізичної особи яка проживає у м. Полтаві. У зв'язку із зазначеними обставинами спірна постанова підлягає скасуванню.
Ухвалою суду від 01.06.2020 провадження по справі відкрито, залучено до участі у справі у якості третьої особи ТОВ "Фінансова компанія управління активами".
Відповідач своїм правом надати до суду відзив не надав, 10.06.2020 до суду надійшли матеріали виконавчого провадження.
Учасники справи у судове засідання явку уповноважених представників не забезпечили, хоча про дату та час проведення судового засідання повідомлялися належним чином.
Відповідно до приписів частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Враховуючи положення пункту 10 частини першої статті 4, частини дев'ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішив розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи.
Судом встановлено, що 18.05.2020 позивач ознайомився із постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Табінського Олега Володимировича від 27.04.2020 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника та дізнався про виконавчого провадження №61728019.
Не погодившись з постановою про відкриття виконавчого провадження №61728019 від 27.04.2020 позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначено Законом України "Про виконавче провадження".
Пункт 1 частини другої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" передбачає, що виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
За правилами частини першої статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач ОСОБА_1 проживає у м. Полтаві Полтавської області, зазначені вище відомості містяться у кредитному договорі із страхуванням життя позичальника №44/7375АCLAPT5 від 06.03.2013 та у виконавчому написі нотаріуса, копії яких наявні в матеріалах виконавчого провадження та долучені відповідачем до справи. Відтак, інформація про місце проживання боржника була відома відповідачу.
Доказів наявності у позивача майна зареєстрованого в м. Києві, відповідачем суду не надано.
Отже, приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Табінським О.В. під час прийняття виконавчого документу до виконання та відкриття виконавчого провадження порушено правила територіальної діяльності.
Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що приватним виконавцем не додержано вимог статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" та без достатніх на те правових підстав відкрито виконавче провадження не за місцем проживання, перебування боржника-фізичної особи або знаходження її майна, а в іншому виконавчому окрузі.
Такі дії відповідача порушують права та обов'язки боржника у виконавчому провадженні, оскільки особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.
З матеріалів справи, судом встановлено, що приймаючи рішення про відкриття виконавчого провадження, відповідач керувався відомостями, зазначеними в заяві ТОВ "Фінансова компанія управління активами" про відкриття виконавчого провадження, в якій стягувачем зазначено місцем фактичного проживання боржника м. Київ, у зв'язку з чим суд вважає за необхідне вказати наступне.
Статтею 2 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
За змістом пункту 1 частини першої та частини третьої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення; у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.
За правилами частини першої статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред'явлення рішення до виконання. У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.
Аналіз наявного в матеріалах виконавчого провадження виконавчого напису №6998 від 23.09.2019, вчиненого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Остапенко С.М., про стягнення з позивача на користь ТОВ "Фінансова компанія управління активами" заборгованості дає підстави для висновку, що зазначений виконавчий документ містить усі необхідні реквізити та відповідає вимогам статті 3 Закону України "Про виконавче провадження".
Зважаючи на те, що відкриття виконавчого провадження здійснюється на підставі виконавчого документа, то, на переконання суду для органа виконавчої служби пріоритетне значення мають відомості, що містяться в такому документі, а не в заяві стягувача про відкриття виконавчого провадження.
Як вже зазначалось, виконавчий напис №6998 від 23.09.2019, вчинений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Остапенко С.М., про стягнення з позивача на користь ТОВ "Фінансова компанія управління активами" заборгованості містить відомості про те, що ОСОБА_1 зареєстрований у м. Полтаві.
Суд також зважає на те, що державний виконавець під час прийняття спірної постанови про відкриття виконавчого провадження не мав жодних доказів проживання або наявності у позивача будь-якого майна в м. Києві. При цьому, з огляду на наявність розбіжностей у відомостях, зазначених у виконавчому документі та заяві про відкриття виконавчого провадження щодо адреси боржника, суд критично оцінює ту обставину, що відповідач не зажадав від стягувача доказів на підтвердження зазначених ним у заяві відомостей щодо фактичної адреси ОСОБА_1 , а також не вжив самостійних заходів для встановлення достовірної інформації.
Приймаючи рішення у цій справі, суд враховує, що постанова про відкриття виконавчого провадження №61728019 винесена відповідачем 07.04.2020, а не 27.04.2020, як зазначено позивачем у позові.
За викладених обставин, суд вважає за необхідне, у відповідності до приписів ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, вийти за межі позовних вимог визнати протиправною та скасувати про відкриття виконавчого провадження №61728019 від 07.04.2020.
Згідно вимог статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Під час розгляду справи відповідач доводи позивача не спростував.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є доведеними, обґрунтованими та однак враховуючи встановлені судом обставини підлягають частковому задоволенню.
Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 840,00 грн.
Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Разом з цим, як визначено частиною восьмою цієї статті, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
А відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Оскільки передумовою для виникнення цього спору є протиправна постанова приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження, суд вважає за необхідне компенсувати судові витрати позивача у розмірі сплаченого судового збору повністю.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Табінського Олега Володимировича (вул. Старосільська, 1 У, офіс №3, м. Київ 125, 02125), третя особа: ТОВ "Фінансова компанія управління активами" про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Табінського Олега Володимировича про відкриття виконавчого провадження №61728019 від 07.04.2020.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути з приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Табінського Олега Володимировича (вул. Старосільська, 1 У, офіс №3, м. Київ 125, 02125) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 840,00 грн (вісімсот сорок гривень нуль копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Другого апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його складення.
Суддя С.С. Бойко