17 червня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/2501/20
Полтавський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Сич С.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Пирятинського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про визнання протиправними дій та зняття арешту, -
15 травня 2020 року ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Пирятинського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (надалі - відповідач, Пирятинський РВ ДВС), у якій, з урахуванням уточненої позовної заяви /а.с. 28-33/, просить визнати протиправними дії Пирятинського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) щодо накладення арешту на майно боржника у виконавчому провадженні №61784193, з коштів ОСОБА_1 , розміщених на рахунку IBAN - НОМЕР_1 (картка № НОМЕР_2 ) в Акціонерному товаристві Комерційному банку "ПриватБанк" та зняти арешт, накладений на підставі постанови державного виконавця Пирятинського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про арешт майна боржника у виконавчому провадженні №61784193, з коштів ОСОБА_1 , розміщених на рахунку IBAN - НОМЕР_1 (картка № НОМЕР_2 ) в Акціонерному товаристві Комерційному банку "ПриватБанк".
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 24 квітня 2020 року, в межах виконавчого провадження ВП №61784193, накладено арешт на грошові кошти, які містяться на рахунку ПАТ КБ "ПриватБанк", де знаходяться належні ОСОБА_1 соціальні виплати на утримання неповнолітньої дитини, а тому, наклавши арешт на грошові кошти на вказаному рахунку, державний виконавець фактично позбавив позивача джерел та засобів до існування та утримання неповнолітньої дитини.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 20 травня 2020 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 09 червня 2020 року визнано поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду з позовом у справі №440/2501/20 та поновлено позивачу пропущений строк звернення до адміністративного суду з позовом у справі № 440/2501/20, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/2501/20, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано докази.
16 червня 2020 року до суду надійшов відзив на позовну заяву /а.с. 69-72/, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що 24 квітня 2020 року старшим державним виконавцем Пирятинського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Ціко Віталіною Олександрівною винесено постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 9247,79 грн. Вказує на те, що повідомлень про цільове призначення рахунку та відповідно повернень постанови про арешт коштів боржника без виконання від банківських установ станом на 12.06.2020 не надходило. Згідно виписки по надходженням по картці/рахунку ( НОМЕР_1 ) встановлено, що на вказаний рахунок (крім соціальних виплат) надходили кошти від фізичних осіб. Даний факт свідчить про відсутність у рахунку спеціального призначення.
Частиною 4 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.
У відповідності до приписів частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та спірні правовідносини.
09 квітня 2020 року начальником відділу Пирятинського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Козін Іриною Іванівною прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №61784193, якою відкрито виконавче провадження з виконання вимоги №Ф-187051-54-У, виданої ГУ ДПС у Полтавській області 10 лютого 2020 року, про стягнення з ОСОБА_1 боргу по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 8262,54 грн. Стягнуто з боржника виконавчий збір у розмірі 826,25 грн. (UAH) /а.с. 7, 53/.
Вказана постанова є чинною та у даній справі позивачем не оскаржується.
Постановою старшого державного виконавця Пирятинського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Ціко Віталіною Олександрівною про арешт коштів боржника ВП №61784193 від 24 квітня 2020 року при примусовому виконанні вимоги №Ф-187051-54-У, виданої ГУ ДПС у Полтавській області 10 лютого 2020 року, про стягнення з ОСОБА_1 боргу по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 8262,54 грн., накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 9247,79 грн. /а.с. 5, 64/.
Постанова про арешт коштів боржника ВП №61784193 від 24 квітня 2020 року направлена до АТ КБ "ПриватБанк" для виконання супровідним листом Пирятинського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) віж 24 квітня 2020 року №8349 /а.с. 65/.
Позивачем ОСОБА_1 отримано повідомлення від АТ КБ "ПриватБанк" про те, що видаткові операції за рахунками позивача зупинено згідно з постановою про накладення арешту /а.с. 16/.
Позивач не погодився з діями Пирятинського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) щодо накладення арешту на майно боржника у виконавчому провадженні №61784193, з коштів ОСОБА_1 , розміщених на рахунку IBAN - НОМЕР_1 (картка № НОМЕР_2 ) в Акціонерному товаристві Комерційному банку "ПриватБанк", у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступних висновків.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року №1404-VІІІ (далі - Закон №1404-VІІІ) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частинами першою, другою статті 5 Закону №1404-VІІІ передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 10 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року №1404-VІІІ заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.
Частинами 1, 2 статті 48 цього Закону передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.
Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
Відповідно до статті 56 Закону №1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Відповідно до частини 3 статті 56 Закону № 1404-VIII арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Частиною 4 статті 56 Закону № 1404-VIII передбачено, що копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.
Таким чином, звернення стягнення на кошти є одним із заходів примусового виконання рішень, який полягає у арешті коштів та списанні коштів з рахунків у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця.
Частиною 1 статті 68 Закону № 1404-VIII встановлено, що стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.
Отже, стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається виключно у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. При цьому статтею 73 Закону № 1404-VIII передбачено, що стягнення не може бути звернено на такі виплати: 1) вихідну допомогу, що виплачується в разі звільнення працівника; 2) компенсацію працівнику витрат у зв'язку з переведенням, направленням на роботу до іншої місцевості чи службовим відрядженням; 3) польове забезпечення, надбавки до заробітної плати, інші кошти, що виплачуються замість добових і квартирних; 4) матеріальну допомогу особам, які втратили право на допомогу по безробіттю; 5) допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами; 6) одноразову допомогу у зв'язку з народженням дитини; 7) допомогу при усиновленні дитини; 8) допомогу на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування; 9) допомогу на дітей одиноким матерям; 10) допомогу особам, зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років, по догляду за дитиною з інвалідністю, по тимчасовій непрацездатності у зв'язку з доглядом за хворою дитиною, а також на іншу допомогу на дітей, передбачену законом; 11) допомогу на лікування; 12) допомогу на поховання; 13) щомісячну грошову допомогу у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства громадян, які проживають на території, що зазнала радіоактивного забруднення; 14) дотації на обіди, придбання путівок до санаторіїв і будинків відпочинку за рахунок фонду споживання.
Частиною 3 статті 68 Закону № 1404-VIII передбачено, що про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.
Отже, статтею 73 Закону № 1404-VIII передбачено випадки, за яких стягнення не може бути звернено на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника за постановою про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, що надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.
Разом з тим, надані до суду матеріали виконавчого провадження №61784193 не містять постанови державного виконавця про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, доказів прийняття такої постанови позивачем до суду не надано.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Пунктом 7 частини 3 статті 18 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
Відповідно до приписів частини 3 статті 52 Закону № 1404-VIII не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.
Підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини, передбачені частиною 4 статті 59 Закону № 1404-VII, згідно з пунктом 1 якої підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 59 Закону № 1404-VII виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.
Згідно з частиною 2 статті 48 Закону № 1404-VIII забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України "Про теплопостачання", статті 18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
Загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків встановлено Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, яка затверджена постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 р. № 22 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за № 377/8976 (надалі - Інструкція № 22).
Вимоги цієї Інструкції поширюються на всіх учасників безготівкових розрахунків, а також на стягувачів, та обов'язкові для виконання ними (пункт 1.3 Інструкції № 22).
Пунктом 1.17 Інструкції №22 визначено, що банк здійснює зупинення видаткових операцій за рахунком клієнта в разі накладення на кошти арешту відповідно до законодавства України. Зупинення видаткових операцій здійснюється в межах суми, на яку накладено арешт, крім випадків, коли арешт накладено без установлення такої суми.
Порядок виконання банками заходів щодо арешту коштів на рахунках клієнтів визначений главою 9 Інструкції № 22.
Виконання банком арешту коштів, що зберігаються на рахунку клієнта, здійснюється за постановою про арешт коштів державного виконавця / приватного виконавця (далі - виконавець), судовим рішенням (у тому числі рішенням, ухвалою, постановою суду) чи ухвалою слідчого судді, суду, постановленою під час здійснення кримінального провадження (далі - документ про арешт коштів). Банк приймає до виконання документ про арешт коштів, який доставлено до банку самостійно виконавцем (представником/повіреним, помічником приватного виконавця), слідчим, представником суду, слідчого судді, прокурора, контролюючого органу або які надійшли рекомендованим або цінним листом, відправником якого є виконавець, суд, слідчий суддя, прокурор, контролюючий орган (абзац 2, 3 пункту 9.1 Інструкції № 22).
Судом встановлено, що постановою старшого державного виконавця Пирятинського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Ціко Віталіною Олександрівною про арешт коштів боржника ВП №61784193 від 24 квітня 2020 року при примусовому виконанні вимоги №Ф-187051-54-У, виданої ГУ ДПС у Полтавській області 10 лютого 2020 року, про стягнення з ОСОБА_1 боргу по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 8262,54 грн., накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 9247,79 грн. /а.с. 5, 64/.
Отже, у постанові чітко зазначено про заборону накладення арешту на кошти, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, а отже при прийнятті вказаної постанови державний виконавиць дотримався вимог статей 18, 52 Закону №1404-VIII.
Статтею 7 Закону України "Платіжні системи та переказ коштів в Україні" передбачено, що банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу) та кореспондентські рахунки.
Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.
Особливості режимів функціонування вкладних (депозитних), поточних рахунків, рахунків умовного зберігання (ескроу) та кореспондентських рахунків визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України та договорами, що укладаються клієнтами та обслуговуючими їх банками.
Відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженого постановою Правління Національного Банку України №89 від 11.09.2017, рахунки 2620 відносяться до класу 2 "Операції з клієнтами" ("Кошти на вимогу фізичної особи"). Планом рахунків не обмежено використання рахунків 2620 виключно для отримання виплат заробітної плати, пенсії та інших соціальних виплат.
Відповідно до пунктів 68, 69 розділу V Інструкції про порядок відкриття і закрита рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року №492 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 01 квітня 2019 року № 56) банк відкриває поточні рахунки фізичним особам для здійснення деяких видів виплат (заробітної плати, дивідендів, стипендій, пенсій, соціальної допомоги, повернення надлишково сплачених сум, інших виплат) за зверненням суб'єкта господарювання, який укладає з банком договір про відкриття поточних рахунків на користь фізичних осіб.
Банк відкриває фізичній особі окремий поточний рахунок для зарахування виключно заробітної плати, стипендії, пенсії, соціальної допомоги та інших передбачених законодавством України соціальних виплат у порядку, визначеному в пункті 62 розділу V цієї Інструкції, або використовує вже відкритий для цих цілей рахунок (далі у цьому пункті - окремий рахунок).
Клієнт зобов'язаний під час відкриття окремого рахунку в заяві про відкриття поточного рахунку (додаток 3) у рядку "Додаткова інформація" зазначити, що рахунок відкривається для зарахування заробітної плати, стипендії, пенсії, соціальної допомоги та інших передбачених законодавством України соціальних виплат. Така інформація для діючого поточного рахунку зазначається в додатковому договорі до договору банківського рахунку.
Тобто у випадку, якщо поточний рахунок відкритий для зарахування виключно заробітної плати, стипендії, пенсії, соціальної допомоги та інших передбачених законом соціальних виплат у заяві про відкриття поточного рахунку зазначено, що вказаний рахунок є рахунком виключно для зарахування таких коштів, або ж якщо використовується уже наявний відкритий рахунок, то така інформація визначається в додатковому договорі до договору банківського рахунку.
У всіх інших випадках, за рахунком "Кошти на вимогу фізичних осіб" (призначення рахунку: облік вкладів (депозитів) на вимогу фізичних осіб, у тому числі поточні рахунки фізичних осіб та розрахунки за ними; надані кредити овердрафт) за дебетом та кредитом проводяться наступні операції. За дебетом: суми перерахувань, виплат за розпорядженням власників рахунків згідно з режимом роботи рахунків, суми коштів, що підлягають примусовому стягненню відповідно до законодавства України, надані кредити овердрафт. За кредитом: суми, що надходять у встановленому порядку на рахунки клієнтів згідно з режимом роботи рахунків, суми залишків кредитів овердрафт, що перераховані на рахунки простроченої заборгованості.
Згідно копії довідки Пирятинського управління соціального захисту населення без дати та номера, доданої позивачем до позовної заяви /а.с. 15/ ОСОБА_1 перебуває на обліку в Пирятинському управлінні соціального захисту населення та отримує допомогу при народженні дитини, допомогу на дітей одинокої матері та допомогу, як малозабезпечена сім'я з 01.04.2017 по даний час на картковий рахунок в АТ КБ "ПриватБанк" UA763052990000026208739491440 /а.с. 15/.
Водночас, як вбачається з наданої до суду позивачем виписки по рахунку НОМЕР_1 , відкритому в АТ КБ "ПриватБанк", на вказаний рахунок надходили кошти як виплати соціального фонду, соціальні виплати, так і кошти як переказ з карток інших осіб, поповнення готівкою своєї картки /а.с. 18-19/.
Таким чином, вказаний вище картковий рахунок, відкритий в АТ КБ "ПриватБанк", використовується позивачем не виключно для соціальної допомоги та інших передбачених законом соціальних виплат, тому не є рахунком зі спеціальним режимом використання.
Позивачем не надано державному виконавцю та до суду документального підтвердження того, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом, зокрема, позивачем не доведено, що арешт накладено саме на кошти, що надійшли на вказаний рахунок як виплати соціального фонду, соціальні виплати.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо арешту коштів боржника, що виразилися у прийнятті постанови про арешт коштів боржника ВП №61784193 від 24 квітня 2020 року, надісланні вказаної постанови до виконання банку, накладенні арешту на кошти, що містяться на поточному рахунку, який не є рахунком зі спеціальним режимом використання, вчинені відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Законом України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року №1404-VІІІ, підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини, що передбачені частиною 4 статті 59 Законом України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року №1404-VІІІ, на даний час відсутні.
Таким чином, позовні вимоги позивача необґрунтовані та задоволенню не підлягають.
У зв'язку з відмовою у задоволенні адміністративного позову підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Відповідно до частини 6 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.
Згідно з приписами частини 4 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, ухвалення рішення, винесеного без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), суд підписує рішення без його проголошення.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2, 3, 6-10, 139, 241-245, 262, 271, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) до Пирятинського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (ідентифікаційний код 34698872, вул. Соборна, 41, м. Пирятин, Полтавська область, 37000) про визнання протиправними дій та зняття арешту - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його складення до Другого апеляційного адміністративного суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.
Суддя С.С. Сич