про закриття провадження у справі
18 червня 2020 рокум. ПолтаваСправа № 440/2058/20
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Алєксєєвої Н.Ю., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чорнухинської селищної ради Чорнухинського району Полтавської області, третя особа: ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
17 квітня 2020 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Чорнухинської селищної ради Чорнухинського району Полтавської області про:
- визнання протиправним та скасування рішення Чорнухинської селищної ради Полтавської області про відмову ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 від 15.11.2019 №837;
- зобов'язання надати згоду на затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення селянського господарства за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення державної форми власності в межах Мелехівської сільської ради Чорнухинського району Полтавської області, передати земельну ділянку у власність.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, призначено судове засідання на 13.05.2020.
Ухвалою суду від 13 травня 2020 року залучено до участі у справі №440/2058/20 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_2 .
02 червня 2020 року до суду від третьої особи надійшов відзив на позовну заяву, у якому заявлено клопотання про закриття провадження у справі. В обґрунтування вказаного клопотання зазначено, що на бажану позивачем земельну ділянку зареєстровано право власності за ОСОБА_2 , а тому наявний спір про право.
Учасники справи явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином. Представник позивача надав до суду клопотання про розгляд справи без участі позивача та його представника.
Відповідно до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Згідно з частиною 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З огляду на вказані норми, суд прийшов до висновку про можливість розглянути справу в порядку письмового провадження без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Вирішуючи заявлене клопотання, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи (пункти 1, 2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).
Вжитий у Кодексі адміністративного судочинства України термін "суб'єкт владних повноважень" означає: орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
За приписами пункту 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Таким чином, до адміністративної юрисдикції відносяться ті справи, які виникають зі спорів в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один із його учасників - суб'єкт владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.
Визначальні ознаки приватноправових відносин - юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень.
Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язані з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів особи, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту її цивільних прав та інтересів в порядку цивільного судочинства.
При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Згідно з частинами 1, 4 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
Цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України).
Земельний кодекс України (надалі - ЗК України) є, зокрема, тим актом цивільного законодавства, який передбачає, що підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є акти органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування.
Так, відповідно до частин 2, 3 статті 78 ЗК України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.
Згідно з частиною 1 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Відповідно до частини 4 статті 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Згідно з частиною 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Частиною 7 статті 118 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність (частина 9 статті 118 Земельного кодексу України).
Згідно з частиною 1 статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Частиною 8 статті 118 ЗК України встановлено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.
Частиною 6 статті 186 ЗК України передбачено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, і затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Таким чином, наслідком затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є вибуття відповідної земельної ділянки з державної чи комунальної власності та набуття фізичною особою права приватної власності на таку земельну ділянку.
Судом встановлено, що 27 вересня 2019 року позивач звернувся до Чорнухинської ОТГ із заявою, у якій просив затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 , код КВЦПЗ - 01.03 - для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення, комунальної форми власності в адміністративних межах Мелехівської сільської ради Чорнухинського району Полтавської області, кадастровий номер 5325182600:00:033:0023, та передати її у власність /а.с. 42/.
Рішенням 13 сесії 7 скликання Чорнухинської селищної ради від 15 листопада 2019 року №873 "Про відмову у затвердженні проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки та передачу земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 " відмовлено у затвердженні проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 , площею 2,000 га, для ведення особистого селянського господарства (код КВЦПЗ - 01.03) із земель комунальної власності кадастровий номер 5325182600:00:033:0023, що розташована за адресою: Полтавська область, Чорнухинський район, Мелехівська сільська рада /а.с. 12/.
Позивач не погодився з вказаним рішенням Чорнухинської селищної ради від 15 листопада 2019 року №873, у зв'язку з чим 17 квітня 2020 року звернувся до суду з даним позовом з метою захисту свого права на отримання у власність земельної ділянки, на яку позивачем було виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.
Судом встановлено, що рішенням 19 сесії 7 скликання Чорнухинської селищної ради від 09 квітня 2020 року №1977 "Про розгляд та затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_2 " затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_2 площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства (код КВЦПЗ - 01.03) із земель комунальної власності кадастровий номер 5325182600:00:033:0023, що розташована за адресою: Полтавська область, Чорнухинський район, Мелехівська сільська рада, та передано безоплатно у власність гр. ОСОБА_2 , земельну ділянку площею 2,0000 га кадастровий номер 5325182600:00:033:0023, що призначена для ведення особистого селянського господарства (код КВЦПЗ - 01.03) та розташована за адресою: Полтавська область, Чорнухинський район, Мелехівська сільська рада /а.с. 99/.
Таким чином, станом на час звернення до суду з даним позовом бажана позивачем земельна ділянка передана безоплатно у власність гр. ОСОБА_2 .
На підставі рішення 19 сесії 7 скликання Чорнухинської селищної ради від 09 квітня 2020 року №1977 за ОСОБА_2 05 травня 2020 року зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5325182600:00:033:0023, площею 2 га, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №208397385, сформованим 07.05.2020 /а.с. 43/.
Отже, гр. ОСОБА_2 набула право приватної власності на земельну ділянку площею 2,0000 га кадастровий номер 5325182600:00:033:0023, що розташована за адресою: Полтавська область, Чорнухинський район, Мелехівська сільська рада, яку позивач просить зобов'язати відповідача передати у власність позивачу.
Вказані обставини виключають розгляд даної справи у порядку адміністративного судочинства України, оскільки заявляючи вимогу про передачу у власність земельної ділянки, яка передана у власність третій особі ОСОБА_2 , позивачем фактично оспорюється цивільне речове право іншої особи, що виникло внаслідок та після реалізації рішення суб'єкта владних повноважень про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_2 , а метою звернення позивача до суду з даним позовом є захист права на набуття у власність земельної ділянки, яка перебуває у приватній власності третьої особи.
Отже, у даній справі наявний спір про право на земельну ділянку з кадастровим номером 5325182600:00:033:0023.
Згідно з частиною 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
У разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації) оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки, а також правомірності надання іншій особі дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки, має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне.
Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах від 11.11.2014 у справі № 21-493а14, від 24.02.2015 у справі №21-34а15 та від 13.09.2017 у справі № 21-2465а16, підтриманій Верховним Судом у постанові від 06.02.2018 у справі №2а-3100/11/2170 (К/9901/4856/18).
Підсумовуючи вищевикладене, враховуючи суть спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що цей спір не належить до юрисдикції адміністративного суду, оскільки правовідносини у цій справі мають вирішуватись в порядку цивільного судочинства, за правилами якого можливий одночасний розгляд вимог про визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу місцевого самоврядування, а також захисту приватного інтересу позивача.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
З огляду на вищевикладене, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі №440/2058/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чорнухинської селищної ради Чорнухинського району Полтавської області, третя особа: ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Отже, клопотання третьої особи ОСОБА_3 про закриття провадження у справі слід задовольнити.
Згідно з частиною другою статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.
Відповідно до частин першої - третьої статті 132 вказаного Кодексу судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати на професійну правничу допомогу. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
У спірному випадку за подання позову до суду ОСОБА_1 понесла витрати зі сплати судового збору у сумі 1281,60 грн, що підтверджується квитанцією від 13.04.2020.
Разом з тим, за наслідками закриття провадження у справі та з огляду на приписи пункту 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" вказана сума судового збору може бути повернута на користь ОСОБА_1 лише за клопотанням останньої.
Відтак, за відсутності клопотання про повернення судового збору, суд, наразі, позбавлений можливості повернути на користь ОСОБА_1 судовий збір, сплачений нею за подання даного позову у розмірі 1281,60 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 238, 239, 243, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Клопотання третьої особи ОСОБА_2 про закриття провадження у справі задовольнити.
Закрити провадження у справі №440/2058/20 за позовом ОСОБА_1 до Чорнухинської селищної ради Чорнухинського району Полтавської області, третя особа: ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
Роз'яснити позивачу право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення ухвали до Другого апеляційного адміністративного суду, з урахуванням положень пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.
Суддя Н.Ю. Алєксєєва