18 червня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/2022/20
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Алєксєєвої Н.Ю., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Миргородської міської ради Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
16 квітня 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Миргородської міської рада Полтавської області про:
- визнання протиправним та скасування рішення від 21.02.2020 №50 "Про відмову громадянам у наданні дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок" в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 межує з північно-східною частиною земельної ділянки кадастровий номер 5310900000:50:059:0124, навпроти буд. №20-22);
- зобов'язання повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1000 кв.м. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд за адресою: АДРЕСА_1 (межує з північно-східною частиною земельної ділянки кадастровий номер 5310900000:50:059:0124, навпроти буд. №20-22).
В обґрунтування заявлених вимог позивачем зазначено, що відповідач протиправно, як на його думку, відмовив у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою з підстав, не передбачених статтею 118 Земельного кодексу України. Позивач вказує на те, що відповідно до Генерального плану м. Миргорода Полтавської області земельна ділянка, яку позивач просить надати у приватну власність, знаходиться в межах зони житлової забудови, у графічних матеріалах відсутні відомості про віднесення земельної ділянки по АДРЕСА_1 до категорії земель оздоровчого та рекреаційного призначення.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження із призначенням судового засідання на 13.05.2020.
Від Миргородської міської ради Полтавської області надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю, посилаючись на те, що п. 3 рішення п'ятдесят другої сесії Миргородської міської ради сьомого скликання від 21.02.2020 №50 позивачу було відмовлено у надані дозволу на розробку проекту землеустрою у зв'язку з невідповідністю місця розташування об'єкта прийнятому нормативно-правовому акту - рішенню тридцять третьої сесії п'ятого скликання Миргородської міської ради від 04.06.2009, відповідно до якого земельна ділянка знаходиться в зоні перспективного розвитку для будівництва лікувально-оздоровчих та рекреаційних закладів.
Ухвалою суду від 13.05.2020 витребувано від відповідача нові докази, відкладено розгляд справи на 16.06.2020.
Учасники справи в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду повідомлялися належним чином. Позивач надіслав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Згідно з частиною 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З огляду на вказані норми, суд прийшов до висновку про можливість розглянути справу в порядку письмового провадження без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 18.12.2019 до Миргородської міської ради Полтавської області звернулася гр. ОСОБА_1 із заявою, в якій просила надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 (межує з південною частиною земельної ділянки кадастровий номер 5310900000:50:059:0124, навпроти АДРЕСА_2 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд з метою оформлення права власності на земельну ділянку, орієнтовний розмір 1000 кв.м. /а.с. 23/.
До вказаної заяви позивачем додано: графічні матеріали з відображенням місця розташування земельної ділянки, довідку про наявність у Державному земельному кадастрі відомостей про одержання у власність земельної ділянки в межах норм безоплатної приватизації за певним видом цільового призначення (використання), копію паспорту та копію ідентифікаційного коду.
Пунктом 4 рішення 52 сесії 7 скликання Миргородської міської ради від 21.02.2020 "Про відмову громадянам у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок" вирішено відмовити ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 (межує з південною частиною земельної ділянки кадастровий номер 5310900000:50:059:0124, навпроти буд. № НОМЕР_1 ) у зв'язку з невідповідністю місця розташування об'єкта прийнятому нормативно-правовому акту - рішенню тридцять третьої сесії Миргородської міської ради п'ятого скликання від 04.06.2009, відповідно до якого земельна ділянка знаходиться в зоні перспективного розвитку для будівництва лікувально-оздоровчих та рекреаційних закладів /а.с. 22/.
Позивач не погодилася з відмовою Миргородської міської ради у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, у зв'язку з чим звернулася до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися, суд виходить з наступного.
Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Законом, який регулює земельні правовідносини, є Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III, а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти.
Згідно з частиною другою статті 4 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.
Відповідно до приписів статті 12 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб.
Відповідно до пункту б частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
Відповідно до частин першої - третьої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (ч. 3 ст. 116 ЗК України).
У статті 121 ЗК України передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Зокрема, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.
З огляду на це, ОСОБА_1 , яка є громадянкою України, має право на набуття права власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка).
Підставою для набуття прав на земельну ділянку є відповідне рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами України визначено у статті 118 ЗК України.
Статтею 118 ЗК України визначено підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та органи, повноважені розглядати ці питання.
Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Частиною 7 ст. 118 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Згідно ч. 9 ст. 118 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
З наведених положень слідує, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки та для надання її у власність, за результатами розгляду яких, визначені статтею 118 Земельного кодексу України, органи приймають одне з відповідних рішень.
Земельний кодекс України визначає вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, при цьому зобов'язує орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в надані такого дозволу належним чином мотивувати причини цієї відмови.
В свою чергу, із положень статті 79-1 Земельного кодексу України слідує, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.
Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави суду дійти до висновку, що розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки необхідне для формування земельної ділянки.
Такий висновок також узгоджується з положеннями статті 50 Закону України "Про землеустрій", відповідно до якої проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.
Так, позивач звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель житлової забудови комунальної власності у власність.
Пунктом 4 рішення 52 сесії 7 скликання Миргородської міської ради від 21.02.2020 "Про відмову громадянам у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок" вирішено відмовити ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 (межує з південною частиною земельної ділянки кадастровий номер 5310900000:50:059:0124, навпроти буд. № НОМЕР_1 ) у зв'язку з невідповідністю місця розташування об'єкта прийнятому нормативно-правовому акту - рішенню тридцять третьої сесії Миргородської міської ради п'ятого скликання від 04.06.2009, відповідно до якого земельна ділянка знаходиться в зоні перспективного розвитку для будівництва лікувально-оздоровчих та рекреаційних закладів /а.с. 22/.
Вказані доводи суд вважає невідповідними законодавству, оскільки згідно з ч. 1 ст. 19 Земельного кодексу України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Цільове призначення є однією із базових характеристик будь-якої земельної ділянки, яка визначає її правовий режим.
Для забезпечення обліку земельних ділянок за видами цільового призначення у державному земельному кадастрі наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 №548 було затверджено Класифікацію видів цільового призначення земель, яка визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, типами забудови, типами особливо цінних об'єктів.
В зазначеному Класифікаторі землі житлової забудови поділяються, зокрема, на землі для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
Частиною 1 ст.1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (далі - Закон) визначено, що:
- генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту (п.2);
- план зонування території (зонінг) - містобудівна документація, що визначає умови та обмеження використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон (п.9).
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону, планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.
Відповідно до ч.1 ст.17 Закону, генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.
Планом зонування території в розумінні норм Закону є містобудівна документація, що визначає умови та обмеження використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон. Такий розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон (п. 9 ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 18 Закону).
Згідно ч. 2 ст. 18 Закону план зонування території встановлює функціональне призначення, вимоги до забудови окремих територій (функціональних зон) населеного пункту, їх ландшафтної організації.
Детальний план території згідно положень п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону це містобудівна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території.
Згідно з ч.1 статті 26 Закону забудова територій здійснюється шляхом розміщення об'єктів будівництва.
Таким чином, генеральний план населеного пункту та план зонування є містобудівною документацією в розумінні норм Закону, що встановляє, в тому числі, функціональне призначення земель відповідної території.
Законом не заборонено вносити зміни до генерального плану населеного пункту у разі надання дозволу на розробку проектів землеустрою на земельні ділянки, що розташовані у межах території, якої торкаються зміни.
Відповідно до ст. 38 ЗК України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.
Згідно з ст. 39 ЗК України використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.
У відповідності до ст. 47 ЗК України до земель оздоровчого призначення належать землі, що мають природні лікувальні властивості, які використовуються або можуть використовуватися для профілактики захворювань і лікування людей.
До земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів. (ст. 50 ЗК України).
Згідно зі ст. 51 ЗК України до земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об'єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об'єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об'єктів стаціонарної рекреації.
Відповідно до ч. 1 ст. 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.
Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. (ч. 2 ст. 20 ЗК України)
При цьому ч. 3 зазначеної статті передбачено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється в порядку, встановленому законом. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у місячний строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, погодженого в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зміну її цільового призначення.
Отже, орган місцевого самоврядування має право на віднесення земель до тієї чи іншої категорії, зміну цільового призначення земельних ділянок. Проте, реалізація цього права має відбуватись у повній відповідності з вимогами Земельного кодексу України та інших законів з питань землеустрою.
У цій справі відповідачем не надано суду належних доказів, що у достатній мірі свідчили б про зміну цільового призначення спірної земельної ділянки та віднесення її до категорії земель оздоровчого та рекреаційного призначення. Так, матеріали справи не містять доказів розроблення та затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земель, формування земельної ділянки з відповідним цільовим призначенням та її реєстрації у Державному земельному кадастрі, реєстрації прав у державному реєстрі тощо.
Посилання відповідача на прийняття міською радою 04.06.2009 на 33 сесії п'ятого скликання Миргородської міської ради Полтавської області рішення "Про затвердження зони перспективного розвитку для будівництва лікувально-оздоровчих та рекреаційних закладів на земельній ділянці орієнтовною площею 75 га, в межах мікрорайонів Острів, Дранки, Лісок та АДРЕСА_3 і віднесення земельної ділянки до категорії земель оздоровчого та рекреаційного призначення", визнає неприйнятними, оскільки прийняття рішення про затвердження зони перспективного розвитку для будівництва лікувально-оздоровчих та рекреаційних закладів та віднесення земельної ділянки орієнтовною площею 75 га, в межах АДРЕСА_4 Острів АДРЕСА_5 та АДРЕСА_3 , до категорії земель оздоровчого та рекреаційного призначення є однією з початкових стадій формування земельної ділянки, а його прийняття не означає позитивного вирішення питання по суті.
Відсутність належного мотивування підстав для відмови у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою свідчить про невідповідність спірного рішення вимогам частини другої статті 2 КАС України.
За таких обставин, зважаючи на те, що відповідач належним чином не мотивував рішення про відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою, суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість спірного рішення, а тому слід визнати протиправним та скасувати рішення Миргородської міської ради Полтавської області від 21 лютого 2020 року №50 "Про відмову громадянам у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок" в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 (межує з південною частиною земельної ділянки кадастровий номер 5310900000:50:059:0124, навпроти буд. АДРЕСА_6 НОМЕР_1 ) та зобов'язати Миргородську міську раду Полтавської області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1000 кв.м. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд за адресою: АДРЕСА_1 (межує з північно-східною частиною земельної ділянки кадастровий номер 5310900000:50:059:0124, навпроти буд. №20-22), з урахуванням висновків суду.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи те, що позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн і суд дійшов висновку про задоволення позову, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Миргородської міської ради Полтавської області на користь позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 840,80 грн.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_7 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Миргородської міської ради Полтавської області (вул. Незалежності, 17, м. Миргород, Полтавська область, 37600, код ЄДРПОУ 21051131) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Миргородської міської ради Полтавської області від 21 лютого 2020 року №50 "Про відмову громадянам у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок" в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 (межує з південною частиною земельної ділянки кадастровий номер 5310900000:50:059:0124 навпроти будинків №20-22).
Зобов'язати Миргородську міську раду Полтавської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1000 кв.м. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд за адресою: АДРЕСА_1 (межує з південною частиною земельної ділянки кадастровий номер 5310900000:50:059:0124 навпроти будинків №20-22), з урахуванням висновків суду.
Стягнути на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Миргородської міської ради Полтавської області.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, з урахуванням положень пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Ю. Алєксєєва